Ухвала суду № 95692525, 16.03.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5189/17

1-кп/243/82/2021

УХВАЛА

16 березня 2021 року м. Слов`янськ

Колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого - судді Старовецького В.І.

суддів Гончарової А.О. Проніна С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Стукалової О.В.,

прокурора Булгакова О.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисників Пікуліна Р.М., Камак Р.В., Клечановської Ю.І.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко – та відеозаписувальних технічних засобів в режимі відеоконференції в залі № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017050000000057 від 16.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 ч.4 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 ч. 4 ст. 189 КК України.

16 березня 2021 року на адресу суду від прокурора Булгакова О.В. надійшли клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку тримання під вартою.

В клопотаннях прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, в обґрунтування клопотання посилався на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організованої групи осіб з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, заподіянням насильства, наявний ризик того, що він, перебуваючи на волі може переховуватись, змінити своє місце проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України та не виконувати законні вимоги суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також обвинувачений ОСОБА_3 , може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_1 та свідків, спробувати схилити їх до зміни своїх показань. ОСОБА_3 ніде не працює та не має стабільного джерела доходів, вважає, що інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Також прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, а тому у випадку не продовження чи зміни відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який та такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та перебуваючи поза межами установи виконання покарань, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_1 та свідків в даному кримінальному провадженні: спробувати схилити їх до зміни своїх показань. Також, обвинувачений ОСОБА_4 ніде не працює та немає стабільного джерела доходів, його протиправні дії носили тривалий характер та були припинені співробітниками правоохоронного органу, у зв`язку з затриманням, наявний також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. Також встановлено, що ОСОБА_4 , раніше судимий за вчинення тяжкого злочину поєднаного з насиллям, та перебував під адміністративним наглядом. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів на території м. Слов`янська, є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків. Вважає, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, вчинених у складі організованої групи осіб з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, заподіянням насильства, наявний ризик того, що він, перебуваючи на волі може переховуватись, змінити своє місце проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України та не виконувати законні вимоги суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином. Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому за вчинення тяжких злочинів у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, у разі визнання його винним, може бути визнана ним більш небезпечною, ніж втеча. Також, обвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_1 та свідків у даному кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Крім того, підсудний ОСОБА_2 ніде не працює та немає стабільного джерела доходів, його протиправні дії носили тривалий характер до затриманням, наявний також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що також підтверджує доводи сторони обвинувачення про наявність ризику вчинення ним нового кримінального провадження. Вказаним у клопотання ризикам не можливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Наявність у ОСОБА_2 родини та дітей не приймаються як підстави для застосування більш м`яких запобіжних заходів, це не зменшує наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Також в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат Клечановська Ю.І., звернулись з усним клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Також в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Камак Р.В., надали письмове заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з забороною залишати житло в нічний період доби та встановити для обвинуваченого певні обов`язки.

Також в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник – адвокат Пікулін Р.В., звернулись з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

В судовому засіданні прокурор Булгаков О.В. підтвердив обставини вказані в клопотаннях та просив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - задовольнити, в задоволені клопотань обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити, а також відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора, просив його задовольнити, а що стосується клопотань обвинувачених та їх захисників просив відмовити в задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання прокурора стосовно продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу, що стосується клопотань обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх адвокатів не заперечував проти їх задоволення. Вказав, що вважає себе не винним у кримінальному правопорушенні за яким він обвинувачується, тому вважає необхідним змінити йому запобіжних захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував з приводу заявленого клопотання прокурора про продовження відносно нього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити в його задоволенні. Крім того просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Підтримав своє та захисника – адвоката Клечановської Ю.І. клопотання з приводу зміни відносно нього запобіжного заходу, просив суд це клопотання задовольнити. Також не заперечував проти задоволення клопотаннь обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та їх захисників, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти клопотання прокурора, щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Підтримав своє клопотання та клопотання захисника – адвоката Камак Р.В. про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати житло в нічний період доби. Клопотання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх захисників підтримав, просив задовольнити.

Захисник Пікулін Р.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підтримав клопотання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та його захисників з приводу зміни відносно вказаних обвинувачених запобіжного заходу, просив ці клопотання задовольнити.

Захисник Камак Р.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підтримав своє та клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу зміни відносно останнього запобіжного заходу, просив це клопотання задовольнити. Клопотання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх захисників підтримав, просив задовольнити.

Захисник Клечановська Ю.І. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підтримала своє та клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу зміни відносно останнього запобіжного заходу, просила це клопотання задовольнити. Клопотання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та їх захисників підтримала, просила задовольнити

Заслухавши думку всіх учасників судового засідання, при вирішенні клопотань прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також думки та позиції прокурора, потерпілого, обвинувачених та їх захисників з приводу зміни ОСОБА_3 , ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а обвинуваченому ОСОБА_4 на особисте зобов`язання, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження. Пунктом 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що ризиками про які було зазначено прокурором у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, проте, ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України.

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

Аналізуючи доводи обвинувачених та їх захисників, судова колегія зауважує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Судова колегія погоджується з доводами захисників в тій частині, що ризики неналежної процесуальної поведінки обвинувачених з часом зменшуються, однак зазначає, що встановлені судом ризики неналежної процесуальної поведінки обвинувачених та підстави їх наявності станом на момент розгляду клопотання не стали настільки меншими, щоб суд міг встановити достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для виконання завдань кримінального провадження.

Колегія суддів враховуючи всі встановлені під час судового розгляду кримінального провадження відомості про сукупність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні потерпілим та вже допитаними свідками, приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, на які посилається в своєму клопотанні прокурор про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, оскільки існує ймовірність скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченими.

Відповідно до ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане колегія суддів зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних обставин, колегія суддів не ігнорує та приймає до уваги та відома позиції, думки та доводи, як самих обвинувачених так і їх захисників, як сторони захисту на користь обвинувачених, крім того аналізує та надає оцінку доводам та обґрунтуванням всіх обвинувачених загалом та зазначає, що у даному кримінальному провадженні, як в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення, характеру та тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні не перевищують інтересу у даній кримінальній справі, який по - перше з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, їх тривалості та тяжкості є наявними в даній справі та виправдовує, як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями, а по – друге полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати.

Оцінюючи в цілому клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строку тримання під вартою, колегія суддів зазначає, що ризиком, передбаченим ст. 177 КПК України у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, а тому суд оцінюючи ймовірність такої поведінки обвинувачених, в контексті прийняття рішення

про продовження строку дії запобіжного заходу, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності наявності вказаних ризиків. Крім того відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що існування ризиків незаконного впливу на потерпілого, можливість переховування обвинувачених від правосуддя у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або на інший не пов`язаний з позбавленням волі запобіжний захід, прокурор в клопотанні обґрунтовує тим, що оскільки обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , свідчать про те, що, сукупне покарання за вчинення вказаних злочинів передбачає позбавлення волі на строк до 15 років, то обвинувачені задля уникнення покарання можуть, знаходячись поза межами установи виконання покарань, здійснити дії щодо примушування зміни показань свідками на свою користь, або ж перешкоджання судовому розгляду шляхом переховування від правосуддя.

Оцінивши всі доводи та обґрунтування свого клопотання надані прокурором про існування вищевказаних ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю та обґрунтовано довела, що на теперішній час продовжують існувати ризики того, що обвинувачені у разі зміни запобіжного заходу на захід не пов`язаний з триманням під вартою, зможуть переховуватись від суду задля уникнення можливого покарання у виді позбавлення волі

Враховуючи, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими та тяжким за вчинення яких можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження прокурора про те, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_1 та свідків у даному кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На теперішній час судовий розгляд триває, при цьому судом здійснюються всі дії щодо своєчасного розгляду даного кримінального провадження в розумні строки. Також колегія суддів приймаючи до уваги ймовірне намагання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у випадку зміни запобіжного заходу вчинити дії направлені на примусову зміну пояснень вже допитаних свідків, у разі їх необхідного повторного допиту, та потерпілого, з метою уникнення кримінальної відповідальності та зміни їх показів на свою користь.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що у випадку зміни запобіжного заходу обвинуваченим, можливий як незаконний вплив обвинувачених на потерпілого ОСОБА_1 та свідків у даному кримінальному провадженні, так і вірогідність уникнення покарання, шляхом переховування від суду – що в свою чергу

може мати негативні наслідки, як для інтересів суспільства так і для відправлення судочинства по даній кримінальній справі в контексті всебічності, обґрунтованості та законності ухваленого кінцевого рішення.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

У відповідності до п.п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, в тому числі покинути територію України.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого, крім того, обвинуваченому відоме місце мешкання потерпілого та його особисті данні.

Судовою колегією приймається до уваги, що ОСОБА_3 утримується під вартою з 30.04.2017 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судова колегія вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, за фактами вимагання з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, заподіянні насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, викрадення людини та скоєння розбійного нападу, вчинення організованою групою, чітким є переконання колегії суддів, що на теперішній час інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1-3 ч.1 ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не виключають можливості тримання його під вартою, відсутність жодних належних медичних відомостей чи письмових доказів, які б свідчили, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє, чи взагалі виключає можливість його перебування в установі виконання покарань.

Також суд бере до уваги аргументи захисту, однак вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого Дяченко О.В. щодо зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на більш м`який, в тому числі на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Відповідно до частини 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає за доцільне визначати ОСОБА_3 розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки йому інкриміновано злочин, вчинений із застосуванням насильства.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, ніде не працює та немає стабільного джерела доходів, його протиправні дії носили тривалий характер до затриманням, наявний також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення, раніше судимий, що також підтверджує доводи сторони обвинувачення про наявність ризику вчинення ним нового кримінального провадження суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого.

Судовою колегією приймається до уваги, що ОСОБА_4 утримується під вартою з 02.03.2017 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судова колегія вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, за фактами вимагання з погрозою насильства на потерпілим, заподіянні насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, викрадення людини та скоєння розбійного нападу, вчинення організованою групою, чітким є переконання колегії суддів, що на теперішній час інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1-3 ч.1 ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не виключають можливості тримання його під вартою, відсутність жодних належних медичних відомостей чи письмових доказів, які б свідчили, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє, чи взагалі виключає можливість його перебування в установі виконання покарань.

Колегія суддів вважає, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

Судовою колегією приймаються до уваги доводи прокурора вказані стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в тій частині, що ніде не працює та немає стабільного джерела доходів, його протиправні дії носили тривалий характер та були припинені співробітниками правоохоронного органу, у зв`язку з затриманням, наявний також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. Також встановлено, що ОСОБА_4 , раніше судимий за вчинення тяжкого злочину поєднаного з насиллям, та перебував під адміністративним наглядом. Перебуваючи на волі може переховуватись, змінити своє місце проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України та не виконувати законні вимоги суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином. Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому за вчинення тяжких злочинів у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, у разі визнання його винним, може бути визнана ним більш небезпечною, ніж втеча. Також, обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду з метою уникнути покарання.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого.

Судовою колегією приймається до уваги, що ОСОБА_2 утримується під вартою з 02.03.2017 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судова колегія вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, за фактами вимагання з погрозою насильства на потерпілим та його близькими родичами, заподіянні насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, викрадення людини та скоєння розбійного нападу, вчинення організованою групою, чітким є переконання колегії суддів, що на теперішній час інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1-3 ч.1 ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не виключають можливості тримання його під вартою, відсутність жодних належних медичних відомостей чи письмових доказів, які б свідчили, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє, чи взагалі виключає можливість його перебування в установі виконання покарань.

Колегія суддів вважає, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

Відповідно до частини 4 ст. 183 КПК України, суд не вважає за доцільне визначати ОСОБА_2 розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки йому інкриміновано злочин, вчинений із застосуванням насильства.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 особливо тяжких та тяжкого кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а саме позбавлення волі на строк до 15 років; вік та стан здоров`я кожного з обвинувачених, відсутність відомостей, медичних висновків та письмових доказів, які б виключали на теперішній час можливість тримання їх під вартою, або висновків експертиз, які б свідчили, що стан здоров`я обвинувачених який не дозволяє перебувати під вартою на теперішній час, чи взагалі виключає можливість їх перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у разі зміни запобіжного заходу або його скасування можуть переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинувачених меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання їх винним, а також можливість впливу на потерпілого ОСОБА_1 та свідків у даному кримінальному провадженні. Колегія суддів вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , обраний щодо них запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити ще на 60 днів відносно кожного з обвинувачених.

У світлі положень ст. 28 КПК України, з урахуванням специфіки інкримінованих обвинуваченим злочинів, дане кримінальне провадження є вочевидь складним. Відповідно, колегія суддів не вбачає надмірної тривалості тримання обвинувачених під вартою.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Окрім того, судова колегія наголошує, що з встановлених судом обставин вбачається, що лише такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків у повній мірі. За наведених обставин клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів відносно обвинувачених слід задовольнити, а заяви обвинувачених та їх захисників про зміни запобіжних заходів на більш м`які залишити без задоволення.

Колегія суддів, з огляду на норми чинного кримінального процесуального законодавства, також розглянула й всі альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинувачених, які зазначені в ст. 176 КПК України, в тому числі і особисте зобов`язання, і домашній арешт з носінням електронного засобу контроля, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано та вмотивовано було доведено, з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинувачених не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченим не визначається у зв`язку із вчиненням обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочину із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого - адвоката Камак Р.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого - адвоката Клечановської Ю.І. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів, тобто з 16.03.2021 року по 14.05.2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та

пробації Міністерства юстиції України на строк 60 днів, тобто з 16.03.2021 року по 14.05.2021 року включно.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів тобто з 16.03.2021 року по 14.05.2021 року року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя В.І. Старовецький

судді А.О. Гончарова

С.Г. Пронін