Рішення № 95692498, 17.03.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 243/11014/20

Провадження № 2-а/242/18/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 березня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Фоміної Н.М., представника позивача Пасічника Ю.О., представника відповідача Маркової Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пасічник Юрій Олександрович, до Азовської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пасічник Ю.О. 10.12.2020 року звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Азовської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову зазначив, що 03.11.2020 року заступником начальника Азовської митниці Державної митної служби України Тарнавським Ю.М. винесено постанові в справі про порушення митних правил № 0054/700000/20 та ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 37 509 грн. 36 коп. Позивач вважає, що вищевказана постанова є безпідставною, незаконною і такою, що підлягає скасування. Вимоги обґрунтовує тим, що 31.08.2018 року фактичне придбання транспортного засобу марки «Ford» модель «Focus», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 здійснювалося у Литовській республіці не ОСОБА_1 , а взагалі іншою особою, яка працівниками митного органу не встановлена. До кордону із Польщею, де автомобіль із документами забрав позивач, його доставив чоловік на ім`я ОСОБА_2 . Тоді як ОСОБА_1 , на виконання домовленостей із ОСОБА_3 прибув на територію Польщі 07 вересня 2018 року, де отримав вищевказаний транспортний засіб, а також договір купівлі-продажу, у формі рахунку-фактури (інвойсу) фірми продавця «Gelgotos Transportas» серії GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року, згідно якого вартість ввезеного ним на Україну транспортного засобу складає 4150,00 Євро. Доставивши даний транспортний засіб на територію України, 13.09. 2018 року, передав його з усіма супровідними документами для проведення митного оформлення спеціалісту у цій галузі, митному брокеру ОСОБА_4 , яка працює в ФОП « ОСОБА_5 ». При митному оформленні автомобіля діяв добросовісно, без жодного умислу на пред`явлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу і заниження його митної вартості. Зокрема, до митного оформлення транспортного засобу марки «Ford» модель «Focus», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , та проведення перевірки документів та прийнятті як попередньої митної декларації типу IM40ДЕ № UA7001/2018/000514, так митної декларації типу № UA70140/2018/000528, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також рахунку (інвойсу) фірми продавця «Gelgotos Transportas» серії GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року, у працівників митниці жодних зауважень до документів і відомостей, що містилися у них, в тому числі зауважень з приводу необхідності надання будь-яких додаткових документів, не було. Про існування інших документів, окрім тих, що були у розпорядженні ОСОБА_1 та подавалися ним при митному оформленні декларації, позивачу відомо не було. Крім того, відповідач на етапі митного оформлення товару, не погодився із запропонованим позивачем, основним методом визначення митної вартості товару, не взяв до уваги заявлену інформацію про ціну договору (контракту), що містилася в рахунку-фактурі фірми «Gelgotos Transportas» серії GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року, а застосував другорядний метод визначення вартості товару, тобто не врахував заявлену вартість у сумі 4150 Євро, а визначив, вартість товару у сумі 5475,60 Євро, з якої і були вирахувані відповідні митні та інші платежі, що були сплачені. За основу корегованої вартості відповідачем брався висновок експерта від 11.09.2018 року, який був виготовлений на замовлення ОСОБА_3 . Таким чином, зазначена відповідачем обставина, що ОСОБА_1 придбав товар не відповідає фактичним обставинам справи, позаяк він не був розпорядником коштів, не є покупцем, а лише перевізником. Про існування протоколу позивач дізнався лише 01.10.2020 року на митниці, де його запевнили і про надісланні копії протоколу. Проте позивачу копія протоколу не надходила і з його змістом йому вдалося ознайомитися лише 10.10.2020 року. Після чого, позивачем до відповідача були подані письмові пояснення, які не були долучені до матеріалів справи та не враховані відповідно. Посилання відповідача в оскаржуваній постанові факт опрацювання матеріалів, що надійшли з Литовської Республіки, задовго до початку провадження у справі, не є передбаченим законом способом доказування і не є саме по собі джерелом доказу. Крім того, вказана інформація повністю спростовується даними оригіналу рахунку фактури «Gelgotos Transportas» серії GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року. Зазначені в мотивувальної частини постанови, обставини здійснених математичних розрахунків не відповідають фактичним обставинам. Крім того, позивач посилається при цьому на ч. 2 ст. 467 Митного кодексу України (якій діяв на момент подання документів до митного оформлення), де вказано, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбаченими статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих порушень. Вважає, що порушення вказаних строків давності відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для скасування постанови суду та закриття провадження у справі. Звертає увагу суду, на те, що на момент вчинення правопорушення по ст. 467 Митного кодексу України передбачався 6 місячний строк давності накладення стягнення на винну особу. Та обставина, що в ч. 2 ст. 467 Митного кодексу України, в листопаді 2018 року було внесено зміну про те, що з початком судового розгляду митної справи зупиняється строк давності накладення адміністративного стягнення на винну особу, не може поширюватися на позивача, оскільки ним правопорушення на думку відповідача було вчинено до вступу в силу вказаної зміни і така зміна погіршує її правове становище, що є неприпустимим в силу ст. 58 Конституції України. Крім того, позивач посилається на ст. 485 Митного кодексу України, де зазначено, що дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Вважає, що дане правопорушення не відноситься до триваючих, оскільки воно вважається закінченим з моменту подання ним митному органу декларації, яка містить неправдиві відомості. Зазначає, що такий висновок також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 року у справі №21-260а11, відповідно до якої порушення митних правил, яке полягає в зазначені у вантажній митній декларації неправдивих відомостей не можна вважати триваючим. Відповідно до постанови в справі про порушення митних правил, останнє фактичне переміщення товару з поданням митним брокером, а не позивачем митної декларації, яка нібито містила неправдиві відомості, тому вважає, що строк накладення адміністративного стягнення, відповідно до ст. ч. 2 ст. 467 Митного кодексу України, закінчився. А від так, на момент розгляду адміністративного матеріалу відповідачем з моменту вчинення адміністративного правопорушення пройшло більш ніж шість місяців, визначених ст. 267 Митного кодексу України, яка є спеціальною нормою при розгляді даної справи, тому відповідно до положень п. 7 ст. 247 КУАП України минули строки накладення адміністративного стягнення. Просить суд постанову № 0054/70000/20 від 03 листопада 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 485 Митного кодексу України у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 37 509 грн. 36 коп. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11.12.2020 року справу передано за підсудністю до Селидівського міського суду Донецької області.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.01.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача Пасічник Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач Маркова Г.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала до суду письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначила, що за митною декларацією типу ІМ 40 № UA70140/2018/000528 декларантом (митним брокером) ФОП « ОСОБА_6 » ОСОБА_4 , яка за договором з ОСОБА_3 через представника ОСОБА_1 , провела митне оформлення товару - легкового автомобіля марки «Ford» модель «Focus», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , вартість якого відповідно до рахунку-фактуру фірми «Gelgotos Transportas» серії GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року склала 4150,00 Євро. Відповідно до отриманих від митних органів Литовської Республіки експортної митної декларації типу ЕХ/А № 18LTKC0100EK0EFCE0 від 06.09.2018 року та рахунка-фактури серія GA № 2018-01707, фактурна вартість товару склала 6 679,00 Євро. Тобто фактурна вартість товару придбаного ОСОБА_1 за дорученням громадянина ОСОБА_3 у «Gelgotos Transportas» є більшою ніж та, що була заявлена під час оформлення попередньої митної декларації типу IM40ДЕ № UA7001/2018/000514 від 07.09.2018 року. переміщення товару через митний кордон України 08.09.2020 року та випуск його у вільний обіг за митною декларацією від 13.09.2018 року типу ІМ 40 № UA70140/2018/000528. У зв`язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості за ціною угоди згідно з наданим ОСОБА_1 рахунком-фактурою від 31.08.2018 року GA № 2018-01707 на суму 4150,00 Євро, ОСОБА_4 визначила митну вартість вищевказаного товару за резервним методом на підставі звіту № 199 від 11.09.2018 року про оцінку митної вартості автомобіля та з урахування відомостей, зазначених в рахунку-фактурі від 31.08.2018 року GA № 2018-01707. У зв`язку із надходження від митних органів Литовської Республіки інформації щодо оформлення інвойсу від 31.08.2018 року GA № 2018-01707 за яким ціна автомобіля складає 6679,00 Євро, та у разі подання його до митного контролю та митного оформлення разом з висновком № 199 від 11.09.2018 року, за яким вартість складає 5 475,00 Євро, відповідно до ст. 57 МК України застосовується метод визначення митної вартості - за ціною угоди. Митна вартість товару при митному оформленні за митною декларацією від 13.09.2018 року типу ІМ 40 № UA70140/2018/000528 склала 177 783 грн. 05 коп. Загальна вартість сплачених платежів складає 62 906 грн. 18 коп. (ввізне мито - 17 778 грн. 31 коп., акциз - 5013 грн. 00 коп., податок на додану вартість - 40 114 грн. 87 коп.). Тоді як за умови подання митного контролю та митного оформлення рахунку-фактури від 31.08.2018 року серія GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року на суму 6679,00 Євро, розрахунок загальної суми платежів по митній декларації від 13.09.2018 року типу ІМ 40 № UA70140/2018/000528 складає 75 409 грн. 30 коп. (ввізне мито - 21 685 грн. 53 коп., акциз - 5013 грн. 00 коп., податок на додану вартість - 48 710 грн. 77 коп. Таким чином, подання ОСОБА_1 митному органу рахунку-фактури від 31.08.2018 року серія GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року на суму 4150,00 Євро, що містить неправдиві відомості. Призвело до зниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 12 503 грн. 12 коп., в тому числі: ввізне мито - 3907 грн. 22 коп., податок на додану вартість - 8 595 грн. 90 коп. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на загальну суму 12 503 грн. 12 коп. шляхом надання документів, що містять неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості товару - легковий автомобіль марки «Ford» модель «Focus» ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , тобто вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. Крім того, вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 з приводу того, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки він має статус декларанта товару та є суб`єктом відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України. Також зазначила, що відповідачем рішення про відмову у прийнятті митної декларації та про коригування вартості не приймалося та доводи позивача в цій частині є безпідставними. Вважає, що постанова № 0054/70000/20 від 03 листопада 2020 року є обґрунтованою і законною, та винесеною відповідно до вимог чинного законодавства на підставі зібраних доказів. У зв`язку з чим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та залишити постанову у справі про адміністративне правопорушення серія № 0054/70000/20 від 03 листопада 2020 року без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови № 0054/70000/20 від 03.11.2020 року, позивач ОСОБА_1 та його представник Пасічник Ю.О. не приймали участі в розгляді справи про порушення митних правил та текст постанови, згідно матеріалів справи, отримано представником позивача лише 22.11.2020 року.

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом 01.12.2020 року (згідно поштового конверту), щодо оскарження постанови від 03.11.2020 року, не порушив передбачений десятиденний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил №№ 0054/70000/20 від 03.11.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, що виразилося у неправомірному зменшенні розміру митних платежів на загальну суму 12 503 грн. 00 коп., шляхом надання документі, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару - «легковий автомобіль для перевезення пасажирів, марки Ford» модель «Focus», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 . У зв`язку з чим, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 37 509 грн. 36 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення визначені статтями 468 - 485 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України загальним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Разом з тим, з врахуванням диспозицій статей 468 - 485 Митного кодексу України суб`єктами певних порушень митних правил можуть бути лише спеціальні суб`єкти, тобто особи, які крім загальних ознак, визначених частиною 2 статті 459 Митного кодексу України, наділені певними додатковими ознаками.

Частиною 1 статті 485 Митного кодексу України встановлено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі -МК) декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Диспозиція ст. 485 Митного кодексу України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п. 8 ч. 1 ст. 4 та ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Натомість, на думку суду, позивач ОСОБА_1 до таких не належить, оскільки, як слідує із поданих для декларації документів, товар легковий автомобіль для перевезення пасажирів, марки Ford» модель «Focus», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , ввозився на митну територію України ОСОБА_3 та декларувався вказаним підприємством згідно з митною декларацією ІМ 40 № UA70140/2018/000528 через особу уповноважену на декларування - митного брокера ФОП « ОСОБА_6 » ОСОБА_4 , а позивач лише виконував функцію перевізника, а відповідно не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та не може нести адміністративну відповідальність за вчинення такого.

Крім того про той факт, що ОСОБА_1 вданому випадку виступав лише перевізником товару, свідчить і акт про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів від 08.09.2018 року (а.с. 107).

Такий висновок також відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалах від 02 червня 2016 року у справі № К/800/54221/15 та від 07 вересня 2016 року у справі № К/800/12252/16 та в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року № 607/15295/15-а.

Слід також зауважити, що Крім цього, в рішенні «Надточій проти України» Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що «положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції».

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Авшар проти Туреччини» в оцінці доказів Суд встановив стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Отже, в справі про порушення митних правил винуватість особи має бути також доведена поза розумним сумнівом.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Склад порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Згідно із статтею 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України (частина перша статті 51 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 351 МК України орган доходів і зборів має право провести документальну невиїзну перевірку в порядку передбаченому ч.ч.3-9 цієї ж ст. 351 МК України з використанням передбачених п.5 ст.352 МК України отриманих від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України …, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Таким чином, закон відносить до предмета доказування визначення розміру митних платежів, від сплати яких має намір ухилитись винна особа. Визначення такого розміру має істотне значення і з огляду на санкцію ст.485 МК України, яка визначена в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як встановлено судом для митного оформлення транспортного засобу було подано попередню митну декларацію типу IM40ДЕ № UA7001/2018/000514 та митну декларацію типу IM40ДЕ № UA70140/2018/000528, і рахунок (інвойс) фірми продавця «Gelgotos Transportas» серії GA № 2018-01707 від 31.08.2018 року, згідно якого вартість транспортного засобу «Ford» модель «Focus», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 складає 4150,00 Євро.

Суд звертає увагу, що вищевказані документи, не містять будь-яких розбіжностей, ознак підробки та у них наявні всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Будь-які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні.

Досліджені матеріали справи про порушення митних правил свідчать, що рішення про коригування митної вартості в порядку ст. 55 МК України митницею не виносилось, а невиїзна документальна перевірка в порядку ст.ст. 351-354 МК України не проводилась.

Інших, передбачені законом, доказів щодо належного розміру митних платежів матеріали справи не містять.

Ні чинним Митним кодексом України, ні іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами не передбачено право підрозділу органу доходів і зборів визначати розмір митних платежів у спосіб, відмінний від передбачений вищенаведеними положеннями Митного кодексу України.

Через це суд вважає визначення розміру митних платежів підрозділом митниці без винесення рішення про коригування митної вартості або за результатами документальної невиїзної перевірки незаконним, оскільки воно не відповідає положенням ст. ст. 55, 295, 351-354 МК України.

З огляду на такі міркування службова записка підрозділу митниці може використовуватись для службових цілей, однак не відповідає ознакам допустимого доказу в справі про порушення митних правил.

Крім цього, з досліджених матеріалів справи встановлено, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за передбачене ст. 485 МК України правопорушення були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація типу EX/FA №118LTKC0100EK0EFCE0, рахунок-накладна ПДВ серії GA №2018-01707.

Між відомостями цієї експортної декларації, рахунком-накладною ПДВ і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність щодо вартості транспортного засобу.

Митне оформлення транспортного засобу та його декларування здійснював декларант (митний брокер) ФОП « ОСОБА_6 » ОСОБА_4 , яка в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 0054/70000/20 допитана про обставини декларування і надання йому відповідних документів не був.

Азовська митниця Державної митної служби України, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом митний брокер) ФОП « ОСОБА_6 » ОСОБА_4 .

З наведених міркувань суд вважає, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія «Gelgotos Transportas» задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.

В оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Азовській митниці Державної митної служби України.

Через такі обставини суд вважає встановленим факт неповноти і необ`єктивності провадження в справі про порушення митних правил, що свідчить про порушення принципу доведення винуватості «поза розумним сумнівом» і дає підстави для скасування оскаржуваної постанови відповідно до п.2 ч.1 ст.531 МК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів, що позивач є суб`єктом порушення митних правил та наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

Поміж іншим, суд звертає увагу, що частиною першою статті 522 Митного кодексу України визначено, що справи про порушення митних правил, передбачені, зокрема,статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 467 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) Якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Частиною першою статті 467 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності) Якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

З огляду на викладені норми, адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України, може бути накладено органом доходів і зборів не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Згідно зі статтею 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

З огляду на зміст статті 467 Митного кодексу України, відлік перебігу строку для притягнення позивача до відповідальності слід пов`язувати із датою отримання Азовською митницею Держмитслужби документів митних органів Литовської Республіки, а саме 27.08.2020 року, а не з датою вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим на думку суду, строк притягнення до адміністративної відповідальності не збіг, тому доводи позивача в цій частині є не обгрунтованими.

Правові висновки, що порушення митних правил як передбачене у частині першій статті 485 МК України (надання з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості) є триваючим порушенням викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 751/11498/16 (провадження №К/9901/32237/18), від 29 серпня 2019 року у справі № 521/15289/15-а (провадження №К/9901/11942/18), від 25 червня 2019 року у справі № 686/13090/17 (провадження № К/9901/3053/17), від 29 серпня 2019 року у справі №461/7815/16-а (провадження №К/9901/43152/18), від 6 листопада 2018 року у справі № 607/15295/15-а (провадження №К/9901/12447/18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України суд враховує, що позивач сплатив при подачі позову судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп., то ця сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283, 286 КУпАП, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пасічник Юрій Олександрович, до Азовської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити у повному обсязі.

Постанову першого заступника начальника Азовської митниці Державної митної служби України Тарнавського Юрія Михайловича № 0054/70000/20 від 03 листопада 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 485 Митного кодексу України у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 37 509 (тридцять сім тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 36 коп. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 485 Митного кодексу України - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: Азовська митниця Державної митної служби України, юридична адреса - 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд. № 1, код за ЄДРПОУ № 43333684.

Повний текст рішення виготовлено 22 березня 2021 року.

Суддя Н.О. Хацько