Рішення № 95692135, 17.03.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/13373/20

Провадження № 2/234/1134/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Краматорськ

№ 234/13373/20, номер провадження №2/234/1134/21

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Аксеніної В.М., представника відповідача Савельєва Я.Д.,

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи:

позивач: представник Меркулова В.В. - не з`явилася

відповідач: ОСОБА_1 - не з`явилася

представник відповідача: Савельєв Я.Д. (договір від 23.11.2020, ордер АН № 1023569 від 10.12.2020)

1. Стислий виклад обставин справи:

24.09.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що 01.09.2007 між банком та відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву № б/н про отримання банківських послуг, відповідно до умов якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки, позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору не виконала, станом на 12.04.2020 у неї утворилась заборгованість перед банком -132852,14 грн.Просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 132852,14 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 грн., сплачені позивачем.

02.11.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вимоги позову відповідач не визнала, заперечувала щодо задоволення позову. У відзиві відповідач вказала, що відносно неї був скоєний злочин. 21.02.2019 року невідомі їй особи, заволодівши її персональними банківськими даними, здійснили покупки у двох крамницях побутової техніки м. Кривий Ріг на суми 19673 грн. та 46496 грн., в результаті чого з карткового рахунку банківської картки відповідача були списані ці суми. Про це їй стало відомо 21.02.2019 року о 21.00 годині, через повідомлення на мобільний телефон. 22.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області із заявою про вчинення кримінального злочину, в наслідок чого було відкрито кримінальне провадження №12019050390000724 від 23.02.2019 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ст.190 ч.1 КК України. Досудове розслідування за цим провадженням триває досі. Відтак, вважає, що банк не мав права на звернення в суд з подібним позовом до неї.

16.11.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, пояснюючи, що згідно виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідач користувалась грошима, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки, проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість за договором. Представник позивача зазначає, що на даний час за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину. Відповідачем не надано доказів щодо звернення до Банку із заявою про внесення картки в стоп-лист платіжної системи, а також будь-яких звернень про втрату картки. Вона активно користувалась послугами банку, здійснювала погашення заборгованості після 21.02.2019 року.

27.11.2020 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, згідно якого вона вказала, що факт отримання кредитної картки та користування кредитними коштами не оспорює, заборгованості ніколи не мала до дати, коли з її рахунку шахраями була здійснена оплата в м.Кривий Ріг, в якому вона ніколи не була. Кредитний ліміт банк збільшував в односторонньому порядку. Вважає, що банк незаконно нараховує суми боргу, з огляду на те, що відповідач стала жертвою шахраїв. Позивачем не надано належних доказів, підтверджуючих те, що саме відповідачем ОСОБА_1 21.02.2019 року були здійснені розрахункові операції за своєї кредитної картки, чи в будь-який інший спосіб оплати в магазинах м.Кривий Ріг.

У відповіді на відзив, отриманому судом 20.11.2020 року, позивач спростував доводи відповідача у запереченнях на позовну заяву. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Згідно пояснень позивача, отриманих судом 28.01.2021 року, згода відповідача підтверджується підписом в анкеті-заяві до договору, зміст якого зафіксований одразу у кількох документах. Проведення грошових операцій без картки неможливе. Відповідач користувалась кредитними коштами та послугою «Миттєва розстрочка», що підтверджується випискою з рахунку відповідача. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав, тому вважає, що має законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

2. Заяви (клопотання ) учасників справи.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що у разі його неявки в судове засідання позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Краматорського міського суду від 12.10.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Протокольною ухвалою від 17.03.2021 року судом вирішено питання про розгляд справ за відсутності представника позивача.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Судом встановлено, що 01.09.2007 відповідачем ОСОБА_1 було підписано запропоновану АТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки,Відповідачу ОСОБА_1 видано банківську (кредитну) картку.

Статтями 11, 509 ЦК України установлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають в тому числі і з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не заперечує факту використання карток «Приватбанку» та здійснення грошових операцій за допомогою карток «Універсальна» та «55 днів льготного періоду».

З відзивів на позовну заяву вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалась грошовими коштами з рахунківбанку, однак, заборгованість сплачувала.

Згідно розрахунків заборгованості, наданих банком, вбачається, що станом на 14.02.2019 року заборгованість за кредитним договором відсутня. 10.02.2019 року відповідач переказала кошти у сумі 1773,00 грн. на кредитний рахунок за допомогою мобільного додатку «Приват24», а 13.02.2019 року переказала таким же чином ще 100,00 грн. Станом на 13.02.2019 року на кредитному рахунку відповідача була переплата коштів у розмірі 0,10 грн.

Відповідач зазначає, що 21.02.2019 року кредитними картками «Приватбанку`не користувалась, гроші не знімала та будь-яких оплат задопомогою цих картокне здійснювала.

Разом з тим, встановлено, що 21.02.2019 з картки № НОМЕР_1 , виданої на ім`я відповідача ОСОБА_1 , було здійснено транзакцію щодо оплати товару у магазині електроніки COMFYм. Кривий Ріг на суму 46496,00 грн. Того ж дня, з картки № НОМЕР_2 , виданої на ім`я відповідача ОСОБА_1 , було здійснено транзакцію щодо оплати товару у магазині електроніки ApplleHouseм. Кривий Ріг на суму 19673,00 грн.

Відповідач стверджує, що дані операції ні вона, ні з її відому іншими особами не здійснювалися.

З пояснень викладених у відзиві та поясненьпредставника відповідача в судовому засіданні, встановлено, що про вказану обставину відповідач дізналася не одразу, а коли прийшло повідомлення наїї номер мобільного телефону, до якого було здійснено приєднання банківської картки. Після виявлення фактів переказу коштів, відповідач звернулася довідділення банкуу м.Краматорську, повідомила співробітників про те, що їй надійшло повідомлення на мобільний телефон про списання коштів з рахунків. Співробітниками банку було зафіксовано ОСОБА_1 , вилучено та заблоковано картки на її ім`я, після чого видано нові.

23.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження №12019050390000724 від 23.02.2019 за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України.

Досудове розслідування за даним фактом триває.

Банк повідомлений про дані обставини.

При цьому звертаючись 24.09.2020 з позовом до відповідача позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 12.04.2020 року позичальнику нараховано заборгованість в розмірі 132852,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -89753,88 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.652-24564,76 грн., нарахована пеня-18533,50 грн.

Однак, з представлених матеріалів справи вбачається, що повідомлення про вчинення шахрайських дій по картковому рахунку ОСОБА_1 , банком було проігноровано. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу розрахована станом на 12.04.2020 року, що включає виключно кошти, які були перераховані з картки відповідача на інший рахунок невстановленими особами.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

В силу ч. 17 ст. 1 цього Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 14 частини першої ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування…, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно зі ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів.

Згідно з пунктом 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 10 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, встановлено, що банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Судом не встановлено, що ОСОБА_1 , як користувач карткового рахунку, вчиняла будь-яку дію чи бездіяльність, які б сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з допомогою її карткового рахунку.

З обставин викладених відповідачем встановлено, що кошти були переказані невідомими особами, які не перебувають у жодних відносинах (як то приятельські, родинні, дружні, колеги) із відповідачем у справі. Дана позиція відповідача стверджується в тому числі і поданими заявами до банку і до правоохоронних органів.

Судом встановлено та підтверджується належними доказами у справі, що відповідач ОСОБА_1 дії щодо повідомлення банку про здійснені перекази коштів невстановленими особами вчинила одразу ж після того, як їй стало це відомо - 22.02.2019 року, на що отримала письмову відповідь АТ КБ «Приватбанк» у листі №20.1.0.0/7-191022/4410 від 28.10.2019р.

Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 була сформована наступна правова позиція: «Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Кожна сторона, як це передбачає частина 1 статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на встановлені обставини в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що обставини, наведені стороною відповідача, знайшли своє підтвердження і заслуговують на увагу суду, оскільки свідчать про те, що дійсно ОСОБА_1 особисто не здійснювала переказ коштів з власного рахунку, а виявивши списання коштів вжила заходів щодо негайного повідомлення банку про дані факти. Вказані обставини підтверджуються письмовими зверненнями до правоохоронних органів та установи банку, а також тим, що за вказаним фактом порушено кримінальне провадження. В той же час, позивачем, не надано доказів, які б свідчили про здійснення операцій щодо переказу грошових коштів з карткового рахунку відповідача саме відповідачем ОСОБА_1 , чи про повідомлення нею стороннім особам своїх особистих даних та даних персональної картки.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які безспірно підтверджують доводи позивача, та вважає, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно відмовити в повному обсязі

5. Позиція суду.

Керуючись нормами ЦПК України про покладення обов`язку доказування на сторони, засадами цивільного процесу про рівність сторін у цивільному процесі, а також правовою позицією Верховного Суду України, викладену у вищевказаній постанові, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача вимог позову, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК, на підставі ст.ст. 207, 610, 617, 629, 642, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 17, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 37-1, 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ №14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені, проголошені та вручені 17.03.2021. Повний текст рішення виготовлений 19.03.2021.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя С. М. Ткачова