Ухвала суду № 95691210, 18.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6162/19

Провадження №1-кп/127/179/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

В складі:

судді доповідача Каленяка Р.А.

при секретарі Шмирової О.М.,

за участю:

прокурора Шестопала Д.А.,

захисників Антонюка Я.В., Чумака Д.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018020010004666, внесеного в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань 29 листопада 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12018020010004666 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурор Шестопал Д.А. заявив усне клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят діб, яке мотивував тим, що продовжують існувати ризики, які існували на час обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судовий розгляд кримінального провадження не завершено. Обвинувачена, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків, переховуватися від суду, продовжити вчинення злочинів, іншим чином перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження. Крім того, доповнив що приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 хоча й в силу ст. 89 КК України, являється особою раніше не судимою, раніше притягалася за скоєння аналогічних злочинів, на шлях виправлення не стала та вчинила новий умисний злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну поведінку підозрюваної та те, що вона перебуваючи на волі може продовжити свою злочину діяльність з метою незаконного збагачення, вчиняти нові кримінальні правопорушення, що підтверджується характером кримінальних правопорушень. Це підтверджується тим, що ОСОБА_1 , офіційно не працює, не має постійного джерела доходів, що вказує на те, що злочини саме корисливого характеру пов`язані із незаконним заволодінням чужого майна є єдиним джерел її доходу. Також, остання не має стійких соціальних зв`язків, постійного місця проживання на праві власності, що дають підстави слідству вважати, що вона може переховуватись від органів досудового розслідування, тому обрання відносно неї будь - якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить її належної процесуальної поведінки, а без її участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не представляється можливим.

Обвинувачена ОСОБА_1 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, просила суд змінити їй запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт, оскільки має погане самопочуття.

Захисник Антонюк Я.В. заперечив проти задоволення клопотання прокурора, пояснив, що заявлене клопотання має формальний характер та нічим не доведене.

Захисник Чумак Д.П. заперечив, на його думку ризики на які посилається прокурор не доведені, є тільки припущенням і не можуть братися до уваги, вважає що у суду відсутні підстави утримувати обвинувачену під вартою, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вона має де жити.

Суд, ознайомившись з клопотанням прокурора та матеріалами кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, дійшла наступного висновку.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020, який набрав законної сили 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України викладено у новій редакції, а саме: тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Зокрема у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 13.10.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 до 30.04.2021.

З урахуванням вказаних положень КПК України клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України розглядається головуючим.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК України глави 18 КПК України, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК України є банкетною нормою щодо статті 184 КПК України. Зі змісту частини другої статті 184 КПК України випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Таким чином, суд вважає, що твердження сторони захисту про недотримання стороною обвинувачення вимог чинного кримінально-процесуального законодавства щодо форми звернення до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою обґрунтоване. Разом з тим, частиною третьою статті 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, якій не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що може спонукати обвинувачену до втечі, намагання уникнути покарання або незаконно впливати на потерпілу, свідків, у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, а також, враховуючи реакцію суспільства і соціальні наслідки вчиненого кримінального правопорушення, відсутність доказів про зникнення ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченій раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 199, 331, 369-370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника Чумака Д.П. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора Шестопала Д.А. про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 18 березня 2021 року по 16 травня 2021 року включно.

Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суддя доповідач: