Рішення № 9569117, 28.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/6328.04.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна»

До                     Відкритого акціонерного товариства «Київський електротехнічний

                    завод «Транссигнал»

Про           стягнення 537600,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача           Аржанова О.О. по довіреності № 02/02-10 від 01.02.2010р.

Від відповідача Лоза Д.О. по довіреності № 65 від 28.01.2010р.

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»збитків в вигляді упущеної вигоди в розмірі 537600,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем права власності позивача, яке полягало у самовільному зайнятті приміщень нежитлової будівлі літ. «Б»по вул. Жилянській, 97 в м. Києві та незвільненні їх на вимогу позивача, позивач був позбавлений можливості виконати умови договору оренди, укладеного з Приватним підприємством «Агентство охорони «Б-2», позивачу завдано збитків у вигляді доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем (упущена вигода), в розмірі 537600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2010р. порушено провадження у справі № 36/63, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.03.2010р.

В судовому засіданні 24.03.2010р. представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не має права звертатись до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки таким правом наділений лише власник доходів (упущеної вигоди) від нерухомого майна, а позивач ним не є. Також відповідач зазначає, що він володіє та користується нежилими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, на підставі договору № 6 від 01.11.2004р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Перехрестя».

В судовому засіданні 24.03.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 07.04.2010р.

До початку розгляду справи 29.03.2010р. від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процессуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.04.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2010р. позовні вимоги повністю підтримав. Представник відповідача надав суду додаткові письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 21.04.2010р. оголошено про закінчення розгляду справи та, за клопотанням відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 28.04.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дімсон Груп», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна» (далі управитель, позивач), та юридичною особою за законодавством Великобританії «Норвік Пропертіз Лімітед»(далі установник управління) 28.04.2009р. укладено договір управління нерухомим майном, за умовами якого позивачу передано на умовах довірчої власності нежитлову триповерхову будівлю літ. «Б»по вул. Жилянська, 97 в м. Києві площею 5914,10 кв.м.

Юридична особа за законодавством Великобританії «Норвік Пропертіз Лімітед»є власником зазначеної будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф., та зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»14.04.2009р., про що видане реєстраційне посвідчення № 023813.

При укладенні договору на управління нерухомим майном сторони дійшли згоди (п. 1.7 договору), що передання об'єкта управління в управління має своїм наслідком виникнення у управителя права довірчої власності на об'єкт управління відповідно до положень ч. 2 ст. 1029 Цивільного кодексу України.

За договором управління майном, згідно з ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України, одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 1029 Цивільного кодексу України договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Згідно з ч. 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном.

Пунктом 5.6 договору управління передбачено, що управитель має право від свого імені здійснювати щодо об'єкту управління будь-які юридичні та фактичні дії, в тому числі передавати об'єкт управління в оренду.

Відповідно до п. 5.7. договору при вчиненні фактичних і юридичних дій, в тому числі при укладанні письмових правочинів, пов’язаних з управлінням об’єкту управління, управитель, враховуючи положення п. 1.7 договору, має право іменувати себе як управителем, так і власником об'єкту управління.

Відповідно до ч. 4 ст. 1033 Цивільного кодексу України управитель діє без довіреності.

Користуючись своїми правами управителя майна, позивач 14.09.2009р. уклав з Приватним підприємством «Агентство охорони «Б-2»договір оренди нерухомого майна № 31/О, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати Приватному підприємству «Агентство охорони «Б-2»в строкове платне користування приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. «Б»за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, площею 1 120 кв.м.

При укладенні договору оренди сторони дійшли згоди (п. 3.3 договору), що орендна плата за 1 кв.м. складає 96,00 грн. з ПДВ за місяць, вартість оренди за місяць нежитлового приміщення в цілому складала 107520,00 грн. з ПДВ.

Договір оренди № 31/0 від 14.09.2009р. було укладено на строк до 14.03.2010р.

Спір у справі виник у зв’язку з тим, що позивач був позбавлений можливості виконати умови договору оренди № 31/0 від 14.09.2009р., оскільки нежитлове приміщення, які повинні були передатись ним в оренду, знаходилося Відкрите акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (далі відповідач), його обладнання та майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Непорушність права власності встановлюється законом. Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правом власності, згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності, відповідно до ч. 2 ст. 316 Цивільного кодексу України, є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Як було встановлено судом, нежитлову триповерхову будівлю літ. «Б»по вул. Жилянська, 97 в м. Києві площею 5914,10 кв.м. було передано на умовах довірчої власності позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 36/09/09 від 14.09.2009р. повідомив відповідача про укладення договору оренди з Приватним підприємством «Агентство охорони «Б-2»та висловив вимогу про негайне звільнення зазначених приміщень.

Відповідач листами № 990 від 21.09.2009р., № 1011 від 24.09.2009р., № 1099 від 13.10.2009р. повідомив позивачу, що приміщення не звільнить, оскільки вони використовуються заводом як частина єдиного цілісного виробничого комплексу. Крім того, висловив сумнів щодо наявності у позивача права власності на зазначені приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Агентство охорони «Б-2»звернулось до позивача з листом № 27 від 18.09.2009р., в якому вимагало терміново вирішити питання щодо звільнення приміщень від майна, що там знаходиться, та виконати свої зобов’язання за Договором оренди № 31/0 від 14.09.2009р., передавши обумовлені договором приміщення в оренду.

Позивач листом № 44/09-09 від 21.09.2009р. запропонував Приватному підприємству «Агентство охорони «Б-2»переглянути умови договору щодо предмету оренди та прийняти в оренду приміщення другого поверху зазначеної будівлі, на що Приватне підприємство «Агентство охорони «Б-2» листом № 28 від 22.09.2009р. повідомило, що укладення договору оренди нежитлових приміщень першого поверху будівлі літ. «Б»по вул. Жилянській, 97 в м. Києві обґрунтовувалось виробничою необхідністю здійснювати користування приміщенням, розташованим саме на першому поверсі нежитлової будівлі. З огляду на це повідомили про недоцільність внесення змін щодо предмету оренди.

Невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди № 31/0 від 14.09.2009р. спричинило розірвання договору оренди з ініціативи Приватного підприємства «Агентство охорони «Б-2», про що позивача було повідомлено листом № 30 від 28.09.2009р. Також у зазначеному листі Приватне підприємство «Агентство охорони «Б-2»висловило вимогу повернути йому суму перерахованої попередньої оплати за договором оренди, що було здійснено позивачем 28.09.2009р.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем права власності позивача, що полягало у самовільному зайнятті приміщень нежитлової будівлі літ. «Б»по вул. Жилянській, 97 в м. Києві та незвільненні їх на вимогу позивача, позивач був позбавлений можливості виконати умови договору оренди, укладеного з Приватним підприємством «Агентство охорони «Б-2», що завдало позивачу збитків у вигляді доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, як вбачається із змісту ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу статті ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. У зазначеному роз'ясненні зазначено про необхідність розмежування обов'язку боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим, а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 5 п. 6 зазначеного роз'яснення як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, неправомірними діями відповідача позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, тобто доходів, які Позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене Відповідачем.

Враховуючи те, що вартість орендної плати за договором № 31/0 від 14.09.2009р. складала 89600,00 грн. без ПДВ на місяць, а договір був укладений до 14.03.2010р., тобто строком на шість місяців, а також враховуючи реальність намірів Приватного підприємства «Агентство охорони «Б-2»щодо прийняття приміщень в оренду, що підтверджується його листами та здійсненням ним передоплати з орендної плати, а також враховуючи те, що внаслідок тривалого порушення відповідача позивач був позбавлений права отримувати прибуток шляхом передання в оренду власної нерухомості, що є основним видом діяльності позивача, сума упущеної вигоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 537600,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем відсутність його вини у заподіянні позивачу збитків в сумі 537600,00 грн. не доведена.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 537600,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо того, що позивач не є власником спірного приміщення, а тому не може передавати його в оренду, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що при укладенні договору управління нерухомим майном його сторони домовились, що управитель (позивач) вправі отримувати дохід від об'єкту управління, який за договором управління, в першу чергу (тобто, безпосередньо з доходів - пункт 3.6 договору), спрямовує на відшкодування витрат, пов'язаних із здійсненням управління (п. 3.5 договору), забезпеченням організації сталого функціонування, належної експлуатації та утримання об'єкту управління (п. 5.5 договору), здійснення поточних, капітальних та аварійних ремонтів об'єкту управління (п. 5.11 договору), а також отримання плати за управління (п. 3.2 договору). Установнику управління в свою чергу належать лише ті доходи, які залишились після відрахування зазначених сум (п. 3.7 договору), тобто чистий прибуток. Отже, першочергове право на отримання коштів за оренду об'єкту управління набуває позивач, при цьому йому не заборонено спрямовувати всі без виключення отримані за оренду кошти на виконання обов'язків за договором - обслуговування об'єкту управління.

Що стосується заперечень відповідача з приводу того, що він володіє та користується нежилими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, на підставі договору № 6 від 01.11.2004р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Перехрестя», то з матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 2 до договору № 6 від 01.11.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Перехрестя»та Відкрите акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»домовились припинити дію договору з 31.12.2005р. Отже, станом на 14.09.2009р., тобто на момент укладення позивачем договору оренди з Приватним підприємством «Агентство охорони «Б-2»у відповідача право на оренду спірного приміщення було відсутнє.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»(01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код ЄДРПОУ 00260652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норвік Україна»(01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код ЄДРПОУ 33996450) 537600 (п’ятсот тридцять сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. збитків в вигляді упущеної вигоди, 5 376 (п’ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.