Ухвала суду № 95690698, 22.03.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/263/2021

130/2729/20

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання позивача

22.03.2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Зозулі М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від у даній справі відкрито провадження. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.01.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній окрім заперечення на позовну заяву просив суд витребувати у позивача докази, які підтверджують факт: реєстрації відповідача на інтернет – сайті https://r –groshi.com; вчинення відповідачем дій, які свідчать укладення договору; належності інтрент – сайту https://r –groshi.com позивачу; надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу; отримання відповідачем одноразового ідентифікатора; електронного підпису відповідачем одноразовим ідентифікатором договору № 3332600015-082138 від 14.12.2018; оригінал оферти, що була надіслана відповідачу позичкодавцем; надіслання відповідачу оферти, її підписання відповідачем та надсилання позикодавцю; належності відповідачу банківської карти із зазначенням її типу, номеру та строку дії; того, що відповідач не виходив на зв`язок та не відповідав на телефонні дзвінки представника позивача; первинні фінансово – бухгалтерські документи (касові та меморіальні) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним договором, щодо якого виник спір.

Однак вказане клопотання не відповідає п. 4 ч.2 ст. 84 ЦПК України, оскільки у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В додатках до позову не додано доказів щодо вжиття позивачем самостійних заходів (усіх можливих активних дій, як наприклад звернення із запитом, тощо), клопотання за своїм змістом формальне, а тому не підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу позивача на вимоги ч. 2 ст. 12 ЦПК України, якою передбачено, що збирання доказів не є обов`язком суду. Учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, сторона самостійно повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень і саме така сторона повинна нести ризик настання наслідків, пов`язаних із не наданням доказів.

В силу вимог п. 4 ч. 5 ст. 12, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд лише сприяє сторонам у здійсненні їхніх прав, а не збирає докази замість таких сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 84 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.М. Заярний