Рішення № 9569062, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/58918.02.10 За позовом                    Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

До відповідача          Корпорації «Науково-виробниче об’єднання «Арсенал»

Третя особа           на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет                               спору, Національне космічне агентство України

Треті особи                    на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет           спору,

1)          Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd»

2)          Товариство з обмеженою відповідальністю «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка

3)          Закрите акціонерне товариство «Спеціальне конструкторське бюро «Авікос»

4)          Державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного приладобудування»

Про визнання недійсним статуту відповідача

                                                                                Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Левченко М.В. (за дов.)

          Ковалевська К.М. (за дов.)

Від відповідача           не з’явились

Від третьої особи на стороні позивача           Черкасова Л.С. (за дов.)

Від третьої особи-1 на стороні відповідача           Сухомлинова Н.І. (за дов.)

Від третьої особи-2 на стороні відповідача           не з’явились

Від третьої особи-3 на стороні відповідача           Сухомлинова Н.І. (за дов.)

Від третьої особи-4 на стороні відповідача           не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство завод «Арсенал»до корпорації «Науково-виробниче об’єднання «Арсенал» про визнання недійсним статуту відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що статут корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал»не відповідає вимогам законодавства, порушення, допущені при його прийнятті та затвердженні, не можуть бути усунені. За твердженням позивача, оспорюваний статут є актом, який не відповідає чинному законодавству, та визначеній законом компетенції позивача та інших учасників відповідача, які його затверджували. Зокрема, не відповідає:

Декрету Кабінету Міністрів України № 24-92 від 31.12.1992 р. «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», оскільки позивач, який є державним підприємством, не може бути засновником підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств, кооперативів;

ч. 3 ст. 120 ГК України, якою передбачено, що корпорацією є договірне об’єднання, у зв’язку з чим установчим документом повинен бути установчий договір а не статут;

ч. 4 ст. 121 ГК України та ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», оскільки не отримано дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб’єктів господарювання.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Відповідач вважає, що на момент прийняття Декрету Кабінету Міністрів України № 24-92 від 31.12.1992 р. «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств»поняття господарського об’єднання не існувало, а тому його заборона не поширюється на схоронення державними підприємствами корпорацій. Стаття 119 ГК України передбачає можливість створення господарських об’єднань як на підставі статуту, так і на підставі установчого договору. Також відповідач вважає, що створення корпорації є узгодженими діями, дозвіл на які надано Антимонопольним комітетом України.

Під час розгляду справи за клопотанням позивача до участі до участі у справі було залучено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національне космічне агентство України», також, в порядку ст. 25 ГПК України, здійснено заміну державного підприємства заводу «Арсенал»його правонаступником - казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал».

09.12.2009 р. представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України. Ухвалою суду продовжено строк вирішення спору на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Третя особа на стороні позивача підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про залучення в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd», товариства з обмеженою відповідальністю «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка, закритого акціонерного товариства «Спеціальне конструкторське бюро «Авікос», державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування», оскільки рішення у справі вплине на права та обов’язки останніх щодо однієї зі сторін.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву, відповідно до якої позивач, крім вищевказаної вимоги, адресованої відповідачку, просив розглянути вимогу про визнання недійсним запису державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про проведення державної реєстрації відповідача від 17.08.2004 р..

Права позивача щодо зміни підстави або предмету позову визначені ч. 4 ст. 22 ГПК України. Зміна предмету позову повинна бути пов’язана з відповідачем, якому адресовані первісні позовні вимоги. Однак, дана вимога є самостійною вимогою, відповідачем за якою є посадова особа –державний реєстратор, а не відповідач. З огляду на це, подача вищевказаної заяви не кореспондується з правами позивача, а тому вимога до державного реєстратора про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача від 17.08.2004 р. судом в рамках даної справи не може бути розглянута.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12.10.2006 р. державним підприємство завод «Арсенал»спільно з товариством з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd», товариством з обмеженою відповідальністю «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», закритим акціонерним товариством «Спеціальне конструкторське бюро «Авікос» та державним науково-дослідним підприємством «Український технологічний центр оптичного приладобудування»було затверджено за загальних зборах засновників статут господарського об'єднання - корпорацію «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал»(далі –Корпорація).

10.11.2006р. Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Корпорації та зареєстровано її установчий документ - статут Корпорації.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського кодексу України корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Відповідно до розділу 4 статуту статутний фонд Корпорації розподілений наступним чином:

державне підприємство завод «Арсенал»є учасником Корпорації, що володіє часткою у статутному фонді в розмірі 39 відсотків (78000 грн.);

товариство з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd»є учасником Корпорації, що володіє часткою у статутному фонді Відповідача в розмірі 34 відсотки (68000 грн.);

товариство з обмеженою відповідальністю «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка»є учасником Корпорації, що володіє часткою у статутному фонді в розмірі 21 відсоток (41000 грн.);

закрите акціонерне товариство «Спеціальне конструкторське бюро «Авікос»є учасником Корпорації, що володіє часткою у статутному фонді в розмірі 5 відсотків (10000 грн.);

державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного приладобудування»є учасником Корпорації, що володіє часткою у статутному фонді відповідача в розмірі 1 відсоток (2000 грн.).

Частиною 4 статті 121 Господарського кодексу України передбачено, що рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

В силу ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами, дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію.

Законодавче визначення концентрації надано Законом України «Про захист економічної конкуренції». Зокрема, в розумінні ч. 2 ст. 22 Законом України «Про захист економічної конкуренції», концентрацією визнається створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

Не вважається концентрацією створення суб'єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до абзацу другого частини першої статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(п. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Метою створення Корпорації, відповідно до розділу ІІІ статуту відповідача, є координація діяльності учасників для розв’язання спільних науково-виробничих, економічних та соціальних завдань, забезпечення розвитку космічної та оборонної галузей, концентрації інтелектуального, технологічного, економічного потенціалу, кадрових ресурсів, підвищення ефективності їх використання для досягнення виробництва конкурентоспроможної продукції світового рівня.

Отже, створення Корпорації не пов’язано з координацією конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання –учасниками Корпорації, або між ними та Корпорацією, у зв’язку з чим створення Корпорації є концентрацією.

Статтею 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України. Так, пунктом 1 частини 1 даної норми встановлено, що у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України є обов’язковим, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Згідно з балансом позивача за 2005 рік на кінець звітного періоду сукупна вартість його активів складала 239048000 грн., що за курсом Національного банку України станом на останній день фінансового року дорівнювало 40030644,92 ЄВРО.

З огляду на викладене, доводи позивача про необхідність попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на створення Корпораціє є обґрунтованими.

Отже, всупереч вимогам ч. 4 ст. 121 Господарського кодексу України, Корпорацію створено без погодження Антимонопольного комітету України в порядку, встановленому законодавством.

Посилання відповідача на наявність рішення Антимонопольного комітету України № 382-р від 14.09.2006 р. не є доказом тримання дозволу на створення Корпорації, оскільки воно є дозволом на узгоджені дії, а не на концентрацію. При прийняття даного рішення Антимонопольним комітетом України не вирішувалось питання наявності чи відсутності обставин, що свідчать про концентрацію. Крім того, згідно з даним рішенням, учасники Корпорації не є конкурентами на товарних ринках, що підтверджує висновок суду про те, створення Корпорації не пов’язано з координацією конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання –учасниками Корпорації.

Відповідно до п. 19 роз’яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/334 від 12.09.1996р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств», у разі відсутності згоди Антимонопольного комітету України чи його органу на створення, реорганізацію або ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 N 33-р, акт державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або рішення про його реорганізацію чи ліквідацію мають визнаватися недійсними.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, статут відповідача, є актом, який не відповідає чинному законодавству, а також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як учасника Корпорації.

З урахуванням викладених обставин, позовні з наведеної підстави є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У той же час, інші наведені позивачем підстави не є підставою для визнання недійсним статуту відповідача з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України N 24-92 від 31.12.1992 р. «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», державні підприємства (за винятком будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств, кооперативів (надалі - суб'єктів підприємницької діяльності).

Вказаний Декрет є діючим нормативно-правовим актом. На момент його прийняття поняття господарського об'єднання, яким є відповідач, не існувало, у зв’язку з чим його дія (Декрету) не регулює порядок створення об’єднання підприємств, у тому числі і корпорацій.

Також не може бути підставою недійсності статуту відповідача факт створення останнього не на договірній основі, оскільки стаття 119 ГК України передбачає можливість діяльності господарських об’єднань як на підставі статуту, так і на підставі установчого договору.

Однак, як зазначено вище, створення Корпорації всупереч вимогам ч. 4 ст. 121 Господарського кодексу України без погодження Антимонопольного комітету України в порядку, встановленому законодавством, є самодостатньою підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними статут корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал», затверджений загальними зборами засновників згідно з протоколом № 1 від 12.10.2006 р., державну реєстрацію якої проведено 10.11.2006 р. державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державною адміністрацією, номер запису 10701020000023679.

Стягнути з корпорації «Науково-виробниче об'єднання «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код 34690805) на користь казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код 14307357) 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

Рішення підписано 26.04.2010 р.