Рішення № 95690546, 11.03.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/21/21

2/125/11/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гаврищук К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Звертаючись до суду позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 17.12.2013. Підписавши заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі – Умови та Правила) і Тарифами Банку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Такий договір за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунка і кредитного договору. Таким чином відповідач підтвердив, що ознайомлений із названими документами і вони були надані йому у письмовій формі.

Позивач також вказував, що розміщені на сайті банку Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку є публічною офертою, за якою банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг. Вступаючи у правовідносини, сторони керувалися нормами про договір приєднання. Приєднання відповідача до угоди і дію договору підтверджує також факт користування відповідачем картковим рахунком, використання кредитних коштів та періодичне погашення заборгованості.

Умови та Правила передбачають можливість зміни кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку, списання коштів з рахунку клієнта за іншими договорами при настанні строку платежів, односторонню зміну банком цих Умов та Правил.

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, надано кредитну картку і встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 28210,00 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, однак своїх зобов`язань належним чином не виконував. Відтак, утворилась заборгованість у сумі 33930,79 грн, з яких: 33930,79 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 20 грн – заборгованість за поточним тілом кредиту, 33910,79 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Як вказував позивач, відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення цього договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Покликаючись на вищенаведене, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач до суду жодного разу не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

У позовній заяві позивач зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та ухвалення заочного рішення судом.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а також клопотання про огляд веб-сайту.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до суду 13.01.2021.

14.01.2021 надіслано запит про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 до Мигалівецької сільської ради, оскільки позивачем у позовній заяві вказано адресу проживання відповідача у с. Козарівка, яке знаходиться в підпорядкуванні Мигалівецької сільської ради, Барського району Вінницької області.

Оскільки від Мигалівецької сільської ради відповідь на адресу суду не надходила, 20.01.2021 надіслано запит про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 до Барської міської ради.

25.01.2021 від Барської міської ради надійшла відповідь, відповідно до якої місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

25.01.2021 відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16.02.2021 розгляд справи відкладено, оскільки були відсутні відомості про вручення відповідачеві повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

У судовому засіданні 11.03.2021 було проведено огляд веб-сайту https://privatbank.ua/terms і зафіксовано зміст сторінок файлу «Повний_договір_актуальний_на_01.12.2013.pdf» шляхом безпосереднього роздруковування за допомогою принтера сторінок 192-212, на яких розміщено розділ 2.1. Умов та правил надання банківських послуг, друковані аркуші долучені до матеріалів справи.

11.03.2021 постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (яке в подальшому перейменовано на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») за наданням банківських послуг, підписавши 17.12.2013 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Анкета-заява не містить інформації про те, що відповідач звернувся за отриманням саме кредитних послуг. У цьому документі зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві також зазначено про те, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Ці обставини підтверджуються наданими позивачем копіями анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1

12.07.2016 банк видав відповідачу кредитну картку зі строком дії до 03/20. Надалі видавалися інша кредитна картка: 29.09.2017 – зі строком дії до 07/21. Ці обставини підтверджуються довідкою «ПРИВАТБАНК» про видачу кредитних карток.

З моменту старту карткового рахунка кредитний ліміт неодноразово збільшувався: від 300 грн. станом на 12.07.2016 до 20000 грн. станом на 10.08.2018. Таке підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 .

Надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг, з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача.

Факт користування відповідачем кредитною карткою і здійснення витрат кредитних коштів підтверджується випискою про деталі операцій по рахунку за договором із ОСОБА_1 станом на 24.11.2020.

Статус позивача як юридичної особи та отримання банківської ліцензії підтверджується наданими позивачем копіями довідки про включення до ЄДРПОУ, банківської ліцензії №22 від 05.10.2011, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу із статуту акціонерного товариства комерційного банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами §1-2 Глави 16, Глави 52, §1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 ).

V. Оцінка суду та застосовані судом норми права

Позивач стверджував, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 уклав з позивачем змішаний договір, що містить умови договору банківського рахунка і кредитного договору. Також стверджував, що таким чином відповідач приєднався до викладених банком у публічній оферті умов договору і сторони узгодили умови кредитування.

Однак аргумент позивача про ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору до його підписання і узгодження сторонами умов кредитування спростовуються таким.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний детально поінформувати споживача у письмовій формі про усі умови кредитування, а саме: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У цьому випадку умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив позивач – АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц), яка набула характеру усталеної судової практики. Такі ж висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повторив і в постанові від 09.11.2020 у справі № 369/7143/15-ц. Про актуальність і незмінність такої судової практики зазначено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 26.10.2020 у справі №325/422/20, спір у якій стосувався стягнення заборгованості за кредитом за аналогічних обставин і у якій суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, залишене без змін апеляційним судом, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №342/180/17-ц.

Згідно з частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач просив стягнути з відповідача, заборгованість лише за тілом кредиту в сумі 33930,79 гривень. Однак, дослідивши надані банком розрахунки заборгованості за договором та дані виписки про деталі операцій за рахунком, суд встановив, що в розрахунок вказаної суми тіла кредиту банк включив пеню та комісію. Так, кожного першого числа місяця, починаючи з 01.11.2016 по 01.09.2019, відповідачеві нараховувалась пеня за прострочку за кредитом (щоразу 50 грн або 100 грн), загальна сума якої за вказаний період становить 1550 гривень. Періодично 10, 12 або 13 числа кожного місяця за період з 10.11.2017 по 10.11.2020 відповідачеві нараховувалась комісія за обслуговування (щоразу 20 грн), загальна сума якої за вказаний період становить 660 гривень.

Для визначення конкретних умов договору щодо нарахування цих процентів позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини кредитного договору. Указані документи засвідчені лише підписом позивача. Підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами кредитування відсутній. Так само відсутній підпис відповідача на довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Жодного іншого документа з викладенням умов кредитування, який би був підписаний відповідачем, позивач не надав.

Банк вказував, що оригіналом Умов та Правил надання банківських послуг є веб-сторінка у мережі Інтернет, яка знаходиться на відповідному сервері та оприлюднена на сайті https://privatbank.ua/. Однак позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач перед укладенням договору мав технічну можливість і ознайомився з цими Умовами та Правилами безпосередньо з веб-сайту. Не надав позивач також і доказів того, що оглянуті судом веб-сторінки були наповнені такою ж інформацією станом на день підписання відповідачем анкети-заяви. Дату розміщення файлів на веб-сайті без спеціальних технічних знань встановити неможливо.

Отже, ознайомлення відповідача з повним текстом Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифами банку до моменту підписання анкети-заяви не підтверджено належними доказами. Не зміг позивач довести і той факт, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила були опубліковані на сайті позивача станом на момент підписання анкети-заяви.

В анкеті-заяві від 17.12.2013 не зазначено, що відповідач звернувся за отриманням саме кредитних послуг, відтак розмір наданого кредитного ліміту і процентна ставка не вказані, відсутні умови договору про строки повернення коштів і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Водночас, здійснення витрат з кредитного рахунка підтверджується випискою за рахунком.

Вирішуючи питання про те, чи узгодили сторони умови кредитування, суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц).

Суд вважає, що й у справі, яка розглядається, роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак, у цій справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

Як встановлено судом, ті Умови та Правила, на редакцію яких посилався позивач, мають значний обсяг. Позивач не надав жодних доказів того, що саме наявні в матеріалах справи Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил мав на увазі відповідач, ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Тому суд вважає за можливе у цій справі також застосувати підхід щодо необхідності особливого захисту споживача, як слабшої сторони.

Отже, ОСОБА_1 не узгодив із АТ КБ «ПриватБанк» умови щодо нарахування пені, комісії та строку повернення кредиту. Відтак, суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві умови, зокрема і щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування пені та комісії за користування кредитними коштами.

Як встановлено судом, відповідач здійснював витрати грошових коштів в межах кредитного ліміту, тому зобов`язаний повернути фактично витрачені кошти, виходячи з такого.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Витрачені позичальником кошти в межах кредитного ліміту становлять тіло кредиту.

Здійснюючи розрахунки тіла кредиту позивач використовує дві розрахункові величини: «поточне тіло» і «прострочене тіло», які у сумі становлять «тіло кредиту». Як вказав позивач у позовній заяві, прострочене тіло кредиту – це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.

Згідно із наданим банком розрахунком кредитної заборгованості станом на 24.11.2020 заборгованість за тілом кредиту (поточним тілом кредиту) та (простроченим тілом кредиту) становить 33930,79 грн. Однак судом встановлено, що вказана сума тіла кредиту завищена за рахунок пені та комісії на загальну суму 2210 гривень, яка не підлягає стягненню.

Оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить строків повернення кредиту, то до правовідносин сторін слід застосувати норми абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України. Згідно із такими, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням наведеного, щодо суті позову суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту в сумі 31720 (тридцять одна тисяча сімсот двадцять) гривень. Підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за пенею та комісією, відсутні, оскільки такі умови кредитування суд визнав неузгодженими.

Отже, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача 31720 грн. заборгованості за тілом кредиту, а в задоволенні інших вимог – відмовити.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1937,20 (тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 20 копійок (позов задоволено на 92,16%, сплачена сума судового збору – 2102 грн; 2102 х 92,16 % = 1937,20 грн.).

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 31720 (тридцять одна тисяча сімсот двадцять) гривень заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1937 (тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д;

ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя Ю. О. Салдан