Рішення № 9569041, 05.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/42105.03.10 За позовом                    Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма Медіабаінг"

Про                              стягнення 21 011, 39 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Чуб О.О. - предст.(дов. б/н від 14.12.2009 р.)

Від відповідача          Кордон В.В. –предст. (дов. №263 від 03.03.2009 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма Медіабаінг" про стягнення грошових коштів у розмірі 21 011,39 грн. (16 662,62 грн. –основний борг, 1 981,82 грн. –пеня, 1 906,93 грн. –збитки від інфляції, 460,02 грн. –3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з проведення рекламної кампанії (рекламних кампаній) № 20/03/08 від 20.03.2008 р.

Ухвалою суду від 23.11.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/421 та призначено розгляд справи на 15.12.2009 р.

В судовому засіданні 15.12.2009 р. представником відповідача подано Відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Також в судовому засіданні 15.12.2009 р. представником відповідача подано Клопотання про витребування доказів, а саме відповідач просить суд витребувати у позивача фотозвіт про проведення рекламної компанії, розміщення рекламних матеріалів на спеціальних конструкціях протягом жовтня 2008 року.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 15.12.2009 р. відкладено розгляд справи на 29.01.2010 р., зобов’язано позивача надати фотозвіт про проведення рекламної компанії, розміщення рекламних матеріалів на спеціальних конструкціях протягом жовтня 2008 року.

Ухвалою суду від 02.02.2010 р. розгляд справи призначено на 05.03.2010 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що позивачем було порушено умови договору, а тому у відповідача відсутні підстави для здійснення оплати послуг позивача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.03.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2008 р. між сторонами укладено договір про надання послуг з проведення рекламної кампанії № 20/03/08 (далі - Договір).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що цей Договір є базовим та передбачає загальні умови взаємодії сторін. Детальні умови проведення рекламної кампанії узгоджуються сторонами в Додаткових угодах до Договору, які є його невід’ємною частиною.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що засвідченням належного надання послуг є підписання сторонами Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата наданих послуг здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

25.09.2008 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до Договору, якою обумовлено обсяг та вартість послуг, які повинен надати позивач під час проведення рекламної кампанії.

Відповідно до вказаної Додаткової угоди вартість послуг становить 16 662,62 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем належним чином виконано умови Договору та Додаткової угоди № 7 до нього, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі прийняття робіт № ИК-23396.

Однак, відповідачем неналежним чином виконано умови Договору, вартість наданих послуг не оплачена.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 16 662,62 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 1 981,82 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 460,02 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 1 906,93 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на порушення зобов’язань позивачем та відсутність підстав для оплати наданих послуг спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 16 662,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 5.3.2 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати більш ніж на 5 днів останній сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1 981,82 грн.(розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 981,82 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 460,02 грн., збитків від інфляції –1 906,93 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 460,02 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1 906,93 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магма Медіабаінг»(04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 1/8 - Г, код 34048616, р/р 26004201309155 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор»(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-И, код 24576549, р/р 260023301 в «Енергобанк», МФО 300272) 16 662 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 62 коп. основного боргу, 1 981 (одну тисячу дев’ятсот вісімдесят одну) грн. 82 коп. пені, 460 (чотириста шістдесят) грн. 02 коп. 3% річних, 1 906 (одну тисячу дев’ятсот шість) грн. 93 коп. збитків від інфляції, 210 (двісті десять) грн. 11 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко

Дата підписання 23.04.2010 р.