Ухвала суду № 95689618, 19.03.2021, Оболонський районний суд міста Києва

19.03.2021 Справа № 756/3963/21

Справа пр. № 2/756/3782/21

ун. № 756/3963/21

У Х В А Л А

19 березня 2021 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Андрейчук Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитних договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитних договорів недійсними.

Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов такого висновку.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 керувався правилом територіальної підсудності за вибором позивача.

Ч. 5 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що між ним та ПАТ "Банк Михайлівський" 26 січня 2016 року був укладений кредитний договір № 200443058, згідно з умовами якого банком видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у сумі 10823,80 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Також 26 січня 2016 року був укладений кредитний договір № 200443114, згідно з умовами якого банком видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними кредитні договори від 26 січня 2016 року № 200443058 та № 200443114, укладені між ним та ПАТ "Банк Михайлівський", оскільки указані договори були укладені з порушення норм чинного законодавства.

Проаналізувавши позовну заяву, суддя звертає увагу позивача на таке.

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

У п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Окрім цього, за приписами п. 7? ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю.

Відповідачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб будь-які фінансові послуги позивачу ОСОБА_1 не надавались і відповідно позивач жодних фінансових послуг від відповідача не отримував та не мав наміру отримати. Також у позовній заяві ОСОБА_1 вказує про порушення його прав саме ПАТ "Банк Михайлівський".

Отже, ОСОБА_1 не є споживачем послуг, які надаються відповідачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Більш того, Верховний Суд України у своїй постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15 та Верховний Суд у постановах від 25 січня 2018 року у справі № 475/704/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 641/3576/16-ц, від 12 квітня 2018 року у справі № 591/3625/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 221/1660/16-ц, від 16 липня 2018 року у справі № 686/1871/16-ц зазначив, що Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Ураховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що положення Закону України "Про захист прав споживачів" до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, не застосовуються.

Отже, підстави для зверення позивача до Оболонського районного суду м. Києва з указаним позовом відповідно до правил ч. 5 ст. 28 ЦПК України відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У своєму позові ОСОБА_1 вказує відповідачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код цієї юридичної особи - 21708016), а також його місцезнаходження - м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 (Шевченківський район м. Києва).

Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на те, що місцезнаходження відповідача - м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, справа згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудна) Шевченківського районного суду м. Києва, її слід надіслати на розгляд цьому суду.

Керуючись ч. 2 ст. 27, ч. 9 ст. 187 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитних договорів недійсними надіслати за підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва у зв`язку з тим, що вказана справа не підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.В. Андрейчук