Рішення № 95689576, 22.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6382/20

Провадження №2/755/205/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати виконавчий напис № 3974, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Є.М. від 10.09.2019 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Управління активами» заборгованість в сумі 34 230,74 грн відповідно до кредитного договору, укладеного 21.11.2013 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк», таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 8 264,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що із постанови про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. йому стало відомо про наявність виконавчого напису нотаріуса № 3974, виданого 10.09.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Управління активами» заборгованості в сумі 34 230,74 грн відповідно до кредитного договору, укладеного 21.11.2013 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк», та 150 грн витрат за вчинення виконавчого напису. Вказаний виконавчий напис позивач вважає незаконним, оскільки жодних вимог банку перед вчиненням виконавчого напису він не отримував. Посилається на те, що ТОВ «ФК «Управління активами» не надало нотаріусу доказів направлення ОСОБА_1 листа-вимоги про погашення кредитної заборгованості, а нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання вказаного листа-вимоги, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчих написів. ТОВ «ФК «Управління активами» не надало доказів переходу права вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями. Заявником пропущено трирічний строк з дня виникнення вимоги за договором від 21.11.2013 р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк», що виключає можливість вчинення виконавчого напису. 04 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61139180 щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису, а 28.02.2020 р. постановою приватного виконавця у виконавчому провадженні № 61139180 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Військова частина А 3091.

07 травня 2020 року за заявою позивача ухвалою суду було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 61139180.

19 червня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримав 21.07.2020 р. Третя особа копії вказаних документів не отримав, а конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання». Позивач та його представник копію ухвали суду отримали - 11.08.2020 р. та 31.07.2020 р., відповідно.

19 листопада 2020 року надійшов відзив відповідача, ТОВ «ФК «Управління активами», який судом не може бути прийнятий до уваги, оскільки відповідач не дотримався вимог ухвали суду від 19 червня 2020 року щодо обв`язку надіслати такий відзив не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї. Відповідне клопотання про поновлення строку на подання відзиву, відповідачем не заявлено.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 21 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника (каса) № 862/7515ВCL2А.

За умовами Договору Банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту - 17 920,00 грн, строк кредитування - 24 платіжних періодів; фіксована процентна ставка за користування кредитом - 12,0000% річних; комісія за надання кредиту - 0,00 грн, комісія за обслуговування кредиту - 332,00 грн, цільове призначення - поточні потреби, дата повернення кредиту - 04.12.2015 р.

У Додатку № 1 до Кредитного договору сторонами було узгоджено графік платежів.

10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Остапенком Є.М., вчинено виконавчий напис за № 3974, яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами», якому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018 р., якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс», код ЄДРПОУ 35084758, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 1706/01 від 17.06.2015 р., якому в свою чергу ПАТ «Платинум Банк», код ЄДРПОУ 33308489, на підставі Договору факторингу № 20141028-Г від 28.10.2014 р., відступлено право вимоги за кредитним договором зі страхуванням життя позичальника (каса) № НОМЕР_1 від 21.11.2013 р., укладеного між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 пропонується задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами», стягнути з ОСОБА_1 за період з 27.10.2014 р. по 29.07.2019 р. включно, суму у розмірі: 17 231,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 737,03 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 13 112,51 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і має бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з дня його вчинення.

За заявою від 04 жовтня 2019 року вказаний виконавчий напис був пред`явлений стягувачем, ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами», до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Табінському О.В., яким 04 лютого 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61139180 з виконання виконавчого напису № 3974, виданого 10.09.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованість в сумі 34 230,74 грн відповідно до кредитного договору від 21.11.2013 р. укладеного з ПАТ «Платинум Банк».

28 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В., у виконавчому провадженні № 61139180 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким є ОСОБА_1 та який отримує доходи в Військова частина А 3091.

Вказану постанову приватним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження та для виконання до Військової частини А 3091.

Відповідно до довідок, виданих Військовою частиною А 3091 Міністерства оборони України, з грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2020 року утримано 20% заборгованості у розмірі 3 265,48 грн та у квітні 2020 року утримано 30% заборгованості у розмірі 4 999,48 грн по виконавчій постанові приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є.М. № 61139180 від 28.02.2020 р. за виконавчим написом № 3974 від 10.09.2019 р.

У відповідності до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій - Порядок).

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Відповідно до п. 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином убачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору зі страхуванням життя позичальника (каса) № 862/7515ВCL2А від 21.11.2013 р.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

За нормою пп. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів..

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

За правилами підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

У матеріалах справи відсутні докази про надсилання позивачу письмової вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та вчинення виконавчого напису після спливу тридцяти днів з моменту надіслання ОСОБА_1 такої письмової вимоги.

При цьому у виконавчому написі зазначено про те, що заборгованість стягнута за період з 27.10.2014 р. по 29.07.2019 р., що вочевидь суперечить вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь коштів у розмірі 8 264,96 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зважаючи на те, що судом встановлено про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь коштів у розмірі 8 264,96 грн також підлягає до задоволення, оскільки вказані кошти були безпідставно стягнуті на користь відповідача в межах виконавчого провадження за виконавчим написом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно ч. 7 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 18 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, ст.ст. 18, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» (код у ЄДРПОУ: 35017877, 08200, вул. Стельмаха, 9А, оф. 203, м. Ірпінь, Київської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (61003, м-н Героїв Небесної Сотні, 7, м. Харків, Харківська обл.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 3974, вчинений 10.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості в сумі 34 230,74 грн відповідно до кредитного договору, укладеного 21.11.2013 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 264 (вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: