Рішення № 95689548, 09.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5647/20

Провадження № 2/755/1830/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю - представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд: визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/12 частин грошового вкладу та відсотків по ньому, від суми яка була на момент смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рахунках відкритих на ім`я вдівця ОСОБА_5 в АТ «Ощадбанк», у порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та грошей, що знаходяться на депозитному рахунку АТ «Ощадбанк», відкритому на ім`я чоловіка померлої - ОСОБА_5 . Шлюб подружжя ОСОБА_4 був укладений 12.01.1967 р. Зазначене нерухоме майно та грошові кошти на рахунку були спільним майном подружжя, оскільки купувались та заощаджувались під час шлюбу. ОСОБА_5 був членом ЖБК «Сатурн» та власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 , сума пайового внеску за яку у розмірі 4 910 карб. була сплачена 10.03.1981 р., під час перебування ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 у шлюбі. Незважаючи на це, свідоцтво про право власності від 03.02.2009 р. на вказану квартиру, що була придбана подружжям під час шлюбу, отже є їх спільною сумісною власністю, було видане на ім`я ОСОБА_5 , у якому лише він зазначений власником квартири. При житті подружжя не виділяли часток у спільному майні подружжя, не укладали нотаріально посвідчених договорів про поділ майна подружжя. Також подружжя ОСОБА_4 відкрили рахунки, в тому числі депозитні рахунки в АТ «Ощадбанк», на яких зберігалися кошти подружжя. ОСОБА_4 20.10.2016 р. склала нотаріально посвідчений заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповіла дочці, ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 її чоловік, ОСОБА_5 , відповідно до ст. 1241 ЦК України, мав право на обов`язкову частку у спадщині. Окрім позивачки та вдівця ОСОБА_5 , право на спадкування за законом має відповідач, ОСОБА_2 , який є сином померлої та зареєстрований в квартирі, де вона мешкала. Позивачем проведено розрахунок, за яким вважає, що вона має право власності на 5/12 частини квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після померлої ОСОБА_4 , та право на 5/12 частини вкладу та відсотків по ньому від суми, яка була на момент смерті ОСОБА_4 на рахунках, відкритих на ім`я вдівця ОСОБА_5 в АТ «Ощадбанк». Після смерті матері позивач своєчасно звернулася до нотаріуса та ним була відкрита спадкова справа. Позивач звернулась до нотаріуса з заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину вказаної квартири, що залишилася після смерті однак 17.02.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Соловчук Л.В., було надано відповідь та роз`яснено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_4 , необхідно визначити склад спадкового майна, яке успадковується спадкоємцями, та роз`яснено право позивача на звернення до суду щодо визнання права власності на спадкове майно. ОСОБА_5 , який був вітчимом позивача та членом її сім`ї, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач, ОСОБА_2 , син померлого ОСОБА_5 , який також зареєстрований за останнім місцем проживання свого батька у спірній квартирі, є спадкоємцем після смерті свого батька. Всі правовстановлюючі документи на спірну квартиру та банківські рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при житті подружжя, перебувають у відповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 травня 2020 року відкрито провадження у цій справі, за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено їх право подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки. Також, ухвалою суду витребувані докази у відповідача, AT «ОЩАДБАНК», та у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Соловчук Л.В.

07 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Соловчук Л.В., на виконання вимог ухвали суду від 04 травня 2020 року, до суду подано докази, а саме належним чином завірену копію спадкової справи № 61806346 від 26 грудня 2017 року до майна гр. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16 липня 2020 року відповідач ознайомився з матеріали даної цивільної справи, однак відзиву на позовну заяву, у строки встановлені ухвалою суду від 04 травня 2020 року, так і в подальшому, до суду не подав, як і не виконав вимоги вказаної ухвали в частині подання доказів.

13 серпня 2020 року AT «ОЩАДБАНК» подало до суду докази, що витребувані ухвалою суду від 04 травня 2020 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року за клопотанням представника позивача судом витребувані докази у Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», Головного управління Дерржгеокадастру у Черкаській області, ГК «Октан».

06 жовтня 2020 року та 09 жовтня 2020 року від Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», та відповідно від Головного управління Дерржгеокадастру у Черкаській області, надійшли листи та докази, що витребувані ухвалою від 23 вересня 2020 року.

27 жовтня 2020 року від відповідача, Київської міської ради, надійшов відзив на позову заяву, що поданий в межах визначеного судом строку з урахуванням часу отримання даним відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04 травня 2020 року та копії позовної заяви з додатками. Представник відповідача просить суд розглядати справу у його відсутність та ухвалити рішення згідно з нормами чинного законодавства.

Інших заяв по суті справи не надходило.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила повністю їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що шлюб його матері, ОСОБА_4 , з ОСОБА_5 був її третім шлюбом. Загалом у родині було троє дітей: він, старший брат ОСОБА_7 та сестра ОСОБА_8 , матір`ю яких є ОСОБА_4 , а батьки у дітей різні. За життя, ОСОБА_9 , у тому ж будинку придбав квартиру АДРЕСА_2 та віддав її позивачу та брату ОСОБА_7 , а спірна квартира мала відійти дочці відповідача. Щодо коштів на рахунку у банку, то відповідач, який працює моряком, після закінчення рейсів давав по 500-1000 доларів США батьку, який спочатку зберігав їх вдома, потім - у друга, а згодом - відкрив депозитний рахунок. У 2011 році батько заборонив відповідачу давати гроші матері, оскільки вона їх пропивала. Коли мати, ОСОБА_4 , складала заповіт, то не розуміла своїх дій та не усвідомлювала їх значення, оскільки протягом життя, а також конкретно у той період, зловживала алкоголем та різними таблетками, зокрема алкоголь та таблетки їй давала позивач. Із заявою про спадкування після смерті батька відповідач не звертався. Зі старшим братом - ОСОБА_10 , 1962 р.н., він не спілкується.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За нормою ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси наділені повноваженнями щодо вчинення нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11).

ОСОБА_4 є матір`ю позивача, ОСОБА_3 , та відповідача, ОСОБА_2 , та з 12 січня 1967 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи (а.с. 8, 9, 10).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт від 20 жовтня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Соловчук Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 834, яким зробила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_3 (а.с. 12).

Згідно з ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст. 1235 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 1236 Цивільного кодексу України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 Цивільного кодексу України . Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

26 грудня 2017 року ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом на майно померлої матері, ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Соловчук Л.В., з заявою про прийняття спадщини (а.с. 53).

Цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Соловчук Л.В., заведено спадкову справу № 13/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , номер спадкової справи у Спадковому реєстрі: 61806346 (а.с. 52-64).

Станом на 10.11.2017 р. у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб (а.с. 14).

ОСОБА_5 з 12.08.1989 року, на підставі обмінного ордеру № 266 від 12.08.1989 р., був членом ЖБК «Сатурн» та власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 , сума пайового внеску за яку у розмірі 4 910 карб. була сплачена 10.03.1981 р. у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення., під час перебування ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 у шлюбі (а.с. 17, 60).

Квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03.02.2009 р. Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (Наказ № 70-С від 21.01.2009 р.), та зареєстрованого в Бюро 12.02.2009 р. за реєстровим № 23/33335, що підтверджується інформаційною довідкою КВ-2020 № 9199, виданою 06.03.2020 р. КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 16).

Технічні характеристики вказаної квартири убачаються з технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Експертні та інженерні рішення» станом на 19.02.2020 р. (а.с. 24-29).

Відповідно до інформації № 46-13/6678/8836-БТ від 07.08.2020 р., наданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», на ім`я ОСОБА_5 станом на 10.11.2017 р. в АТ «Ощадбанк» було відкрито ряд рахунків із залишком грошових коштів (розмір яких зазначається). Також повідомляється про відсутність в системі АТ «Ощадбанк» відкритих/закритих поточних (вкладних), депозитних рахунків станом на 10.11.2017 р. на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 108).

За відомостями Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за гр. ОСОБА_5 обліковується розташована в с. Плешкани, Золотоніського р-ну земельна ділянка площею 0,3707 га, надана рішенням Плешканівської сільської ради від 26.04.2000 № 10-12 у власність для ведення особистого підсобного господарства (державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЧР № 017813, зареєстрований за № 489 17.12.2001). Кадастровий номер на земельну ділянку відсутній. Відомості з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру про земельну ділянку не перенесені. Інформація щодо земельних ділянок наданих у власність чи користування ОСОБА_4 в адміністративних межах Плешканівської сільської ради відсутня (а.с. 132-135).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та реєстрація смерті проведена у Київському міському відділі державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.11.2019 р., про що складено актовий запис про смерть № 18934 (а.с. 20).

До Спадкового реєстру Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 210/2020 за реєстровим № 65655666, заведеної 11.03.2020 р. до майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).

Відповідно до положень ст. 60 Сімейного кодексу України, що кореспондуються з ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За вимог ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 Сімейного кодексу України).

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.

Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачено ст. 65 Сімейного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

За урахуванням вказаних норм матеріального права, виходячи з наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд доходить висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 , що на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_5 , була набута подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже частка майна померлої ОСОБА_4 у цьому нерухому майні становить Ѕ частину. Крім того, станом на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 належала Ѕ частина грошового вкладу разом з відсотками, що знаходився на рахунках в АТ «Ощадбанк», відкритих на ім`я другого з подружжя - ОСОБА_5 .

За нормою ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ст. 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Обов`язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.

Право на обов`язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , незалежно від змісту складеного нею заповіту, право на обов`язкову частку у спадковому майні у розмірі його половини мав вдівець спадкодавця - ОСОБА_5 , який на той час був пенсіонером, непрацездатним.

При цьому відповідач, ОСОБА_2 , є спадкоємцем першої черги після смерті його матері, оскільки є її сином.

Крім того, у судовому засіданні із показів відповідача, ОСОБА_2 , судом було встановлено, що ОСОБА_10 є старшим братом відповідача та позивача та рідним сином спадкодавця ОСОБА_4 .

При цьому, вказану обставину щодо наявності ще одного спадкоємця майна ОСОБА_4 позивачем було приховано від суду та не залучено такого спадкоємця до участі у цій справі у якості відповідача, оскільки рішення у цій справі вочевидь могло б впливати на його права та обов`язки як спадкоємця першої черги після смерті матері. Хоча з копії матеріалів спадкової справи № 13/2017, заведеноїприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Соловчук Л.В. , до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 убачається, що ОСОБА_10 , як спадкоємець після смерті матері, не звертався но органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини, суд позбавлений можливості достовірно встановити чи не звертався він з цього питання до судових органів щодо захисту своїх прав та інтересів, чи не є він особою, якій за законом належить право на обов`язкову частку у спадщині.

За викладених обставин, оскільки в ході судового розгляду було встановлено наявність чотирьох спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , а не трьох як зазначала позивач у позові, зокрема: вдівець померлої - ОСОБА_5 , який навіть при наявності заповіту мав право на обов`язку частку у спадщині згідно зі ст. 1241 ЦК України, та діти померлої - ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , як спадкоємці першої черги за законом, то убачається, що проведений позивачем розрахунок частки у спадковому майні є неправильним.

Листом Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» судам було роз`яснено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: - місце відкриття спадщини; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не може виходити за межі цих вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Судом враховується, що позивачем не було заявлено позовної вимоги про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності подружжя, отже суд не в праві визначати її самостійно.

Відповідно до ст. 1298 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Положеннями ч. 1 ст. 66 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Однак у копії матеріалів спадкової справи № 13-2017 від 26 грудня 2017 року до майна гр. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні як відповідна заява позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину, так і оформлена належним чином відмова нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та обставини справи, зокрема щодо дійсного кола спадкоємців, що зокрема впливатиме на визначення розміру часток спадкоємців у спадковому майні, та за відсутності заявлених позовних вимог про визначення частки померлої у спільній сумісній власності подружжя, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним повністю відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15-16, 328, 392, 1233-1236, 1247, 1248 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), Київської міської ради (код ЄДРПОУ: 22883141, м. Київ вул. Хрещатик, 46), третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві (м. Київ пров. Музейний, 2-Д) про визнання права власності на майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст судового рішення складений 19 березня 2021 року.

Суддя: