Ухвала суду № 95689337, 11.03.2021, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 761/37341/20

У х в а л а

"11" березня 2021 р. суддя Дарницького районного суд м. Києва Трусова Т.О., вивчивши заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» Гіневської-Гайдай Маргарити Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві, про визнання дій та бездіяльності незаконними, визнання фактів зловживання службовим становищем, зобов`язання вчинити дії, визнання прав порушеними,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» (далі по тексту - ТОВ «Рада 3», відповідач) та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» Гіневської-Гайдай Маргарити Олександрівни про визнання дій та бездіяльності незаконними, визнання фактів зловживання службовим становищем, зобов`язання вчинити дії, визнання прав порушеними.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 р. вказану справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 справу передано до провадження судді Трусової Т.О.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цивільній справі за даним позовом, суддя виходить з наступного.

Форму та зміст позовної заяви визначає норма статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно положень якої позовна заява повинна, зокрема, містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Вивченням позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів встановлено, що її форма та зміст наведеним вимогам процесуального закону не відповідає.

Так, у позовній заяві не зазначено: реєстраційні номери облікової картки платника податків учасників справи - фізичних осіб (або номери і серії їх паспортів), ідентифікаційні коди учасників справи - юридичних осіб; відомі номери засобів зв`язку учасників справи.

Відповідно до положень цивільного процесуального закону позивачем є особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин, а відповідачем є особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність.

Основним принципом цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який полягає у тому, що зацікавлена особа вільно розпоряджається своїми матеріальними та процесуальними правами, а відтак позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред`являє вимоги, та обирає спосіб захисту порушених прав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( стаття 2 ЦПК України).

Наведене означає, що належний суб`єктний склад учасників спору є тоді, коли у сторін спору існує зв`язок із предметом позову, тобто щодо предмету позову у сторін виникають суб`єктивні права.

Від належного суб`єктного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності, при цьому саме позивач несе ризик заявлення вимог до неналежного відповідача, що може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з приписами ЦК України нарівні з фізичними особами суб`єктами цивільних правовідносин і відповідно носіями майнових та особистих немайнових прав і обов`язків можуть бути колективні утворення, які мають статус юридичної особи.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, може вступати у цивільні відносини і виступати позивачем та відповідачем у суді.

Керівник юридичної особи є органом її управління, до компетенції якого відносяться питання діяльності юридичної особи, а тому він не може виступати в суді ні позивачем, ні відповідачем.

Зважаючи на вищенаведене, позивачу слід визначитись з суб`єктним складом учасників спору, оскільки директор ТОВ «Рада 3» не є самостійним суб`єктом цивільних правовідносин.

Що стосується обраних позивачем способів захисту прав, то слід зазначити наступне.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що всупереч постанові Верховного Суду, який скасував рішення суду про стягнення з позивача та її сина боргу за оплату житлово-комунальних послуг, державний виконавець не закінчив виконавче провадження, а продовжував вчиняти виконавчі дії, а ТОВ «Рада 3» як стягувач продовжувало отримувати кошти за скасованим судовим рішенням.

Відповідно до положень статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Можливі способи захисту прав та інтересів визначені частиною 2 цієї норми, а частина 3 визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішеннята підстави і порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, чіткорегламентовані відповідними нормами ЦПК України.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За положеннями статті 444 цього Кодексу суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до положень частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Зважаючи на викладене, позивачу слід визначитись з ефективним способом захисту порушених прав, оскільки вимоги про визнання дій та бездіяльності незаконними, визнання фактів зловживання службовим становищем, зобов`язання вчинити дії, визнання прав порушеними не відповідають передбаченим законом способам захисту порушених прав та заявлені без належного їх обґрунтування.

Відповідно до положень статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтею 185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» Гіневської-Гайдай Маргарити Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві, про визнання дій та бездіяльності незаконними, визнання фактів зловживання службовим становищем, зобов`язання вчинити дії, визнання прав порушеними залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії даної ухвали, роз`яснивши, що в разі їх неусунення у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: