Рішення № 95688210, 22.03.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8844/20

Провадження № 2/639/106/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря - Чубенко О.С.,

представника позивача - Сашка А.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ «Харківенергозбут» звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачів на його користь суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 13 749,00 грн., судовий збір та витрати на отримання відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - залишено без руху.

Надано строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

27 грудня 2019 року, через канцелярію суду, від представника позивача надійшла уточнена позовна заява. Уточнивши суб`єктний склад, визначив відповідачем лише ОСОБА_1 , з якої просить стягнути заборгованість.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 року № 1268 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функцій універсальної послуги на закріпленій території», передбачено, що на території Харківської області таким постачальником визначено ПрАТ «Харківенергозбут». Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633,634,641,642 ЦКУ шляхом приєднання споживача до цього договору. Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведені приписи, та те, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично спожито електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на сайті zbutenergo.kharkiv.ua з ОСОБА_1 , дані про яку передані від попереднього постачальника АТ «Харківобленерго».

За період з 01.01.2019 року по 30.11.2019 року за вказаною адресою згідно переданих показань приладу обліку проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 13749,00 грн. Проте вказану суму боргу за виставленими рахунками боржник не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

26.11.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 639/8062/19 скасовано судовий наказ Жовтневого районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за використану електроенергію.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання.

08 січня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона заперечувала проти задоволення позовних вимог, у зв`язку з тим, що з 2015 року у Жовтневому районному суду м. Харкова слухалася кримінальна справа №639/7973/15 по кримінальному провадженню № 42014220010000045 від 13.11.2014 року, яка вчинена обвинуваченим за ознаками діянь за ч.3 та ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364 КК України. Ленінським районним судом м. Харків 11.11.2019 року було оголошено вирок. Предметом кримінального провадження з боку обвинуваченого є житловий будинок АДРЕСА_1 , яким вона володіє юридично, проте фактично не може реалізувати свої права, як власника цього майна, які унормовані ст. 317 ЦК України, - право володіння користування та розпорядження майном.

В ході досудового розслідування житловий будинок АДРЕСА_1 постановою слідчого арештовано, та з 2014 відповідач не має доступу до житла, а тому вважає що вона не має сплачувати за електричну енергію.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 11.11.2019 року набрав законної чинності.

26 лютого 2020 року надійшла від представника позивача відповідь на відзив, в якій він зазначив, що у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 з 05.09.2014 року є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на житловий будинок ніким не скасовано, навіть після оголошення вказаного відповідачем вироку, власником будинку є відповідач. В силу ст..ст. 316, 217, 319 Цивільного кодексу України, відповідач як власник, має зобов`язання по утриманню майна.

02 березня 2020 року відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в яких посилається на обставини, аналогічні викладеним у відзиві на позову, зазначила, що з 2014 відповідач не має доступу до житла, а тому вважає що вона не має сплачувати за електричну енергію, бо за цією адресою проживає ОСОБА_3 , який і користується електроенергією.

Представник позивача Сашко А.О. , який діє на підстав довіреності від 16.02.2021 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення посилаючись на обставини, які викладені в уточненій позовній заяв, та в відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на обставини які викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Постановою НКРЕКП від 26.10.2018 року №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної-послуги на закріпленій території. Згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області, таким постачальником визначено ПрАТ «Харківенергозбут». Позивач має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06,2018 №505).

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Згідно з розрахунком ПрАТ «Харківенергозбут», поданого первісно з позовом, споживачем в якому зазначено ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , наявна заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2019 року по 30.11.2020 року становить 13749,00 грн. (а.с.11-13).

При подачі уточненої позовної заяви, додано аналогічний розрахунок ПрАТ «Харківенергозбут», в якому споживачем зазначено ОСОБА_1 (а.с.30-32).

В листопаді 2019 року, позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача, який за заявою останнього скасовано ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.11.2019 року (а.с.5).

Також, 25 листопада 2019 року відповідач повідомляла позивача про обставини щодо кримінального провадження та оголошення вироку стосовно вчинення кримінальних правопорушень по незаконному відчуженню вищезазначеного будинку, відсутність доступу до нього та не використовує електричну енергію. До заяви було додано копія вироку (а.с.6)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 192669953, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 від 05.09.2014 року, виданого приватним нотаріусом Ємець І.О.

На даний об`єкт нерухомого майна накладено обтяження - арешт нерухомого майна, обтяжувач: Жовтневий районний суд м. Харкова, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 . Також з інформації вбачається , що попередніми співласникми будинку є ОСОБА_5 - 1/5 частка та ОСОБА_6 - 2/5 частки.(а.с. 8-9)

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 по теперішній час. (а.с.37)

Згідно з п. 4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

У відповідності з п. 4.7. ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється побутовим споживачем виходячи з умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Згідно з п. 4.8. ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розмішені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.

Абзацом п`ятим пункту 13 Перехідних положень ЗУ «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень вказаного закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично спожито електричну енергію, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на сайті zbutenergo.kharkov.ua, з ОСОБА_1 дані про яку передані від попереднього постачальника АТ «Харківобленерго».

Згідно з п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору. За умовами п. 3 комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно з підпунктом 2 п. 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.2.1. ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Статтями 526-527, 530 ЦК України, визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином позивач як постачальник електричної енергії, має право на захист шляхом стягнення заборгованості зі споживача послуг.

Проте, суд не може погодитися з доводами представника позивача про те, що споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , є саме ОСОБА_1 .

Так, згідно копії вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 11.11.2019 року по справі №639/7973/15-К старшим державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7., будучи представником влади, в період з лютого по кінець вересня 2014, маючи умисел на зловживання службовим становищем, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та використання службового становища всупереч інтересам служби, на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, використовуючи службове підроблення, ОСОБА_7 , маючи доступ до інформації з виконавчих проваджень про примусове виконання рішень суду по житловим спорам, у лютому 2014 року зустрівся в приміщенні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з ОСОБА_8 , якої ОСОБА_7 запропонував придбання домоволодіння по АДРЕСА_1 , та надати поміч у оформленні необхідних документів.

18.8.2014 року в приміщенні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління ОСОБА_7. отримав від ОСОБА_8 52 000 гривень, а в 20-х числах серпня 2014 видав ОСОБА_8 ксерокопії недійсних квитанцій, а саме: № 1410066/9 від 18.08.2014 щодо перерахунку грошових коштів на загальну суму 21132 гривень 65 коп. на розрахунковий рахунок виконавчої служби та № 2511/1 від 22.08.2014 щодо перерахунку грошових коштів на загальну суму 6120 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , платник ОСОБА_1

22.08.2014, ОСОБА_7 у підтвердження буцімто проведених прилюдних торгів із залученням ТОВ «Нива-ВШ» передав ОСОБА_8 , невідповідаючі дійсності підроблені документи, а саме: протокол № 18/1-1 від 22.08.2014 проведений прилюдних торгів та акт про проведені прилюдні торги від 29.08.2014. Після цього ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління, отримав 120 000 гривень від ОСОБА_8 в додаток до раніш переданої суми.

05.09.2014 ОСОБА_8 разом з донькою, ОСОБА_1 , звернулись до приватного нотаріуса Ємця І.О. за адресою: АДРЕСА_3 , де останній посвідчив за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 71,1 кв.м., і складається з: житлового будинку Ж- 1; житлової прибудови Ж-1, прибудови Ж, тамбуру Ж1, прибудови Ж2, погріба Д, вбиральні Е, сараю И, сараю К, сараю Л, сараю М, огорожі №1, огорожі 2, хвіртки №4, зливної ями №5, вартістю 26000 гривень 00 коп., яке придбане ОСОБА_1 , що раніше належали ОСОБА_6 - розмір частки 2/5, ОСОБА_5 - розмір частки 1/5, ОСОБА_3 - розмір частки 2/5 на підставі рішення суду №2-98 виданого 08.09.2003 року Жовтневим районним судом м. Харкова, яке зареєстроване в КП «ХМ БТІ» 16.11.2004 року, номер витягу 5464540, реєстраційний №8470258, номер запису 27500 в книзі 1.

Приблизно в кінці вересня 2014 ОСОБА_7 , перебуваючи в салоні автомобіля «Мерседес Бенц» державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , в районі Комсомольського шосе поблизу АДРЕСА_1, отримав від ОСОБА_8 останню чистину грошових коштів в сумі 66 000 гривень. Таким чином, ОСОБА_7 , в період з лютого по кінець вересня 2014 отримав від ОСОБА_8 незаконну матеріальну вигоду в сумі 238 000 гривень, якими розпорядився на власний розсуд. (а.с.43-61)

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, відчуження спірного будинку було здійснено внаслідок злочинних дій, на підставі підроблених документів прилюдних торгів, як правочин є нікчемним, що прямо встановлено законом.

Згідно висновку Верховний Суду в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Як зазначено вище, на даний об`єкт нерухомого майна накладено обтяження - арешт нерухомого майна, обтяжував: Жовтневий районний суд м. Харкова, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 . Також з інформації держвного реєстру вбачається , що попередніми співласникми будинку є ОСОБА_5 - 1/5 частка та ОСОБА_6 - 2/5 частки.(а.с. 8-9).

Також судом досліджувались судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № № 639/11876/14-к ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2014 року, якою накладено арешт на будинок та по цивільній справі № 2-3196/11, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року, з яких вбачається, що співвласниками вищезазначеного будинку, є ОСОБА_5 - 1/5 частка, ОСОБА_6 - 2/5 частки та ОСОБА_3 - правонаступник ОСОБА_2 -2/5 часток.

Вироком суду також встановлено, що право власності належало зазначеним особам.

Предметом даної справи є стягнення заборгованості.

Хоча при цьому суд не розглядає правові наслідки нікчемного правочину, проте відповідач за вказаною адресою не проживає, надані послуги не споживає, позивачем не доведено факт користування ОСОБА_1 в період часу з 01.01.2019 року по 30.11.2019 року послугами, право власності зареєстровано за нікчемним договором, який не створює правових наслідків, тому суд вважає що відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, на підставі чого відмовляє в задоволенні позову.

Лише за наявністю зареєстрованого права власності на будинок за відповідачем, яке здійснено за нікчемним договором, суд не вбачає підстав покладання відповідальності на останнього.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 215, 216, 228, 526-527, 530, 625, 629 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» код ЄДРПОУ: 42206328, иісцезнаходження за адресою: м. Харків, вул.. Плеханівська. 126

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 22.03.2021 року.

Суддя С.О. Рубіжний