Вирок № 95686353, 08.02.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №373/1431/17

Провадження №1-кп/359/33/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 лютого 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду:

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Тоцької К.О., Шляхетко Ю.В., Петрової Я.А., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Хандошка О.О., Кучера І.В., Горбаня В.В., Кравченка В.В., Шмаля В.В., Железняк Н.В., Динника Т.В., потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисників - адвокатів Сергієнка П.В. та Седун Д.В., свідків ОСОБА_4 та її представника - адвоката Станицького О.Б., свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією розглянувши кримінальне провадження №42016111100000218, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2016 року, що надійшло до суду за підсудністю з Апеляційного суду Київської області з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.12.2014 року за ч.2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на п`ять років із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на два роки, -

по обвинуваченню у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 289 КК України, та кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, за наступних обставин.

Так, 08.06.2016 року, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи незаконний та протиправний характер своїх дій, а також той факт, що за медичною допомогою до ТОВ «Наш Доктор» не звертався, на лікуванні в період часу з 03.02.2016 року по 11.04.2016 року не перебував, діючи умисно, під час судового засідання за його апеляційною скаргою на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.04.2016 року, постановлену за результатами розгляду подання Переяслав-Хмельницького міського відділу кримінально-виконавчої інспекції про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування призначеного покарання, у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років позбавлення волі, вироком від 15.12.2014 року Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, з метою уникнення від юридичних обов`язків, а саме відбування призначеного покарання, надав колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області завідомо підроблений документ, а саме довідку видану лікарем ОСОБА_13 від 04.05.2016 ТОВ «Клініка сімейної медицини «Наш Доктор», якою засвідчено факт перебування ним на лікуванні в період часу з 03.02.2016 року по 11.04.2016 року.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів №19/4-05/390 від 19.09.2016 року відбиток печатки «Для довідок №1» в наданій на дослідження довідці ТОВ «Наш Доктор» від 04.05.2016 року виданій ОСОБА_3 , нанесений за допомогою кліше для високого способу друку; відбиток штампа «ТОВ «Наш Доктор» в наданій на дослідження довідці ТОВ «Наш Доктор» від 04.05.2016 рокувиданій ОСОБА_3 , нанесений за допомогою кліше для високого способу друку; відбиток печатки «Для довідок №1» в наданій на дослідження довідці ТОВ «Наш Доктор» від 04.05.2016 року виданій ОСОБА_3 нанесений не за допомогою печатки, експериментальні зразки якої надані в якості порівняльного матеріалу; відбиток штампа «ТОВ «Наш Доктор» в наданій на дослідження довідці ТОВ «Наш Доктор» від 04.05.2016 року виданій ОСОБА_3 нанесений не за допомогою штампа, експериментальні зразки якого надані в якості порівняльного матеріалу.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім того, будучи раніше судимим 15.12.2014 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_3 19.07.2016 року близько 01 години (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) та ОСОБА_11 (вирок суду відносно якого набрав законної сили), перебуваючи поряд із травматологічним відділенням на території КЗ «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області по вул. Богдана Хмельницького, 137, помітивши автомобіль марки ВАЗ-21051, 1985 року випуску, бежевого кольору, н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , вирішили незаконно заволодіти вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння транспортним засобом, діючи за попередньою змовою групою осіб скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, пересвідчившись, що його ніхто не бачить та за його діями ніхто не спостерігає, не маючи права керування автомобілем марки ВАЗ-21051, 1985 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підійшов до автомобіля та шляхом пошкодження ножем замка водійських дверей, відчинивши їх таємно для сторонніх проник в салон даного автомобіля. Після чого з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, внаслідок спільних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_11 вдалося запустити двигун автомобіля, після чого ОСОБА_3 , увімкнув одну із передач механічної КПП та відпустив щеплення, при цьому натиснувши на педаль газу, почав рух автомобілем з території КЗ «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» в напрямку вул. Богдана Хмельницького в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області.

Відповідно до висновку експерта № 19/8-04/489 від 10.11.2016 року, ринкова вартість марки «ВАЗ модель 21051» 1983 року випуску, бежевого кольору, н. з. НОМЕР_1 , станом на 19.07.2016 року могла становити: 23370,00 (двадцять три тисячі сімдесят гривень 00 коп.).

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків згідно висновку експерта № 19/8-04/489 від 10.11.2016 року на загальну суму 23370,00 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, 20.09.2016 року, близько 23 години ОСОБА_3 та особа, відносно якої кримінальне провадження перебуває на розгляді в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області, перебуваючи по вул. Альтицькій у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області, заздалегідь домовившись між собою про спільне вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), підійшовши до будинку № 3 та помітивши автомобіль марки «Dewoo Lanos» синього кольору з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, упевнивсь в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони являються непомітними для сторонніх осіб, особа (відносно якої кримінальне провадження перебуває на розгляді в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області), розбивши скло у водійських дверцятах автомобіля дістав з передньої панелі автомобіля автомагнітолу марки «Sony CDX» та передав її ОСОБА_3 .

В подальшому останні розпорядились викраденим майном на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта № 4/1042 від 26.05.2017 ринкова вартість на вторинному ринку (ринку товарів, що були у використанні) авто магнітоли марки «Sony CDX - G317EE» за умови її технічної справності та придатності до використання за призначенням могла складати - 684,75 грн.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків згідно висновку експерта №4/1042 від 26.05.2017 року на загальну суму 684,75 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту потерпілих, допиту свідків й обвинуваченого.

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні указаних кримінальних правопорушень із зазначеним формулюванням обвинувачення згідно обвинувального акту.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України свою вину визнав в повному обсязі та показав, що дійсно, з метою уникнення відбування покарання, призначеного вироком від 15.12.2014 Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років, надав колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області завідомо підроблений документ, а саме довідку видану лікарем ОСОБА_13 від 04.05.2016 ТОВ «Клініка сімейної медицини «Наш Доктор», якою засвідчено факт перебування ним на лікуванні в період часу з 03.02.2016 по 11.04.2016. Зазначив, що в той період часу, точної дати не пам`ятає, він гуляв зі своєю знайомою ОСОБА_6 і розповів їй про те, що йому скасували іспитовий термін, призначений вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.12.2014 року, оскільки він не з`являвся під час іспитового строку на реєстрацію в орган пробації. У нього був тиждень часу, щоб подати апеляційну скаргу. Він запитав у ОСОБА_6 , чи не знає вона де можна взяти довідку про те, що він хворів і тому не приходив відмічатись. ОСОБА_6 відповіла, що у неї десь був номер людини, яка може дати таку довідку. Потім вона зателефонувала тій людині й сказала йому, що така довідка коштує 500 грн., на що він погодився. Наступного дня незнайома йому людина передала довідку автобусом сполученням «Київ-Переяслав-Хмельницький», а він їй відправив 500 грн. В подальшому дану довідку надав до суду. Хто робив медичну довідку не знає, однак те що вона підроблена йому було відомо. По даному епізоду свою вину визнає, щиро розкаюється, відповідні висновки для себе зробив.

У пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 289 КК України ОСОБА_3 своєї вини не визнав. Просив його виправдати, оскільки його вини не доведено та заявив, що під час проведення досудового розслідування працівники поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції вчиняли неправомірні дії відносно нього. Суду пояснив, що у 2016 році, точної дати не пам`ятає, знаходився на зупинці біля центральної лікарні в м. Переяслав-Хмельницький, зі своїми друзями. Вони відпочивали та вживали спиртні напої. Потім він та ОСОБА_11 пішли за машиною марки «Мерседес», яка належить останньому. Десь о 23 год. 30 хв. вони забрали машину «Мерседес» та приїхали до зупинки, щоб забрати ОСОБА_10 . В подальшому вони відвезли ОСОБА_14 додому та поїхали кататися. Всю ніч каталися. Десь о 4 годині ранку приїхали до нього додому, поставили машину в гараж та лягли спати. Ніякого автомобіля «ВАЗ» не було, був лише «Мерседес». Зранку до нього додому приїхали працівники поліції та забрали його у відділок, де вже був присутній ОСОБА_11 . Працівники правоохоронних органів чинили тиск, сказали, що ОСОБА_11 вже дав свідчення і в нього не має вибору і що з райвідділу не вийде поки не підпише, що скажуть. Він був змушений підписати. Потім поїхав з міста.

По епізоду з потерпілим ОСОБА_1 обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що його там взагалі не було, жодних показів з цього приводу він не давав. ОСОБА_12 сам вчинив цю крадіжку. Однак враховуючи, що у нього з працівниками правоохоронних органів погані стосунки, тому останні хотіли на нього все повісити.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 не визнав себе винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, його вина у їх вчиненні знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та доводиться іншими зібраними стороною обвинувачення доказами - показами свідків обвинувачення, потерпілих, дослідженими письмовими доказами та документами.

Судовий розгляд проведено у відповідності до ст.ст. 318-368 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Так, в судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_2 показав, що обвинувачений ОСОБА_3 йому не знайомий, ніколи раніше його не бачив. Проживає він в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області. Працює в м. Києві в ДСНС, робочий графік сутки-троє. На роботу він добирається на власному автомобілі «ВАЗ-21051» бежевого кольору. Із села до м. Переяслав-Хмельницький доїжджає на автомобілі, ставить його на території центральної районної лікарні і далі їде маршруткою до Києва. Так само повертається назад. 18.07.2016 року він, як і завжди, близько шостої години ранку поставив автомобіль на території лікарні та поїхав в Київ. Після робочого чергування приїхав з Києва в м. Переяслав-Хмельницький та пішов до лікарні, де залишив свій автомобіль, однак на тому місці машини не було. Оскільки автомобіль стояв там всю ніч, то він відразу подзвонив на «102» на повідомив про зникнення авто. Дочекався працівників поліції і все їм розповів. На наступний десь йому зателефонував слідчий та повідомив, що в м. Переяслав-Хмельницьку в лісосмузі, біля музею під відкритим небом знайшли його транспортний засіб. В автомобілі був пошкоджений багажник, замки, двигун, була відсутня магнітола, набір ключів та замінений акумулятор. Автомобіль не заводився. Зі слів слідчих йому відомо, що на автомобілі знайшли відбитки пальців, які належать ОСОБА_11 та ОСОБА_3 . Також він був присутній під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_11 , який давав покази, де зазначив, що познайомився з ОСОБА_3 біля магазину «АТБ», потім вони випили спиртного та вирішили покататись на автомобілі. На території лікарні вони знайшли автомобіль і ОСОБА_3 запропонував на ньому покататись. Після цього, шляхом пошкодження замків вони відкрили транспортний засіб і поїхали кататись. Зі слів ОСОБА_11 все робив ОСОБА_3 . Після того, як автомобіль перестав рухатись, оскільки вже був несправний, ОСОБА_3 запропонував його спалити або втопити, але ОСОБА_11 на це не погодився і вони залишили його в лісосмузі. Завдані збитки йому ніхто не відшкодовував. На даний час у нього претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що він проживає в АДРЕСА_2 . Обвинуваченого ОСОБА_3 до розгляду кримінального провадження не знав. У вересні місяці 2016 року близько 08:00 годині ранку, перебуваючи за адресою свого місця проживання, з будинку помітив, що його автомобіль «Dewoo Lanos» синього кольору, з номерним знаком НОМЕР_2 , який він на передодні поставив біля будинку, знаходиться за 10 метрів від того місця, де він його залишив. Коли він підійшов до автомобіля, то побачив, що у дверцятах зі сторони водія розбите скло. В автомобілі були відсутні акумулятор та магнітола. Він відразу зателефонував на номер «102» та викликав поліцію. Автомобіль він придбав у 2005 році і використовував його за призначенням. До цього часу його транспортний засіб був справний і ним користувався лише він. На досудовому слідстві, слідчий йому повідомляв про обставини та про те, що затримані підозрювані особи, відбитки пальців яких були на його автомобілі. Цивільний позов в даному кримінальному провадженні ним не заявлявся, необхідності заявляти не має. Матеріальна шкода йому не відшкодована.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_6 показала, що обвинуваченого ОСОБА_3 знає близько двох років, стосунки у них дружні. З того часу майже жодних обставин не пам`ятає. В той період часу вона навчалася на першому курсі Переяслав-Хмельницького ЦПТО та спілкувалася з ОСОБА_15 . У неї був номер телефона невідомої їй людини, який вона взяла в якійсь компанії, почувши, що можна зробити медичну довідку. Довідку вона не бачила, чи просив у неї ОСОБА_16 номер телефона цієї людини теж не пам`ятає. Пам`ятає, що її тоді забрали до відділу поліції без попередження, допитували з приводу цієї медичної довідки. Про всю ситуацію дізналася лише на допиті. Працівники правоохоронних органів чинили на неї тиск, казали, якщо вона все не розповість, то скинуть це на неї, оскільки вона неповнолітня. Про кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_3 відносно транспортних засобів, дізналася зі слів інших людей.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона працює у виконавчому комітеті Переяслав-Хмельницької міської ради на посаді начальника служби в справах дітей та сім`ї. ОСОБА_3 знає з його шести років. В міру своїх посадових обов`язків, знає цю дитину з того часу, як померла його мама, батько його неналежним чином виконував свої батьківські обов`язки і ОСОБА_15 було передано під опіку його тітці. У 2012 році помер батько ОСОБА_15 і останньому було встановлено статус дитини-сироти. Їй відомо, що у 2014 році відносно ОСОБА_3 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області було ухвалено вирок, яким його засуджено до п`яти років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. У 2016 році ОСОБА_15 до неї приходив, між ними мала місце розмова, під час якої він казав, що не ходив відмічатись до відповідних органів і цікавився, чи не можна зробити відповідну медичну довідку, яка б йому дуже допомогла. Вона йому відповіла, щоб він цим не займався, порадила йому навіть не консультуватись з приводу цього питання. Вважає, що та той час ОСОБА_15 добре усвідомлював свої дії і вчинки. Останні два роки спосіб його життя їй не відомий. Про скоєння ОСОБА_17 інших кримінальних правопорушень чула зі слів інших людей.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що вона являється генеральним директором клініки «Наш Доктор». Товариство, яке вона очолює, спочатку заснування мало назву ТОВ клініка сімейної медицини «Наш доктор», станом на 2016 рік назва змінилася на ТОВ клініка «Наш Доктор». Клініка займається переважно лікуванням дітей, це поліклінічний заклад, медичні послуги надають тільки амбулаторно. У 2016 році ОСОБА_3 на лікуванні у клініці не перебував, за медичною допомогою не звертався. До 2013 року бланки медичних довідок заповнялись вручну. На момент 2016 року клініка вже не користувалась бланками, а лише відповідною медичною програмою «МЕДОБЛІК», і тільки безпосередньо лікар заповняє та роздруковує цей бланк довідки. Печатка товариства змінювалась разом з його назвою і перебуває лише у неї в розпорядженні, зберігається в сейфі. Лікар ОСОБА_13 , яка вказана в медичній довідці, працювала в клініці «Наш Доктор» до 2013 року. На момент підписання цієї довідки вже як три роки в них не працювала. У ОСОБА_13 , як у лікаря міг бути доступ до таких медичних довідок, яка була видана ОСОБА_3 . Довідка, яка надавалася їй для ознайомлення під час допиту на досудовому розслідуванні, схожа на ті бланки довідок, які видавалися підприємством раніше, однак такими бланками довідок клініка не користуються вже багато років. Пам`ятає, що лікар, яка вказана в довідці є за фахом отоларингологом, а діагноз вказано невролога, який зовсім не пов`язаний з її фахом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що обвинуваченого ОСОБА_3 знає давно, ще з восьмого класу. Спочатку стосунки між ними були хороші, але близько двох з половиною років тому зіпсувались. Він раніше допомагав ОСОБА_15 , то продуктами, то матеріально, оскільки той був сам. Щодо отримання ОСОБА_3 довідки про те, що він перебував на лікуванні у 2016 році відомо зі слів самого обвинуваченого, який розповідав йому, що не ходив відмічатись до інспекції, що його викликали на суд і йому потрібна була довідка про те, що він хворів. Згодом ОСОБА_3 показував йому рішення суду і казав, що тепер його не посадять. Саму довідку добре не пам`ятає, який діагноз, і що було в ній написано теж не знає. Лише пам`ятає, що на ній була синя печатка. Щодо інших кримінальних правопорушень, які вчинив ОСОБА_3 йому стало відомо недавно зі слів інших людей, безпосередньо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_9 , яка була допитана у судовому засіданні, показала, що працює в Переяслав-Хмельницькій центральній районній лікарні. Обвинуваченого не знає. Знає лише потерпілого ОСОБА_2 , вони проживають по одній вулиці, недалеко один від одного. Він являється кумом її дітей і вони товаришують. Того дня, точної дати не пам`ятає, вона прийшла на роботу о восьмій годині. Близько 10 години ранку їй зателефонував ОСОБА_19 і сказав, що ставив машину біля травматології, але її там не має. Вона підійшла до травматології, де стояв ОСОБА_20 і дійсно машини на місці не було, хоча точно стояв автомобіль ВАЗ світлого бежевого кольору, вона його там бачила, коли виходила на територію лікарні. Допитували її лише в якості свідка, з приводу того, що дійсно там стояв автомобіль, який належить потерпілому ОСОБА_2 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 , з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, та попереджена про кримінальну відповідальність в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 знає з дитинства. В ніч з 18 на 19 липня 2016 року вона зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 знаходились на лавочках біля Переяслав-Хмельницької центральної лікарні, де відпочивали та пили спиртні напої. Вона не помітила, як ОСОБА_3 та ОСОБА_11 відійшли, їх довго не було, десь хвилин тридцять, може більше. Потім вони повернулися, забрали ОСОБА_7 і знову пішли. Вона залишилася сама, сиділа чекала їх. Через 15-20 хвилин повернувся ОСОБА_21 і вони сиділи вдвох. Згодом з території лікарні виїхала машина світлого кольору, здається Жигулі старої моделі. Машина зупинилась біля них, в ній були ОСОБА_3 , який сидів за кермом та її чоловік ОСОБА_11 , який сидів на пасажирському сидінні. Вона та ОСОБА_22 теж сіли в машину. Оскільки вона була в стані алкогольного сп`яніння, то не відразу запитала де вони взяли машину. До цього моменту жодних розмов щодо викрадення авто між ними не було. Вони поїхали до «бандитської дороги». Вже по дорозі вона дізналася, де вони взяли цю машину і попросила їх зупинитися, щоб вийти, бо не хотіла в цьому приймати участь. Зупинилися біля магазину «Альта», вона і ОСОБА_7 вийшли з машини, а ОСОБА_3 і ОСОБА_11 поїхали далі. За той проміжок часу, який вона перебувала в автомобілі, за кермом був ОСОБА_3 . Вона пішла додому. Її чоловік ОСОБА_11 прийшов додому під ранок. Вона в нього запитувала стосовно цієї машини, але той відповів, що це не її справа. Після цього її та чоловіка викликали до поліції. До відділку вона прийшла сама. Працівники поліції розказали про її права та допитували з приводу викраденого автомобіля, дали зрозуміти, що посадять і її і чоловіка, якщо вона не дасть покази. Показала також, що під час допиту працівники правоохоронних органів чинити відносно неї тиск і відносно чоловіка також. Казали, що ОСОБА_23 вже все розповів і їй теж рекомендують все розповісти зараз. ОСОБА_11 кілька разів працівники поліції вивозили в ліс, розмовляли з ним, щоб він також все розповів, застосовували фізичну силу. Вона його сама їздила забирати з лісу побитого. По факту викраденого автомобіля її чоловік притягувався до кримінальної відповідальності і є вирок, яким його визнали винним та дали іспитовий строк два роки. ОСОБА_11 свою вину визнавав повністю. Під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_11 , її як свідка не допитували. ОСОБА_11 з приводу побиття працівниками поліції, до правоохоронних органів не звертався, побої не знімав, казав, що не буде цього робити, щоб не було гірше. Свідок ОСОБА_10 також зазначила, що ті відомості, які були повідомлені нею в даному судовому засіданні відповідають фактичним обставинам, які дійсно мали місце.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_3 знає з 2013 року, стосунки у них дружні. У 2015-2016 році, точної дати не пам`ятає, десь після 24 години, вони з друзями, а саме: дружиною ОСОБА_10 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 відпочивали на зупинці біля центральної лікарні в м. Переяслав-Хмельницький, вживали спиртні напої. Потім він з ОСОБА_3 пішли в туалет, коли повернулися, то вирішили піти вдвох з ОСОБА_3 забрати автомобіль «Мерседес 190» білого кольору, який йому належить. Хотіли покататися по місту. Машина стояла від них метрів триста, у дворі, де проживає його дружина по АДРЕСА_3 . Приїхали назад на зупинку, ще трохи погуляли, сіли всі разом в автомобіль. За кермом автомобіля був він, його дружина сиділа поряд, ОСОБА_24 та ОСОБА_23 сиділи з заді. Вони відвезли дружину додому, бо у них є маленька дитина, ОСОБА_23 також вийшов разом з його дружиною. Після того вони вдвох з ОСОБА_3 каталися по місту, пили каву. Потім він завіз ОСОБА_15 додому і сам поїхав до дружини. Про транспортний засіб «ВАЗ 2105» бежевого кольору нічого не знає, не бачили, не викрадали. Згодом його викликали до відділу поліції, але він не з`явився. Потім до відділу поліції викликали його дружину ОСОБА_10 , її там допитували, казали, якщо ОСОБА_11 не з`явиться і не зізнається, то буде гірше. Через кілька днів до нього приїхали працівники поліції, забрали його і вивезли в ліс, вимагали розповісти де ОСОБА_24 , бо не могли його знайти. Він сказав, що не знає де ОСОБА_3 і що він з ним не спілкується. В лісі застосовували до нього фізичну силу, забрали 200 грн. і залишили його там. Дружина приїжджала його забирати. Через кілька днів працівники поліції приїжджали на роботу, де він неофіційно працює, провели несанкціонований обшук. Після цього його знову визвали до райвідділу поліції, де сказали підписати документи, дали їх йому прочитати. Справа стосувалась викрадення автомобіля «ВАЗ 21051». По документах крім нього проходив також ОСОБА_3 , ОСОБА_23 та його дружина ОСОБА_10 . Працівники поліції казали, якщо все підпише, то два роки умовно відходить і все, в іншому випадку на п`ять років сяде. Він боявся за своє життя, тому все підписав. На суді йому дали два роки іспитового строку. Зі скаргами та заявами на дії працівників правоохоронних органів нікуди не звертався оскільки боявся за своє життя. Вирок суду не оскаржував. З приводу того, що його дружина в судовому засіданні дала покази, згідно яких в той вечір вони катались на автомобілі «ВАЗ» бежевого кольору, зазначив, що вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння, а також те, що можливо вона не розуміється в марках автомобілів, тому могла їх сплутати. Повідомив, що до обставин, за які його було засуджено за ст. 289 КК України ОСОБА_3 не причетний. Покази надані в судовому засіданні підтверджує, а також той факт, що зі сторони працівників правоохоронних органів чинився тиск та фізичне насилля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_3 знає 5 років, відносини між ними дружні. Потерпілих не знає. 18.07.2016 року, близько 23:00 години він разом з ОСОБА_3 . ОСОБА_11 та ОСОБА_10 перебували на зупинці біля центральної лікарні в м. Переяслав-Хмельницький. Відпочивали, спілкувались та вживали спиртні напої. Десь о 00:30 ОСОБА_25 та ОСОБА_11 відійшли, сказали що до туалету. Він та ОСОБА_26 залишались на зупинці. Їх не було хвилин сорок, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_11 під`їхали до них на зупинку на автомобілі марки «Мерседес» білого кольору, який належав ОСОБА_11 . З пасажирського боку вийшов ОСОБА_16 та запропонував покататися. ОСОБА_26 сказала, що погано себе почуває та попросила відвезти її додому. Близько 02-02:30 години ночі вони поїхали на АДРЕСА_3 , де жили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Щоб не розвертатись на автомобілі ОСОБА_11 зупинився за будинком. З машини він вийшов разом з ОСОБА_14 та провів її до під`їзду, а сам пішов додому. Що було далі не знає, куди хлопці поїхали йому не відомо. Автомобіля «ВАЗ» бежевого кольору в той вечір не бачили. По факту викрадення автомобіля «ВАЗ» його також викликали до відділу поліції і допитували слідчі. Працівниками правоохоронних органів до нього застосовували тиск, казали, що посадять його, якщо все не розповість. Він їм розповів все як було. Зазначив, що на досудовому слідстві давав покази аналогічні тим, які дав у даному судовому засіданні. На запитання щодо притягнення його раніше до кримінальної відповідальності повідомив, що притягувався за ч. 2 ст. 289 КК України разом із ОСОБА_3 , його було засуджено до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, а ОСОБА_3 до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_3 знає 6 років. Відносини між ними склались не дуже хороші. Надавати покази, стосовно подій, які відбулися за його участі, а також участі ОСОБА_3 20.09.2016 року близько 23:00 години в м. Переяслав-Хмельницьку, відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Зазначені покази свідків, потерпілих та обвинуваченого судом оцінені у відповідності до вимог КПК України щодо їх очевидності, допустимості та достатності, з урахуванням інших досліджених судом доказів сторони обвинувачення та сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини їх вчинення, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред`явленому обвинуваченні. Просив в цій частині звільнити його від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, крім показів обвинуваченого, суд приймає до уваги покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 та ОСОБА_6 , з яких встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлюючи незаконний та протиправний характер своїх дій, з метою уникнення відбування призначеного вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.12.2014 покарання, надав колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області завідомо підроблений документ, а саме довідку видану лікарем ОСОБА_13 від 04.05.2016 ТОВ «Клініка сімейної медицини «Наш Доктор», якою засвідчено факт перебування ним на лікуванні в період часу з 03.02.2016 по 11.04.2016.

Крім того, доказами вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, є також докази сторони обвинувачення, що подані прокурором, а саме:

- копія вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2014 року, яким ОСОБА_3 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановлено іспитовий строк два роки. Відповідно ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_3 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, навчання роботи та періодично з`являтися до інспекції для реєстрації.

- копія подання начальника Переяслав-Хмельницького МВКВІ ОСОБА_27 від 11.04.2016 року про направлення звільненого від відбування покарання з випробуванням громадянина ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного вироком суду, відповідно до якого ОСОБА_3 перебуваючи на обліку в кримінально-виконавчій інспекції та відбуваючи покарання з випробуванням належних висновків не зробив, загалом допустив 9 неявок до кримінально-виконавчої інспекції на реєстрацію без поважних причин, що являється грубим порушенням порядку та умов відбування покарання з випробуванням та невиконанням обов`язків, покладених на нього судом, профілактична робота позитивного результату не дала, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та може призвести до скоєння нового кримінального правопорушення, злочину. У зв`язку з чим, є доцільним вирішення питання про направлення засудженого для відбування покарання у виді п`яти років позбавлення волі, призначеного вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2014 року.

- копія листка реєстрації засудженого ОСОБА_3 з відмітками про його явку до кримінально-виконавчої інспекції, згідно якого ОСОБА_3 має 9 неявок до інспекції на реєстрацію без поважних причин, а саме: 16.12.2015 р., 27.01.2016 р., 10.02.2016 р., 17.02.2016 р., 24.02.2016 р., 02.03.2016 р., 09.03.2016 р., 16.03.2016р., 23.03.2016 р.

- копія попереджень засудженого ОСОБА_3 від 06.01.2016 року та 04.04.2016 року про те, що в разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов`язків або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція може направити до суду матеріали про скасування відбування з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання на підставі ст. 78 КК України.

- журнал судового засідання Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27.04.2016 року у справі №373/1-в-54/16, 373/625/16-к щодо розгляду подання начальника Переяслав-Хмельницького МВКВІ ОСОБА_27 від 11.04.2016 року про направлення звільненого від відбування покарання з випробуванням громадянина ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного вироком суду, згідно якого засуджений ОСОБА_3 просив не направляти його у місця позбавлення волі, у зв`язку з тим, що на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції не з`являвся з причин хвороби, доказів про хворобу не має, оскільки був у лікаря один раз. Лікар сказав які йому ліки потрібні і він лікувався дома.

- копія ухвали Апеляційного суду Київської області від 08.06.2016 року, якою ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.04.2016 року про направлення звільненого від покарання з випробуванням ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного вироком суду скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні подання Переяслав-Хмельницького МВКВІ про направлення звільненого від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного вироком суду. Підставами скасування ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.04.2016 року було зокрема те, що суд першої інстанції не перевірив показання ОСОБА_3 про те, що неявки на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції були викликані його хворобою, тощо.

- висновок експерта № 19/4-05/390 від 19.06.2016 року, відповідно до якого була досліджена довідка ТОВ «НАШ ДОКТОР» від 04.05.2016 року, видана ОСОБА_3 на 1 арк. та експериментальні зразки відбитків печатки «Для довідок №2» та штампа «ТОВ «НАШ ДОКТОР» на 10 арк. Згідно висновків: відбиток печатки «Для довідок №1» в наданій на дослідження довідці ТОВ «НАШ ДОКТОР» від 04.05.2016 року виданій ОСОБА_3 нанесений за допомогою кліше для високого способу друку. Відбиток штампа «ТОВ «НАШ ДОКТОР»» в наданій на дослідження довідці ТОВ «НАШ ДОКТОР» від 04.05.2016 року виданій ОСОБА_3 нанесений за допомогою кліше для високого способу друку. Відбиток печатки «Для довідок №1» в наданій на дослідження довідці ТОВ «НАШ ДОКТОР» від 04.05.2016 року виданій ОСОБА_3 нанесений не за допомогою печатки, експериментальні зразки якої надані в якості порівняльного матеріалу. Відбиток штампа «ТОВ «НАШ ДОКТОР»» в наданій на дослідження довідці ТОВ «НАШ ДОКТОР» від 04.05.2016 року видана ОСОБА_3 нанесений не за допомогою штампа, експериментальні зразки якого надані в якості порівняльного матеріалу;

- лист-повідомлення заступника генерального директора ТОВ «Наш доктор» від 05.07.2016 року, де зазначено, що Медичний центр «Наш доктор» є амбулаторно-поліклінічним закладом і займається медичною практикою, переважно, в галузі педіатрії. Громадянин ОСОБА_3 ніколи не звертався в ТОВ «Наш доктор» за медичною допомогою, не перебував на стаціонарному лікуванні, оскільки останнє відсутнє. Виданий останньому бланк довідки не відповідає дійсності, оскільки довідка видається переважно дітям та підліткам для школи та дитсадка. На штампі, в верхньому лівому куті, вказані реквізити банку, які не є дійсними з 2013 року. На печатці для довідок, в правому нижньому куті, вказана назва «Клініка сімейної медицини», яка є старою назвою медичного центру. З 13 червня 2013 року відбулося перейменування медичного закладу у зв`язку зі зміною ліцензійних умов. Лікар ОСОБА_28 не працювала і не працює в даний час в ТОВ «Наш доктор».

- копія Ліцензії Серії АГ №600474 від 06.07.2012 року, видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Клініка сімейної медицини «Наш доктор»;

- копія Ліцензії Серії АЕ №197197 від 26.07.2013 року, видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Наш доктор»;

- копія наказу про перейменування з 25 квітня 2013 року підприємства ТОВ «Клініка сімейної медицини «Наш доктор» на ТОВ «Наш доктор»;

- перелік працівників медичного центру ТОВ «Наш доктор», які працювали в період з 01.01.2016 року по 01.06.2016 року, в якому відсутня лікар ОСОБА_28 .

При зазначених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у судовому засіданні доведена повністю.

По епізоду обвинувачення ОСОБА_3 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, слід зазначити наступне.

Із отриманих у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_2 та досліджених письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 повторно та за попередньою змовою групою осіб незаконно заволодів транспортним засобом.

Так, показання свідка ОСОБА_10 суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані в ході безпосереднього допиту в суді за участю обвинуваченого та захисника. Цей доказ підтверджує винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Остання розповіла про події, які відбулися в ніч з 18 на 19 липня 2016 року, зазначила місце та обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення. Відповідно до показів останньої встановлено, що дійсно в ту ніч ОСОБА_3 та ОСОБА_11 виїхали з території центральної лікарні м. Переяслав-Хмельницький на незнайомому їй автомобілі світлого кольору, як зазначила свідок марки «Жигулі» старої моделі. Зазначила, що ОСОБА_3 , сидів за кермом, а її чоловік ОСОБА_11 на пасажирському сидінні. Що після того, як вона теж сіла до викраденого автомобіля, вони поїхали в напрямку «Бандитської дороги». По дорозі вона запитала у ОСОБА_3 та ОСОБА_11 де вони взяли даний автомобіль, і дізнавшись, що вони його викрали, просила їх зупинитися, щоб вийти, оскільки не хотіла приймати в цьому участь. ОСОБА_10 також розповіла, що по факту викрадення вказаного вище автомобіля її чоловік також притягувався до кримінальної відповідальності і є вирок, яким його визнали винним та дали іспитовий строк два роки. Під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_11 , останній свою вину визнавав повністю.

Крім того, свідок ОСОБА_10 зазначила, що під час допиту на досудовому слідстві працівники правоохоронних органів чинили психологічний тиск, разом з тим, ті відомості, які були повідомлені нею в даному судовому засіданні, без будь-якого тиску, відповідають фактичним обставинам, які дійсно мали місце. Аналогічні покази були нею надані на досудовому слідстві, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджуються обставини, визначені ст. 91 даного Кодексу, а саме, час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки свідок ОСОБА_10 , як встановлено судом, була очевидцем подій, що мали місце в ніч з 18 на 19 липня 2016 року.

Так, потерпілий ОСОБА_2 , також зазначив, що був присутній під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_11 щодо вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. ОСОБА_11 під час судового розгляду давав покази, де розповів, що він та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої, після чого на території лікарні знайшли автомобіль «ВАЗ 21051» бежевого кольору і ОСОБА_3 запропонував на ньому покататись. Після цього, шляхом пошкодження замків вони відкрили транспортний засіб і поїхали кататись. Зі слів ОСОБА_11 все робив ОСОБА_3 . Після того, як автомобіль перестав рухатись, оскільки вже був несправний, ОСОБА_3 запропонував його спалити або втопити, але ОСОБА_11 на це не погодився і вони залишили його в лісосмузі.

Щодо показів свідка ОСОБА_9 , то суд вважає, що вони ніякої доказової бази щодо обвинувачення ОСОБА_3 не несуть, а лише можуть свідчити про той факт, що дійсно 18.07.2016 року автомобіль ВАЗ-21051, бежевого кольору, який належить ОСОБА_19 знаходився поряд із травматологічним відділенням на території КЗ «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області по вул. Богдана Хмельницького, 137, однак станом на 19.07.2016 року автомобіль вже був відсутній.

Зважаючи на викладене вище, крім показань свідка ОСОБА_10 вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, підтверджується також іншими доказами, долученими стороною обвинувачення до матеріалів судової справи та дослідженими під час судового розгляду, зокрема, такими є:

- протокол огляду місця події від 20.07.2016 року, який було проведеного слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області Олійником А.В. в присутності двох понятих відповідно до якого оглядом місця подіє являється дренажний канал №1, який розташований на відстані близько 700 метрів від центральних шлюзів м. Переяслав-Хмельницький. На відстані близько 200 метрів від початку каналу, праворуч розташований автомобіль ВАЗ - 21051 бежевого кольору без номерних знаків. Автомобіль розташований правою стороною до дренажного каналу №1, передом до початку каналу. Під час огляду автомобіля встановлено, що верхня частина переднього бамперу синій колір, на якому розміщено дві протитуманні квадратні фари жовтого кольору. На місці знаходження заднього номерного знаку виявлено відбиток від номерного знаку автомобіля НОМЕР_1 , всі чотири дверцята автомобіля зачинені, багажник зачинений, капот відчинений. Автомобільне кермо спортивне, синього кольору з написом на ньому «Type R», ручка КПП коричневого кольору, під автомобільним кермом звисають електропроводи, які витягнуті з задньої частини замка запалювання. На підлозі між водійським сидінням та водійськими дверцятами лежить ізолююча стрічка чорного кольору. В панелі, де кріпиться магнітола, остання відсутня, на ковбику та під переднім пасажирським сидінням лежить передній номерний знак НОМЕР_1 , кришка багажника на панелі виламана та відсутня. Під переднім пасажирським сидінням також виявлено задній номерний знак НОМЕР_1 , який зігнутий вдвоє. При відкритті капоту виявлено акумуляторна батарея та всі агрегати знаходяться на своїх місцях. На рамі виявлено таблицю з написом ХТА 210510D0321199. В багажнику знаходиться ГБО, запасне колесо, сумка чорного кольору з ключами, металевий трос, пластикова каністра ємкістю 0,5л. з речовиною жовтого кольору, заповнена на ј частину. З багажника за допомогою липкої стрічки вилучено сліди капілярних візерунків в кількості 2 шт., з водійських дверцят - 2 шт., які поміщено на аркуш паперу А4.

- довіреність ВРД 458896 видана 06.04.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. в м. Києві, на підставі якої ОСОБА_2 керує автомобілем марки ВАЗ-21051, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1983, бежевого кольору.

- посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 24.05.2006р та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , марки ВАЗ-21051, рік випуску 1983, бежевого кольору.

- розписка ОСОБА_2 від 20.07.2016 року відповідно до якої останній отримав від працівників поліції автомобіль марки ВАЗ-21051, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1983, бежевого кольору, яким він керує на підставі довіреності ВРД 458896 виданої 06.04.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. в м. Києві.

- висновок експерта №19/8-04/489 від 10.11.2016 року, відповідно до якого на підставі постанови слідчого СВ Переяслав- Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції Кузькового М.С. від 31.10.2016 р., була проведена авто-товарознавча експертиза. Згідно вказаного висновку ринкова вартість автомобіля марки ВАЗ-21051, номер знак НОМЕР_1 , рік випуску 1983, бежевого кольору станом на 19.07.2016 року могла становити 23370,00 грн.

- протокол проведення слідчого експерименту від 03.11.2016 року, який було проведено слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції Кузьковим М.С. під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110240000865 від 19.07.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_11 , у присутності двох понятих, з метою перевірки і уточнення відомостей зазначених у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_11 від 27.10.2016 року. Слідчим експериментом встановлено, що 19.07.2016 року близько 00 год. ОСОБА_11 разом з ОСОБА_3 перебуваючи на території КЗ Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, що по вул. Б.Хмельницького, 137, в м. Переяслав-Хмельницький, де біля травматологічного відділення побачили автомобіль ВАЗ 21051 бежевого кольору, 1983 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та в останніх виник злочинний умисел на заволодіння даним транспортним засобом. Після чого ОСОБА_3 підійшов до автомобіля та шляхом пошкодження невстановленим предметом замка водійських дверей відчинив водійські двері та проник до автомобіля. В подальшому ОСОБА_3 пошкодив замок запалювання та вирваними дротами намагався запустити двигун, а саме з`єднуванням дротів, але запустити двигун не вдалося. Після чого останні виштовхали автомобіль до будівництва на території КЗ Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, де ОСОБА_3 запустив двигун В подальшому ОСОБА_11 та ОСОБА_3 направились по вул. Б.Хмельницького, залишили даний автомобіль біля дренажного каналу №1, який розташований на відстані близько 700 метрів від центральних шлюзів м. Переяслав-Хмельницький, було близько 05:00 год. 19.06.2016 року.

- протокол проведення слідчого експерименту від 06.07.2017 року, який проведено слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Онищенко С.О. під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016111100000218 від 06.07.2016 року, при денному освітленні, за участю підозрюваного ОСОБА_3 , у присутності двох понятих з використанням відео фіксації на камеру.

Так, в судовому засіданні, в присутності обвинуваченого, захисника та прокурора, під час дослідження доказів, було переглянуто диск з повною відео фіксацією вказаного вище слідчого експерименту від 06.07.2017 року.

В ході цієї слідчої дії ОСОБА_3 в присутності понятих, розповів та показав, що наприкінці липня 2016 року знаходився на зупинці громадського транспорту разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , де розпивали спиртні напої. Зупинка розташована поблизу Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, що по вул. Б.Хмельницького, 137 в м. Переяслав-Хмельницький. Далі підозрюваний ОСОБА_3 та ОСОБА_11 пішли в сторону травматологічного відділення, яке розташоване на території Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, де помітили автомобіль марки «ВАЗ 21051» білого кольору. В цей час ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_3 відкрити автомобіль, щоб покататись. ОСОБА_3 ножем відчинив водійські дверцята та проник до автомобіля, після чого сів на водійське сидіння, відчинив пасажирські дверцята і ОСОБА_11 також сів до автомобіля. В подальшому останні зателефонували до ОСОБА_7 , щоб той допоміг штовхати автомобіль, для того, щоб завести двигун машини. За кілька хвилин останній підійшов. ОСОБА_11 сів за кермо, а ОСОБА_3 та ОСОБА_23 штовхали авто до воріт. Потім ОСОБА_7 пішов на зупинку, щоб відправити додому ОСОБА_29 . ОСОБА_3 вирвав дроти запалювання із замка та завів автомобіль. ОСОБА_11 в цей час знаходився на пасажирському сидінні. ОСОБА_3 , який знаходився за кермом та ОСОБА_11 поїхали до центральних воріт лікарні, де їх вже чекав ОСОБА_7 . Останній підсів до них в машину і вони поїхали по вул. Б.Хмельницького м. Переяслав-Хмельницький в напрямку м. Києва. Слідчий експеримент продовжується по вул. Гетьмана Івана Сулими в м. Переяслав-Хмельницький, куди ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 доїхали на викраденому автомобілі марки «ВАЗ 21051». Потім ОСОБА_11 сів за кермо, а ОСОБА_3 на пасажирське сидіння, ОСОБА_7 сидів на задньому сидіння і вони поїхали на так звану «бандитську дорогу». Доїхали всі втрьох до вул. Комарова в м. Переяслав-Хмельницький, де зупинилися, щоб висадити ОСОБА_7 . Останній вийшов, а ОСОБА_3 та ОСОБА_11 поїхали до р. Дніпро кататися. Слідчий експеримент продовжився на полі, поблизу міських шлюзів в м. Переяслав-Хмельницький, де ОСОБА_3 розповів та показав, де він разом з ОСОБА_11 залишили викрадений автомобіль. ОСОБА_11 зняв з машини номерні знаки та викинув їх там в болото. Також ОСОБА_3 зазначив, що з автомобіля «ВАЗ 21051» нічого не викрадали. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_11 вирушили в сторону старої греблі, де їх зустрів ОСОБА_7 і вони всі разом пішли по домам.

Щодо обставин та подій, які були зафіксовані під час слідчого експерименту від 06.07.2017 року, в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що такі свідчення він давав під тиском працівників правоохоронних органів, які застосовували відносно нього фізичну силу, його право на захист було порушено. Така заява обвинуваченого була прийнята судом та зобов`язано прокурора вжити заходів щодо з`ясування обставин, про які повідомив обвинувачений.

Так, згідно висновку службової перевірки т.в.о. старшого слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Мазура Ю.О. від 18.10.2018 року, яка була проведена на підставі листа Бориспільської місцевої прокуратури Київської області від 23.08.2018 про можливі неправомірні дії окремих працівників поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області відносно ОСОБА_3 при проведенні досудового розслідування в кримінальному провадженні №42016111100000218 від 06.07.2016 року, зазначені останнім відомості об`єктивно не знайшли своє підтвердження. Так, перевіркою було встановлено, що в провадженні слідчого СВ Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Онищенко С.О. перебували матеріали кримінального провадження № 42016111100000218 від 06.07.2016, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, в якому обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 спрямовано до суду. В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що на нього чинився моральний тиск та застосовувалося фізичне насильство працівниками поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42016111100000218, з метою надання відповідних показів у вказаному кримінальному провадженні. Опитаний з даного приводу слідчий СВ Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_30 пояснила, що нею здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016111100000218 від 06.07.2016, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України. 30.09.2016 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру за фактом використання завідомо підробленого документа. 07.10.2016 року на підставі постанови слідчого, ОСОБА_3 оголошено в розшук, оскільки останній переховувався від органу досудового розслідування, а досудове розслідування в кримінальному провадженні зупинено. Разом з тим, встановлено, що в ніч з 20.09.2016 на 21.09.2016 ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_12 , шляхом пошкодження вікна автомобіля Деу-Ланос, д.н.з. НОМЕР_6 , викрали автомагнітолу та акумуляторну батарею. В ніч із 18 на 19 липня 2016 року ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_11 , перебуваючи на території Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, що в м. Переяслав-Хмельницький, Київської-області по вул. Б. Хмельницького, 137, незаконно заволоділи автомобілем марки ВАЗ 21051 д.н.з, НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Оскільки одна особа підозрювалась у вчиненні декількох правопорушень, вказані кримінальні провадження було об`єднано та присвоєно єдиний реєстраційний № 42016111100000218. 05.07.2017 року кримінальне провадження було відновлено у зв`язку із встановленням місця знаходження підозрюваного. 06.07.2017 року підозрюваному ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 30.07.2017 року за результатами досудового розслідування обвинувальний акт, разом із реєстром досудового розслідування направлено до суду. Під час досудового розслідування ОСОБА_3 добровільно без будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції чи інших осіб надавав покази та приймав участь у всіх слідчих діях. Проведеною перевіркою встановлено, що моральний тиск та фізичне насильство, працівниками поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №42016111100000218 відносно ОСОБА_3 , не застосовувалося.

Під час судового розгляду за клопотанням прокурора було долучено до матеріалів кримінальної справи витяг про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.12.2018 року про кримінальне провадження №42018111100000328, за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 365 КК України за усною заявою обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідь, на запитувану судом інформацію щодо наслідків проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №42018111100000328, до суду не надходила.

Разом з тим, безпосередньо в судовому засіданні з даного приводу захисник повідомила, що отримала копію постанови про закриття кримінального провадження №42018111100000328 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2018 року у зав`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Даний факт ніким не оспорювався.

Свідки сторони захисту ОСОБА_11 та ОСОБА_7 також під час допиту в судовому засіданні стверджували, що свідчення вони давали під тиском працівників правоохоронних органів. Разом з тим, жоден з них із заявами щодо таких неправомірних дій до правоохоронних органів не звертався.

Крім того, як встановлено під час судового розгляду вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 2 роки. Вказаний вирок не оскаржувався та набрав законної сили.

При цьому, суд також звертає увагу, що свідок ОСОБА_31 згідно вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2014 року разом з ОСОБА_3 притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.

У порядку ст. 290 КПК України сторною захисту в судовому засіданні було відкрито додаткові докази, які встановлені під час судового розгляду, а саме письмові пояснення ОСОБА_7 , який допитувався під час досудового розгляду в рамках даного кримінального провадження, як свідок, але не був залучений стороною обвинувачення в якісті свідка. Письмові пояснення ОСОБА_7 від 13.06.2018 року повнісю відповідають тим, які він надавав в судовому засіданні 26.07.2018 року, під час допиту в якості свідка і які вже були зазначені вище.

Покази свідків сторони захисту ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , надані під час допиту в якості свідків в судовому засіданні, суд оцінює критично, оскільки останні з обвинуваченим, перебуваючи в дружніх стосунках, прямо зацікавлені в позитивному вирішенні справи для ОСОБА_3 та, даючи такі показання, на думку суду, вирішили допомогти останньому уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, показання вказаних свідків з даного приводу не підтверджуються жодними об`єктивними даними.

Таким чином, зазначені вище докази підтверджують існування та перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочину, а також наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

По епізоду обвинувачення ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, слід зазначити наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 щодо даного епізоду пояснив, що крадіжку він не вчиняв і жодних показів з цього приводу не давав. Зазначив, що ОСОБА_12 сам вчинив цю крадіжку.

Разом з тим, такі пояснення обвинуваченого повністю спростовуються доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими під час судового розгляду, а саме:

- Протоколом огляду місця події від 21.09.2016 року, який проведено слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області майором поліції Олійником А.В., у присутності двох понятих, з доданою до протоколу огляду місця події фото таблицею. Проведеним оглядом встановлено, що оглядом місця події являється прибудинкова територія багатоповерхового будинку, який розташований в м. Переяслав-Хмельницький, по вул. Альтицька, 3, Київської області. На відстані 6 м. правого ближнього кута вказаного будинку до асфальтованої дороги, перед бордюром на землі лежать дві частини розбитого скла автомобіля, на яких з однієї сторони наклеєна чорна плівка. На узбіччі прибудинкової території, паралельно вул. Альтицька в м. Переяслав-Хмельницький, лівою частиною автомобіля до вказаної вулиці стоїть автомобіль «Dewoo Lanos» синього кольору з номерним знаком НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль стоїть передом в напрямку 2-го під`їзду багатоповерхового будинку № 3 по вул. Альтицька, задньою частиною в напрямку одноповерхового будинку №5 по вул. Альтицька. Відстань від двох кутів скла до автомобіля «Dewoo Lanos» складає 7 м., а від правого ближнього кута буд. №3 до автомобіля - 7м. Біля скла виявлено на ґрунті відбитки підошв взуття, які зафіксовані за допомогою фотоапарату. При огляді автомобіля «Dewoo Lanos» синього кольору з номерним знаком НОМЕР_2 , встановлено, що переднє ліве скло водійських дверей пошкоджене, приблизно на 2/3 скла правої частини відсутнє, а ліва частина в дверях вся тріснута. По внутрішній частині скла наклеєна плівка чорного кольору. Всі двері, окрім задньої правої відчинені. Переднє праве скло спущене. На відстані 1,5 м. від переднього правого колеса виявленого авто, на асфальтованій дорозі виявлена ручка червоного кольору від ймовірно, акумуляторної автомобільної батареї. З вказаного автомобіля за допомогою липкої стрічки, магнітної кісточки та магнітного порошку вилучено сліди полімерних візерунків: із зовнішньої сторони із верхньої частини скла задніх лівих дверей два відрізки (№1 і №2), з передньої правої частини капоту вилучено один відрізок (№3) . вказані відрізки поміщено на аркуш паперу, формату А4. Відкривши капот вказаного автомобіля встановлено, що відсутня акумуляторна батарея. В панелі торпеди, для розташування магнітоли, остання відсутня, а з указаного місця видно дроти, які вирвані. На водійському сидінні та коврику знаходяться частини скла, а на ковбику панель від торпеди, яка знаходилась по периметру полиці для авто магнітоли. На пасажирському передньому сидінні знаходиться: кримінально-процесуальний кодекс України, два бокси для СD, зарядний пристрій для мобільного телефону, ліхтарик.На ковбику переднього пасажирського сидіння знаходиться автомобільна лампочка, футляр для ключів, колода карт, різні аркуші.

- Висновком експерта №19/4-03/1475 від 04.11.2016 року з ілюстрованою таблицею, щодо проведеної на підставі постанови слідчого Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП України в Київській області Олійника А.В. від 22.09.2016 року про призначення дактилоскопічної експертизи. Відповідно вказаного висновку: чотири сліди пальців рук з найбільшими розмірами по вісях 12x18 мм, 13x20 мм, 11x21 мм, 14x21 мм, виявлені та вилучені 21.09.2016 року з автомобіля "Деу-Ланос". н.з. НОМЕР_6 , який знаходився біля багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Два сліди пальців рук з найбільшими розмірами по вісях 12x16 мм, 11x15 мм, та слід долоні руки з найбільшими розмірами по вісях 32x64 мм, непридатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Чотири сліди пальців рук з найбільшими розмірами по вісях 12x18 мм, 13x20 мм, 11x21 мм, 14x21 мм, залишені не гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою (особами).

- Довідкою 106 Київського обласного Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.11.2016 року №19/110/4-03/16308 про результати перевірки слідів рук, згідно якої в результаті перевірки по АДІС «ДАКТО-2000» чотирьох слідів пальців рук, виявлених та вилучених 21.09.2016 при ОМП за фактом крадіжки з автомобіля «Деу-Ланос» д.н.з. НОМЕР_6 за адресою: Київська область м. Переяслав-Хмельницький, вул. Альтицька, 3 (ЄРДР №12016110240001135) встановлено, що сліди пальців рук залишені гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем АДРЕСА_1 , який був дактилоскопійований у Переяслав-Хмельницькому районі (відповідно даних внесених в автоматизовану дактилоскопічну систему). Ідентифікацію сліді пальців рук провела завідувач сектору дактилоскопічних видів досліджень та обліків Київського обласного НДЕКЦ МВС України ОСОБА_32

- Висновком експерта №4/1042 від 26.05.2017 року, щодо проведеної на підставі постанови слідчого Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП України в Київській області Кузькового М.С. від 18.05.2017 року про призначення судової товарознавчої експертизи. Відповідно вказаного висновку: ринкова вартість на вторинному ринку авто магнітоли марки «SONY CDX - G317EE» за умови її технічної справності та придатності до використання за призначенням, станом на 21.09.2016 року могла складати - 684,75 грн.

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.07.2017 року, який проведено слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Онищенко С.О. під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016111100000218 від 06.07.2016 року, при денному освітленні, за участю підозрюваного ОСОБА_3 , у присутності двох понятих з використанням відео фіксації на камеру. Під час слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_3 повідомив, що наприкінці вересня 2016 року він разом з ОСОБА_12 здійснили крадіжку з автомобіля марки «Dewoo Lanos» темно зеленого кольору, який знаходився біля будинку № 3 по вул. Альтицькій в м. Переяслав-Хмельницький. ОСОБА_3 розповів та показав, що він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 знаходились неподалік вищевказаного будинку на східцях, де розпивали спиртні напої. В цей час ОСОБА_12 відійшов розмовляти по телефону. Повернувшись через 5 хвилин, останній покликував ОСОБА_3 та повідомив, що біля будинку знаходиться автомобіль «Dewoo Lanos», номерний знак якого не пам`ятає, та запропонував здійснити крадіжку, на що ОСОБА_3 погодився. Далі ОСОБА_11 пішов додому на вул. Миру. В цей час ОСОБА_3 підійшов до водійських дверей автомобіля «Dewoo Lanos» та намагався їх відкрити ножем, цього зробити не вдалося. Після цього ОСОБА_12 наніс два удари ногою по склу водійських дверцят та розбив його.Потім ОСОБА_12 сів на водійське сидіння та почав оглядати салон автомобіля. ОСОБА_3 в цей час стояв поруч з автомобілем. ОСОБА_12 дістав із салону авто магнітолу і відеокамеру та віддав ОСОБА_3 . Потім ОСОБА_12 знайшов порожню пачку з-під цигарок, у якій знаходилось 500 грн., які останній поклав собі в кишеню. Далі ОСОБА_12 відчинив капот автомобіля звідки дістав акумулятор, який поставив поруч із автомобілем. В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_12 взяли магнітолу та відеокамеру та пішли на вул. Миру, 4, де їх чекав ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Прийшовши туди, вони віддали магнітолу та відеокамеру ОСОБА_11 , який поклав їх до свого автомобіля марки «Мерседес» білого кольору і відправили ОСОБА_7 по акумулятор, який залишався біля автомобіля «Dewoo Lanos». Десь через 15 хвилин ОСОБА_7 приніс акумулятор, який ОСОБА_11 також поклав до свого автомобіля. Що в подальшому сталося з викраденими речами ОСОБА_11 не повідомляв.

-Посвідченням водія НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_1 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «Dewoo Lanos», 2005 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_2 синього кольору.

Достовірність та об`єктивність наведених вище доказів сторони обвинувачення у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

Крім того, заявлений стороною захисту та допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надати покази, стосовно подій, які відбулися 20.09.2016 року близько 23:00 години в м. Переяслав-Хмельницьку, за можливої його участі, а також участі ОСОБА_3 , свідок відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, пояснивши, що по даному факту відносно нього також розглядається кримінальне провадження, а тому надати будь-які пояснення з цього приводу не може. У цьому зв`язку, суд вважає, що покази свідка ОСОБА_12 ніякої доказової бази не несуть.

Аналізуючи усі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази для доведення «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а дії обвинуваченого слід кваліфікувати:

- по епізоду використання завідомо підробленої медичної довідки від 04.05.2016, виданої ТОВ «Клініка сімейної медицини «Наш Доктор», якою засвідчено факт перебування ОСОБА_3 на лікуванні в період часу з 03.02.2016 по 11.04.2016, за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа;

- по епізоду незаконного заволодіння автомобілем «ВАЗ-21051», бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб;

- по епізоду таємного викрадення магнітоли з автомобіля марки «Dewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд дійшов такого висновку виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно статей 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Варто зазначити, що підставами для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, є наступні обставини.

Так, під незаконним заволодінням транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Об`єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Основні ознаки діяння при вчиненні цього злочину: 1) воно полягає лише в активній поведінці-дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу.

Суб`єктом даного злочину є особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння. Суб`єктивна сторона злочину виражається тільки в прямому умислі. Особа розуміє, що протиправно заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає так діяти.

Згідно з пунктом 2 примітки до ст. 289 КК відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 КК України.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб`єктами злочину, які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовились про спільне його вчинення.

Суд враховує, що відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. При цьому таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування.

Із наданих в судовому засіданні доказів встановлено, що дії ОСОБА_3 пов`язані саме з використанням автомобіля «ВАЗ-21051», бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , і не дають підстав для сумніву у спрямованості його умислу на незаконне заволодіння цим транспортним засобом, адже він був протиправно вилучений у власника всупереч його волі.

Поведінка обвинуваченого після заволодіння автомобілем свідчила про спрямованість його умислу саме на його заволодіння, оскільки він, не отримавши дозволу на користування транспортним засобом від власника, використав його для особистих цілей, а саме з метою покататися.

Таким чином, заволодіння обвинуваченим ОСОБА_3 автомобілем «ВАЗ-21051», належним на праві власності ОСОБА_2 , відбулося всупереч волі останнього.

Крім того, заволодіння автомобілем «ВАЗ-21051», належним на праві власності ОСОБА_2 відбулося внаслідок спільних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , в результаті яких останнім вдалося запустити двигун автомобіля, після чого ОСОБА_3 , увімкнув одну із передач механічної КПП та відпустив щеплення, при цьому натиснувши на педаль газу, почав рух автомобілем з території КЗ «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ» в напрямку вул. Богдана Хмельницького в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області. Так, за встановлених судом фактичних обставин, які безумовно підтверджується протоколами про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, встановлено, що сукупність всіх вказаних обставин вчинення злочину, спосіб, причини, послідовність злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , вказують на те, що їхні дії були цілеспрямованими та обдуманими, що в свою чергу свідчать про єдину направленість їх умислу на досягнення протиправного результату, а саме незаконного заволодіння транспортним засобом.

Про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, як повторність свідчить, те, що останній вчинив злочин в період невідбутого покарання за вироком Переяслав-Хмельницьким міськрайонний судом Київської області 15.12.2014 року за ч.2 ст. 289 КК України за яким був засуджений до 5-ти років позбавлення волі, на підсаві ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, тобто під час іспитового строку.

У зв`язку з викладеним, дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

З цього приводу, покази обвинуваченого ОСОБА_3 надані в судовому засіданні з приводу подій, які відбулися в ніч з 18 на 19 липня 2016 року, зокрема, що тієї ночі він та ОСОБА_11 катались саме на автомобілі «Мермедес» білого кольору, який належить останньому, а транспортний засіб марки «ВАЗ-21051» вони взагалі не бачили і не викрадали, повністю спростовуються показами свідка ОСОБА_10 , які остання надала в судовому засіданні, а також зазначеними вище письмовими доказами: протоколом проведення слідчого експерименту від 03.11.2016 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 06.07.2017 року та переглянутим безпосередньо в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту від 06.07.2017 року, підя час якого ОСОБА_3 сам особисто зазначив час, місце, розповів у який спосіб та за яких обставин вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей та доповнюють один одного.

Підставами для притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, є наступні обставини.

В даному випадку об`єктом крадіжки є право власності на майно фізичної особи - потерпілого ОСОБА_1 .

Предметом крадіжки є майно фізичної особи, - потерпілого ОСОБА_1 , а саме, - магнітола марки «SONY CDX - G317EE», вартість якої, згідно висновку експерта №4/1042 від 26.05.2017 року, станом на 21.09.2016 року могла складати - 684,75 грн.

Об`єктивна сторона складу злочину, - дії обвинуваченого ОСОБА_3 , спрямовані на умисне, протиправне заволодіння майном потерпілої фізичної особи, - ОСОБА_1 , які виразилися в незаконному фізичному переміщенні викраденого майна у виді магнітоли, які були спрямовані на їх викрадення. Суб`єктом даного злочину є обвинувачений ОСОБА_3 .

Суб`єктивна сторона даного злочину, - прямий умисел обвинуваченого ОСОБА_3 на умисне, протиправне, таємне заволодіння майном потерпілого, з метою обернути його на свою користь або на користь іншої особи.

Крадіжка майна є закінченою з моменту, коли обвинувачений ОСОБА_3 повністю здійснив умисел на заволодіння майном потерпілого, а саме, з того моменту, коли він отримав змогу розпоряджатися викраденим майном.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений ОСОБА_3 було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. Цим майном обвинувачений заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодів, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути майно, яке йому не належить, на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном. Таким чином, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення є закінченим.

Оцінюючи питання наявності попередньої змови між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 на вчинення злочину суд враховує, що згідно з п. 24 вищезазначеної ППВСУ злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. Крім того, як випливає із ч. 2 ст. 28 КК України вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою означає, що у вчиненні злочину беруть участь дві чи більше особи, які задовольняють вимоги суб`єкта злочину; між цими особами, ще до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення. Форма змови усна чи письмова або у формі конклюдентних дій для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення.

Існування попередньої змови між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України безумовно підтверджується протоколами про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були предметом дослідження в судовому засіданні та відповідно до яких узгодженість дій останніх вказує на те, що вони діяли за попередньою домовленістю, яка виникла до початку виконання об`єктивної сторони злочину, що в свою чергу виключає виникнення спонтанних дій. Тому таємне викрадення чужого майна має ознаку його вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Надаючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_3 щодо даного епізоду, суд ставиться до них критично, розцінює позицію обвинуваченого виключно, як позицію захисту з метою уникнення та пом`якшення покарання за вчинений злочин, оскільки зазначене ним повністю спростовують надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема: протокол огляду місця події від 21.09.2016 року, висновк експерта №19/4-03/1475 від 04.11.2016 року, довідка 106 Київського обласного Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.11.2016 року №19/110/4-03/16308 про результати перевірки слідів рук та протокол проведення слідчого експерименту від 06.07.2017 року з переглянутим безпосередньо в судовому засіданні відеозаписом даного слдічого експерименту, під час якого ОСОБА_3 особисто повідомив про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, послідовно стверджував та показував про обставини вчинення крадіжки. Зазначений протокол підписаний всіма учасниками слідчих дій, без будь-яких заперечень та зауважень.

З огляду на наведені вище докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Оголошені вище судом протоколи слідчих дій, що покладені в основу вироку, відповідають вимогам Кодексу в частині питання їх оформлення. Порушень вимог ст. ст. 104-106, 223 КПК України, які б свідчили про визнання їх недопустимими доказами, судом не встановлено.

Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст.84 КПК України, підтверджуються обставини, регламентовані ст.91 КПК України.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Позицію сторони захисту та твердження обвинуваченого, з привду того, що останній злочинів не вчиняв та під час досудового слідства свідчення надав під тиском працівників правоохоронних органів, суд розцінює критично, як неправдиві, направлені на спробу уникнути ним відповідальності за вчинене, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду кримінального провадження.

Таким чином, доводи обвинуваченого щодо відсутності його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України суд вважає безпідставними та такими, що повністю спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні судом були також дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, та процесуальні витрати у справі.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення в період невідбутого покарання за вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 15.12.2014 року за ч. 2 ст. 289 КК України за яким був засуджений до 5-ти років позбавлення волі, на підсаві ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, що свідчить проте, що останній на шлях виправлення не став та відповідних висновків для себе не зробив.

Відповідно довідок КЗ «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за довопомогою не звертався.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття лише в частині пред`явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченим, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України, - судом не встановлені, як і не вбачається підстав для повторного застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

Так, санкцією ч. 4 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, а тому вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є кримінальним проступком. Також судом враховується те, що ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання, у межах визначених санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у виді арешту строком на три місяці.

Крім того, зважаючи на настання обставин, наявності згоди сторін кримінального провадження та наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_3 слід звільнити від відбування призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді арешту строком на три місяці у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду.

Призначаючи обвинуваченому покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 185 КК України, суд враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, обставини справи, ролі ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень у співучасті за попередньою змовою групою осіб, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити за ч. 2 ст. 289 у виді позбавлення волі на строк в межах санкції даної статті, а саме 5 років, враховуючи корисливі мотиви вчинення злочину; за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк в межах санкції відповідної статті, а саме 2 років. Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 слід визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань - у виді позбавлення волі, строком на 5 років.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_3 15.12.2014 року був засуджений вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України йому необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вказаним вироком у виді позбавлення волі строком 5 років та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого, на думку суду, є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та особу обвинуваченого, та висновок суду під час провадження, що виховання останнього без ізоляції від суспільства вже неможливе.

На підставі ст. 5 КК України, ч. 5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_3 зарахувати в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення в період з 05.07.2017 року по 23.03.2018 року, з 03.06.2020 року по 04.06.2020 року, та з 03.12.2020 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Водночас, з вищевказаними обставинами, суд враховує дані про стан здоров`я обвинуваченого, які містяться в матеріалах справи, зокрема в листі КНП «Київська міська туберкульозна лікарня №2» від 31.12.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_3 має захворювання, а саме: РифТБ (12.2020) легень (десимінований), тобто активну форму легеневого туберкульозу з бактеріовиділенням та з 14.12.2020 року по теперішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні.

З листа Київської медичної частини «Центру охорони здоровя державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області ФДУ МЮ України від 24.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 з 14.12.2020 року переведений на стаціонарне лікування до Київської міської туберкульозної лікарні, де отримує лікування по даний час.

Суд звертає увагу, що на даний час відсутній висновок спеціалізованої медичної комісії щодо неможливості утримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою та необхідності переведення його до відповідного медичного закладу. Однак, це не позбавляє можливості обвинуваченого, за наявності необхідних медичних документів, звернтися в подальшому з відповідним клопотанням.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертиз становлять 1627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 72 коп., які підлягають стягненню на користь Держави України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 314-376 КПК України, ст.ст. 5, 15, 27, 49, 50, 65, 66, 69, 69-1, 70, 71, 75, 77, 185, 289, 358 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на три місяці.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за ч.4 ст. 358 КК України у виді арешту строком на три місяці у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч.2 ст. 289 КК України, та призначити покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.12.2014 за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років, призначити ОСОБА_3 остаточно покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту оголошення вироку суду, тобто з 08.02.2021 року, зарахувавши у відповідності до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення ОСОБА_3 в період з 05.07.2017 року по 23.03.2018 року, з 03.06.2020 року по 04.06.2020 року, та з 03.12.2020 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), - на користь Держави України рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: ГУК у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 1627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 72 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ 21051», 1985 року випуску, бежевого кольору, н.з. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання власнику, - залишити в користуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідку ТОВ «НАШ ДОКТОР» від 04.05.2016 року на 1 арк. Та бланк довідки ТОВ «НАШ ДОКТОР», - залишити зберігати при матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги, в порядку, визначеному КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, направити обвинуваченому та потерпілому.

Головуючий - суддя: С.М.Вознюк