Рішення № 95684984, 22.03.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/26/21

Номер провадження 2/213/518/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Князєвої Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Карнаух Тетяна Вікторівна , до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він 29 років 01 місяць працював у відповідача в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

У вересні 2017 року рішенням ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому встановлено професійне захворювання: 1) вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрацій з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, C6, C7), вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні протрузій дисків L4-L5, L5-S1, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

Професійне захворювання було встановлено на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 343/4.6-5 від 14.05.2018, де зазначено, що позивач працював в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

За фактом професійного захворювання було проведено розслідування, за результатами якого складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 25.09.2020.

Висновком МСЕК від 30.11.2020 позивачу встановлено первинно 65 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності.

У зв`язку з професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди. Змінився його спосіб та якість життя, змушений лікуватися, постійно відчуває біль, стан здоров`я не поліпшується, не може допомагати по господарству, відчуває себе неповноцінною людиною.

У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200000 грнта витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначають, що відшкодування моральної шкоди можливе лише за наявності вини особи, яка її заподіяла. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві становить 29 років 03 місяці. Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці позивача санітарно-побутове забезпечення працівника було у повному обсязі. Позивач, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, свідомо тривалий час працював у шкідливих умовах праці, отримуючи за це відповідні пільги, компенсації та більшу оплату. Актом розслідування хронічного професійного захворювання не визначені особи, які порушили законодавство про охорону праці. Це дає підстави вважати, що саме тривалий стаж роботи позивача став причиною виникнення у нього профзахворювання. Твердження позивача про порушення відповідачем законодавства про охорону праці не є доведеним. Зазначають, що позивачем не обґрунтовано ціну позову та спричинення йому моральних страждань. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування, сплати та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Просять відмовити у задоволенні позову та стягненні витрат на правничу допомогу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач працював у відповідача помічником машиніста екскаватора рудоуправління , машиністом екскаватора рудоуправління, машиністом екскаватора на відвалах гірничої дільниці № 5 по прийманню розкривних порід у відвал рудоуправління. 30.10.2020 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 № 343/4.6-5 від 14.05.2018 умови праці, в яких працював позивач у відповідача, є шкідливими.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 15.09.2020, протокол № 1461 встановлено професійний характер захворювання ОСОБА_1 : 1) вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрацій з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L4, L5, S1, C6, C7), вираженими порушеннями біомеханіки хребта на фоні протрузій дисків L4-L5, L5-S1, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.09.2020 проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, встановленого Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини».

Відповідно до пункту 17 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: під час виконання своїх функціональних обов`язків машиніста екскаватора: керував екскаватором в умовах кар`єру та виконував технічне обслуговування екскаватора. Внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища і недосконалості технологічного устаткування та технологічного процесу робочого місця машиніста екскаватора - підпадав під вплив загальної і локальної вібрації, що перевищувала нормативні показники, та виробничого пилу, вміст якого в повітрі робочої зони перевищував гранично-допустиму концентрацію.

При огляді МСЕК 30.11.2020 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65 % , з яких: 45 % - вібраційна хвороба, 20 % - ХОЗЛ, з 09.11.2020 до 01.12.2021, встановлено 3 групу інвалідності.

ОСОБА_1 з приводу професійних захворювань періодично проходив лікування в медичних закладах.

04.12.2020 між адвокатом Карнаух Т.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 51/20, за умовами якого адвокат зобов`язалася надати позивачу правову (правничу) допомогу та юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів позивача з будь-яких питань, у тому числі в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «ПІВДГЗК» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з втратою здоров`я. Згідно з актом приймання-передачі правової допомоги та розрахунком судових витрат адвокат надала такі послуги: надання усної консультації (1 година, вартістю 450 грн); формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі (30 хвилин, вартістю 250 грн); правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви (2 години, вартістю 900 грн); копіювання документів для складання позовної заяви (30 хвилин, 150 грн); вивчення судової практики суду касаційної інстанції (1 година 30 хвилин, 550 грн); складання позовної заяви (2 години, вартістю 1000 грн); представлення інтересів у суді (орієнтовний час 2 години, 1700 грн); всього - 5000 грн. За надані послуги позивачем сплачено 5000 грн.

Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у позивача стійкої втрати професійної працездатності: 65 % та 3 групи інвалідності.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення звичайного способу життя та вимагають від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що "громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди". Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, вину підприємства у заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

Також суд враховує вину підприємства в отриманні позивачем професійного захворювання, тривалість роботи позивача на підприємстві, наявність шкідливих умов праці.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 110000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає доведеним факт отримання позивач правничої допомоги та сплати ним наданих послуг.

Разом з тим, суд вважає, що включення до наданих послуг, за які здійснено оплату, копіювання документів є невиправданим. Крім того, розгляд справи здійснюється в скороченому провадженні без виклику сторін, а тому послуги з представлення інтересів в суді представником не надані. Таким чином, підтверджена вартість правничої допомоги - 3150 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 1732,50 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 137, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Карнаух Тетяна Вікторівна , до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00191000) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 110000 (сто десять тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб та витрати на правничу допомогу у розмірі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 1100 (одна тисяча сто) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н. В. Князєва