Рішення № 95684813, 09.03.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13078/16-ц

Провадження № 2/201/687/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г.,

за участю представника позивача - адвоката Мельниченка В.М.,

за участю представника відповідача - Кишкова Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради (треті особи - Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування та у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, визначивши третьою особою Першу Дніпровську державну нотаріальну контору.

Ухвалою судді Демидової С.О. від 20.09.2016р. позовну заяву залишено без руху і наданий позивачеві строк для усунення її недоліків (а.с. 3 т. 1 ).

Ухвалою суду від 30.11.2016р. позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачеві (а.с. 9 т. 1 ).

За результатам оскарження вказаної ухвали постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.08.2020р. ухвалу суду від 30.11.2016р. скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 32-34 т. 1).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.01.2021р. відмовлено відповідачі ОСОБА_2 у задоволенні заяви про роз`яснення вказаної постанови (а.с. 152 - 153 т. 1).

Згідно із протоколом автоматичного розподілу від 10.08.2020р. справу передано на розгляд судді Наумовій О.С. (а.с. 37 т. 1).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 12.08.2020р. позовну заяву залишено без руху, через те, що у матеріалах справи була відсутня позовна заява та письмові докази на підтвердження її вимог, а також не був сплачений судовий збір та наданий позивачеві строк для усунення її недоліків (а.с. 38 т. 1 ).

Позивачем в особі представника - адвоката Мельниченка В.М. (діє на підставі ордеру від 05.06.2020р. - а.с. 80 т. 1) усунуті недоліки шляхом подання 14.08.2020р. позовної заяви і сплати судового збору (а.с. 40 - 48 т. 1).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 19.08.2020р. відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження (а.с. 82 т. 1).

Ухвалою суду від 24.09.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання представнику позивача ОСОБА_1 - адвокатові Мельниченку В.М. про об`єднання даної цивільної справи в одне провадження з цивільною справою № 201/5907/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (треті особи - державний нотаріус Першої Дніпровська державна нотаріальної контори, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу) про встановлення факта постійного проживання зі спадкодавцем і визнання права власності (а.с. 101 т. 1).

27.10.2020р. позивач надав уточнену позовну заяву (а.с. 117 - 123 т. 1)

Ухвалою суду від 03.11.2020р. за клопотанням представника позивача витребувано докази, витребувано від державного нотаріуса Першої Дніпропетровської ДНК копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 127 т. 1).

Ухвалою суду від 10.12.2020р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено представникові відповідачки - адвокатові Гаврилюк Л.В. у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відсутні передбачені ЦПК України підстави для залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 222 - 224 т. 1).

Підготовче засідання у справи закрите 18.02.2021р. (а.с. 5 т. 2).

В обґрунтування позовних вимог (у уточнений редакції - а.с. 118 - 123 т. 1) позивач посилався на те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 14.10.1996р. видано свідоцтво про право сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

З січня 1997 року позивач ОСОБА_1 проживає в Німеччині за адресою АДРЕСА_2 .

Батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/5 частки вказаної квартири.

Свідоцтво на право власності і технічний паспорт зберігалися у батька позивача ОСОБА_4 . Після його смерті документи забрала відповідачка ОСОБА_2

05.09.2014р. ОСОБА_6 приїхав в Україну і звернувся до Першої Дніпропетровської ДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , на підставі його заяви заведена спадкова справа.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_5 . Після її смерті також відкрилась спадщина, яка складається з 1/5 частки вказаної квартири, а також садового (дачного) будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3

Позивач звернувся до Першої Дніпропетровської ДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , на підставі його зави заведена спадкова справа.

Окрім позивача спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків є відповідачка ОСОБА_2 . Однак у встановлений законом строк вона із заявою про прийняття спадщини не зверталася.

У ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на квартиру. Натомість відповідачка ОСОБА_2 стверджувала, що в неї він також відсутній, чим перешкоджала вступу у спадщину.

Постановою нотаріуса Першої Дніпропетровської ДНК від 17.08.2016р. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. У зв`язку з чим ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визнання права власності у зв`язку із втратою правовстановлюючого документу та в порядку спадкування за законом після смерті батька.

В жовтні 2016 року позивачеві стало відомо про те, що спірна квартира 26.07.2013р. була в цілому подарована відповідачці ОСОБА_2 за договором дарування від 26.07.2013р.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (треті особи - приватний нотаріус ДМНО Батова Л.Г., КП «ДМТІ») про визнання недійсним договору дарування.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2017р. по справі № 201/15116/16-ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.12.2017р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2017р. змінено в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

В лютому 2018 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (треті особи - приватний нотаріус ДМНО Батова Л. Г., КП «ДМТІ») про визнання недійсним договору дарування квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2019р. по справі № 201/1550/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано недійсним договір дарування квартири від 26.07.2013р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між дарувальниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 і обдарованою ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.03.2019р. за результатами оскарження вказаного рішення ОСОБА_2 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2019р. скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування відмовлено.

Поставною колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.04.2020р. постанову Дніпровського апеляційного суду від 27.03.2019р. скасовано. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2019р. залишено в силі.

Поставною нотаріуса від 19.06.2020р. позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , у зв`язку із тим, що позивач не надав оригінал правовстановлюючих документів на спадкове майно.

ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 і після смерті Матері ОСОБА_5 відповідно до ст. 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Однак відповідачка ОСОБА_2 утримує в себе і не надає для вчинення нотаріальних дій оригінал свідоцтва про право власності, у зв`язку з чим цей документ для позивача є втраченим. У зв`язку із чим позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом.

На підставі наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 321, 392, 1216, 1217, 1223, 1258, 1262, 1269, 1270 ЦК України, просив:

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із втратою свідоцтва про право власності на квартиру;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкуванням за законом після смерті батька ОСОБА_4 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкуванням за законом після смерті матері ОСОБА_5 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності 1/2 частку садового (дачного) будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Дніпровська міська рада позовні вимоги не визнав. 29.10.2020р. представник відповідача - Кишковар Н.А. (діє на підставі довіреності від 20.03.2020р. - а.с. 130 т. 1) надала відзив на позовну заяву (а.с. 125 - 127 т. 1), у якому вважала, що Дніпровська міська рада не повинна відповідати за цим позовом, просила відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача 06.11.2020р. надав відповідь на відзив відповідача - Дніпровської міської ради (а.с. 145 - 146 т. 1), у якому наполягав на вимогах до вказаного відповідача.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гаврилюк Л.В. (діє на підставі ордеру від 03.11.2020р. - а.с. 151 т. 1) в судове засідання не з`явилися. При цьому, в ухвалі про відкриття провадження судом було роз`яснено право відповідача подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а.с. 82 т. 1), копія ухвали отримана відповідачкою 01.09.2020р. (а.с. 114 т. 1), в подальшому конверти, скеровані судом на адресу відповідачки поверталися із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 131 - 132, 138 - 139 т. 1). Представник відповідачки адвокат Гаврилюк Л.В. 12.11.2020р. знайомилася із матеріалами справи (а.с. 150 т. 1), брала участь у підготовчому засіданні (а.с. 214 т. 1), заявляла клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні якого було відмовлено. В подальшому, справа, що призначалася до розгляду на 25.01.2021р. і про що представник відповідачки була повідомлена належним чином (а.с. 225 т. 1), була знята із розгляду у зв`язку із тим, що відповідачка подала заяву про роз`яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 04.08.2020р., у якій просила роз`яснити, на підставі якого позову (первинного або поданого у майбутньому) справу направлено для розгляду до суду першої інстанції (а.с. 229 - 230 т. 1). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.01.2021р. у задоволенні заяви про роз`яснення було відмовлено (а.с. 152 - 153 т. 1).

В підготовче засідання, призначене на 18.02.2021р. відповідачка і її представник знову не з`явилися, натомість 04.02.2021р. відповідачка через канцелярію суду надала заяву, у якій знову просила суд першої інстанції роз`яснити, якою статтею керувався суд, коли продовжив розгляд справи без наявності у матеріалах первинного позову. При тому, що надання судом роз`яснень учасникам справи під час її розгляду взагалі не передбачено нормами ЦПК України, а клопотання представника відповідачки про залишення позову без розгляду з аналогічних підстав було розглянуте судом у присутності представника відповідачки, і у задоволенні його було відмовлено з посиланнями на норми ЦПК України (а.с. 224 т. 1).

В судове засідання, призначене на 09.03.2021р. відповідачка і її представник знову не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином, представник відповідачки був також повідомлений шляхом направлення телефонограми (а.с. 6-7 т. 2).

Отже, хоча відповідачка правом на надання відзиву не скористалася, вона, а також її представник є обізнаними про наявність віднесеного на розгляд суду спору, про суть цього спору, що вбачається з клопотань до суду, інших матеріалів справи, то вищевказані обставини виключають сукупність підстав, передбачених ст. 280 ЦПК України для винесення заочного рішення, суд розглядає справу у порядку загального позовного провадження з винесенням судового рішення на загальних підставах, з метою дотримання розумних строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, копію ухвали отримав 01.09.2020р. (а.с. 113 т. 1), в подальшому конверти, скеровані судом на адресу відповідачки поверталися із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 131 - 132, 138 - 139 т. 1), правом на надання відзиву, пояснень не скористався, заяв, клопотань на заявляв.

Представник третьої особи - Першої Дніпровської ДНК в судове засідання не з`явився. 10.09.2020р. від завідувача нотаріальної контори Водолазської Н.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори (а.с. 85 т. 1). На вимогу суду нотаріусом були надані копії спадкових справа (а.с. 156 - 214 т. 1).

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Дніпровської міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просили відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що міська рада не є належним відповідачем по справі.

Суд, вислухавши в судовому засіданні позиці сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 14.10.1996р. видано свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , копія якого долучена позивачем до матеріалів справи. Квартира належить на праві спільної сумісної власності (а.с. 52 т. 1).

Батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 173 т. 1).

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/5 частки вказаної квартири.

ОСОБА_4 з січня 1997 року проживає у Німеччині за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується відмітками у паспорті (а.с. 174 - 176 т. 1).

Як вказує представник позивача, свідоцтво на право власності і технічний паспорт зберігалися у батька позивача ОСОБА_4 , а після його смерті документи забрала відповідачка ОСОБА_2 .

05.09.2014р. ОСОБА_6 звернувся до Першої Дніпропетровської ДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , на підставі його заяви заведена спадкова справа № 567-2014 (а.с. 172 - 214 т. 1).

Постановою державного нотаріуса Першої Дніпропетровської ДНК Білецької В.І. від 17.08.2016р. відмовлено позивачеві ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, оскільки у заявника був відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно (а.с. 185 т. 1).

Постановою державного нотаріуса Першої Дніпропетровської ДНК Білецької В.І. від 11.06.2020р. відмовлено відповідачці ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки заявниця пропустила установлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 186 - 187 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_5 (а.с. 159 зв. бік. т. 1).

Після її смерті також відкрилась спадщина у вигляді 1/5 частки вказаної квартири, а також садового (дачного) будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який належав померлій ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.12.2015р., виданого Солонянським РУЮ Дніпропетровської області (а.с. 57 т. 1).

17.08.2016р. ОСОБА_6 звернувся до Першої Дніпропетровської ДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі його зави також заведена спадкова справа № 494-2016 (а.с. 158 - 171 т. 1).

Поставною державного нотаріуса Першої Дніпропетровської ДНК Білецької В.І. від 19.06.2020р. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, оскільки у заявника були відсутні правовстановлюючі документ на спадкове нерухоме майно (а.с. 170 т. 1).

25.11.2016р. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася також донька померлої ОСОБА_2 (а.с. 159 т. 1).

Як видно із матеріалів справи квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була подарована ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відповідачці ОСОБА_2 на підставі договором дарування, серії та номер 3180, посвідченого 26.07.2013р. приватним нотаріусом Дніпропетровський міський нотаріальний округ Батовою Л.Г. (а.с. 200 - 201 т. 1).

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 (треті особи - приватний нотаріус ДМНО Батова Л.Г., КП «Дніпропетровське МТІ») про визнання недійсним договору дарування.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2017р. по справі № 201/15116/16-ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Л.Г., КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради) про визнання недійсним договору дарування - відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.12.2017р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2017р. змінено в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2019р. по справі № 201/1550/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання недійсним договору дарування квартири - задоволені.

Визнано недійсним договір дарування квартири від 26.07.2013р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між дарувальниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 і обдарованою ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною, зареєстрований в реєстрі за № 3180 (а.с. 61 - 65 т. 1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.03.2019р. за результатами оскарження вказаного рішення ОСОБА_2 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2019р. скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування відмовлено (а.с. 66-67 т. 1).

Поставною колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.04.2020р. постанову Дніпровського апеляційного суду від 27.03.2019р. скасовано. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2019р. залишено в силі (а.с. 68 - 72 т. 1).

У цій справі судами було встановлено, що 04.10.2016р. через представника ОСОБА_8 позивач дізнався, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна квартира 26.07.2013р. була подарована відповідачці ОСОБА_2 за договором дарування (серія та номер: 3180, посвідченого 26.07.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровський міський нотаріальний округ Батовою Л.І.

Суд дійшов висновку, що оспорюваним правочином порушено право позивача на розпорядження спільною сумісною власністю (ч. 2 ст. 369, ч. 4 ст. 369 ЦК України), оскільки спірний договір вчинений без врахування його думки як співвласника, а тому з цих підстав визнав такий договір недійсним з моменту його укладення.

У матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження зміни форми власності співвласниками зазначеної квартири, зі спільної сумісної на спільну часткову.

А відтак дарувальники - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_9 відчужили по 1/5 частині квартирі, належній їм на праві спільної сумісної власності, без згоди на те іншого співвласника, чим порушили вимоги ст. 369 ЦК України.

При цьому, суд відхилив доводи відповідачки про те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки той з січня 1997 року проживає у Німеччині, у вересні 2014 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , в серпні 2016 року він звернувся з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину на 1/5 частину квартири, але нотаріусом було йому відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно. Таким чином, в серпні 2016 року позивач не мав у своєму розпорядженні правовстановлюючого документа на квартиру. При цьому, вказував, що свідоцтво про право власності було у його батька, а після його смерті не знайшлося.

Позивач вказує, що відповідачка ОСОБА_2 не надає для здійснення нотаріальних дій оригінал свідоцтва про право власності, цей документ для позивача є втраченим. Через це позивач не може отримати свідоцтва на право спадщини після смерті батьків і зареєструвати за собою право власності на 1/5 частку, що належить йому на підставі цього свідоцтва. Тому він звернутися до суду з цим позовом про визнання права власності у зв`язку із втратою правовстановлюючого документу.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України в судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Постановами нотаріуса від 17.08.2016р. і від 19.06.2020р. позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю в нього правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Разом із тим, судом установлено, що вищенаведеним рішенням суду встановлено, що оригінал правовстановлюючого документа у позивача відсутній, оскільки від знаходиться у відповідачки, його копія була пред`явлена позивачем нотаріусу при поданні заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 198 т. 2).

Окрім того, наявність свідоцтва про право власності на спірну квартиру підтверджується листом КП «Дніпропетровське БТІ» від 24.03.2015р. № 2929, наданим на запит нотаріуса (а.с. 180 т. 1).

Отже позивач через вказані обставини не має можливості оформити спадкові права без звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зв`язку із втратою свідоцтва про право власності позивач не може зареєструвати за собою право власності на належну йому у праві спільної сумісної власності 1/5 квартиру, що зумовило його звернення до суду із цим позовом.

Право позивача підлягає захисту судом шляхом визнати за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування року» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач звернувся до суду через об`єктивні обставин, незалежні від його волі, які позбавляють його можливості оформити спадкові права і отримати спадщину належну частку квартири і будинку, а тому, з урахуванням принципу верховенства права, його право підлягає захисту судом.

ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 і після смерті Матері ОСОБА_5 відповідно до ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Як видно із матеріалів спадкових справ, спадкоємиця ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 . Після смерті батька ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини не подавала.

Відтак, позивач є спадкоємцем 1/5 частини квартири, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_4 .

Також позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем 1/2 частку садового (дачного) будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який залишився після смерті матері ОСОБА_5 .

Разом із тим, як видно із матеріалів справи, 25.11.2016р. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) звернулася також донька - відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 159 т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відтак, ОСОБА_2 своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті матерів, і нотаріусом їй не відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, тому ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Таким чином, після смерті матері ОСОБА_5 позивач і відповідачка як спадкоємці першої черги успадковують по 1/10 частин спірної квартири.

Також відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємицею 1/2 частку садового (дачного) будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який залишився після смерті матері ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за ним права власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкуванням за законом після смерті батька ОСОБА_4 , визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/10 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкуванням за законом після смерті матері ОСОБА_5 , а також визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку садового (дачного) будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкуванням за законом після смерті матері ОСОБА_5 .

Вимоги позивача до Дніпровської міської ради не підлягають задоволенню, оскільки за змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно. У даному випадку, право на спадщину оспорюється іншим спадкоємцем, спадщина судом не визнана відмерлою, спадщина не є самочинним будівництвом, а тому орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем по справі, у зв`язку із чим позовні вимоги до останнього не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до абз. 2 п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем сплачено 10 510,00 грн. за чотири вимоги майнового характеру (а.с. 41 т. 1). Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов задоволений частково (частково задоволена одна з позовних вимог майнового характеру), з відповідачки слід стягнути судовий збір у розмірі 9 196,25 грн. (10510,00 грн. - (10510,00 грн./4 = 2627,5 грн./2 = 1 313,75 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради (треті особи - Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування та у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право спільної сумісної власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на вказану квартиру виданого виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 14.10.1996р. за № 1/2095-96.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкуванням за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/10 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкуванням за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку садового (дачного) будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкуванням за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 9 196,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 19 березня 2021 року.

Суддя Наумова О.С.