Ухвала суду № 95684010, 22.03.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/1459/16-к Провадження 1-кп/636/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.,

за участі секретаря судового засідання Караулової О.М.,

за участі прокурора Башкової Ю.А., Саєнко Т.Л.,

за участі представників потерпілих – адвоката Посилкіна О.І., адвоката Перекрьостова А.В.,

за участі захисника – адвоката Кас`янова І.В.,

за участі обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016220440000494 від 15.03.2016 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду з 2016 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 125 КК України.

З вищевказаного обвинувального акту слідує, що 15.03.2016, близько 14.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень останнім, для реалізації свого злочинного наміру підійшов до ОСОБА_2 та завдав один удар ногою в область лівого стегна, остання в свою чергу злякалась та почала тікати в напрямку пров. Набережного (колишня Соколова) в м. Чугуєві. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 та, поваливши її на землю, почав наносити множинні удари кулаками обох рук та ніг в область обличчя, голови, корпусу, по кінцівках рук та ніг. Потерпіла ОСОБА_2 три рази тікала від ОСОБА_1 , але останній наздоганяв потерпілу та продовжував вищевказані злочинні протиправні дії відносно останньої.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді синців на обличчі, струсу головного мозку, вдавленого осколкового перелому верхньої стінки верхньощелепної пазухи зліва (ускладнений емфіземою лівої очниці, максілярним синуситом і синдромом здавлювання кінцевих гілочок 3-го нерва виличної ділянки зліва); синців на лівому плечі; в області лівого колінного суглоба і в проекції гребеня клубової кістки зліва (по 1 шт.); синця і рани в області 5-го пальця лівої кисті. Згідно висновку експерта № 71-Ч/16 від 08.04.2016р. за ступенем тяжкості вказаний перелом кваліфікується за критерієм тривалості розладу здоров`я як пошкодження середнього ступеня тяжкості (розлад здоров`я більше 21 дня); синці - легке тілесне ушкодження; струс головного мозку - легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 15.03.2016, близько 14.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень останнім, для реалізації свого злочинного наміру по вул. Заводській напроти будинку № 10 в м. Чугуєві, наздогнав ОСОБА_3 та повалив її на землю, після чого почав реалізовувати свій злочинний намір, а саме наносити множинні удари кулаками обох рук (біля 8 ударів) в обличчя, грудної клітини, а після наніс один удар ногою у лівий бік (стегно). В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: синців правої і лівої орбіти, синця на лівій щоці, синця на грудній клітці зліва, синця на лівому стегні. Згідно висновку експерта №117-Ч/16 від 23.04.2016 за ступенем тяжкості вказані пошкодження кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (більш 6 днів, менше 21 дня).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1ст.122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, та за ч.2 ст. 125 КК України – як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (більше 6 днів, менше 21 дня).

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Кас`яновим І.В. заявлене клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст. 122 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому обвинуваченому роз`яснено, що вказана обставина є нереабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження, що в разі свого бажання доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення він мав би наполягати на завершенні розгляду кримінального провадження по суті для ухвалення виправдувального вироку. Обвинувачений ОСОБА_1 наполягав на його звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, надав на це свою згоду та вказав, що правові наслідки такого звільнення йому роз`яснені та зрозумілі.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого та закриття кримінального провадження в зв`язку із закінченням строків давності.

Представник потерпілих – адвокат Посилкін О.І. просив суд відмовити в задоволенні вказаного клопотання, заявивши клопотання про визнання причин неявки обвинуваченого у судове засідання неповажними та про накладення на нього грошового стягнення. Так, представник потерпілих – адвокат Посилкін О.І. вказував, що на судове засідання, призначене на 10.03.2021 обвинувачений не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не попередив, хоча і знав, що 15.03.2021 спливають строки його притягнення до кримінальної відповідальності, доказів того, що в силу тяжкого захворювання він не міг прибути на судове засідання не надав. В зв`язку із чим представник потерпілих просив суд визнати неповажними причини неявки до суду обвинуваченого ОСОБА_1 10.03.2021, накласти на нього грошове стягнення за ухилення від виконання обов`язку явки до суду.

Представник потерпілих – адвокат Перекрьостов А.В. підтримав клопотання адвоката Посилкіна О.І. та, посилаючись на те, що обвинувачений фактично ухилився від явки до суду 10.03.2021, просив суд вважати, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності переривались, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення клопотання захисту та закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

Крім того, адвокат Перекрьостов А.В. наполягав на тому, що у випадку, якщо суд задовольнить клопотання захисника, то при вирішенні питання про закриття кримінального провадження, у суду наявні всі підстави для розгляду по суті заявленого потерпілими цивільного позову, оскільки на теперішній час судом фактично досліджено всі докази винуватості ОСОБА_1 , а його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень має бути встановлена у судовому рішенні.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставим звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України та ст.106 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України).

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Тобто, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

При цьому, судом враховується та обставина, що визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов`язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Згідно з положеннями ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання (часткове визнання) ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).

Санкцією ч.2 ст.125 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння кримінального правопорушення (15.03.2016), - передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Санкція ч.1 ст.122 КК України в редакції, чинній на момент скоєння кримінального правопорушення, передбачала покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, викладено у нових редакціях ст.12 та частину першу ст.49 КК України.

Із врахуванням викладених у новій редакції положень у ст.12, п.2 ч.1 ст.49 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України відноситься до кримінального проступку, та у разі вчинення такого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

В свою чергу, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Так, початком перебігу строку давності є дата, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто 15.03.2016, наведена обставина сторонами не заперечується.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає під час досудового розслідування, під час судового провадження та після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу кримінального проступку п`ять років.

З урахуванням вищенаведених положень закону, суд вважає за необхідне відхилити клопотання представників потерпілих щодо визнання неповажними причин неявки обвинуваченого ОСОБА_1 на судове засідання, яке було призначено на 10.03.2021, при цьому судом враховуються такі обставини.

Так, обвинувачений своєчасно та належним чином був сповіщений про дату та час проведення судового засідання, призначеного на 10.03.2021. На початку судового засідання 10.03.2021 захисник обвинуваченого – адвокат Кас`янов І.В. повідомив суд про причини відсутності обвинуваченого в залі суду – госпіталізація останнього до закладу охорони здоров`я та його перебування на стаціонарному лікуванні. Належні докази перебування обвинуваченого на лікуванні захисник зобов`язався надати після виписки ОСОБА_1 з лікарні.

На судове засідання 19.03.2021 стороною захисту надано до суду оригінал виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1411 від 17.03.2021, з якої вбачається, що в період часу з 09.03.2021 по 17.03.2021 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» в зв`язку із направленням на стаціонарне лікування лікарем-кардіологом. Обвинувачений в суді пояснив, що дійсно перебував на стаціонарному лікуванні, в зв`язку із погіршенням стану здоров`я, через погане самопочуття (запаморочення, головний біль, підвищений АТ) та призначені лікарями медичні маніпуляції не мав реальної можливості прибути на судове засідання 10 березня 2021 року, про що і повідомив свого захисника.

Таким чином, надані стороною захисту докази, що підтверджують поважність причин не явки обвинуваченого на судове засідання 10.03.2021, суд вважає достатніми, а причини відсутності обвинуваченого 10.03.2021 в суді – поважними, в зв`язку із чим у суду відсутні підстави вважати ОСОБА_1 таким, що умисно ухилявся від суду та накладати на нього грошове стягнення.

В зв`язку із викладеним, не підлягає задоволенню й клопотання представника потерпілих про переривання перебігу строку притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Отже судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.

З огляду на наведене, на час розгляду клопотання захисника у даному кримінальному провадженні закінчився як 3-х річний так і 5-ти річний строк давності, передбачений п.п.2,3 ч.1 ст.49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст.49 КК України (Постанова від 19.11.2019 в справі № 345/2618/16-к).

Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на те, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких він обвинувачується, є, відповідно - кримінальним проступком та нетяжким злочином, з моменту скоєння яких минуло більше п`яти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання захисника обвинуваченого про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає задоволенню шляхом звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі п.2,3 ч.1 ст.49 КК України та закриття відносно нього кримінального провадження за ч.2 ст.125, ч.1 ст. 122 КК України.

З приводу доводів представника потерпілих – адвоката Перекрьостова А.В. щодо наявності у суду підстав для встановлення винуватості особи при вирішенні питання про закриття провадження у справі, оскільки, на його думку, суд отримав та дослідив всі докази винуватості ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Суд наголошує на тому, що з урахуванням вищенаведених норм національного та міжнародного законодавства, практики ЕСПЛ, встановлення винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень при розгляді клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), призведе до порушення принципу презумпції невинуватості.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також заявленого в даному кримінальному провадженні прокурором Чугуївської місцевої прокуратури цивільного позову про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих, суд виходить з наступного.

Разом із обвинувальним актом до суду надійшов цивільний позов, заявлений прокурором Чугуївської місцевої прокуратури в інтересах КЗОЗ «Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка» про стягнення з ОСОБА_1 на користь вказаного закладу охорони здоров`я витрат на лікування потерпілих.

Крім того, 05.01.2021 від представника потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвоката Перекрьостова А.В. до суду надійшов уточнений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст.129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК, суд дійшов висновку, що цивільні позови не підлягають розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві (потерпілій особі) його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

А тому, у зв`язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлені прокурором та представником потерпілих цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 майнової, моральної шкоди та витрат на стаціонарне лікування потерпілих слід залишити без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає пред`явленню позову в порядку цивільного судочинства.

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані на підставі ухвали суду від 20.01.2021, а саме – накладений на нерухоме майно обвинуваченого арешт, суд, з урахуванням положень ч.4 ст. 174 КПК України, вважає за необхідне скасувати.

Речові докази та процесуальні витрати в провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5, 44, 49,122,125 КК України, 128-129, 174, 284-286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника потерплих – адвоката Посилкіна О.І. про визнання причин неявки обвинуваченого у судове засідання неповажними та про накладення на нього грошового стягнення - залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Кас`янова І.В. про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за ч.2ст.125, ч.1 ст. 122 КК України на підставі п.2,3 ч.1 ст.49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12016220440000494 від 15.03.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст. 125 КК України - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину - залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих - залишити без розгляду.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали суду від 20.01.2021 на належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві спільної часткової власності 1\5 частку кімнати (блок у гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33207926, номер запису: 4797/77 в книзі 57-П), яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , 10.08.2010 Відділ житлово-комунального господарства та будівництва виконавчого комітету Чугуївської міської ради.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Чугуївський міський суд Харківської області.

Ухвала, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Золотоверха О.О.