Ухвала суду № 95682682, 22.03.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/75/21

№ 2-з/183/40/21

У Х В А Л А

22 березня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Адаменка Миколи Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, повернення грошових коштів, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

за участю позивача ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває зазначена вище справа. В уточненій позовній заяві позивачем пред`явлено наступні позовні вимоги: визначення місця проживання неповнолітніх дітей з позивачем; відкликання виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ; зобов`язання Новомосковського МВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) повернути ОСОБА_1 перераховані ним грошові шкоти, що знаходяться на їх рахунках і призначені для перерахування відповідачу ОСОБА_2 ; стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на утримання дітей.

15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить тимчасово припинити стягнення державною виконавчою службою Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Позивач заяву про забезпечення позову, мотивує тим, що діти на утримання яких він сплачує аліменти відповідачу ОСОБА_2 , проживають із ним і знаходяться на повному його забезпеченні.

В судовому засіданні позивач заяву підтримав, наголосив на тому, що діти наразі повністю перебувають на його утриманні, кошти, які він сплачує на користь відповідача знаходяться на рахунках виконавчої служби, в той час, як повинні використовуватися на самих дітей.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 , фактично, просить забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке відкрито з метою примусового виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 .

Отже, на даний час існує судове рішення, що набрало законної сили, яке не скасовано.

Статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень. За змістом цього принципу судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Згідно зі ст. 156, ст. 158 ЦПК України зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд вважає, що забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом зупинення стягнення аліментів буде суперечити змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа можливе лише у випадку оскарження боржником такого виконавчого документа у судовому порядку.

У даній справі виконавчий документ у судовому порядку не оскаржується.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Поряд з цим, відповідно до положень пункту 2 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідна правова позиція також висловлена в Постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18).

За приписом ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Оскільки у цій справі предметом спору є позовна вимога про відкликання виконавчого листа, задоволення заяви про забезпечення позову шляхом припинення стягнення аліментів фактично за змістом та наслідками буде тотожним задоволенню вказаної позовної вимоги.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано, яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Ураховуючи вищевикладені норми закону та, беручи до уваги зміст заявлених у позовній заяві вимог, а також ті обставини, що зупинення стягнення на підставі виконавчого листа є заходом забезпечення позову, який за змістом є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог та що забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення, яке вже набрало законної сили, є недопустимим, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.151-153,353 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Адаменка Миколи Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, повернення грошових коштів, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Ухвала суду складена і підписана 22 березня 2021 року.

Суддя Сорока О.В.