Рішення № 95682386, 26.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8190/20

2/212/942/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Машошиної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») - 180 000,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог вказав, що тривалий час працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища у період часу з 22.11.1978 року по 22.03.1995 року на шахті «Першотравнева-1» Першотравневого рудоуправління ВО «Кривбасруда», правонаступником яких є ПАТ «КЗРК».

Рішенням ЛЕК УНДІ промислової медицини позивачеві було встановлено професійне захворювання: хронічна дискогенна поперекова-крижова полірадикулопатія з вираженними статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом.

За актом розслідування професійного захворювання комісією встановлено, що причиною його виникнення є праця ОСОБА_1 у період роботи підземним гірником, крипільником, з проведення вибухових робіт у Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому рудоуправлінні та Державному виробничому обєднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» на шахті «Першотравнева-1».

ОСОБА_1 , в період з 18.07.1995 року по 08.07.2007 року, неодноразово проходив медичне обслідування. За висновком МСЕК 08.07.2007 року позивачеві було встановлено 40% втрати професійної працездатності, та 3 група інвалідності безстроково.

В позовній заяві зазначено, що в результаті втрати здоров`я стан ОСОБА_1 погіршується щороку. Через професійне захворювання постійно відчуває біль у папереково-крижовому відділі хребта, біль у плечових, ліктьових та колінних суглобах, який посилюється при рухах, порушення ходи, задишку при фізичному навантаженні, загальну слабкість. Позивач змушений постійно приймати медикаментозне лікування, обмеження фізичних навантажень. Загалом через стан здоров`я змінився його життєвий уклад, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.

Ухвалою суду від 12 листопада 2020 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

10 грудня 2020 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ПАТ «КЗРК» на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ПАТ «КЗРК» (так само як і ПАТ «Кривбасзалізрудком») не є належним відповідачем у цій справі оскільки не являється правонаступником майнових і немайнових прав та обов`язків ВО «Кривбасруда», структурними підрозділами якого була шахта «Першотравнева-1», згодом шахта «Першотравнева», де працював ОСОБА_1 перейшла у відання до ДП «Кривбасшахтозакриття», яке й повинно нести відповідальність. Повні заперечення викладено у відзиві на позов.

15 січня 2021 судом задоволено клопотання ПАТ «КЗРК» про витребування доказів, розгляд справи перенесено на 26 лютого 2021 року без повідомлення сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до наданої до матеріалів справи трудової книжки ОСОБА_1 :

*з 27.11.1978 року по 01.04.1979 року працював підземним гірником у Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому рудоуправлінні.

*з 01.04.1979 року по 01.03.1984 року - підземним дробильником у Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому рудоуправлінні;

*з 01.03.1984 року по 18.04.1985 року - підземним вибуховиком у Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому рудоуправлінні;

*з 18.04.1985 року по 01.10.1989 року - підземним кріпильником у Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому рудоуправлінні;

*з 01.10.1989 року по 22.03.1995 року - підземним кріпильником з правом

проведення вибухових робіт у Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у Першотравневому рудоуправлінні.

Крім того, з 15.07.1987 року по 15.10.1987 року виконував роботи з ліквідації аварії у 30-кілометровій зоні ЧАЕС.

Звільнений з підприємства 22.03.1995 за ч.1 ст.40 КЗпП України в зв`язку з ліквідацією шахти «Першотравнева-1».

Згідно висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Державного підприємства «Український НДІ промислової медицини» від 18.07.1995 року, ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання: «хронічна дискогенна попереково-крижова полірадикулопатія з вираженими статико-динамічними порушеннями і больовий синдром» та зазначено, що захворювання є професійним.

По факту професійного захворювання 17.08.1995 року було проведено розслідування хронічного професійного захворювання на підприємстві ш.«Першотравнева» ВО «Кривбасруда», де вказано, що причиною професійного захворювання є робота протягом 9 років 6 місцяів в умовах впливу шкідливих факторів, тяжка фізична праця.

21.07.2015 Державним підприємством «Український НДІ промислової медицини» (м.Кривий Ріг) уточнено діагноз професійного захворювання: радикулопатія попереково-крижова на фоні спондилоартрозу, сходинкового ретроспондилолістезу L2 на 0,5 см, L3 на 0,5 см, L4 на 0,5 см з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, фаза загострення.

23.10.1995 року, ОСОБА_1 . МСЕК первинно було встановлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності.

Довідкою МСЕК від 16.12.1996 року ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 50% професійної працездатності, з них 40% у зв`язку з професійним захворюванням та 10% у зв`язку з захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Та залишена 3 група інвалідності.

05.10.1998 року при повторному огляді МСЕК , позивачу зменшена втрата професійного працездатності до 40% та встановлена 3 група інвалідності.

Згідно довідки МСЕК від 08.02.2007 року, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40 % та встановлена 3 група інвалідності - безстроково, рекомендовано санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування, вироби медичного призначення, ЛФК, масаж, пояс-корсет.

За твердженнями ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль у плечових, ліктьових та колінних суглобах. Через задишку у нічний час, а також через біль у попереково-крижовому відділі хребта у нічний час, дуже часто він не висипається, через це на протязі дня погано себе почуває. Після отримання захворювання, постійно відчуває свою обмеженість в спілкуванні з оточуючими його людьми, обмеженість у можливості продовжувати активний спосіб життя.

Тривалий час лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, які обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Вказане постійно і негативно позначалось та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, який в тому числі, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

Таким чином, наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення ним больових відчуттів, періодично він вимушений проходити лікування, залучати додаткові зусилля для організації свого життя, також вказує на відсутність у позивача можливість в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

В підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав до матеріалів справи виписки - епікризи із медичних довідок (карток) амбулаторного (стаціонарного) хворого, де видно, що позивач постійно проходив лікування та в цих матеріалах відображено діагноз встановлений Рішенням ЛЕК, описано стан хворого під час госпіталізації.

Встановлюючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві та отримав професійне захворювання, пов`язане із виконанням трудових обов`язків у 1978-1997 роках, тому йому має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце в період з 1978 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні також застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захист органу.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 №472, що діяли на час триваючих правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п.11 Правил).

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян», суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз.2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Доводи представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що ПАТ «КЗРК» не є правонаступником шахти «Першотравнева-1», «Першотравнева» Першотравневого РУ виробничого об`єднання «Кривбасруда», під час роботи на яких позивач підпадав під дію шкідливих факторів, внаслідок чого ним отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, судом мають бути відхилені з огляду на наступне.

У частині першій статті 37 ЦК України (в редакції 1963 року) було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць затверджене Наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року N 43/79/5 (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення - є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Судом встановлено, що з 1975 року до складу Виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі ВО «Кривбасруда») входили 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, серед них і рудоуправління «Першотравневе».

Відповідно до наказів ВО «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 та від 1 листопада 1989 року № 423 з 1 жовтня 1989 року рудоуправління Першотравневе, як структурну одиницю, було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда», зокрема структурну одиницю шахту «Першотравнева-1».

Згідно з наказом ВО «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 з1 січня 1995 року шахту «Першотравнева-1» було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда» як структурну одиницю шахту «Першотравнева» (пункти 1 та 2).

Відповідно до п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахту «Першотравнева» як структурну одиницю було ліквідовано та наказом № 12 від 20 січня 1998 року створено на її базі шахту «Першотравнева-Дренажна». У подальшому в п.1 наказу ВО «Кривбасруда» від 11 вересня 1998 року № 139 було передбачено виключити зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда», зокрема, шахту «Першотравнева-Дренажна» з моменту державної реєстрації Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту (далі управління «Кривбасгідрозахист»).

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України (даліМінпромполітики) від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі-ДВО «Кривбасруда») було перейменовано на «Криворізький державний залізорудний комбінат», що став правонаступником об`єднання (пункти 1 та 2).

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» (структурних підрозділів ДВО «Кривбасруда») шляхом їх відокремлення було створено управління «Кривбасгідрозахист».

Відповідно до пунктів 3 та 5 цього наказу було створено комісії з передачі майна від ДВО «Кривбасруда» та прийняття його управлінням «Кривбасгідрозахист» шляхом складання акта приймання-передачі для подачі його в місячний строк до міністерства для затвердження. На підставі затвердженого акта приймання-передачі було передбачено складання розподільчого балансу та внесення змін до обліку майна. Правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» у частині, визначеній розподільчим балансом, було призначено управління «Кривбасгідрозахист», яке було ліквідовано 05 травня 2008 року відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 17 березня 2006 року № 104.

При цьому, згідно розподільного балансу станом на 01 липня 1998 року, до Криворізького державного гірничорудного управління Гідрозахист перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт Першотравневого рудоуправління, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», а більша частина цих активів залишилася на балансі ВО «Кривбасруда», що підтверджується актами прийому-передачі основних фондів та майна станом на 01.07.1998 року.

Відповідно до пункту 1 наказу Мінпромполітики від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акціонерної компанії «Укррудпром» (даліДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».

У пункті 3 згаданого наказу ДАК «Укррудпром» указано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року №290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ВАТ «Кривбасзалізрудком»), яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Кривбасзалізрудком» (офіційний сайт ПАТ «Кривбасзалізрудком» у мережі Інтернет).

Таким чином, професійне захворювання позивача виникло саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руди підземним способом «Кривбасруда» у період з 15.12.1980 року по 12.05.1995 року правонаступником якого було ДП «Кривбасзалізрудком» (нині - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), на яке у той час законодавством й було покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого, в даному випадку, роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань.

Отже, підсумовуючи зазначене слід зробити висновок, що у період роботи Позивача шахта «Першотравнева» була структурною одиницею «ВО «Кривбасруда», а її ліквідовано було значно пізніше, тобто 05.01.1998 року на підставі наказу № 1, а наказом № 12 від 20.01.1998 року на її базі створено шахту «Першотравнева - Дренажна» яку наказом № 139 від 11.09.1998 року виключено зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда» та на її базі та шахти «Першотравнева - Дренажна » (до яких у той час позивач не мав відношення) створено нове Державне підприємство «Кривбасгідрозахист» (Наказ Мінпромполітики України № 262 від 29.07.1998 року).

Згідно Постанови КМУ від 2 березня 1998 р. N 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств

Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області», пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України (далі - Мінпромполітики) від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі - ДВО «Кривбасруда») було перейменовано на «Криворізький державний залізорудний комбінат», що став правонаступником об`єднання (пункти 1 та 2).

При цьому, слід зазначити, що частина активів цього об`єднання перейшла до управління «Кривбасгідрозахист» лише у 1998 році, тобто вже після припинення трудових відносин позивача з ВО «Кривбасруда», а тому доводи відповідача щодо покладення обов`язку з відшкодування завданої шкоди на ДП «Кривбасшахтозакриття», яке було створено на підставі наказу Міністерства промислової політики України № 135 від 25.06.2004 року, а згодом в запереченнях представник відповідача вважав належним відповідачем (правонаступником ДВО «Кривбасруда») - Управління «Кривбасгідрозахист» у цій справі - є недоречними, оскільки позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з зазначеними підприємствами, які створювались після припинення трудових відносин сторін, а розподільним балансом не було передбачено переходу обов`язку з відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я працівника на виробництві, за рахунок ДП «Кривбасшахтозакриття» або Управління «Кривбасгідрозахист». Відповідачем, на підставі поданих ним до суду документів (витяги розподільного балансу, акти приймання-передачі) не вдалося беззаперечно довести, що правонаступником обов`язків за трудовим законодавством щодо працівників ліквідованих шахт «Першотравнева» та «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда» стали лише Управління «Кривбасгідрозахист» та згодом ДП «Кривбасшахтозакриття». Чіткого висновку, підтвердженого експертними висновками або спеціалістами за результатом дослідження розподільного балансу при передачі майна ліквідованих шахт, відповідач не надав суду, хоча це питання потрібно було доводити саме за участю фахівців фінансово-бухгалтерської звітності. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач надав до суду витяги з розподільного балансу щодо питання, яке розглядувалося в судовому засіданні але не заявляв вимог про залучення спеціалістів, експертів з питань фінансово-бухгалтерського обліку, хоча доведення своєї позиції на підставі логічного змісту інформації - є його обов`язком відповідно до вказаної вище норми ЦПК України та норми статті 143 ЦПК України. Суд позбавлений самостійного права розширення доказової бази на користь тієї чи іншої сторони та спирається на ступінь доведеності сторонами своїх правових позицій. Крім того, поряд з розподільним балансом, перехід прав та обов`язків щодо трудових правовідносин з працівниками підприємств, що ліквідуються, повинен бути окремо та чітко визначений у відповідних наказах та нормативних документах міністерств та відомств. Безпосередніх вказівок, з цього питання, у нормативних документах, досліджених в судовому засіданні - не міститься.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що саме ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником ВО «Кривбасруда» у період роботи ОСОБА_1 в Першотравневому РУ на шахті «Першотравнева-1» та на шахті «Першотравнева» у період з 27.11.1978 року по 22.03.1995 року, яка після ліквідації Першотравневого РУ 01.10.1998 року була наділена правами структурного підрозділу ВО «Кривбасруда», і тому ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є належним відповідачем по справі.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.06.2020 у справі № 212/3137/17-ц(провадження № 61-37529сво18) та 14.07.2020 року у справі №212/6988/19 (провадження №61-366св19).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 40% безстроково, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, нормативів, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з ПАТ «КЗРК» на його користь грошові кошти в розмірі 150 000 гривень, що буде певною мірою відповідати тим стражданням і переживанням, які останній щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1500,00грн.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.23,1167 ЦКУ, ст.237-1 КзпПУ, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 - 150 000 гривень (сто п`ятдесят тисяч гривень) в порядку відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я в наслідок виконання трудових обов'язків, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 1500,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення складено та підписано 04 березня 2021 року.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», юридична адреса: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307.

Суддя: Ю. В. Козлов