Рішення № 9568227, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/352-6/68418.02.10 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

ДоТовариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»

Про стягнення 144153,33 грн. збитків

Суддя Ковтун С А.

Представники учасників процесу:

Від прокуратури не з`явились

Від позивача Лут Є.О. (за дов.)

Від відповідача Іванський В.Ф. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення з товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»144153,33 грн. збитків та 125601,28 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування обєктом оренди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, без достатніх підстав, в порушення умов договору оренди № 1595/2 від 24.04.2006 р., користувався приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31-в, загальною площею 84,4 кв.м. Спірне приміщення належало до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 208/1642. Збитки в розмірі 144153,33 грн. позивач просить стягнути, виходячи з того, що різниця між орендною платою, яку платить відповідач і яку б сплатив переможець конкурсу на оренду спірного приміщення, становить 11404,37 грн. щомісячно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2008 р. порушено провадження у справі № 36/352.

Відповідач у наданому суду відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що спірне приміщення є підвальним в багатоповерховому будинку, в якому розташовані комунікаційні прилади, отже, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено його право власності на спірне приміщення.

Рішенням суду від 06.04.2009 р. у справі № 36/352 позовні вимоги задоволено повністю. Зокрема, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 269754,61 грн. заборгованості. Крім того, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»в дохід Державного бюджету України 2697,55 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. та рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2009 р. у справі № 36/352 в частині стягнення збитків та судових витрат скасовано і справу в цій частині передано до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення та постанову попередніх інстанцій колегія зазначила, що ними не надано правової оцінки підстав для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 12.11.2009 р. справі присвоєно № 36/352-6/684.

Розгляд справи було відкладено на 18.02.2010 р..

Прокурор на виклик суду не зявився повторно, вимоги ухвал від 12.11.2009 р. та від 21.01.2010 р. не виконав, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.04.2006 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»(орендарем) був укладений договір оренди нежилих приміщень № 1595/2 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 84,40 кв. м. для розміщення офісу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літера В.

Згідно з п. 2.1 Договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 4534,81 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Пунктом 3.2.18 договору передбачено, що при поверненні об'єкту оренди за актом встановленого зразка не пізніше, ніж за 10 робочих днів з дня надіслання письмового повідомлення про повернення, орендар зобов'язаний передати об'єкт оренди, обладнання, інвентар та інше майно у тому стані, у якому воно було передане за актом в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Сторони дійшли згоди, що після припинення (розірвання) дії даного Договору до моменту повернення об'єкту оренди орендодавцю за актом приймання-передачі орендар зобов'язаний вносити плату за фактичне користування об'єктом оренди в розмірі орендної плати, а також відшкодувати витрати на утримання прибудинкової території та інші витрати загального користування, сплачувати комунальні послуги, витрати на обслуговування внутрішньобудинкових мереж та обладнання (п. 3.2.19 договору).

Відповідно до п. 7.8 Договору орендар, який не виконує свої зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди за встановленим даним Договором порядком, сплачує на користь орендодавця неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення.

Строк дії даного Договору сторони визначили з 24.04.2006 р. і до 01.04.2007 р. (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 8.4.1 Договору сторони дійшли згоди, що Договір припиняє дію в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідач зобовязання щодо передачі згідно з актом прийому-передачі об'єкту оренди в обумовлений договором строк не виконав, обєкт оренди позивачу не передав, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2007р. у справі № 38/307, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2008 р..

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі ст. 118 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.»та рішенням Київської міської ради від 28.12.2006 р. № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік»передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради від 15.02.2007 р. №162 затверджено Порядок проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади Шевченківського району міста Києва.

18.05.2007 р. головою Шевченківської районної у м. Києві ради було видано розпорядження № 101 «Про передачу в оренду переможцям конкурсу нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва».

24.05.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «4 Сайд Ук»було укладеного договір оренди нежилих приміщень №240/2, згідно з яким ТОВ «4 Сайд Ук»було надано в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 84,40 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 33-в зі сплатою орендарем орендної плати у розмірі 13282,65 грн. за перший місяць оренди, та за кожний наступний місяць оренди з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування збитків позивач вказує на те, що, оскільки відповідач не звільнив приміщення в передбачені Договором строки, бюджет Шевченківського району міста Києва недоотримав кошти з травня 2007 р. по березень 2008 р. у розмірі 144153,33 грн., так як різниця між орендною платою, яку сплачував відповідач, і яку б сплачував переможець конкурсу ТОВ «4 Сайд Ук»становить 11404,37 грн. на місяць.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 7.8. Договору орендар (відповідач по справі), який не виконує свої зобовязання щодо повернення обєкту оренди за встановленим даним Договором порядком, - сплачує на користь орендодавця (позивача по справі) неустойку в розмірі подвійної плати за користування обєктом оренди за весь час прострочення.

Таким чином, сторони, передбачивши можливість неповернення приміщення відповідачем, зафіксували Договором, що за це порушення відповідач несе відповідальність саме у вигляді неустойки, а не збитків, з огляду на що, суд вважає безпідставними вимоги в частині стягнення з відповідача суми збитків у вигляді втраченої вигоди.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Оскільки позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача на його користь збитків, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, який визначається з ціни позову на суму 269754,61 грн., а саме: 1256,01 грн. державного мита та 40,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог про стягнення 144153,33 грн. збитків відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український сувенір»(02088, м. Київ, вул. Карла Маркса, 7; 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 31-в, код 02031039) в доход Державного бюджету України 1256,01 грн. державного мита та 40,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 12.04.2010 р..