Рішення № 95679890, 22.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року м. Київ № 640/29517/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області провизнання протиправним та скасування рішення,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області №186 від 30.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відсутні підстави передбачені статтею 12 Закону Україну «Про імміграцію» для скасування дозволу на імміграцію в Україну, ЦМУ ДМСУ у м. Києві та Київській області порушено процедуру скасування дозволу на імміграцію в Україну, адже не отримано пояснення іммігранта, не надано правової оцінки доводам, які викладені у відповідному поданні, не враховано постійне місце проживання позивача на території України, наявність офіційного працевлаштування, утримання малолітніх дітей, обставини безперешкодного перетину державного кордону України. Також, представник позивача вказав, що рішення відповідача прийнято за поданням органу, який був створений після спливу 4 місяців після складання відповідного подання.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Окрім цього, ЦМУ ДМСУ у м. Києві та Київській області надано до суду копію матеріалів особової справи позивача.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній наполягає на протиправності прийнятого відповідачем рішення та просить суд задовольнити адміністративний позов.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 уродженець Сунженського району, Чечено-Інгушетської АРСР/СРСР, паспортний документ, що засвідчує особу № НОМЕР_1 , виданий 21.12.2015 Міністерством закордонних справ РФ 38001 12.06.2015, отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію».

19.06.2015 позивач документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 та в подальшому в порядку обміну - посвідкою серії НОМЕР_3 від 04.11.2016. Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Як зазначає відповідач, 04.06.2019 до нього надійшло подання з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №1600/15/5/1-19 (далі - подання).

За наслідком розгляду подання, ЦМУ ДМСУ у м. Києві та Київській області сформовано висновок, який зроблено висновок про доцільність скасування рішення Голосіївського РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 12.06.2015 про надання дозволу на імміграцію громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування, визнання недійсними видані на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 19.06.2015 та НОМЕР_3 від 14.11.2016.

Тут і надалі висновок.

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято рішення від 30.07.2019 №186 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, який виданий громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Чечено-Інгушетської АРСР/СРСР на підставі пункту 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон №2491-III).

У відповідності до статті 1 Закону №2491-III іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання, а дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 2 Закону №2491-III встановлено, що питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно із статтею 3 Закону №2491-III правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Положення статті 6 Закону №2491-III визначають, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Згідно із статтею 12 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок).

Згідно із пунктами 21-25 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Аналіз наведених положень дають суду підстави для висновку, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати, серед іншого, органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, яке, в свою чергу, територіальним органом ДМС всебічно вивчається протягом місяця та у разі необхідності, запитується додаткова інформація в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошується для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Судом встановлено, що спірне рішення прийнято на підставі подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №1600/15/5/1-19 від 04.06.2019.

У вказаному поданні йшла мова про те, що позивач є представником в Україні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінальне прізвисько « ОСОБА_2 » та через нього, ОСОБА_2 намагається розширити свій вплив в кримінальному середовищі та отримувати кошти від злочинної діяльності.

Окрім цього, у поданні вказано, що позивач був притягнутий до відповідальності за адміністративне правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП (перевищення водіями т/з встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших ПДР) у 2012 та 2019 роках.

Разом з цим, як вже було вказано судом вище, саме на підставі вказаного подання, керуючись пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону №2491-III позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в України.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши оскаржуване рішення суд дійшов до висновку про невідповідність останнього критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України мотивуючи це наступним.

Так, у висновку ЦМУ ДМСУ у м. Києві та Київській області не надано жодної оцінки доводам, які наведенні у поданні. Суд наголошує, що висновок фактично дублює подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 . Варто також відмітити, що під час розгляду відповідного подання відповідачем на підставі пункту 21 Порядку не запитувались в ініціатора подання жодних додаткових доказів на підтвердження обставин, які викладені у ньому.

Фактично висновок відповідача базується на припущеннях. Окрім цього, ЦМУ ДМСУ у м. Києві та Київській області не здійснено перевірку обставин щодо наявності/відсутності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Між тим, варто відмітити, що положеннями частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

В контексті спірних правовідносин, суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення не може розцінюватися як дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та бути підставою, в розумінні пункту 3 частини 1 статті 12 Закону №2491-III, для скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Разом з цим, злочини проти основ національної безпеки України врегульовані розділом I Особливої частини Кримінального кодексу України. Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження притягнення позивача до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені розділом I Особливої частини Кримінального кодексу України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини передбачені пунктом 3 частини 1 статті 12 Закону №2491-III відсутні, а тому скасування дозволу на імміграцію на цій підставі є протиправним.

Також в ході розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності обґрунтованої необхідності скасування позивачу дозволу на імміграцію в України з метою охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

ЦМУ ДМСУ у м. Києві та Київській області не надано до суду доказів, що позивач вчиняв дії направленні проти людини. В даному випадку, порушення правил дорожнього руху не можна розцінювати, як підставу встановлену пунктом 4 частини 1 статті 12 Закону №2491-III для скасування дозволу на імміграцію.

Окрім цього, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач неодноразово на протязі 2019 року перетинав безперешкодно Державний кордон України, що додатково свідчить про відсутність кримінальних проваджень щодо нього.

Варто також відмітити, що подання, на підставі якого прийнято відповідачем оскаржуване рішення, було сформовано Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Вказаний Департамент утворений як юридична особа публічного права Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №867, тобто, значно пізніше, аніж сформовано відповідне подання. Пояснень щодо зазначеного відповідачем до суду не надано. Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі подання того органу, який станом на час його формування не був створений як юридична особа публічного права.

Між тим, при вирішенні спору по суті суд також враховує принцип «належного урядування», що має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Саме неухильне дотримання основних складових принципу «належного урядування» забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип «належного урядування» підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Аналогічний висновок сформований в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № П/811/1015/16.

Підсумовуючи наведене в сукупності суд приходить до висновку про відсутність обставин передбачених пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону №2491-III для скасування дозволу на імміграцію в Україну і, як наслідок, суд вважає протиправним прийняте відповідачем рішення.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням наведеної оцінки спірному рішенню суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на невідповідність останнього критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь останнього із Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 132, 134, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області №186 від 30.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

3. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя М.А. Бояринцева