Рішення № 9567898, 20.05.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 р. Справа № 15/34

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Фудз", вул. Генерала Наумова, 23-Б, м. Київ, 03164,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006,

про стягнення коштів в сумі 154564 грн. 44 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача представники не з"явилися,

від відповідача Бойчук Р.І. - представник, довіреність № 1067 від 16.03.2010 року,

встановив:

                    товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Фудз" звернулося в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ" про стягнення коштів в сумі 154564 грн. 44 коп., з яких: 150000 грн. 27 коп. основного боргу, 3982 грн. 69 коп. пені та 581 грн. 47 коп. 3 % річних.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки № 1/220 від 01.04.2009 року позивачем поставлено відповідачу товар, однак відповідач не оплатив в повному обсязі кошти за отриману продукцію.

                    Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2010 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2010 року.

                    Ухвалою суду від 25.03.2010 року відкладено розгляд справи на 29.04.2010 року.

          В судовому засіданні 29.04.2010 року представник позивача позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 1/220 від 01.04.2009 року в частині оплати за отриману продукцію, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 150000 грн. 27 коп., у зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 3982 грн. 69 коп. пені, 581 грн. 47 коп. 3 % річних та покласти на останнього судові витрати. Заперечує щодо задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, при цьому посилається на важкий фінансовий стан позивача та зазначає, що заява відповідача носить загальний характер і окрім повідомлення про фінансові труднощі не містить посилання на дійсно виняткові обставини.

                    Ухвалою суду від 29.04.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 20.05.2010 року.

          Представник позивача в судове засідання 20.05.2010 року не з"явився, направлено суду клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, також направлено обгрунтований розрахунок суми позову.

          Розглянувши клопотання позивача суд вважає його таким, що підлягає задоволенню та розглядає справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

                    Представник відповідача, в судовому засіданні 20.05.2010 року, позовні вимоги визнав частково в сумі 115000 грн. 27 коп. основного боргу, в зв"язку з оплатою заборгованості в сумі 35000 грн. після порушення провадження у справі, не заперечує щодо стягнення 3982 грн. 69 коп. пені та 581 грн. 47 коп. 3 % річних, просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 115000 грн. 27 коп. рівними частинами на шість місяців. Обгрунтовуючи клопотання про розстрочку виконання рішення суду посилається на важкий фінансовий стан підприємства.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    01.04.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Фудз" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ" (Покупець) укладено договір поставки № 1/220 (далі Договір), предметом якого є поставка товару - найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна якого вказані в накладних, які є невід"ємною частиною Договору.

                    На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № ОФ-000000001873 від 30.11.2009 року - 03.12.2009 року; за видатковою накладною № ОФ-000000001927 від 07.12.2009 року - 10.12.2009 року; за видатковою накладною № ОФ-000000002020 від 14.12.2009 року - 17.12.2009 року.

                    Згідно п. 5.3. Договору, оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання партії товару згідно замовлення Покупця.

                    Строк оплати по поставці останніх партій товару наступив: за видатковою накладною № ОФ-000000001873 від 30.11.2009 року - 04.01.2010 року; за видатковою накладною № ОФ-000000001927 від 07.12.2009 року - 11.01.2010 року; за видатковою накладною № ОФ-000000002020 від 14.12.2009 року - 18.01.2010 року.

                    Відповідач частково сплачував кошти за отриманий товар, в результаті чого на час звернення позивача до суду, сума основного боргу становила 150000 грн. 27 коп., вказаний факт підтверджується Актом звірки за період 01.04.2009 року - 22.02.2010 року та останніми банківськими виписками.

                    Відповідно до п. 6.2. Договору в разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості партії товару, він зобов"язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

                    Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 3982 грн. 69 коп.

                    Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу також нараховано 3 % річних в сумі 581 грн. 47 коп.

                    Після порушення провадження у справі, відповідачем оплачено заборгованість в сумі 35000 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків сторін (а.с. 50, 53, 54).

                    За таких обставин, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі, в зв"язку із сплатою відповідачем заборговнаості в сумі 35000 грн., що підтверджується матеріалами справи, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в зв"язку з відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

                    На час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 115000 грн. основного боргу, 3982 грн. 69 коп. пені, 581 грн. 47 коп. 3 % річних, що підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          За наведених обставин, до стягнення підлягають 115000 грн. основного боргу, 3982 грн. 69 коп. пені, 581 грн. 47 коп. 3 % річних.

          Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

          Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Суд приходить до висновку, що зі змісту статті 121 ГПК України вбачається, що заява про розстрочку виконання рішення суду повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю.

          До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

          Суд, розглянувши зазначену заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами строком на 6 місяців, врахувавши пояснення представника боржника, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави, прийшов до висновку про відмову боржнику у задоволенні вказаної заяви, у зв’язку з тим, що несвоєчасна оплата поставлених стягувачем, прийнятих та неоплачених боржником товарів призводить до значного погіршення матеріального становища підприємства –стягувача.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1545 грн. 64 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006, (ідентифікаційний код 32077247), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Фудз", вул. Генерала Наумова, 23-Б, м. Київ, 03164, (ідентифікаційний код 32251641), 35000 грн. (тридцять п"ять тисяч грн.) основного боргу.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006, (ідентифікаційний код 32077247), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Фудз", вул. Генерала Наумова, 23-Б, м. Київ, 03164, (ідентифікаційний код 32251641), 115000 грн. (сто п"ятнадцять тисяч грн.) основного боргу згідно умов договору поставки № 1/220 від 01.04.2009 року, 3982 грн. 69 коп. (три тисячі дев"ятсот вісімдесят дві грн. 69 коп.) пені, 581 грн. 47 коп. (п"ятсот вісімдесят одну грн. 47 коп.) 3 % річних, 1545 грн. 64 коп. (тисячу п"ятсот сорок п"ять грн. 64 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами строком на 6 місяців –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Деделюк Б. В.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.05.2010 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 25.05.10