
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2021 р. Справа № 480/177/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 20.12.2019 р. № 18-21656/16-19-СГ їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (ріллі) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області. На підставі отриманого наказу було виготовлено та погоджено проект землеустрою. Вказаний проект землеустрою було погоджено без зауважень. Дана земельна ділянка площею 2,00 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 5920983200:08:002:0226.
Позивач подала відповідачу заяву про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність разом з оригіналом такого проекту та копією витягу з Державного земельного кадастру. Наказом від 25.11.2020 р. № 18-35004/16-20-СГ відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою з тієї підстави, що при розгляді наданих матеріалів встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення відповідно до пункту 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376. Вважає таку відмову протиправною, оскільки Земельним кодексом України не передбачено підстав для відмови в затвердженні погодженого проекту землеустрою. У даному випадку передбачено лише обов`язок відповідача затвердити проект, натомість відповідач відмовив у погодженні з підстав, не передбачених законом. Оскільки процес надання формальної відмови в затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, вважає, що правильним способом захисту буде зобов`язання відповідача затвердити проект. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачці відмовлено в затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, оскільки під час розгляду поданого на затвердження проекту встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення відповідно до пункту 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376. За таких обставин, Головне управління не має правових підстав для затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
Крім того, позивач звернулася до суду з вимогою зобов`язати відповідача примусово затвердити проект землеустрою, що є фактичним втручанням в дискреційні повноваження відповідача. Просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.12.2019 р. відповідачем було видано наказ про надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (ріллі) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с.17).
На підставі виготовленого та погодженого проекту в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 5920983200:08:002:0226 (а.с.53-57).
Позивач подала відповідачу заяву про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність разом з оригіналом такого проекту та копією витягу з Державного земельного кадастру. Наказом від 25.11.2020 р. № 18-35004/16-20-СГ відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою з тієї підстави, що при розгляді наданих матеріалів встановлено, що відсутні відомості обчислення середньоквадратичної похибки місцезнаходження межових знаків відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення відповідно до пункту 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 (а.с.52).
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки необґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Підстав для відмови у затвердженні належним чином погодженого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідач відмовив позивачці в затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, не передбачених законом, тому дане рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Що стосується вимоги позивача зобов`язати прийняти рішення про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачці у затвердженні проекту землеустрою. Мотивуючи відмову, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами. Зі змісту ст. 118 ЗК України вбачається, що отримавши погоджений проект землеустрою, відповідач зобов`язаний був його затвердити, інших варіантів правомірної поведінки при розгляді заяви про затвердження проекту землеустрою у відповідача не було. Суд вважає безпідставним посилання відповідача на втручання такими вимогами у його дискреційні повноваження. Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У даному випадку такі повноваження не є дискреційними, оскільки відповідач не уповноважений діяти на власний розсуд та обирати між кількома варіантами поведінки. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17 (провадження № К/9901/4400/17).
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (ріллі) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області, що, у свою чергу, буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Міненком С.А. 09.12.2020 р. укладено Договір № 688 про надання правової допомоги (а.с.61). Відповідно до умов договору гонорар адвоката складає 640,00 грн за годину роботи. На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 3200,00 грн надано розрахункову квитанцію № 000688 від 11.12.2020 р. (а.с.62а).
Опис виконаних адвокатом робіт викладено в Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 11.12.2020 р. згідно договору № 688 про надання правової допомоги від 09.12.2020 р. (а.с.63), відповідно до яких обсяг наданої правової допомоги становить: ознайомлення з матеріалами (позовними) - 2 год.; підготовка та пред`явлення в інтересах клієнта позовної заяви, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 3 години. Загальна кількість годин участі адвоката під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час розгляду справи в суді (участь у судових засіданнях) становить 5 годин, розмір гонорару складає 3200,00 грн (640 грн x 5 годин).
При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У даному випадку суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений адміністративний позов, вчинено процесуальні дії, безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи.
Разом з тим суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу повинен відповідати принципам співмірності та верховенства права згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України. На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Крім того, суд враховує, що з даного предмету спору та мотивів, що наведені в адміністративному позові, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки даного адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд не враховує час, витрачений адвокатом на підготовку клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, крім того, зазначене клопотання в матеріалах справи відсутнє; на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час розгляду справи в суді (участь у судових засіданнях), оскільки не зрозуміло, які саме процесуальні дії були вчинені адвокатом з огляду на те, що судове засідання у справі не призначалося.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводилися виключно до підготовки позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, неспівмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
При цьому, враховуючи предмет даного спору, тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання позовної заяви, є незначним, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1280,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 2120,80 грн в рахунок відшкодування судових витрат, у т.ч.: 840,80 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.68,69) та 1280,00 грн - витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Євгена Грицика від 25.11.2020 р. № 18-35004/16-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (ріллі) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області, кадастровий номер 5920983200:08:002:0226, та передати земельну ділянку у власність.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 2120,80 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах
Судове рішення № 95678518, Сумський окружний адміністративний суд було прийнято 22.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 480/177/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: