Рішення № 95678474, 19.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 року Справа № 480/6439/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона проходила службу за контрактом у Військовій частині 2276 до 11.01.2018. На момент звільнення її вислуга складала 18 повних календарних років служби. При звільненні відповідач розрахував і виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 899. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача та просила провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку вона отримувала під час проходження військової служби. Військова частина 2276 надала відповідь № 76-1152, в якій відмовила позивачці в задоволенні заяви.

Позивачка вважає, що її права порушено і просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України, яка полягала у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов`язати Військову частину 2276 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримувала під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 р. №889 втратила чинність з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704

У відповіді на відзив позивач пояснив, що відповідач не навів обставин, які є підставою для відмови у позові.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходила службу за контрактом у військовій частині 2276 Національної гвардії України до 11.01.2018.

Наказом від 11.01.2018 № 8 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всих видів забезпечення (а.с. 6).

Станом на 11.01.2018 вислуга років становить час служби в календарному обчисленні 18 років 03 місяці 07 днів.

22.05.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50%місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби з урахуванням з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку вона отримала під час проходження служби та раніше виплачених сум (а.с.7)

Розглянувши вказану заяву, листом від 01.06.2020 №76-1152 відповідач повідомив ОСОБА_1 що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу місячного грошового забезпечення. Таким чином, правові підстави щодо здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відсутні (а.с.8-10).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачці нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням та щомісячної додаткової грошової винагороди, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, соціального та правового захисту, а також гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічна норма, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, міститься у п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, у редакції Постанови КМУ від 13.03.2013 № 161, для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Враховуючи викладене, даною постановою Кабінету Міністрів України передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з січня 2016 року по грудень 2017 року позивачці виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, що підтверджується Довідкою про щомісячні додаткові види грошового забезпечення № 26 від 20.03.2020 (а.с.9).

Оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена Постановою Кабінету Міністрів України, виплачувалась позивачу до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону №2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.02.2015 у справі № 559/3342/14-а та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 у справі №825/239/14.

З урахуванням наведених обставин та норм права, суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Разом з тим, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають вищу юридичну силу порівняно з Інструкцією, на яку посилається відповідач.

Пунктом 2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція №260, яка буда чинною станом на день звільнення позивача зі служби та нарахування одноразової грошової допомоги), військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Отже, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення. Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав військовослужбовець.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування у щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби. Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які позивач отримував під час проходження військової служби.

Крім цього, суд враховує позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 24.10.2018 по справі №820/3211/17 в якій суд касаційної інстанції за наслідками дослідження аналогічних обставин дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховується і пенсійні виплати і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність своєї позиції у даній справі, а тому, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України, яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину 2276 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримувала під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2276 Національної гвардії України (42741, Сумська область, Охтирський район, с. Климентове, вул. Дачна, 9, код ЄДРПОУ 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко