Рішення № 95678117, 02.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2021 року м. Рівне №460/5549/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача - І.С. Поліщук; відповідача 1 - А.М. Олинець; представника відповідача 2 - В.П. Максимчука; представника третьої особи - адвоката О.П. Курися; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Рівненської міської ради до Приватного нотаріуса Олинець Алли Миколаївни та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Рівненської міської ради (далі - позивач) до приватного нотаріуса Олинець Алли Миколаївни (далі - відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог: визнати протиправними дії приватного нотаріуса Олинець Алли Миколаївни щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни цільового призначення земельної ділянки без рішення органу місцевого самоврядування; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Олинець Алли Миколаївни від 27.04.2018 індексний номер 40868106 про внесення запису в Державному реєстрі речових прав, яким змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230 з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)»; визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (зміна виду використання земельної ділянки); зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області привести у відповідність вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230 з «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яке відповідає коду призначення 1.8.

Заяви по суті спору.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2009 ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку площею 0,0591 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд; код цільового призначення - 1,8. 27 квітня 2018 року до Державного земельного кадастру відповідачем 2 внесені зміни щодо виду використання земельної ділянки, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2019 (а.с. 11): цільове призначення - 1,8; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). На підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2018, відповідачем 1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін щодо земельної ділянки: з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)». Позивач вказує, що у даному випадку зміна використання земельної ділянки з виду «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на вид використання «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)» призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки. Вказує, що у даному випадку відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки без відповідного рішення Рівненської міської ради та не за процедурою, визначеною нормами чинного законодавства, що є порушенням земельного законодавства. Просив задовольнити позов повністю.

Відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 1, обґрунтований тим, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін щодо земельної ділянки: з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)» саме на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2018. Відповідач 1 вказує, що реєстраційна дія була проведена на підставі офіційних відомостей з Державного земельного кадастру, а тому приватний нотаріус діяв у порядку та спосіб, визначені нормами чинного законодавства. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 2, обґрунтований тим, що 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою «Про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру» щодо належної їй на праві власності земельної ділянки. За результатами розгляду заяви до Державного земельного кадастру внесені зміни щодо виду використання земельної ділянки, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2019: цільове призначення - 1,8; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Відповідач 2 вказує, що у даному випадку не відбувалася зміна цільового призначення земельної ділянки, а лише змінено вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель, що не потребує наявності відповідного рішення Рівненської міської ради та виготовлення відповідної документації. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Пояснення третьої особи обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , як законний власник земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230, звернулася до державного земельного реєстратора із заявою про зміну виду використання земельної ділянки, за наслідками чого були внесені зміни до відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Третя особа зазначає, що у даному випадку змінено лише вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель, а не зміна цільового призначення земельної ділянки, а тому третя особа не мала обов`язку звертатися до органу місцевого самоврядування із заявою про надання відповідного дозволу на затвердження проєкту землеустрою. Окрім того, третя особа зазначає, що звернення Рівненської міської ради до суду з таким позовом є фактично втручанням у право на мирне володіння майном згідно статті 1 Першого Протоколу Конвенції. Просила відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 17.08.2020 позивачу поновлено строк звернення до суду з позовною заявою; позовну заяву прийнято до розгляду; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 15.09.2020; залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою суду від 15.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 125)), підготовче засідання відкладене на 08.10.2020 за клопотанням відповідача 2.

Підготовче засідання 08.10.2020 не відбулося через перебування головуючої судді у відпустці.

Ухвалою суду від 12.10.2020 (а.с. 167) справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 10.11.2020.

Ухвалою суду від 10.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 181)), закрито підготовче провадження та признаяено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10.12.2020.

Ухвалою суду від 10.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 191)), у судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2021 з метою надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 15.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 199)), судове засідання відкладене за клопотанням третьої особи на 02.02.2021.

Ухвалою суду від 02.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 204)), судове засідання відкладене за клопотанням позивача на 02.03.2021.

У судове засідання 02.03.2021 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позову у повному обсязі.

До суду також прибули відповідач 1 та представник відповідача 2, заперечили проти позовних вимог, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи підтримав правову позицію відповідачів та вказав на безпідставність позовних вимог.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 02.02.2021.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. (зареєстровано в реєстрі за №705), третя особа - ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку площею 0,0591 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Відомості про земельну ділянку кадастровий номер 5610100000010250230: цільове призначення - категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд; код цільового призначення - 1,8 (а.с. 18).

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2013 власником земельної ділянки кадастровий номер 5610100000010250230 є ОСОБА_1 ; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 101).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2014 (а.с. 108) підтверджується факт набуття ОСОБА_1 у власність об`єктів нерухомого майна - торгові приміщення та квартира літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , площею 526,5 кв. м., на підставі Договору купівлі-продажу від 27.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. (зареєстровано в реєстрі за №706) (а.с. 103).

15 грудня 2014 року оформлений Технічний паспорт на громадський будинок - «Торгові приміщення та квартира літ. «А-2»» по АДРЕСА_1 ; власник - ОСОБА_1 (а.с. 110).

27 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до державного кадастрового реєстратора Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою «Про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру» (а.с. 118).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.04.2018 до Державного земельного кадастру відповідачем 2 внесені зміни щодо виду використання земельної ділянки, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2019 (а.с. 11): цільове призначення - 1,8; категорія земель - Землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

На підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2018, відповідачем 1 - приватним нотаріусом Олинець Аллою Миколаївною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін щодо земельної ділянки: з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)» (а.с. 14).

Позивач вказує, що у даному випадку зміна використання земельної ділянки з виду «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на вид використання «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)» призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки.

Позивач зазначає, що фактична зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася без відповідного рішення Рівненської міської ради та без відповідного проєкту землеустрою, що є порушенням норм чинного законодавства.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктами владних повноважень в основу оскаржуваних дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2018, відповідачем 1 - приватним нотаріусом Олинець Аллою Миколаївною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін щодо земельної ділянки: з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)».

Тому, в першу чергу суд надаватиме правову оцінку діям відповідача 2 - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

За правилами статті 2 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (далі - ЗК України), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

За правилами частини першої статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною третьою статті 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, нормами ЗК України чітко визначено, що за проєктами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється саме зміна цільового призначення земельних ділянок, а не вид використання земельних ділянок.

Частиною п`ятою статті 20 ЗК України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється її власником самостійно, без розроблення проєкту землеустрою.

Відповідно до статті 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» №548 від 23.07.2010 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003 (далі - Закон України №858-IV), цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Так, до категорії земель житлової та громадської забудови відносяться, зокрема, земельні ділянки з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», «для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку», тощо.

Таким чином, в межах категорії «земель житлової та громадської забудови» можуть бути земельні ділянки з різними видами цільового призначення: коди 02.01 - 02.10 - землі житлової забудови; 03.01. - 03.17 - землі громадської забудови.

Тому, враховуючи наявність на земельній ділянці кадастровий номер 5610100000010250230 об`єктів нерухомого майна (офісні та торгові приміщення, квартира), які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , та з урахуванням змін до технічної документації із землеустрою, державним кадастровим реєстратором були внесені зміни до Державного земельного кадастру щодо саме виду використання земельної ділянки без зміни коду цільового призначення, а не щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, як зазначає позивач.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 (далі - Закон України №3613-VI), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №3613-VI, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Суд зазначає, що єдина умова, яку встановлює стаття 20 ЗК України при самостійному визначенні власником земельної ділянки виду використання земельної ділянки, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року (справа №806/5308/15, адміністративне провадження №К/9901/12305/18) дійшов наступного правового висновку:

«Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником (користувачем) самостійно. Суд звертає увагу, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо)».

Верховний Суд у постанові від 24 березня 2020 року (справа №640/13670/19, адміністративне провадження №К/9901/36555/19) дійшов наступного правового висновку: «Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких землі житлової та громадської забудови. Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, яка визначена ч. 1 ст. 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником або користувачем самостійно. Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо)».

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №3613-VI, державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Частиною другою статті 21 Закону України №3613-VI визначено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Суд констатує, що державний кадастровий реєстратор, розглядаючи заяву ОСОБА_1 щодо зміни виду використання земельної ділянки кадастровий номер 5610100000010250230, та при внесенні до Державного земельного кадастру відповідних відомостей щодо зміни виду використання земельної ділянки, діяв правомірно, оскільки у даному випадку не відбувалася зміна цільового призначення земельної ділянки.

Окрім того, в матеріалах справи міститься Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.02.2019 №78-ДК/82/АП/09/01-19 з питань дотримання ОСОБА_1 вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки кадастровий номер 5610100000010250230 (а.с. 81).

У даному Акті перевірки вказано, що земельна ділянка кадастровий номер 5610100000010250230 площею 0,0591 га, що відноситься до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №122346986 від 27.04.2018, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності, фактичне використання яких відповідає цільовому призначенню земельної ділянки; додатково встановлено, що за замовленням ОСОБА_1 ДП «Рівненським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» від 07.02.2019 розроблено технічний звіт по перенесенню межі земельної ділянки в натуру (на місцевість), чим підтверджується використання об`єктів нерухомого майна в межах земельної ділянки. В ході проведення перевірки з візитом на місце, фактів порушення земельного законодавства не виявлено.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача 2 про визнання його дій протиправними щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (зміна виду використання земельної ділянки) та зобов`язання привести у відповідність вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230 з «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)» на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яке відповідає коду призначення 1.8, не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог до відповідача 1 - Приватного нотаріуса Олинець Алли Миколаївни про визнання протиправними дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни цільового призначення земельної ділянки без рішення органу місцевого самоврядування, та визнання протиправним і скасування рішення від 27.04.2018 індексний номер 40868106 про внесення запису в Державному реєстрі речових прав, яким змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230 з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)», суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV, від 01.07.2004 (далі - Закон України №1952-IV).

Пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України №1952-IV визначено, що державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №1952-IV, до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить:

1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна;

2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктами 1 та 2 частини третьої статті 10 Закону України №1952-IV, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень (пункт 4 частини третьої статті 10 Закону України №1952-IV).

Відповідно до статті 11 Закону України №1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України №1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Частиною першою статті 18 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За приписами частини другої статті 24 Закону України №1952-IV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Державний реєстратор, до якого з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся заявник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, зобов`язаний в день звернення заявника повідомити зазначений в Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про звернення заявника із зазначенням майна щодо відчуження якого звернувся заявник.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України №1952-IV, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015 затверджено, зокрема, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Так, підставою для прийняття відповідачем 1 рішення від 27.04.2018 індексний номер 40868106 була саме заява ОСОБА_1 - власника земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230 про проведення державної реєстрації з долученням відповідних документів, а також відомості, що містилися у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до пункту 10-1 Порядку №1127, під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Відповідно до статті 20 Закону України №3613-VI, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Судом встановлено, що станом на 27.04.2018 під час прийняття відповідачем 1 рішення, яким внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230 в частині зміни виду використання земельної ділянки з «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)», у Державному земельному кадастрі інші відомості про вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230 було зазначено «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)», щодо категорії земель зазначено - Землі житлової та громадської забудови.

Таким чином, відповідач 1, як державний реєстратор, не мав жодних правових підстав для відмови ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій на підставі її заяви та згідно відомостей з Державного земельного кадастру.

Тому, оскаржуване рішення відповідача 1 від 27.04.2018 індексний номер 40868106 про внесення запису в Державному реєстрі речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 56101000000:01:025:0230, є правомірним та таким, що прийняте у порядку та спосіб, визначені нормами чинного законодавства.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачами доведено правомірність своїх дій та рішень, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Рівненської міської ради (вулиця Соборна, 12 А, місто Рівне, 330285; код ЄДРПОУ 34847334) до Приватного нотаріуса Олинець Алли Миколаївни (вулиця Чорновола, 18, місто Рівне, 33028) та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вулиця Симона Петлюри, 37, місто Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 39768252), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 березня 2021 року

Суддя К.М. Недашківська