Рішення № 95677706, 22.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/596/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив:

- зупинити виконання вимоги від 30.03.2020 р. №Ф-179974-50/У на період розгляду позовної заяви;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2020 р. №Ф-179974-50/У Головного управління Державної податкової служби в Одеській області;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області здійснити списання боргу у сумі 47177,42 грн., зазначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2020 р. № Ф-179974-50/У.

Ухвалою судді від 20.01.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Вказано, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

01.02.2021 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якого він просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2021 р. №Ф-179974-50 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області здійснити списання боргу у сумі 52284,72 грн., зазначеній у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2021 р. №Ф-179974-50.

Ухвалою від 02.02.2021 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.10.2017 р. йому Радою адвокатів Одеської області було видано свідоцтво №003067 про право на заняття адвокатською діяльністю.

23.10.2017 р. на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

18.01.2018 р. на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п.1 ч.4 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позивач вказав, що з 31.08.2020 р. по теперішній час на підставі його заяви право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

26.01.2018 р. позивача було взято на облік платника єдиного внеску за формою №2-ЄСВ.

Разом з тим, починаючи з 19.02.2016 р. позивача було прийнято на роботу до АТ "ІМЕКСБАНК" (у стадії ліквідації) на посаду головного юрисконсульта управління претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення та захисту (наказ №311-к). 01.09.2017 р. позивача було переведено на посаду провідного юрисконсульта відділу загально-правової та претензійної роботи юридичного департаменту (наказ № 658-к). 16.04.2018 р. позивача було переведено на посаду провідного юрисконсульта відділу загально-правової та претензійної роботи юридичного управління (наказ №107-к).

Позивач зазначив, що з 22.02.2016 р. по 28.08.2020 р. він був найманим працівником АТ "ІМЕКСБАНК". Крім того, в період з 18.01.2018 р. по теперішній час позивач не займався адвокатською діяльністю як самозайнята особа та не отримував жодного доходу від такої діяльності.

Позивач зазначив, що в 2018 р. його роботодавець АТ "ІМЕКСБАНК" сплатив ЄСВ на загальнообов`язкове соціальне страхування за нього, як за найманого працівника в загальному розмірі 45989,42 грн. (підтверджується довідкою №3 від 08.02.2019 р.). Дана інформація стала відомою органам ДПС 17.04.2019 р. при поданні позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи та звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Дані документи заповнювались з узгодженням з інспектором Київської ДПІ у південному управлінні у м. Одеса.

У 2019 р. роботодавець позивача АТ "ІМЕКСБАНК" сплатив ЄСВ на загальнообов`язкове соціальне страхування за нього, як за найманого працівника в загальному розмірі 53037,90 грн. (підтверджується довідкою №3 від 10.01.2020 р.), а в 2020 р. - 51005,90 грн. (підтверджується довідкою №29 від 28.08.2020 р.)

Позивач вказав, що в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" він є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує його роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску ним, як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

23.02.2021 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно даних Інформаційної системи платників податків ОСОБА_1 знаходиться на обліку ДПІ у Київському районі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Головним управлінням ДПС в Одеській області було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу від 18.01.2021 року №Ф-179974-50.

Відповідач вказав, що обов`язок стати на облік в контролюючих органах як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності.

Платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до п.5 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для таких платників є сума доходу ( прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, така особа зобов`язана визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ.

Відповідач вказав, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Відповідач зазначив, що саме на підставі вищевикладеного, та відповідно до інтегрованої картки платника податків станом на 31.12.2020 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 52284,72 грн.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 18.10.2017 р. ОСОБА_1 Радою адвокатів Одеської області було видано свідоцтво №003067 про право на заняття адвокатською діяльністю.

23.10.2017 р. на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

18.01.2018 р. на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п.1 ч.4 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З 31.08.2020 р. на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Вищевказані обставини підтверджуються наявною у справі інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України станом на 14.01.2021 року (а.с.40).

З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.09.2002 року вбачається, що 22.02.2016 р. позивача було прийнято на роботу до АТ "ІМЕКСБАНК" (у стадії ліквідації) на посаду головного юрисконсульта управління претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення та захисту (наказ №311-к від 19.02.2016 року).

01.09.2017 р. позивача було переведено на посаду провідного юрисконсульта відділу загально-правової та претензійної роботи юридичного департаменту (наказ №658-к від 01.09.2017 року).

16.04.2018 р. позивача було переведено на посаду провідного юрисконсульта відділу загально-правової та претензійної роботи юридичного управління (наказ №107-к від 16.04.2018 року).

28.08.2020 року позивача звільнено у зв`язку з закінченням строкового договору (наказ №304-к від 25.08.2020 року).

З 14.09.2020 року по теперішній час позивач перебуває на обліку в Суворовському районному центрі зайнятості.

Таким чином, з 22.02.2016 р. по 28.08.2020 р. позивач був найманим працівником АТ "ІМЕКСБАНК".

Викладені обставини щодо трудової діяльності позивача та перебування на обліку в Суворовському районному центрі зайнятості підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с. 41-49).

18 січня 2021 року ГУ ДПС в Одеській області було сформовано вимогу №Ф-179974-50 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 повідомлено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 52284,72 грн. (а.с. 72).

Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , станом на 31.12.2020 року недоїмка по нарахуванню єдиного внеску склала 52284,72 грн.

Також судом встановлено, що у 2018 р. АТ "ІМЕКСБАНК" сплатило ЄСВ на загальнообов`язкове соціальне страхування за ОСОБА_1 , як за найманого працівника в загальному розмірі 45989,42 грн., що підтверджується довідкою №3 від 08.02.2019 р. (а.с. 37).

У 2019 р. АТ "ІМЕКСБАНК" сплатило ЄСВ на загальнообов`язкове соціальне страхування за ОСОБА_1 , як за найманого працівника в загальному розмірі 53037,90 грн., що підтверджується довідкою №3 від 10.01.2020 р. (а.с. 38).

У 2020 р. АТ "ІМЕКСБАНК" сплатило ЄСВ на загальнообов`язкове соціальне страхування за ОСОБА_1 , як за найманого працівника в загальному розмірі 51005,90 грн., що підтверджується довідкою №29 від 28.08.2020 р. (а.с. 39).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Частинами 5, 6 ст.31 Закону № 5076-VI встановлено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.11.2019 року по справі №160/3114/19.

Як вже зазначено вище, позивач з 22.02.2016 р. по 28.08.2020 р. був найманим працівником АТ "ІМЕКСБАНК", який за нього нараховував та своєчасно сплачував ЄСВ, у тому числі й за період, за який відповідач виніс оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-179974-50 від 18.01.2021 року.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець (АТ "ІМЕКСБАНК") в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Суд вважає, що відповідач не довів суду правомірність оскаржуваної вимоги, у той час як позивач, враховуючи встановлені судом обставини, довів її протиправність.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2021 р. №Ф-179974-50 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити списання боргу у сумі 52284,72 грн., що зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2021 р. №Ф-179974-50 - задоволенню не підлягає, оскільки така вимога не ґрунтується на нормах податкового законодавства та законодавства зі сплати ЄСВ.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2021 р. №Ф-179974-50 Головного управління Державної податкової служби в Одеській області.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів