Рішення № 95677601, 22.03.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 р. № 400/4656/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00га із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00га із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду згідно ст..23 п.2, п.4 ЦК України у розмірі 50000,00грн. ;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою від 27.10.2020р. суд залишав позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надавав позивачу строк для усунення недоліків визначених судом в ухвалі.

Позивач в установлений судом строк надала до суду уточнену позовну заяву відповідно до вимог ст.160, ст.161 КАС України, в якій позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди уточнила та просила стягнути з відповідача не 50000,00грн моральної школи, а лише 10000,00грн.

Ухвалою від 17.11.2020р. суд звільнив позивача від сплати судового збору та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.260 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що в 2018 році виявила бажання отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, тому звернулась до відповідача з відповідною заявою, на що отримувала неодноразові відмови. Рішення суду від 10.06.2019 року по справі 400/748/19, яке змінено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019р. про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про надання відповідного дозволу орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення в межах території Лук`янівської сільської ради, відповідач ігнорує та відмовляє в наданні такого дозволу. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, а рішення є такими, що не відповідають вимогам ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідач заперечував проти позовних вимог та зазначив у відзиві на позовну заяву, що позивач в позовній заяві не ставить питання яку саме відмову відповідача ОСОБА_1 оскаржує. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з аналогічними заявами про надання дозволу, проте отримувала відмови з різних підстав. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11.06.2020, яке зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Миколаївській області 22.06.2020 за № М-446/2/19-20 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га розташованої в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, то наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.08.2020 №10566-СГ відмовлено у наданні зазначеного дозволу, з підстав того, що на графічних матеріалах, доданих до заяви, зазначено масив, а не бажане місце розташування земельної ділянки (стаття 118 Земельного кодексу України). В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000,00грн, відповідач просив відмовити з підстав необґрунтованості та недоведеності позивачем вчинених з боку відповідача моральних страждань або принижень позивачу. Позивачем не зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а також не пояснено в чому конкретно проявилися моральні душевні страждання і психологічні, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними, на думку позивача, діями відповідача. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів спричинення йому моральної шкоди, не пояснив у чому вона полягає, не обгрунтував наявності причинного зв`язку між заподіяною йому (як він вважає) шкодою та конкретними неправомірними (як він вважає) діями відповідача, а тому фактичні підстави для стягнення моральної шкоди відсутні. Вимоги позивача про зобов`язання надати відповідний дозвіл є втручанням в діяльність органу виконавчої влади, що суперечить принципу розподілу влади за законодавчу, виконавчу і судову.

У запереченнях на відзив, позивач вказала, що не погоджується з позицією відповідача , викладеної у відзиві на позовну заяву. Позивач зазначила, що наказом від 20.11.2019р. відповідач надав ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Лук`янівської сільської ради. Проте виконавчий лист виданий судом по справі № 400/748/19 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 768,40грн. наданий позивачем до виконавчої служби залишається не виконаним. Позовні вимоги викладені в позовній заяві ОСОБА_1 просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку про наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі № 400/748/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області задоволено повністю: визнано протиправним дії Головного управління Держгеокадастру Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність, орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність, орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2020р. рішення суду першої інстанції від 10.06.2019р. по справі № 400/748/19 скасовано частково та змінено в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В цій частині прийнято нову постанову по справі № 400/748/19, якою зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року залишино без змін.

В позовній заяві, що розглядається судом в межах даної справи, позивач оскаржує дії відповідача та вважає їх протиправними з підстав надання ОСОБА_1 неодноразової відмови на її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

В той же час позивач в позовних вимогах не вказує чітко яку саме відмову відповідача (дату та номер наказу відповідача) слід вважати протиправними та скасувати.

Також, судом встановлено, що позивачем надано до позовної заяви Наказ відповідача від 27.03.2020р. № 6545/0/14-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , розташованої в межах Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області орієнтовною площею 2,00 га, з підстав того, що земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності (ст.122 ЗК України, п.21 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Проте виходячи зі змісту позовної заяви та змісту позовних вимог, ОСОБА_1 не ставить питання про скасування зазначеного вище наказу відповідача від 27.03.2020р. № 6545/0/14-20-СГ.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що ОСОБА_1 в 2019 році вже зверталась до суду з вимогами про зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, про що судом постановлено рішення від 10.06.2019р. по спаві № 400/748/19, яке набрало законної сили 09.10.2019р.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 11.06.2020р. з урахуванням висновків П`ятого апеляційного адміністративного суду викладених в постанові від від 10.06.2019р. по справі № 400/748/19, звернулась до відповідача з відповідною заявою, в якій зазначила іншу земельну ділянку в межах Привільненської сільської ради.

Згідно заперечень позивача на відзив відповідача, ОСОБА_1 зазначила, що їй наказом від 20.11.2019р. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було видано дозвіл на розробку відповідного проекту в межах Лук`янівської сільської ради.

Як зазначено відповідачем у відзиві, ОСОБА_1 11.06.2020р. зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з заявою про надання аналогічного дозволу в межах Лук`янівської сільської ради, на що відповідач відмовив наказом від 25.08.2020 №10566-СГ.

В даній позовній заяві позивач не ставить питання про скасування такого наказу відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог 1, 2 з підстав необгрунтованості та безпідставності.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача в розмірі 10000,00грн., суд зазначає наступне.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, підставою для відшкодування шкоди є незаконне рішення, дія чи бездіяльність органу державної влади або її посадової чи службової особи.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В основу обґрунтування своєї вимоги позивач покладає відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади не посилаючись при цьому ані на норми законодавства, якими передбачено відшкодування такої шкоди, ні іншими доказами не підтверджує отриману шкоду , а також жодним чином не обгрунтовує її розмір.

Для суду є не зрозумілим розрахунок самої шкоди, а саме: з чого виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 10000,00 гривень.

Отже, суд вважає, що розмір моральної шкоди є необгрунтованим, та визначений позивачем без урахування засад розумності та не відповідає характеру немайнових втрат та обсягу моральних страждань.

Виходячи із вищевикладсного, підстави для відшкодування моральної шкоди, визначеної позивачем, у суду цілком відсутні.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, довів свою позицію суду та обґрунтував її належним чином.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов