Ухвала суду № 95677466, 22.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження у справі

22 березня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/5061/20

Луганський окружного адміністративного суд у складі:

головуючого-судді - Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

позивача - не прибув,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача І - не прибув,

представника відповідача ІІ - не прибув,

розглянувши у підготовчому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Скворцової Алли Юріївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - І відповідач), Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - ІІ відповідач), в якій представник позивача, з урахування уточнення від 10.02.2021 просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районне державної адміністрації Луганської області про відмову ОСОБА_1 , в наданні грошової допомоги для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Луганської області з резервного фонду державного бюджету, викладені у протоколі засідання комісії з надання одноразової грошової допомоги з рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №10 від 23.11.2020 та протоколі засідання комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №16 від 24.12.2020;

- зобов`язати Комісію з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області прийняти рішення про надання (виплату) матеріальної грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі, встановленому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року № 1269- р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету»;

- зобов`язати Станично-Луганську районну державну адміністрацію Луганської області надати (виплатити) матеріальну грошову допомогу ОСОБА_1 в розмірі, встановленому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року № 1269-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету».

В обґрунтування позову зазначено, що позивач був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який було зруйновано 30.09.2020 внаслідок надзвичайної ситуації (пожежі), яка виникла на території Луганської області у вересні-жовтні 2020 року.

19.10.2020 комісією з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області складено акт обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації № 1 від 19.10.2020 та довідку від 1.10.2020 № 1 про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до висновків яких житло є зруйнованим.

06.11.2020 на підставі акту обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації № 1 від 19.10.2020 позивачем зареєстровано припинення права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Листом Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області № 4367 від 24.11.2020 повідомлено позивача, що згідно розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 27.10.2020 № 823 «Про використання коштів резервного фонду державного бюджету», Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, склад якої затверджено розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації від 19.02.2020 № 147 «Про внесення змін до складу комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету» доручено забезпечити розгляд документів щодо надання грошової допомоги за рахунок коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету для проведення невідкладних (першочергових) заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Луганської області.

Крім того, листом Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 24.11.2020 № 4367 представника позивача було повідомлено, що Комісією з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області прийнято рішення про відмову в наданні грошової допомоги для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Луганської області з резервного фонду державного бюджету на підставі заяви та доданих до неї документів.

Від представників відповідачів через канцелярію суду 03.02.2021 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачі заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на таке (а.с. 65-70, 105-111).

16.11.2020 до райдержадміністрації надійшло звернення ОСОБА_1 щодо надання грошової допомоги для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Луганської області (пожежа), яке того ж дня було зареєстроване відповідним реєстраційним підрозділом райдержадміністрації.

23.11.2020 вказане звернення розглянуто на засіданні Комісії, що підтверджується протоколом засідання № 10 (засідання Комісії, призначене на 16.11.2020 року, на якому повинне було розглядатись серед інших і звернення ОСОБА_1 не відбулось через відсутність більшої частини членів комісії з поважних причин).

Вивченням пакету документів, поданого на розгляд комісії встановлено, що ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , згідно запису у паспорті від 07.08.1996 р., зробленого Артемівським РВ УМВС України), є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з приводу руйнування якого вона й звертається за наданням грошової допомоги. В той же час, згідно відповідного акту обстеження житла та довідки про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, складених ВЦА населених пунктів на території одного з яких розташовано вказаний будинок, ОСОБА_1 фактично проживає/перебуває у м. Луганськ (тимчасово непідконтрольна територія) за адресою: АДРЕСА_2 .

Наведене, на думку відповідачів, свідчить, що ОСОБА_1 на час надзвичайної події, проведення огляду житлового будинку та розгляду її заяви про надання грошової допомоги, на території населеного пункту, в якому розташовано зруйнований будинок, не проживала.

Враховуючи викладене, Комісія дійшла висновку, що прийняття рішення про надання ОСОБА_1 матеріальної грошової допомоги як власниці житлового будинку зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації природного характеру суперечитиме положенням Порядку, зокрема пункту 3 та не відповідатиме цілям Розпорядження (для забезпечення створення належних умов проживання), оскільки на її умови проживання в іншому населеному пункті пожежа, що мала місце на території району жодним чином не вплинула.

На підставі викладеного, за результатами розгляду Комісією прийнято рішення про відмову в наданні вказаної грошової допомоги, про що 24.11.2020 повідомлено заявницю (вих. № 4367).

Крім того, на засіданні Комісії, яке відбулось 24 грудня 2020 року (протокол засідання № 16), було повторно розглянуто питання надання грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з надходженням від неї повторної заяви, датованої 22.12.2020. За результатами розгляду, Комісією прийняте рішення про відмову у наданні грошової допомоги з тих же підстав.

Зауважили, що рішення Комісії про відмову у наданні ОСОБА_1 грошової допомоги оформлене лише протоколом без прийняття додаткових рішень, що не суперечить положенню про Комісію, Порядку та вимогам діючого законодавства.

Також зазначили, що Комісія з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області не є юридичною особою, не має окремої від Станично-Луганської державної адміністрації Луганської області поштової та електронної адреси, засобів зв`язку, коду ЄДРПОУ, печатки, бланку тощо.

На підставі викладеного просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 позовну заяву адвоката Скворцової А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.01.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Судом у підготовчому засіданні на розгляд поставлено питання щодо закриття провадження по справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У підготовче засідання сторони не прибули, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Представники відповідачів також просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності згідно наданих відзивів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши питання щодо наявності підстав для закриття провадження по справі, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 07.12.2020 № 905-5000328469, фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 (а.с.15-18).

ОСОБА_1 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який було зруйновано 30.09.2020 внаслідок надзвичайної ситуації (пожежі), яка виникла на території Луганської області у вересні-жовтні 2020 року.

19.10.2020 комісією з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області складено акт обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації № 1 від 19.10.2020 та довідку від 1.10.2020 № 1 про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до висновків яких житло є зруйнованим.

06.11.2020 на підставі акту обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації № 1 від 19.10.2020 позивачем зареєстровано припинення права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Комісії з надання одноразове грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, оформленим протоколом №10 від 23.11.2020 та №16 від 24.12.2020 позивачу відмовлено в наданні грошової допомоги для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Луганської області з резервного фонду державного бюджету.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є постраждалою особою від надзвичайної ситуації - пожежі.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) надзвичайна ситуацією є обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Пунктом 20 частини другої статті 19 КЦЗ України визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту віднесено забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема виплати матеріальної допомоги.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 КЦЗ України громадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 84 КЦЗ України визначено, що постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації є особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Відповідно до положень частин другої - четвертої вказаної статті цього Кодексу заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають, зокрема: надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації).

Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим здійснюються за рахунок, зокрема, коштів державного та місцевих бюджетів.

Надання невідкладної допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 86 КЦЗ України передбачено, що постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

Забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

З наведених норм КЦЗ України можна зробити висновок, що виплата постраждалому грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) внаслідок надзвичайної ситуації здійснюється органом місцевого самоврядування за кошти, зокрема, місцевого та державного бюджетів, за умови добровільної передачі цим постраждалим зруйнованого або пошкодженого житла органу місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника цих правовідносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений для сфери приватноправових відносин.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 607/10615/15-а та від 04 березня 2020 року у справі № 360/162/19.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. Причому правовий статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права публічно-правового характеру (цивільні чи публічні) вони мають намір реалізувати.

Вказану правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 по справі № К/9901/5888/18 (363/2449/14-а).

В даному випадку спір виник внаслідок відмови Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області прийняти рішення щодо отримання в подальшому від органу місцевого самоврядування грошової компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії та/або бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо виплати такої компенсації можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства. Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки захисту підлягає порушене цивільне право.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд роз`яснює позивачу, що згідно із частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Одночасно суд зазначає, що зідно із пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини шостої статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

З урахуванням наведеного, суд роз`яснює позивачу право звернення з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» з врахуванням вимог частини шостої статті 143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві право звернутися з позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.Є. Петросян