Рішення № 95677336, 19.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/996/21

Суддя Луганський окружний адміністративний суду Кисельова Є.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Лисичанської міської ВЦА), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017, 2018 та 2019 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2017, 2018 та 2019 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. 19.11.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення виплати недоплаченої щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017, 2018 та 2019 роки, передбаченої ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18), а саме щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій. Відповідно до відповіді відповідача від 14.12.2020 № 421, виконати вимогу щодо перерахунку разової грошової допомоги до 05 травня за 2017, 2018 та 2019 роки неможливо, оскільки відповідач не має підстав для виплати допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права на належний соціальний захист.

17.03.2021 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 9696/2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову у зв`язку із необґрунтованістю (арк.спр.27-31).

Судом по справі вчинені наступні процесуальні дії:

- ухвалою суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк.спр.21-22);

- ухвалою суду від 19.03.2021 змінено найменування відповідача у справі (арк.спр.58-59).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.11.2016 (арк.спр.5, 7, 8, 9).

Відповідно до довідки від 12.03.2021 № 2152 позивачем було отримано разову грошову допомогу до 05 травня у таких розмірах: 2017 рік - 1200,00 грн.; 2018 рік - 1265 грн.; 2019 рік - 1295 грн. (арк.спр.32).

19.11.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги до 05 травня за 2017-2019 роки з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 14-247/2018 (3393/18).

Листом від 14.12.2020 № 421 позивачу було повідомлено про те, що управління не має підстав для виплати допомоги до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за період 2017-2019 роки (арк.спр.13).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно абзацу другого статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 12 Закону встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998 статтю 12 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Підпунктом 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначена норма діяла з 01.01.2015.

Процедура надання та позбавлення статусу учасника бойових дій передбачена Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 223, від 14 березня 2018 року № 170, від 20 березня 2019 року № 237 особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідний статус до 5 травня включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня відповідного року.

Щодо посилання позивача на те, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин (2017-2019 роки) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не було визнано неконституційним та підлягало застосуванню відповідачем.

За змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, втратило чинність з 27 лютого 2020 року, тому рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №1-247/2018(3393/18) на спірні правовідносини за 2017-2019 роки не може вплинути, оскільки правовідносини виникли до прийняття такого рішення.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд не вирішує питання про розподіл судового збору, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Кисельова