Рішення № 95677162, 22.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року № 320/7272/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 08.10.2019 №0180825004.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що погашення заборгованості товариства з податку на додану вартість здійснювалося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості за спірний період в тарифах, як було передбачено Законами України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017р. З огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податковим органом правомірно застосовано в оскаржуваному рішенні штрафні санкції до позивача, оскільки останній порушив терміни сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Позивачем подано відповідь на відзив у якому заперечено проти доводів наведених відповідачем.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду 03.01.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.01.2020.

27.01.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.01.2020 у судове засідання прибув представник позивача.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв`язку неявкою відповідача на 25.02.2020.

24.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

25.02.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи на 10.03.2020.

28.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

10.03.2020 у судове засідання прибув представник позивача; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

В адміністративній справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 02.04.2020.

26.03.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Судове засідання призначене на 02.04.2021 знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 30.04.2020.

27.04.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

29.04.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

30.04.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи на 26.05.2020.

04.05.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

26.05.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи на 23.06.2020.

Ухвалою суду від 27.05.2020 витребувано докази по справі.

03.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

23.06.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

23.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

23.06.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою суду від 23.06.2020 прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» (код ЄДРПОУ 38010130) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області та є, зокрема, платником податку на додану вартість.

16.04.2019 року посадовою особою Головного управління ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) та з питання несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА», якою встановлено порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Кодексу, а саме: порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання та порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та /або розрахунків коригування до податкових накладних з ЄРПН (акт перевірки №96/50-04/ 380110130 ) (а.с.8-9).

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області №96/50-04/380110130 від16.09.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0180825004 від 08.10.2019 форми "Ш", яким за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 3160989, 6 грн. зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 632197, 92 грн. (а.с.10).

21.10.2019 позивачем подано до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення №0180825004 від 08.10.2019.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, та вважаючи його таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, визначених у п. 201.10 ПК України.

Платник податку має право зареєструвати в ЄДРП податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.З статті 2001 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Пунктом в) п. 2001.4 ст.2001 ПК України передбачено зарахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України».

Статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств здійснюється з урахуванням положень Порядку та умовам надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 (далі - Порядок №332).

Пунктом 1 Порядку №332 визначено механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2 Порядку № 332 встановлено, що перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Згідно п. 3 Порядку №332 підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є Договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Порядком № 332 (пункт 6) визначено перелік документів, які учасники розрахунків подають до місцевого фінансового органу, серед яких є видана територіальним органом ДФС довідка про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість та податку на прибуток і частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).

VI. Оцінка суду

Аналіз наведеного правового регулювання, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що платник податку на додану вартість на дату виникнення податкових зобов`язань зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстру податкових накладних у визначені п.201.10 ст.201 ПК України строки, порушення яких є підставою для застосування до платника податку штрафних санкцій. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 ст.201цього Кодексу.

Згідно статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» є підприємством та суб`єктом господарювання, який надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем).

Податковий борг, з якого нараховувались штрафні санкції, виник у позивача через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» забезпечувало централізоване водовідведення та водопостачання м. Біла Церква.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 №820/1410/18.

Пунктом 1 Порядку №332 визначено механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

З наведеного слідує, що чинним законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Порядку № 332 встановлено, що перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Згідно п. 3 Порядку №332 підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є Договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Порядком № 332 (пункт 6) визначено перелік документів, які учасники розрахунків подають до місцевого фінансового органу, серед яких є видана територіальним органом ДФС довідка про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість та податку на прибуток і частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).

Отже, на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить і позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. При цьому, порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" укладено Договір про організацію взаєморозрахунків від 07.08.2017 №03/332 та Договір про організацію взаєморозрахунків від 05.12.2017 №12/332 (а.с.19-26).

Згідно підпункту 2 пункту 10 вказаних договорів, сторони з метою виконання цих договорів зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Таким чином, погашення податкового боргу позивача мало б відбуватись на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332.

У свою чергу Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку №332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019р у справі №810/1728/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019р, позов ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» задоволено, визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та недоведення цього рішення до відома Казначейства. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та довести його до відома Державної казначейської служби України. Зобов`язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 та у сумі 1641600 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов`язання за договором №03/332 від 07.08.2017 та за договором №12/332 від 05.12.2017, перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8221700,00 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 та у сумі 1641600,00 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017 на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в справі №810/1728/18 скасовано в частині зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8 221 700 грн за договором № 03/332 від 07 серпня 2017 року та в сумі 1 641 600 грн за договором №12/332 від 05 грудня 2017 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОЦЕРКІВВОДА» в цій частині позовних вимог - відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в справі №810/1728/18 залишено без змін.

З урахуванням наведеного, зміст спірних правовідносин полягає у тому, що на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. Субвенційні кошти в силу Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Бюджетного кодексу України є бюджетними, а Податковий кодекс України не передбачає можливості застосування контролюючими органами штрафних санкцій на бюджетні кошти, а тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача вимог статей 57, 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №820/4728/17.

Аналізуючи вищевикладене в сукупності, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0180825004, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% на суму 3160989, 6 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, порушило права позивача як платника податків.

Враховуючи вище викладене суд зазначає, що у спірних відносинах неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації підприємством податкових накладних відбулось з вини державних органів, у т.ч. контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.03.2018 у справі № 819/777/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, від 03.05.2018 у справі №818/1070/17, від 09.10.2018 по справі № 818/1073/17.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення контролюючого органу, щодо застосування штрафних санкцій, прийняте у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є таким, що суперечить нормативно-правовим актам, є безпідставним та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

VIІ. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 9482, 95 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2019 №6456. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 9482, 95 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 08.10.2019 №0180825004.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (ідентифікаційний код: 38010130, місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд.14) судові витрати у розмірі 9482 грн. (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 95 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 22 березня 2021р.