Рішення № 95677017, 22.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року № 320/1427/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №158-20149/Б-02/8-1000/21 від 12.01.2021 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити нарахування і виплату із 05.09.2020 ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при призначенні довічного грошового утримання безпідставно не зараховано до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці окремих періодів, що негативно вплинуло на визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання - 50% замість 66%.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, оскільки підстави для перерахунку довічного грошового утримання позивача відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 03.09.2020 №2540/0/15-20, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Броварського міськрайонного суду Київської області, у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Зі штату суддів Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 був відрахований наказом голови суду від 04.09.2020 №41с-к (а.с. 12).

З 05.09.2020 позивачу призначено довічне грошове утримання у розмірі 50% суддівської винагороди.

18.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 відсотків.

Відповідач листом від 12.01.2021 №158-20149/Б-02/8-1000/21 повідомив позивачу про те, що згідно з ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06 2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

За документами пенсійної справи позивача він відпрацював на посаді судді 18 років 0 місяців 4 дні. Відповідний період був взятий до розрахунку розміру довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 50% суддівської винагороди (а.с. 28).

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24.06.1999 №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 №5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про незалежність судців як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03.06.2013 №3рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, позивач працював на наступних посадах:

- суддя Броварського міськрайонного суду Київської області з 13.08.2002 по 04.09.2020, тривалість стажу - 18 років, 0 місяців, 4 дні;

- служба в Радянській армії з 25.05.1987 по 23.05.1989, тривалість стажу 1 рік, 11 місяців, 28 днів;

- навчання за денною формою навчання в Українській національній юридичній академії України ім. Я. Мудрого з 01.09.1991 по 29.06.1996, тривалість стажу (половина строку) 2 роки, 4 місяці, 29 днів;

- стажист слідчого Чорнобильської природоохоронної прокуратури Київської області, стажист помічника прокурора Броварського району Київської області, помічник прокурора Броварського району Київської області, старший помічник прокурора Броварського району Київської області, старший помічник Броварського міжрайонного прокурора Київської області, заступник Броварського міжрайонного прокурора Київської області, з 29.04.1996 по 25.02.2002, тривалість стажу 5 років, 9 місяців, 25 днів.

Отже, спір у даній справі виник через неврахування відповідачем до стажу роботи судді служби в Радянській армії, навчання за денною формою навчання та служби в органах прокуратури.

Із 05.01.2017 набрав чинності Закон України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-19 від 21.12.2016 (далі- Закон №1798-19), яким врегульовано питання пенсійного забезпечення суддів у відставці.

Згідно з п. 34 абз. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1798-19, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Окрім того, щомісячне грошове утримання судді у відставці виплачується без обмеження максимальним розміром.

Аналогічні положення містяться у пункті 11 Перехідних положень Закону №2453-VІ, який передбачав, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 призначений Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002.

На дату призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон №2862-XII).

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закон України №2862-XII, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 №865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ №584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII).

Відповідно до вимог ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Разом з тим, суд бере до уваги, що включення до стажу роботи позивача на посаді судді додаткових періодів обумовлює збільшення відсотку грошового утримання, який призначається судді при виході у відставку.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд вважає, що незарахування органом ПФУ до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі та роботи на посадах слідчого, помічника прокурора та прокурора, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправними.

Аналогічна правова позиція щодо обрахування стажу роботи судді у відставці висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 06.03.2018 у справі №308/6953/17 та від 22.03.2018 у справі №520/5412/17, від 16.05.2018 у справі №800/367/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 26.03.2019 у справі №720/454/17, від 30.05.2019 у справі №592/2569/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді (окрім безпосереднього періоду роботи на посаді судді) слід додатково зарахувати період проходження строкової військової служби, половину строку навчання у вищому навчальному закладі, період роботи на посадах слідчого та прокурора, які в свою чергу, також дають право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді.

Твердження відповідача про необхідність застосування наведених ним положень норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обчислення стажу судді є помилковими і судом до уваги не беруться, оскільки вони не враховують той факт, що позивач призначений суддею 13.08.2002 і відповідно до приписів наведеного вище законодавства зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Факт та періоди проходження позивачем строкової військової служби, перебування на денній формі навчання, перебування на посаді слідчого та прокурора відповідачем не заперечується і тому не є спірним у справі.

Як встановлено судом, стаж роботи позивача на посаді судді становить 18 років 0 місяців 4 дні, проходження служби в Радянській армії з 25.05.1987 по 23.05.1989, навчання за денною формою навчання в Українській національній юридичній академії України ім. Я. Мудрого з 01.09.1991 по 29.06.1996, робота на посадах слідчого та прокурора з 29.04.1996 по 25.02.2002.

На підставі наведених норм вище, суд зазначає, що відповідачем протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді вказані періоди служби та навчання позивача.

Із урахуванням цих періодів загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який у відповідності до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII повинен враховуватись при визначенні розміру виплачуваного йому довічного грошового утримання судді у відставці складає 28 років 2 місяці і 25 днів.

Отже, розмір грошового утримання позивача повинен збільшитися на 2 відсотки за кожен рік, що перевищує 20 річний стаж, та становити 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (28 - 20 = 8 років, 8 х 2% = 16%, 50% + 16% = 66%).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утриманні судді без урахування наступних періодів: строку військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі та усього часу роботи на посадах слідчого в органах внутрішніх справ, отже порушено права позивача на отримання грошового утримання судді у відставці з урахуванням повного стажу.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оскільки при прийнятті рішення від 12.01.2021 №158-20149/Б-02/8-1000/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області невірно обчислено стаж позивача на посаді судді, позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

В свою чергу, належним способом захисту позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 05.09.2020 перерахунок та виплату довічного грошового утримання з урахуванням визначених судом додаткових періодів, які підлягають включенню до стажу, та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 16.02.2021 №46 позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.01.2021 №158-20149/Б-02/8-1000/21 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити нарахування і виплату з 05.09.2020 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548) судові витрати у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Файчак В.О.