Рішення № 95676718, 22.03.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2021 року м. Ужгород№ 260/54/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося Міністерство оборони України (м. Київ-168, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 24980799), якою просить суд: "1. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити Міністерству оборони України строк звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 ; 2. Розглянути справу в порядку спрощеного провадження; 3. Стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 2436 грн. 68 коп. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача під час навчання; 4. Стягнути з відповідача на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба сплачений судовий збір.".

У відповідності до статті 171 частин 3 та 4 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Зважаючи на те, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, а саме - ОСОБА_1 , суд у відповідності до вимог статті 171 КАС України звернувся до відповідного органу реєстрації місця проживання вказаної особи із запитом від 11 січня 2021 року про надання Закарпатському окружному адміністративному суду протягом трьох днів з дня отримання звернення суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (а.с. 21).

01 лютого 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом було отримано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 23)

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Зазначену ухвалу надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, у тому числі й відповідачеві на адресу вказану позивачем у позовній заяві.

У відповідності до поштового відправлення (конверту), яким було надіслано відповідачу ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі із рекомендованим повідомленням про вручення на адресу останнього - таке повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 34).

Порядок вручення повістки встановлений статтею 126 КАС України. Однак даною статтею не врегульовано порядок вручення інших судових документів.

Відповідно до статті 7 частини 6 КАС України, зокрема, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати аналогію та керуватися положеннями статті 126 КАС України.

Відповідно до статті 126 частини 11 КАС України встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, у розумінні статті 126 частини 11 КАС України ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі від 22 грудня 2020 року вважається врученою відповідачу належним чином.

Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.

Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Зокрема, вказує, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Військовому коледжі сержантського складу Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (далі - Коледж) з 18 серпня 2020 року по 23 вересня 2020 року на посаді курсанта. Між Міністерством оборони України укладено контракт про походження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. 23 вересня 2020 року Контракт про проходження військової служби під час навчання, укладений між Міністерством оборони України, в особі начальника Коледжу, та відповідачем був достроково розірваний через небажання ОСОБА_1 продовжити навчання. Відповідач був виключений із списків особового складу Коледжу наказом начальника Колежду (по стройовій частині) № 202 від 22 вересня 2020 року. ОСОБА_1 був ознайомлений із розрахунком витрат № 421 від 22 вересня 2020 року в сумі 2436,68 грн, про що свідчить його особистий підпис, та зобов`язався відшкодувати витрати на його утримання під час навчання. Однак зобов`язання щодо відшкодування витрат не виконуються ним до теперішнього часу. Позивач вказує, що вимогами статті 25 частини 10 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачений обов`язок громадян, яких відраховано з військових навчальних закладів Збройних Сил України через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, відшкодувати витрати, пов`язані з їх утриманням відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачено пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2006 № 964. Позивач вказує, що відповідачем не сплачено заборгованості перед позивачем в розмірі 2436,68 грн. Добровільно відповідач не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, що зумовило звернення до суду.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

18 серпня 2020 року між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та ОСОБА_1 було укладено контракт про походження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість (а.с. 7).

Наказом начальника військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил (по стройовій частині) № 202 від 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Коледжу та знято з усіх видів забезпечення, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Коледжі в сумі 2436,68 грн у зв`язку із небажанням продовжувати навчання (а.с. 8).

Відповідно до Загального розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 № 421 від 22 вересня 2020 року, з яким відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис, загальна сума визначених до відшкодування витрат пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 становить 2436,68 грн (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" № 1934-XII визначено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Відповідно до преамбули Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII (далі по тексту - Закон України № 2232-XII), цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із статтею 24 частиною 1 пунктом 2, частиною 2 Закону України № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 25 Закону України № 2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до статті 25 частини 5 Закону України № 2232-XII, з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Статтею 25 частиною 10 Закону України № 2232-XII встановлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що курсанти вищого військового навчального закладу зобов`язані відшкодувати державі витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.

Вказаний обов`язок кореспондується також з умовами укладеного позивачем контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач достроково розірвав укладений з Міністерством оборони України в особі начальника Коледжу контракт з підстав небажання продовжувати навчання, а отже, був зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання в такому вищому військовому навчальному закладі.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до статті 26 частини 6 пунктів "е", "є", "ж", "и", "і"Закону України № 2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, регламентується нормами Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964 (далі по тексту - Порядок № 964).

Пунктом 3 Порядку № 964 передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку № 964).

Відповідно до наявного в матеріалах с Загального розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 № 421 від 22 вересня 2020 року, всього на навчання солдата в Коледжі витрачено 2436,68 грн грошового забезпечення (а.с. 9).

Незважаючи на взяте на себе зобов`язання, таке в наданий строк ОСОБА_1 не було відшкодовано вказані витрат, пов`язані з його утриманням.

Жодних доказів погашення понесених державною витрат в розмірі 2436,68 грн відповідачем суду надано не було.

Більше того, суд зауважує, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідач не надав суду жодних заперечень як щодо факту наявності заборгованості, так і щодо її розміру.

Отже, суд вважає, що відповідач визнав наявну в нього заборгованість з відшкодування витрат на його утримання в Коледжі, разом з тим таку у встановлений строк не погасив.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави у спірних відносинах, а академія є органом державної влади на місцях у сфері оборони, являється бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, які відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок академії, виключно на утримання курсантів.

Відповідно до Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом від 03 серпня 2016 року за № 400, кошти, відшкодовані курсантами, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту на проходження військової служби (навчання) обліковуються на відповідних субрахунках вищих навчальних закладів.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, враховуючи вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 139 частини 2 КАС України, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Міністерства оборони України (м. Київ-168, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) витрати, пов`язані з утриманням курсанта у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 2436,68 (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 68 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяС.Є. Гаврилко