Рішення № 95676423, 22.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/18174/20

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про зобов`язання нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час і індексацію,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції України щодо не виплати доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період з 20.04.2016 по 31.12.2017 в сумі 5530,60 грн;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно в сумі 3357,17 грн.

- стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить службу в поліції на посаді інспектора взводу з обслуговування доріг державного значення батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України. Однак, Департаментом патрульної поліції у період з квітня 2016 року по грудень 2017 не виплачено доплату за роботу у нічний час та не проведено індексацію грошового забезпечення.

Ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомлення сторін. Розгляд справи призначено на 30.11.2020.

30.11.2020 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою сторін, наступне судове засідання призначено на 18.12.2020.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначив, що при розрахунку суми недоплати за службу в нічний час позивач не враховував положення п.11 Розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі по тексту - Порядок №260), яким передбачено двогодинну перерву на відпочинок для поліцейських, які несуть службу в нічний час, що не включається в службовий час. Також, представник відповідача не погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком індексації грошових доходів позивача за період з квітня 2016 року по жовтень 2017, покликаючись на некоректність такого.

Зважаючи на неявку сторін та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач, проходить службу в поліції на посаді інспектора взводу з обслуговування доріг державного значення батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України.

У зв`язку з тим, що Департаментом патрульної поліції України в період з квітня 2016 року по грудень 2017 року не виплачено доплату за роботу у нічний час та не було проведено індексацію грошового забезпечення, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом.

У відповідь на адвокатський запит щодо надання інформації про несення служби особовим складом підрозділів Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції у нічний час, відповідачем надано інформацію про щомісячну кількість відпрацьованих позивачем нічних змін за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року. Так загальна кількість відпрацьованих змін за квітень-грудень 2016 року - 896 год. (112 робочих змін), з них 464 год. (58 нічних змін); за 2017 рік - 1280 год. (160 робочих змін), з них 640 год. (86 нічних змін).

Також надано відомості про грошове забезпечення за період з квітня 2016 по грудень 2016 року та з січня 2017 по грудень 2017 року, де зазначено, що виплата індексації почалась в листопаді 2017 року, за період з квітня 2016 по жовтень 2017 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, наступне.

Щодо вимог позивача нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період з 20.04.2016 по 31.12.2017 в сумі 5530,60 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 п. 5 цієї Постанови №988 визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до ст. 94 Закону №580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №260 від 06.04.2016, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Згідно з п. 3 розділу І вказаного Порядку, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2)оклад за спеціальним званням; 3)щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4)премії; 5)одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до п. 11 розділу II Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Відповідач всупереч вимогам Постанови №988 та Порядку №260 доплату позивачу за службу в нічний час за період з квітня 2016 року до грудня 2017 року не здійснював.

Щодо посилання представника відповідача на те, що поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, і цей час не включається у службовий, суд зауважує, що факт надання позивачу під час несення служби в нічний час перерви для відпочинку та харчування не підтверджується документально.

З огляду на вказане, суд доходить переконання, що відповідач безпідставно не нараховував та не виплачував позивачу доплату за службу в нічний час в період з 20.04.2016 до 31.12.2017.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно в сумі 3357,17 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Вказана норма Закону є чинною з моменту прийняття Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі-Закон №1282), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1282, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (надалі по тексту Постанова №1078) затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Як вбачається із відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 , відповідач з моменту прийняття позивача на службу та до жовтня 2017 року не здійснював індексацію грошового забезпечення позивача, пояснюючи тим, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності Постанови №1078, тобто з листопада 2017 року.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Більше того, в силу положень ч.2 ст.8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 року у справі №2140/1763/18 (90425274).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачу протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Враховуючи, вказане, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період червня 2016 року по жовтень 2017 року.

Стосовно визначеної позивачем у позові суми доплати за службу в нічний час у розмірі 5530,60 грн та індексації в розмірі 3357,17 грн, то суд наголошує, що нарахування та розрахунок вказаних виплат належить до дискреційних повноважень відповідача.

Обраний спосіб захисту порушеного права позивача виключає можливість визначення конкретної суми в межах даного спору.

З огляду на викладене суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання нарахування та виплати доплати за службу в нічний час у розмірі 5530,60 грн та індексації в розмірі 3357,17 грн.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на викладене та встановлені обставини, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Положеннями ч.ч. 7, 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В контексті наведеного слід враховувати ціну позову (якщо спір є матеріального характеру), значення справи для сторони, вплив вирішення справи на репутацію сторони, публічний інтерес до справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, (наданих послуг), вид цих послуг, їх необхідність в межах конкретної справи тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти наданих послуг, звіти та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн представником позивача надано:

- договір про надання правничої допомоги від 03.03.2020, укладеним між Клієнтом- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за яким Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правові (правничі) послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором;

- копію квитанції № 36 про отримання готівкових коштів на суму 1500,00 грн;

- копію квитанції № 31 про отримання готівкових коштів на суму 1500,00 грн;

- копію акту виконаних робіт від 01 вересня 2020 року на загальну суму 3000,00 грн (підготовка та подання адвокатського запиту - 1 год.; підготовка і подання адміністративного позову до Департаменту патрульної поліції про нарахування і стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення та середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні - 2 год.), а саме 1000 грн/год*3=3000,00 грн.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, а також проаналізувавши детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), враховуючи критерій обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат, зважаючи на рівень складності справи та виконані адвокатом роботи, розумність розміру гонорару, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Суд наголошує, що підготовка та подання адвокатського запиту є діями Адвоката, які вчинялися з метою надання ним якісних послуг і підготовки обґрунтованої позовної заяви, а тому такі дії є складовою вказаної послуги та не можуть існувати окремо, а тому суд відмовляє у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вартості вказаних послуг.

Від сплати судового збору позивач звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 132-139, 143, 242- 246, 250, 255, 292-293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про зобов`язання нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час і індексацію задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції України щодо не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 20.04.2016 до 31.12.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції України щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 20.04.2016 до 31.12.2017.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 до жовтня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко