Рішення № 95676191, 19.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 р. Справа№200/11606/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просила суд:

визнати неправомірними дії щодо відмови у виплаті грошової разової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), в загальному розмірі 6800,00 грн.;

стягнути разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), в загальному розмірі 6800,00 грн.;

відшкодувати судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1621,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, до яких відноситься виплата разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, але всупереч висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, відповідач протиправно виплатив таку допомогу у неповному розмірі, а саме в розмірі 1390 грн. з необхідних 8190 грн.

Ухвалою від 15 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників.

Ухвалою суду від 04 січня 2020 року провадження в справі зупинено до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20-а (Пз/9901/14/20).

Ухвалою від 15 лютого 2021 року провадження у справі поновлено.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у 2020 році розміри разової грошової допомоги до 5 травня виплачені відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 19 лютого 2020 року № 112. Отже відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03 липня 2019 року.

Позивача включено до переліку осіб, які мають право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня, що не є спірним у справі.

01.12.2020 року представник позивача звернулась до відповідача з письмовим зверненням з питань виплати вказаної допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом повідомив позивача про виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1390 грн. на підставі Постанови КМУ № 112 від 19 лютого 2020 року в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України № 3551-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення підпункту «б» підпункту 3 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону № 107-VI.

З цього випливає, що у 2020 році діяла стаття 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників війни - 5 мінімальних пенсій за віком.

Одночасно правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року було врегульовано пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України норми і положення […] статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» […] застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування,

Статті 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяли та мали застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020 року разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV, яка передбачала допомогу до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, з 27.02.2020 року заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку, передбаченому редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV.

Окрім того, відмова позивачу в виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі №440/2722/20-а від 29 вересня 2020 року.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також Верховний Суд зазначив, що органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Щодо визначення розміру щорічної виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

Отже, загальний розмір допомоги до 5 травня за 2020 рік, яку позивач має право отримати як учасник бойових дій, становить 8300 грн. (1638 грн. х 5). Сума недоплаченої допомоги становить 6800 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем протиправно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу в іншому розмірі, ніж, передбаченому частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Доводи відповідача про здійснення виплат в межах бюджетних асигнувань не приймаються судом до уваги, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету та норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів спеціального Закону № 3551-XII.

Щодо визначення розміру щорічної виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

Отже, загальний розмір допомоги до 5 травня за 2020 рік, яку позивач має право отримати як учасник бойових дій, становить 8300 грн. (1638 грн. х 5). Сума недоплаченої допомоги становить 6800 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення недоплачених виплат суд зазначає, що відповідно до змісту частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю[…].

Вказаним нормам кореспондують норми статті 5 КАС України.

При розгляді цієї справи судом встановлений факт протиправних дій відповідача, який знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з негативними наслідками для позивача, пов`язаними з неотриманням останнім належних йому сум грошової допомоги. Крім того, судом встановлено, що вказана бездіяльність суперечить встановленим функціональним обов`язкам відповідача та не відповідає спеціальним нормативним актам, які регулюють його діяльність.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

За вказаних обставин наявні підстави для застосування пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України шляхом стягнення з відповідача щорічної разової грошовою допомоги відповідно до розміру, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за вирахуванням фактично виплачених сум.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача про здійснення виплат в межах бюджетних асигнувань не приймаються судом до уваги, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету та норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів спеціального Закону № 3551-XII.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає про таке.

Позивачем до складу судових витрат заявлено відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 1621,00 грн. на підставі договору № 125/12/20 від 01 грудня 2020 року про надання правової допомоги, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 125/12/20 від 01 грудня 2020 року та довідка про підтвердження сплати правової допомоги.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 134 КАС України на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6, 7 статті 134 КАС України).

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана правова позиція щодо визначення витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано довідку про підтвердження сплати правової допомоги від 09 грудня 2020 року за договором про надання правової допомоги № 125/12/20 від 01 грудня 2020 року на суму 1621,00 грн., яка відповідно до додатку № 1 до договору складається з:

складення та надіслання адвокатського запиту до УСЗН Краматорської міської ради в сумі 608,00 грн. (30% прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01 поточного року),

підготовки позовної заяви в сумі 1013,00 грн. (50% прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01 поточного року).

Щодо довідки про підтвердження сплати правової допомоги, суд враховує правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі № 727/4597/19 про те, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Однак, щодо розміру наданих послуг адвокатом, суд зазначає про таке.

Щодо витрат складення та надіслання адвокатського запиту до УСЗН Краматорської міської ради в сумі 608,00 грн. суд зазначає, що вказані витрати безпосередньо не пов`язані з розглядом цієї справи № 200/11606/20-а.

Щодо вартості підготовки позовної заяви в сумі 1013,00 грн. суд зауважує, що представником не приймалася участь у розгляді справи в судовому засіданні, оскільки справа розглянута в порядку спрощеного (письмового) провадження.

Крім того, оскільки предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень, судова практика у аналогічних спорах є сталою, немає необхідності вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає за доцільне зменшення вказаних витрат до 800 грн.

Відповідно до частин першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведених підстав до складу судових витрат, понесених позивачем, підлягають включенню витрати на правничу допомогу в сумі 800 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, код ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, код ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правову професійну правничу допомогу у розмірі 800 (вісімсот) грн.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов