Рішення № 95676077, 15.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 р. Справа№200/12027/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, відповідно до якого просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача в нездійсненні розрахунку і не сплаті на користь позивача сум індексації щомісячних страхових виплат за весь період перебування на обліку в Фонді соціального страхування; зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача індексацію щомісячних страхових виплат за весь період перебування на обліку у фонді з визначенням в якості базових місяців в яких відбулося підвищення страхових виплат, а також компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за весь час несплати по день фактичної сплати нарахованих сум індексації щомісячних страхових виплат.

28 грудня 2020 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

13 січня 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та надано квитанцію №0.0.1966436188.1 від 05.01.2021 року у розмірі 840,80 грн.

Ухвалою від 16 січня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15 лютого 2021 року.

15 лютого 2021 року розгляд справи відкладено на 02 березня 2021 року.

02 березня 2021 року розгляд справи відкладено на 15 березня 2021 року.

10 березня 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги та заперечив доводи відзиву на позовну заяву.

15 березня 2021 року до суду засобами електронного зв`язку надійшов відзив відповідача на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

15 березня 2021 року в судове засідання сторони повідомлені належним чином не з`явились про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, відзиву на адміністративний позов та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКППНОМЕР_3 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Міжрайонної офтальмологічної МСЕК м. Донецьк про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія 10 ААА № 236482, виданої 21.10.2014року, позивачу встановлено втрату працездатності 15 відсотків з 01.12.2014 року безстроково.

Позивач перебуває на обліку в Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області, як отримувач страхових виплат.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що про порушення свого права дізнався з листа відповідача 15.07.2020 року.

08 жовтня 2020 року позивач звернувся з заявою до Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якій просив письмово повідомити його про нарахування та виплату індексації його щомісячних страхових виплат за весь час перебування на обліку в фонді соціального страхування, в якій сумі, за які періоди часу, та коли була сплачена. У випадку нездійснення індексації, позивач просив здійснити нарахування та виплату сум індексації за весь період перебування позивача на обліку у відділенні фонду, а також сплатити компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну виплату сум індексації.

26 жовтня 2020 року листом № 18.03.1/4272 Бахмутське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило позивача, що за весь період перебування на обліку відповідача позивач не звертався з заявою та пакетом документів, необхідним для проведення вірного розрахунку сум індексації страхових виплат. Також, відповідач зазначив, що відповідно до змін, внесених до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом №2148-VІІІ, які набули чинності 11.10.2017 року, щомісячна страхова виплата індексації не підлягає, та запропоновано особисто звернутись до Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, просить відновити його порушені права шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію щомісячних страхових виплат за весь період перебування на обліку у фонді з визначенням в якості базових місяців в яких відбулося підвищення страхових виплат та компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за весь час несплати по день фактичної сплати нарахованих сум індексації щомісячних страхових виплат.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою, зареєстровано в реєстрі з 10.05.2017, номер запису: 1 277 102 0000 006426, код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, та має в своєму складі відокремлені структурні підрозділи без статусу юридичної особи, зокрема, Бахмутське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Відповідно до ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 15 серпня 2007 року як потерпілий на виробництві від нещасного випадку (нещасний випадок стався 10.05.2007, за час роботи на Артемівському заводі по обробці кольорових металів). Згідно висновку МСЕК від 27 вересня 2007 р. серія ДОН-04 № 007053 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 15 % з повторним оглядом 27 вересня 2009 року.

Відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1282-ХІІ індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Відповідач посилався на положення п. 10 Порядку № 1078 (в редакції до 15.03.2018, який видано на реалізацію норм Закону України № 1282-ХІІ), працюючому потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в першу чергу індексується сума оплати праці. Підприємства, установи та організації зобов`язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань інформацію про розмір оплати праці працюючого потерпілого, проіндексовану її суму та суму індексації. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на підставі поданої інформації здійснюють перерахунок сум індексації щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Якщо особа, зазначена в цьому абзаці, отримує пенсію, вона індексується в останню чергу. Загальний дохід цієї особи. який підлягає індексації, не повинен перевищувати прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

Тому відповідач вважає, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду повинні здійснювати індексацію щомісячної грошової суми тільки на підставі наданої підприємством (установою, організацією) інформації про розмір оплати праці постраждалого працівника, проіндексовану її суму і суму індексації.

Відповідач зазначає, що згідно трудової книжки позивача, з 11.05.2004 по 11.12.2007 він працював на Артемівському заводі кольорових металів, з 24.05.2016 по 30.05.2016 працював на Артемівському заводі кольорових металів, з 03.06.2016 по 31.10.2016 працював па КП «Бахмутелектротранс», з 15.03.2017 в Державній кримінально виконавчій службі.

Згідно постанови органу Фонду № 6409 від 14.11.2007 року ОСОБА_1 з 15серпня 2007 року перебуває на обліку у відділенні Фонду соціального страхування України.

Потерпілий надавав до відділення Фонду відомості про місце роботи. Разом з тим, роботодавці повинні були проводити індексацію заробітної плати позивача, але відповідної інформації до органу Фонду не надавали. Така інформація ані від позивача, ані від роботодавців до органу Фонду не надходила.

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 на момент взяття на облік до органу Фонду він був працевлаштованою особою.

Керуючись вищевказаною нормою Порядку індексації, що працюючому потерпілому внаслідок нещасного випадку в першу чергу роботодавцем індексується сума оплата праці, відповідач не мав можливості та підстав проводити індексацію щомісячної страхової виплати потерпілому.

11.12.2007 року ОСОБА_1 звільнився, але орган Фонду про це не повідомив, лише 29.05.2017 року ОСОБА_1 повідомив Бахмутське міське відділення про звільнення, надавши до відділення копію трудової книжки, також подав заяву про проведення індексації щомісячних страхових виплат, надавши при цьому необхідні документи. Вказана заява була розглянута, проведено та сплачено перерахунок індексації страхових виплат в повному обсязі.

Відповідач також зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-У1ІІ було внесено ряд змін до законодавчих актів України, в тому числі до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (п. 16 Закону № 2148-УІІІ), які набули чинності 11.10.2017 року та згідно яких щомісячна страхова виплата індексації не підлягає.

Відповідач звертає увагу, що з 15.03.2017 року позивач був працевлаштованим, тому індексація проводиться, як вже зазначалося вище, в першу чергу суми заробітної плати, на даний час позивачу проведено та сплачено індексацію щомісячних страхових виплат на загальну суму 8244,46 грн.

З 11 жовтня 2017 року індексація суми страхової виплати здійснюється відповідно до частини 15 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» одночасно з перерахуванням щомісячної страхової виплати відповідно до частини 2 статті 37 вищевказаного Закону щорічно у березні, зокрема, у відповідності до частини 2 статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відділенням здійснювався перерахунок щомісячних страхових виплат позивача.

Щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за весь час несплати по день фактичної сплати нарахованих сум індексації щомісячних страхових виплат відповідач вказав на її передчасність, оскільки її нарахування та виплата пов`язані безпосередньо з фактом виплати спірного доходу.

Отже, спірним є питання щодо наявності/відсутності у відповідача права на нарахування та виплату індексації щомісячних страхових виплат за весь час перебування позивача на обліку у відділенні відповідача з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон № 1105-XIV) (в редакції з 11.10.2017 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017).

Відповідно до ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV, індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону № 1105-XIV, щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За наявності фінансових можливостей бюджету Фонду розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахунку, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та дата такого збільшення визначаються у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Відповідно до ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV в реакції до 11.10.2017 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, індексація суми страхової виплати провадиться відповідно до законодавства.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року№ 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону, яка визначає об`єкти індексації грошових доходів населення, в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню до 11 жовтня 2017 року, було визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (абз.5 ч. 1 ст. 2).

Частиною 5 статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі: до 01 січня 2016 року - 101 відсоток, після 01 січня 2016 року - 103 відсотки (з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким внесено зміни до вказаного Закону, зокрема змінено відсоток порогу індексації в сторону збільшення).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно зі статтею 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

З 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким, зокрема: частину 15 статті 42 Закону № 1105-XIV викладено в редакції, згідно з якою індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини 2 статті 37 цього Закону; абзац 5 частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII викладено в редакції, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, - суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.

Статтею 5 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.

З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що до 11.10.2017 року індексація щомісячних страхових виплат здійснювалась в порядку визначеному Законом № 1282-XII на загальних підставах, а з 11.10.2017 року здійснюється в порядку та у спосіб визначений ч. 2 ст. 37 Закону № 1105-XIV.

Відтак, до 11.10.2017 року, відповідно до ст. 4 Закону №1282-XII,індексація щомісячних страхових виплат проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі: до 01 січня 2016 року - 101 відсоток, після 01 січня 2016 року - 103 відсотки, а з 11.10.2017 індексація щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до п.п. 3.8.1, 3.8.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27.04.2007 N 24, чинного до 01.10.2018 року, підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно п.п. 1.16, 6.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України

19.07.2018 № 11, чинного з 01.10.2018 року по теперішній час індексація щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до статті 37 Закону.

У 2018-2020 роках перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться з 01 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати (за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики), відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Розмір щомісячної страхової виплати обчислюється відповідно до відкоригованої заробітної плати та відсотку втрати працездатності, встановленого МСЕК.

Проаналізувавши викладені приписи законодавства, суд вбачає, що з 11.10.2017 року індексація щомісячних страхових виплат здійснюється з 01 березня відповідного року не індивідуально щодо кожного потерпілого, а масово за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати, відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Вказане свідчить, що з 11.10.2017 року перерахунок (в розумінні ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV - індексація) щомісячної страхової виплати здійснюється централізовано та не потребує від позивача здійснення будь-яких додаткових дій.

Відповідач зазначає, що з жовтня 2017 року щорічно в березні відповідачем здійснювався перерахунок щомісячних страхових виплат позивача, що не викликає у суду сумнівів, оскільки такий перерахунок має систематичний та масовий характер.

Щодо індексації щомісячних страхових виплат позивача в період з 15 серпня 2007 року по 10.10.2017 року в порядку, визначеному Законом 1282-XII, суд зазначає наступне.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п. 10 Порядку №1078, в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин, працюючому потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в першу чергу індексується сума оплати праці. Підприємства, установи та організації зобов`язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань інформацію про розмір оплати праці працюючого потерпілого, проіндексовану її суму та суму індексації. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на підставі поданої інформації здійснюють перерахунок сум індексації щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Системний аналіз вказаної норми вказує на те, що він встановлює тільки черговість проведення індексації одного виду доходу відносно іншого та ставить в залежність проведення індексації щомісячної страхової виплати від надання підприємствами, установами та організаціями інформації про розмір оплати праці працюючого потерпілого, проіндексовану її суму та суму індексації.

Поряд з цим, вказана норма не передбачає обов`язку потерпілого надавати таку інформацію органам Фонду.

Тож суд вважає таким, що не базується на приписах законодавства, покладення такого обов`язку Фондом на позивача та спричиняє пов`язані з цим труднощі щодо реалізації останнім права на індексацію щомісячних страхових виплат.

Аналогічна позиція викладена в постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 року по справі № 200/3418/20-а, від 04.12.2019 року по справі № 200/11734/19-а, від 14.01.2020 року по справі № 200/11746/19-а.

З наданих відповідачем документів, суд встановив, що на підставі заяви позивача від 29.05.2017 року, відповідачем винесено постанову «Про індексацію щомісячної страхової виплати» від 29.05.2017 року №0503/1234/10, відповідно до якої, потерпілому ОСОБА_1 розраховано суму індексації щомісячної страхової виплати за травень 2015 року-квітень 2016 року, червень 2014 року-квітень 2015 року розмірі 8244,46 грн.

Вказане підтверджується наданим відповідачем до суду розрахунком індексації щомісячної страхової виплати за квітень-червень 2017 року. Вказані кошти виплачені позивачу на підставі платіжного доручення №1299 від 13 липня 2017 року у розмірі 8244,46 грн.

Також відповідачем надано копію трудової книжки позивача, яка завірена посадовою особою фонду 29.05.2017 року, тобто відповідач був обізнаний про дати початку та закінчення періодів роботи позивача, а також відомостями про підприємства, де працював позивач.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1105-XIV, яка визначає права, обов`язки та відповідальність Фонду соціального страхування України,надає відповідачу право вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування.

Невиконання підприємствами, в яких працював позивач, свого обов`язку щодо подання відділенню виконавчої дирекції Фонду у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці інформації про розмір оплати праці позивача, проіндексовану її суму та суму індексації та відсутність відповідного реагування з боку відповідача призвело до порушення прав потерпілого.

Таким чином, законодавством передбачений обов`язок відповідача здійснювати індексацію страхових виплат. Такий обов`язок не залежить від здійснення застрахованою особою певних активних дій.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що управління не має можливості отримати відомості про доходи позивача, оскільки відповідно до Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року № 5, Фонд соціального страхування, в тому числі: забезпечує ведення реєстру потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, а також осіб, які у разі смерті потерпілого мають право на одержання страхових виплат; здійснює обмін інформацією з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної фінансової політики, реалізації державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Пенсійним Фондом України іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями для виконання Фондом покладених на нього функцій і завдань, визначених законодавством України.

Тож, суд вважає слушними посилання позивача на позицію Першого апеляційного адміністративного суду, викладену в постановах від 14.09.2020 року по справі № 200/3418/20-а, від 04.12.2019 року по справі №200/11734/19-а, від 14.01.2020 року по справі № 200/11746/19-а, відповідно до якої обов`язок здійснення індексації страхових виплат покладений на відповідача та не ставиться в залежність від певних активних дій позивача.

Оскільки, проведення індексації щомісячної страхової виплати від надання підприємствами, установами та організаціями здійснюється на підставі інформації про розмір оплати праці працюючого потерпілого, проіндексовану її суму та суму індексації, то базовий місяць індексації визначається з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідного грошового доходу, тобто заробітної плати.

При цьому суд не враховує посилання позивача на судову практику з цього питання відносно пенсійних виплат, оскільки відповідно до положень п. 10 Порядку №1078, в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин, у разі коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума.

Індексація пенсій у випадках, зазначених у першому абзаці цього пункту, провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації.

Тобто, у випадку отримання потерпілим одночасно щомісячних страхових виплат та пенсій, базовим для індексації пенсії буде місяць наступний за місяцем підвищення страхових виплат.

З матеріалів суд встановив, що будь-які доводи та докази того, що позивач є пенсіонером та отримував пенсію сторонами суду не надано.

Тому позовні вимоги щодо визначення в якості базових місяців, в яких відбулося підвищення страхових виплат, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку по часткове задоволення позовних вимог щодо індексації страхових виплат шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача в нездійсненні розрахунку і не сплаті на користь позивача сум індексації щомісячних страхових виплат за періоди з 15.08.2007 по 01.06.2014 та з 29.05.2017 по 11.10.2017 та зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача індексацію щомісячних страхових виплат за періоди з 15.08.2007 по 01.06.2014 та з 29.05.2017 по 11.10.2017.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

Пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз таких положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є:

- порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії)

- виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу).

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а.

Суд вказує на те, що виплата заборгованості з пенсії за період з листопада 2016 року по теперішній час не відбулась, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено строки виплати нарахованої пенсії, оскільки для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів порушений строк, зокрема період невиплати пенсії має бути визначений.

При цьому суд наголошує, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення.

Як вже було встановлено судом 29.05.2017 року, відповідачем винесено постанову «Про індексацію щомісячної страхової виплати» №0503/1234/10, відповідно до якої, потерпілому ОСОБА_1 розраховано суму індексації щомісячної страхової виплати за травень 2015 року-квітень 2016 року, червень 2014 року-квітень 2015 року розмірі 8244,46 грн.

Вказані кошти виплачені позивачу на підставі платіжного доручення №1299 від 13 липня 2017 року у розмірі 8244,46 грн.

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат за період з червня 2014 року по квітнень 2016 року.

Враховуючи викладене, в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Тож, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв`язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязіу розмірі 840,80 грн.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області(ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в нездійсненні розрахунку і не сплаті на користь ОСОБА_1 індексації щомісячних страхових виплат за періоди з 15.08.2007 року по 01.06.2014 року та з 29.05.2017 року по 11.10.2017 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 індексацію щомісячних страхових виплат за періоди з 15.08.2007 року по 01.06.2014 року та з 29.05.2017 року по 11.10.2017 року, а також компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з червня 2014 року по квітнень 2016 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840 (Вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 15 березня 2021 року

Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко