Рішення № 95675823, 19.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року Справа № 160/16697/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16697/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 14.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-8967-53У від 20.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки), яка винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на суму 29 293,44 гривень;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вилучити недоїмку з інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення з облікових даних суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі, що визначена вимогою № Ф-8967-53У від 20.02.2020 року.

2. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 року передано на розгляд судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 16.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 122,123, 160,161 КАС України.

4. 22.01.2021 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2020 року було подано заяву про поновлення строків звернення до суду із цим позовом, із відповідним його обґрунтуванням, а також усунення недоліків позовної заяви, викладених у цій ухвалі суду від 16.12.2020 року.

5. Ухвалою суду від 25.01.2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, відкрито провадження в адміністративній справі №160/16697/20 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 25.01.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

- вимогу №Ф-8967-53У від 20.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки), яка винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на суму 29 293,44 гривень;

- ІКП платника податків;

- докази направлення позивачеві вимоги № Ф-8967-53У від 20.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 29 293,44 гривень;

- відомості (інформації) щодо отримання позивачем вимоги № Ф-8967-53У від 20.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 29 293,44 гривень;

- відомості (інформацію) щодо працевлаштування позивача у період з липня 2017 року по червень 2020 року;

- відомості (інформацію) щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спірний період та інші докази щодо суті спору.

7. 15.02.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 19.03.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві зазначено, що 20.02.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-8967-53У, згідно якої станом на 16.06.2020 року позивач має податковий борг у розмірі 29293,44 гривень.

13. Сума боргу нарахована за період 2017-2019 роки.

14. На думку позивача, зазначена вище вимога про сплату боргу (недоїмки) є такою, що прийнята податковим органом протиправно та у порушення вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.

15. Позивач зазначає, що не вела підприємницьку діяльність, на підтвердження чого надала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на 2017, 2018, 2019 та 2020 роки (за формою №Д5) станом на 17.11.2020 року. Відповідно до вищеозначених звітів сума доходу позивач, ФОП ОСОБА_1 , на яку нараховується єдиний внесок становить 0,00 грн. кожного місяця відповідного року.

16. Окрім цього, вказує, що з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року працювала у ТОВ «Сервіс Експерт М» та за сумісництвом з червня 2019 року у ТОВ «Земпроектінвест» і відповідно ЄСВ за неї сплачували вищевказані підприємства.

17. У спірний період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується довідкою форми ОК-5 та довідкою форми ОК-7 (Індивідуальні відомості про застраховану особу).

18. Вказує, що протягом усієї тривалості вказаних трудових відносин позивач була та є відповідно застрахованою особою в розумінні Закону №2464-VІ, тобто підлягала та підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню як працівник, і за неї сплачувався і сплачується у встановленому законом порядку єдиний внесок її роботодавцем.

19. Отже, на думку позивача, вона не є страхувальником в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, оскільки позивач є застрахованою особою, та обов`язок по нарахуванню та сплаті єдиного внеску покладається відповідно на її роботодавця.

20. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана нею вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8967-53У від 20.02.2020 року, згідно якої станом на 16.06.2020 року позивач має борг в розмірі 29293,44 гривень, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим вона звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

21. Окрім цього, позивач просить суд зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вилучити недоїмку з інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення з облікових даних суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі, що визначена вимогою № Ф-8967-53У від 20.02.2020 року.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

22. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

23. Відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець.

24. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску.

25. Відповідач вказує, що починаючи з 2017 року податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, як наслідок, на думку податкового органу, повинена була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

26. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, за 2018 рік ця сума була 3723 грн. * 22% = 819,06 грн./місяць та за 2019 рік ця сума була 3706 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 918,06 грн./місяць.

27. Вказали, що податковим органом ФОП ОСОБА_1 було зараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців). За 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців). Також, 2019 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 11016,72 грн. (918,06 грн.* 12 місяця).

28. Додатково долучили розрахунок вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 20.02.2020 року №Ф-8967-53У, згідно якого встановлено:

- за 2017 рік загальна суму заборгованості складає 8448 грн.:

нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн.;

- за 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.:

квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018 року;

- за 2019 рік загальна суму заборгованості складає 11016,72 грн.:

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року;

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року.

29. Станом на теперішній час заборгованість по єдиному соціальному внеску складає 35588,74 грн., що підтверджується ІКП за 2021 рік.

30. Таким чином, на підставі вищезазначеного відповідачем, у передбаченому законом порядку, було сформовано та надіслано на адресу податника податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-8967-53 на суму 29293,44 гривень.

31. Отже, на думку контролюючого органу, вказана вимога від 20.02.2020 року №Ф-8967-53 на суму 29293,44 гривень є правомірною та такою, що прийнята згідно положень чинного законодавства, та відповідно скасуванню не підлягає.

32. Щодо позовних вимог про зобов`язати внести зміни до інтегрованої картки платника податків виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначили про таке.

33. Оскаржені вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до інформаційних системах органів ДФС має вноситься відомості відносно результатів судового оскарження таких вимог, а не вирішуватися питання відносно виправлення некоректних первинних записів щодо нарахування сум єдиного внеску.

34. Щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.02.2020 року №Ф-8967-53У в сумі 29294,33 грн., зазначили, що відповідно до абз.5 ч.4 ст.25 Закону №2464 вимога про сплату недоїмки є лише виконавчим документом.

35. Так, станом на теперішній час, недоїмка з єдиного внеску складає 35 588,74 грн., а в прохальній частині позовної заяви позивач просить скасувати недоїмку визначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.02.2020 року №Ф-8967-53У, яка в свою чергу складає у сумі 29294,33 гривень.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

36. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (код ОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області починаючи з 26.10.2000 року, як фізична особа-підприємець та у відповідності до положень пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

37. Станом на 11.11.2020 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

38. Позивач у позові зазначила, що вона не вела підприємницьку діяльність у період з 2017 року по 2020 рік, у підтвердження чого надала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на 2017, 2018, 2019 та 2020 роки (за формою №Д5) станом на 17.11.2020 року.

39. Відповідно до вище зазначених звітів сума доходу позивача, ФОП ОСОБА_1 , на яку нараховується єдиний внесок становить 0,00 грн. кожного місяця відповідного року.

40. Окрім цього, встановлено, що починаючи з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року позивач працювала у ТОВ «Сервіс Експерт М» та за сумісництвом з червня 2019 року у ТОВ «Земпроектінвест».

41. Протягом усієї тривалості цих трудових відносин роботодавцями позивача сплачувалися та сплачується у встановленому законом порядку страхові внески, згідно положень чинного законодавства, що підтверджується довідкою форми ОК-5 та довідкою форми ОК-7 (Індивідуальні відомості про застраховану особу).

42. Вказані вище обставини, також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників ДФС України про суми виплачених доходів від 26.11.2020 року.

43. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків, тобто позивача ОСОБА_1 відображено такі несплачені нарахування, а саме:

- за 2017 рік загальна суму заборгованості складає 8448 грн.:

нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн.;

- за 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.:

квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018 року;

- за 2019 рік загальна суму заборгованості складає 11016,72 грн.:

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року;

квартал 2019 року у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року.

44. Станом 16.06.2020 року заборгованість по єдиному соціальному внеску склала 2929,44 грн., що підтверджується ІКП.

45. Станом на теперішній час заборгованість по єдиному соціальному внеску складає 35588,74 грн., що підтверджується ІКП за 2021 рік.

46. Отже, враховуючи наявність цього боргу, керуючись абз.1 п. 4 р. VІ Інструкції №449 податковим органом, на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, за якими розраховані нарахування єдиного соціального внеску, відповідачем 20.02.2020 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8967-53У зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29293,44 гривень.

47. Згідно складеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимоги від 20.02.2020 року №Ф-8967-53У про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 29293,44 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 16.06.2020 року.

48. Таким чином, з урахуванням наведеного вище, встановлено, що за період 2017 - 2019 р.р. по ФОП ОСОБА_1 , обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим була сформована податковим органом вказана вище вимога від 20.02.2020 року.

49. Як зазначає відповідач, вище вказана вимога була направлені на поштову адресу платника податків з рекомендованими повідомленнями про вручення, однак, поштове відправлення яким направлялася ця вимога повернуті до податкового органу.

50. Позивач у позові зазначив, що про наявність існування податкового боргу вона дізналася фактично у грудні 2020 року. В обґрунтування позиції вказує, що постановою Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12.08.2020 року відкрито виконавче провадження № 62784047 відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів на користь держави в розмірі 29293,44 грн. 16.09.2020 року головним державним виконавцем Банк А.А. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 32575,53 гривень. Отже, позивач дізналася про примусове стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника лише після надсилання копії цієї постанови. 07.12.2020 року позивач була ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №62784047 з примусового виконання вимог №Ф-8967-53У, виданої 20.02.2020 року.

51. Не погодившись із вищезазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) щодо нарахованих сум податкового боргу у загальному розмірі 29293,44 грн., позивач звернулвся до суду із цим позовом, посилаючись на безпідставне нарахування податковим органом зазначеної суми.

52. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

53. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

54. За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

55. Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

56. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

57. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

58. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

59. Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

60. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

61. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

62. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

63. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

64. У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

65. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

66. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

67. На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

68. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

69. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

70. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач, у період з 2017 року та по червень 2020 року перебувала та відповідно перебуває у трудових відносинах.

71. Згідно із матеріалів справи, встановлено, що починаючи з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року позивач працювала у ТОВ «Сервіс Експерт М» та за сумісництвом з червня 2019 року у ТОВ «Земпроектінвест».

72. Протягом усієї тривалості цих трудових відносин роботодавцями позивача сплачувалися та сплачується у встановленому законом порядку страхові внески, згідно положень чинного законодавства, що підтверджується довідкою форми ОК-5 та довідкою форми ОК-7 (Індивідуальні відомості про застраховану особу), копії яких міститься в матеріалах справи.

73. Вказані вище обставини, також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників ДФС України про суми виплачених доходів від 26.11.2020 року та не заперечуються податковим органом.

74. До того ж, слід звернути увагу на те, що доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження підприємницької діяльності не встановлено.

75. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

76. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

77. Слід зазначити, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

78. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і, як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити підприємницьку (господарську) діяльність, не отримувавши від неї дохід.

79. Однак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

80. Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувана позивачем вимога відповідача не може вважатися правомірною.

81. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

82. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога, винесена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №Ф-8967-53У від 20.02.2020 року про сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, яка складає 29293,44 грн., є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

83. Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, слід дійти до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-8967-53У на суму 29293,44 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

84. Крім того, задоволенню підлягає і інша частина позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області вилучити цей борг (недоїмку) з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача, з огляду на таке.

85. Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 (далі - Порядок №422).

86. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

87. Так, відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

88. Згідно з п.2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі: нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).

89. Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

90. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а) та враховується судом при розгляді цієї справи згідно з ч.5 ст.242 КАС України.

91. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

92. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

93. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

94. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

95. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

96. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v.Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

97. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

98. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

99. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

100. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

101. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що податковим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування ЄСВ в подвійному розмірі, позивачу у загальному розмірі 29293,44 гривень.

102. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-8967-53У на суму 29293,44 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, а також щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 гривень.

103. Щодо розплоду судових витрат.

104. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

105. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

106. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

107. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

108. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-8967-53У на суму 29293,44 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

109. Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 гривень.

110. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681,60 гривень.

111. Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

112. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

113. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

114. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

115. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

116. Повний текст судового рішення складено 19.03.2021 року.

Суддя В.В Ільков