Рішення № 95675649, 22.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/282/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУ НП у Волинській області) про стягнення несплаченого середнього грошового забезпечення за грудень 2020 року в розмірі 15892,46 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідач протиправно не виплатив позивачу грошове забезпечення за грудень 2020. При цьому позивач самостійно обчислив суму грошового забезпечення - 15892,46 грн. за грудень 2020, яку, на його думку, відповідач зобов`язаний виплатити як гарантію, передбачену частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми спеціального законодавства. Також зазначила, що у зв`язку із надходженням до ГУ НП у Волинській області актів про невихід на службу позивача у період з 01.12.2020 по 31.12.2020, на виконання пункту 8 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260), відповідачем видано наказ від 11.01.2020 № 10 о/с про припинення виплати грошового забезпечення позивачу у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин. Вважає, що ГУ НП у Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і ніяким чином не порушувало прав та інтересів позивача, тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

03.02.2021 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій останній просить: визнати протиправним та скасувати наказ від 11.01.2021 №10 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020; визнати протиправними дії щодо прийняття наказу від 11.01.2021 №10 о/с та зобов`язання утриматися від вчинення дій з прийняття наказів про припинення виплати грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби; стягнути несплачене середнє грошове забезпечення за грудень 2020 року в розмірі 15892,46 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У відповіді на відзив позивач не погодився із доводами відзиву з підстав, викладених у позовній заяві. Також вказує на незаконність наказу ГУ НП у Волинській області від 11.01.2021 №10 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020, оскільки проходження позивачем військової служби на підставі укладеного контракту під час дії особливого періоду за наявності гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП України, є поважною причиною відсутності на службі в поліції. Просить позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення, задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.04.2018 по 22.03.2019 проходив службу в Нововолинському ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції.

22.03.2019 позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у військову частину А1008 на посаду головного сержанта - командира відділення зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону, контракт укладено на 3 роки.

23.04.2019 наказом ГУ НП у Волинській області №116 о/с позивача було звільнено зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Вказані фактичні обставини встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, та в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються при розгляді цієї справи.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, у справі №140/123/20 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано накази від 18.04.2019 №476/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », від 23.04.2019 №116 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області з 24.04.2019, стягнуто з ГУ НП у Волинській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 160 979,12 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати грошового забезпечення у межах стягнення за один місяць у сумі 14 723,70 грн допущено до негайного виконання, визнано протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції, зобов`язано ГУ НП у Волинській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) за час служби в органах поліції ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Наказом ГУ НП у Волинській області від 28.02.2020 №83 о/с «По особовому складу», виданого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20, поновлено ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУН П у Волинській області, з 24.04.2019.

Листом від 20.03.2020 №340/04/29-2020 ГУ НП у Волинській області повідомило позивача про виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20 в частині, що стосується негайного виконання, та про те, що в подальшому нарахування та виплата грошового забезпечення буде здійснюватися у порядку, визначеному наказом МВС України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі - Порядок №260).

На підставі актів про невихід на роботу за період з 01.12.2020 по 31.12.2020, які наявні в матеріалах справи, 11.01.2021 ГУ НП у Волинській області видало наказ № 10 о/с «По особовому складу», відповідно до якого на підставі Порядку №260 припинено виплату грошового забезпечення у зв`язку із відсутністю на службі без поважних причин з 01.12.2020 по 31.12.2020 ОСОБА_1 , старшому дільничному офіцеру поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області.

Судом також встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині А1008 (м. Володимир-Волинський Волинської області) з 22.03.2019, що підтверджується довідкою вказаної військової частини від 18.02.2021 №3685А.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин першої-другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» (далі - Постанова №988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктами 3, 4 розділу І Порядку №260 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.

За приписами пунктів 6, 7 розділу І Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Пунктом 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Суд зазначає, що норми спеціального законодавства, а саме Закон України «Про Національну поліцію» та Порядок №260, не регулюють питання виплати грошового забезпечення поліцейським, які прийняті на військову службу за контрактом, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, в яких вони працювали на час призову/прийняття на військову службу. Виплата середнього заробітку вказаним особам здійснюється підприємствами, установами, організаціями, на яких збереглося місце роботи такої особи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі № 814/1905/17.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 №189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тобто під час дії особливого періоду, суд вважає, що на нього поширюються гарантії, передбачені статтею 39 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 119 КЗпП України, зокрема, щодо збереження за ним місця роботи, посади і середнього заробітку в установі, в якій він працював.

Вказані обставини та висновки викладені також у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №140/123/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 39 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 119 КЗпП України (щодо збереження за ним місця роботи, посади і середнього заробітку в установі, в якій він працював), тому відповідач протиправно, тобто в порушення частини третьої статті 119 КЗпП України, прийняв оскаржуваний наказ від 11.01.2021 № 10 о/с «По особовому складу» щодо припинення виплати грошового забезпечення капітану поліції ОСОБА_1 , у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного наказу в частині припинення виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про визнання дій ГУ НП у Волинській області щодо прийняття наказу від 11.01.2021 №10 о/с протиправними, то такі дії відображені в оскаржуваному наказі, який визнаний протиправним та скасований судом, тому відсутні підстави для повторного визнання їх протиправними.

Також відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених норм слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, оскільки КАС України не встановлює можливості захисту порушених прав, свобод та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання останнього вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, тому позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ НП у Волинській області утриматися від вчинення дій з прийняття наказів про припинення виплати грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби є передчасними та задоволенню також не підлягають.

При вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача несплаченого грошового забезпечення за грудень 2020 року у розмірі 15892,46 грн. суд виходить з такого.

Закон України «Про Національну поліцію» та Порядок №260 не регулюють питання складу, розміру та порядку обчислення грошового забезпечення поліцейським, які прийняті на військову службу за контрактом, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Крім того, суд враховує положення абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 542), відповідно до яких працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Тобто, положення абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 вказують, що цей Порядок № 100 застосовується для обчислення середньої заробітної плати працівників, призваних для проходження військової служби на особливий період.

Згідно із підпунктом «л» пункту 1 розділу І Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Згідно із пунктом 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму - 15892,46 грн., позивач використав лист ГУ НП у Волинській області від 21.01.2020 №111/29/01-2020, в якому зазначено розмір та складові нарахованого позивачу грошового забезпечення за січень - лютий 2019, а також здійснив самостійно перерахунок розміру надбавки за стаж служби в поліції.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що оскільки контракт про проходження військової служби укладено 22.03.2019, тому грошове забезпечення необхідно обчислювати за період січень - лютий 2019, та розмір середньоденного грошового забезпечення у такому випадку складає 490,79 грн., що також встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20.

Відтак, середній заробіток (грошове забезпечення), збереження якого за позивачем передбачене частиною третьою статті 119 КЗпП України, що підлягає виплаті за період з 01.12.2020 по 31.12.2020, складає 15214,49 грн (490,79 грн х 31 днів = 15214,49 грн).

При цьому, як вбачається з листа від 26.01.2021 № 110/29/01-2021, долученого відповідачем до відзиву, позивачу у грудні 2020 було нараховане грошове забезпечення у розмірі 6874,94 грн., однак відповідно до наказу ГУ НП у Волинській області від 04.12.2020 № 362 о/с у грудні було проведено перерахунок грошового забезпечення за листопад 2020 та утримано у грудні 2020. Отже, за грудень 2020 позивачу не виплачено грошове забезпечення.

При вирішенні даного спору в зазначеній частині позовних вимог суд також враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №140/123/20, яке набрало законної сили 15.09.2020, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції, зобов`язано ГУ НП у Волинській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) за час служби в органах поліції ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем видано наказ від 07.10.2020 № 303 о/с «По особовому складу», яким відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено стаж служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 01.10.2020 капітану поліції ОСОБА_1 - 18 років 05 місяців 07 днів.

З довідки ГУ НП у Волинській області, наданої на виконання ухвали суду від 12.03.2021, слідує, що на виконання наказу від 07.10.2020 № 303 о/с ОСОБА_1 перераховано надбавку за стаж служби, яка з 01.10.2020 нараховується щомісячно у розмірі 35 % посадового окладу та окладу за спеціальним званням. При цьому повідомлено, що оскільки рішенням Волинського окружного адміністративного суду та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №140/123/20 не визначено за який період потрібно зробити перерахунок та виплату надбавки за стаж служби ОСОБА_1 , тому відповідно до пункту 19 Порядку №260 нарахування останньому надбавки за стаж служби у новому розмірі здійснюється з дня видання наказу про підтвердження раніше неврахованого часу служби, тобто з 01.10.2020.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки в ході розгляду даної справи встановлено, що нарахування надбавки за стаж служби з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2010 позивачу здійснено лише з 01.10.2020, а середнє грошове забезпечення позивача необхідно обчислювати виходячи з виплат за період січень - лютий 2019 (останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата), тому у суду відсутні правові підстави у даній справі щодо врахування при розрахунку середнього грошового забезпечення, що підлягає виплаті за грудень 2020, надбавки за стаж служби з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2010 , як просить позивач, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Волинській області від 11.01.2021 № 10 о/с «По особовому складу» в частині припинення виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020, стягнення несплаченого грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 у розмірі 15214,49 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

На думку суду, оскільки позивач на даний час проходить військову службу за контрактом у військовій частині А1008 та отримує грошове забезпечення військовослужбовця, а спір у цій справі виник не щодо стягнення власне грошового забезпечення, яке виплачується за службу в поліції, а щодо збереження та виплати середнього грошового забезпечення, яке зберігається за позивачем відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, тому відсутні підстави допустити дане рішення суду до негайного виконання.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 11 січня 2021 року №10 о/с «По особовому складу» в частині припинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код 40108604) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) несплачене грошове забезпечення за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 15214,49 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять грн. 49 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко