Рішення № 95675447, 22.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/17617/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області про визнання протиправними дій та стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області (далі - відповідач, УДКСУ у м.Луцьку, Управління), в якому просить визнати протиправними дії щодо відмови у поверненні незаконно утриманих з пенсії сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 175782,97 грн майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним.

В обґрунтування позову позивач вказав, що перебуває на обліку у Луцькому відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 04.02.2003 як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ. Законом України «Про внесення змін по Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014, який набув чинності 01.01.2015, були внесені зміни до п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України та деяких інших його положень щодо оподаткування пенсій. Позивач зазначає, що вказані вище положення Податкового кодексу України діяли з 01.01.2015 по 27.02.2018 і, відповідно до цих положень, Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області за період з лютого 2015 року по лютий 2018 року включно стягувало щомісяця із суми його пенсії податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%, а з 01.07.2016 - 18% та військовий збір у розмірі 1,5%. Позивач посилається на те, що положення абзацу першого п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, як таке, що визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 №1-р/2018. У зв`язку з цим 14.12.2020 позивач звернувся до Управління з письмовою заявою, у якій просив повернути незаконно утримані кошти. Однак, в поверненні цих коштів відповідачем відмовлено, про що повідомлено листом від 28.12.2020 №04-17/1645.

Позивач зазначає, що такими діями відповідача порушене його право на майно, оскільки набувши право на пенсію, він мав і має право очікувати отримання пенсійних виплат у розмірі, визначеному законодавством на дату виникнення такого права.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.14).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.17-20) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що повідомляючи позивачу про неможливість списання коштів лише на підставі заяви та довідки органу Пенсійного фонду України про суми утриманих податків, Управління діяло виключно на підставі та в межах чинного законодавства. Відповідач також вважає безпідставними твердження позивача про те, що визнання Конституційним Судом України положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є підставою для стягнення коштів Державного бюджету відповідно до статті 1175 ЦК України. Обов`язковою передумовою для виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, завданої неконституційним законом, є наявність встановленої у Законі процедури присудження та сплати такої компетенції. Враховуючи вищевикладене, позивач не має законного права вимагати повернення відрахованого податку з дати внесення змін до відповідних норм Податкового кодексу України, оскільки саме в рішенні Конституційного Суду України передбачено, що ця норма втрачає чинність з моменту ухвалення даного рішення. Управління звертає увагу суду, що наведені у позові підстави позову не містять посилання на порушення позивачем питання про визнання незаконними та скасування нормативно-правового акта саме Управління, а лише додається до позовної заяви аргументований лист від 28.12.2020 №04-17/1645 про неможливість списання коштів державного бюджету лише на підставі заяви. ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що діями Управління порушено його право на майно, проте не вказує, якими саме діями чи бездіяльністю та в чому полягала протиправність дій. Так само як не зазначає, положення яких нормативно-правових актів порушив відповідач. Управління не вступало в будь-які процесуальні відносини з позивачем, не здійснювало відрахувань із належної йому пенсії та не є контролюючим органом щодо зарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору до державного бюджету.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Луцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Луцьке об`єднання управління Пенсійного фонду України Волинської області листом за №126/В-01 від 20.03.2018 повідомило позивача, що з березня 2018 року утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з його пенсії припинено. З лютого 2015 року по лютий 2018 року сума утриманого податку на доходи фізичних осіб становить 161483,53 грн, військового збору - 14299,44 грн. На повернення утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору законних підстав немає (а.с.10).

14.12.2020 позивач звернувся до Управління із заявою про повернення незаконно утриманих з його пенсії як обов`язкових платежів коштів в сумі 175782,97 грн (а.с.11).

У відповідь на дану заяву відповідач листом від 28.12.2020 за №04-17/1645 повідомив, що органи Казначейства виконують рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі виконавчих документів. Подана до Управління копія листа Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області №126/В-01 від 20.03.2018 з інформацією про суми відрахованих податків з пенсії не може бути підставою для безспірного списання (а.с.12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як визначено пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Приписами Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII у ПК України внесено зміни, які набрали чинності з 01 липня 2014 року. Згідно із цими змінами статтю 164 цього Кодексу доповнено новим підпунктом 164.2.19, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також, пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIIІ до зазначеного підпункту Кодексу внесено нові зміни, що набрали чинності з 01 січня 2015 року, згідно з якими оподаткуванню податком підлягали суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» від 02.06.2016 №1411-VIIІ, який набрав чинності з 01 липня 2016 року, підпункт 164.2.19, пункту 164.2 статті 164 ПК України викладено в наступній редакції: «суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також, пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».

Водночас об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України (підпункти 1.2, 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців 13, 14 пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абз.1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 випливає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Суд зазначає, що фактичне оподаткування окремих пенсій припинено із 27.02.2018, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-р/2018, відтак в період з лютого 2015 року по лютий 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України були чинними, а, отже, підлягали застосуванню.

Таким чином, здійснюючи відповідні відрахування у спірному періоді, пенсійний орган діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16 квітня 2019 року у справі №318/2132/14-а, від 16 травня 2019 року 2019 року у справі №336/5032/15-а, від 23 червня 2020 року у справі № 400/4340/19.

Щодо вимоги позивача про стягнення майнової шкоди, яку позивач розуміє, як недоотримані ним доходи в розмірі утриманих податків через прийняття неконституційного закону Верховною Радою України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1175 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Статтею 21 Цивільного кодексу України врегульовано визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) (стаття 22 ЦК України).

Враховуючи системний аналіз зазначених вище норм законодавства, слід дійти висновку, що недоотриманий позивачем розмір пенсії не може вважатися збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України. Крім того, відсутній встановлений законом порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Також суд вважає безпідставним посилання позивача на статтю 1175 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма закону стосується відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

Разом з цим, відповідач не приймав жодного нормативного акта щодо позивача, який визнаний незаконним і скасований.

Під час розгляду вказаного спору судом встановлено, що відсутні елементи складу правопорушення, оскільки не встановлено протиправних дій відповідача, спрямованих на справляння з його пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також вини органу казначейства у недоотриманні позивачем сум, які відраховані з його пенсії в порядку, встановленому ПК України у оспорюваний період, тобто до ухвалення рішення Конституційного Суду України.

Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння Управлінням йому шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності органу казначейства.

Більше того, до повноважень відповідача не відносяться питання нарахування та утримання з суми пенсії позивача сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а доводи позивача про те, що Управління протиправно відмовило у поверненні утриманих з пенсії сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, Управління в силу покладених на нього повноважень згідно з Порядком

повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, компенсації - за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Крім того, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, Управління також виконує рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі виконавчих документів.

В даному випадку позивач не звертався до Управління у встановленому порядку та документами щодо повернення йому коштів, тому дії відповідача щодо відмови у здійсненні такого повернення є правомірними.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій