Рішення № 95675294, 22.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 березня 2021 р. Справа № 120/8012/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач).

За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії державного службовця, з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року № 10-42/270-20 та № 10-42/271-20, виданих Головним управлінням статистики у Вінницькій області; cкасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 905290185614 від 16.11.2020 року; зобов`язати відповідача здійснити з 01.11.2020 року перерахунок пенсії державного службовця позивачу з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року №10-42/270-20 та № 10-42/271-20, виданих Головним управлінням статистики у Вінницькій області, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області з 12.05.2017 року та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Як зазначається у позовній заяві, після звільнення з Головного управління статисти у Вінницькій області позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року № 10-42/270-20 та № 10-42/271-20. Однак, рішенням №905290185614 від 16.11.2020 року ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 23.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, даною ухвалою встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.01.2021 року подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивачу пенсія, як державному службовцю, призначена відповідно до Закону України "Про державну службу", яким не передбачено її перерахунок.

19.01.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 15.02.2021 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов`язано надати суду у 3-денний строк з моменту отримання даної ухвали пенсійну справу ОСОБА_1 .

15.02.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній просить задовольнити позов у повному обсязі.

Подану відповідь на відзив суд до уваги не бере, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України заявами по суті в даній категорії справ є позов та відзив.

02.03.2021 року відповідачем надано матеріали пенсії справи ОСОБА_1 .

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області з 12.05.2017 року. На час подання заяви про призначення пенсії, стаж державної служби позивача складав - 25 років 03 місяці 21 день, а загальний стаж роботи - 39 років 09 місяців 10 днів.

12.05.2017 року позивачу призначена пенсія за віком, на умовах п.10 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII у розмірі 60% заробітної плати державного службовця, визначеної по посаді заступника начальника Головного управління статистики у Вінницькій області, станом на 12.05.2017 року - 10943,72 грн., а з обмеженням її максимальним розміром, як передбачено Законом України "Про державну службу", розмір пенсії склав 10740,00грн.

На момент звернення до відповідача у 2017 році, позивач займав посаду заступника начальника Головного управління статистики у Вінницькій області. Після постановки на облік як пенсіонер, позивач не звільнявся та продовжував працювати на посаді державного службовця.

Згідно з наказом Голови Державної служби статистики України від 06.11.2020 року № 497-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Головного управління статистики у Вінницькій області з 11.11.2020 року у зв`язку з досягненням 65-річного віку на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу".

Станом на 11.11.2020 року загальний стаж роботи позивача становить 43 роки 03 місяці 10 днів, стаж державної служби - 28 років 09 місяців 21 день.

Головним управлінням статистики у Вінницькій області позивачу видано довідки від 09.11.2020 року № 10-42/270-20 та № 10-42/271-20 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

12.11.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою, у якій просив здійснити обрахунок та виплату пенсії державного службовця, з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року № 10-42/270-20 та № 10-42/271-20.

Рішенням відповідача від 16.11.2020 року № 905290185614 відмовлено в перерахунку пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723, з 01.10.2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10.12.2015 року № 889-VІІІ "Про державну службу" виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відтак, оскільки, ОСОБА_1 вже була призначена пенсія згідно Закону України "Про державну службу" з 12.05.2017 року, а проведення перерахунків пенсій зазначеній категорії осіб діючим законодавством не передбачене, то на переконання сторони відповідача, підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії державного службовця, з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 № 10-42/270-20 та № 10-42/271-20, виданих Головним управлінням статистики у Вінницькій області, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року.

З 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягай віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 "Про державну службу" лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899 "Про державну службу", та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 "Про державну службу" вік і страховий стаж.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, - визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України "Про державну службу" не призначалась.

Суд зазначає, що після призначення позивачу з 12.05.2017 року пенсії державного службовця, останній продовжував працювати на посаді державної служби до листопада 2020 року, що не заперечується відповідачем.

Правовідносини обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 (далі - Порядок № 622).

Згідно з пунктом 31 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-V111 "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Позивачу призначена пенсія державного службовця у 2017 році, коли вже діяв Закон № 889-VIII, однак норми цього Закону (п. 10 Прикінцевих та перехідних положень) надають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723. При цьому, після призначення у 2017 році пенсії державного службовця, позивач продовжував працювати на посаді державної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно із статтею 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - стаття 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 та довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 09.11.2020 року №10-42/271-20 (а.с. 16) судом встановлено, що за період з травня 2017 року по жовтень 2020 року на всі види оплати праці нараховувався та сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про протиправність дій відповідача щодо прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії державного службовця, з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року № 10-42/270-20 та № 10-42/271-20, виданих Головним управлінням статистики у Вінницькій області. Відтак, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 905290185614 від 16.11.2020 року підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то така вимога є похідною від основної та підлягає задоволенню в силу пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України.

Визначаючись з приводу дати з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі відповідних довідок 12.11.2020 року, тобто до 15 числа місяця включно, то перерахунок його пенсії необхідно провести з 01.11.2020 року, як вірно визначив ОСОБА_1 .

Відтак, позовна вимога зобов`язального характеру підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01.11.2020 року перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року №10-42/270-20 та № 10-42/271-20, виданих Головним управлінням статистики у Вінницькій області, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до положень статті 9 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн., належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Окрім того, за змістом позову представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

З приводу зазначеного суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини першої, другої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною згодою. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений час адвокатом, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги №11/20-а/30 від 30.11.2020 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.11.2020 року №11/20-а/30, детальний розрахунок суми судових витрат, які понесено позивачем у зв`язку з розглядом справи №120/8012/20-а в суді першої інстанції від 13.01.2021 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 13.01.2021 року, квитанція № 11/20-а/30/1 від 30.11.2020 року, що підтверджує оплату у розмірі 5000,00 грн. за надані послуги.

Як видно з матеріалів справи, 30.11.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №11/20-а/30.

Предметом даного договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту, в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів клієнту щодо проведення обрахунку пенсії державного службовця з урахуванням складових заробітної плати для призначення пенсії.

Як вбачається із детального розрахунку від 13.01.2021 року акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 13.01.2021 року позивачеві надано такі юридичні послуги:

- зустріч, консультація клієнта (1 год.) - 500,00 грн.,

- ознайомлення з документами клієнта (2 год.) - 1000,00 грн.,

- вивчення нормативної бази, що регулює вирішення питань клієнта (3 год.) - 1500,00 грн.,

- узгодження правової позиції та отримання документів від клієнта (1 год.) - 500,00 грн.,

- підготовка позовної заяви та подання її до суду (3 год.) - 1500,00 грн.

Суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано достатньо сталу практику їх розгляду. Отже, вивчення нормативно бази, узгодження правової позиції та підготовка позовної заяви не вимагали значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, виходячи з обсягу та характеру матеріалів, як доказів у справі, кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг визначених в акті є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 5000,00 грн. як витрат на правничу допомогу є необґрунтованими.

Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у даній справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року № 10-42/270-20 та № 10-42/271-20, виданих Головним управлінням статистики у Вінницькій області.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області № 905290185614 від 16.11.2020 року про відмову в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.11.2020 року перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_1 з урахуванням складових заробітної плати, що відображені у довідках від 09.11.2020 року №10-42/270-20 та № 10-42/271-20, виданих Головним управлінням статистики у Вінницькій області, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено: 22.03.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна