Рішення № 95675266, 18.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 р. Справа № 120/743/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчука М.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення відповідача за № 905090194821 від 11.06.2020 про відмову позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 04.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 19.02.2010 позивач отримує пенсію за віком, призначену на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У зв`язку з втратою батька, з яким позивач проживав з 1974 року до дня смерті і на утриманні якого перебував, 04.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Рішенням від 11.06.2020 за № 905090194821 відповідач надав відмову, посилаючись на відсутність законних підстав для цього, оскільки заявник не надав документального підтвердження про визнання його особою з інвалідністю з дитинства та висновку про час настання інвалідності.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується та зазначає, що він є пенсіонером за віком та вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, а тому на підставі п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має право перейти на пенсію по втраті годувальника з дня подання заяви про переведення на такий вид пенсії, тобто з 04.06.2020.

Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України. Так, судом встановлено, що при зверненні до суду позивач не доплатив судовий збір в розмірі 67,00 грн. Тому позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

11.02.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 16.02.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.

10.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як зазначає відповідач, за змісто положень пункту 2 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї є діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Крім того, згідно з частиною третьою цієї ж статті Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відтак відповідач звертає увагу суду, що для вирішення питання про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника позивач повинен надати документальне підтвердження того, що йому встановлена інвалідність до досягнення 18-річного віку. Натомість до своєї заяви від 04.06.2020 позивач додав лише довідку комунального підприємства про спільне проживання з батьком та ведення з ним спільного господарства починаючи з 1974 року і включно до дати смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому відповідач вважає безпідставними посилання представника позивача на пункт 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки вказаний пункт стосується виключно чоловіка (дружини), батька, матері померлого годувальника, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, та не поширюється на позивача, як сина померлого батька.

Також, на думку відповідача, представник позивача необґрунтовано застосовує статтю 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 36 цього Закону, адже законодавець зробив таке посилання для визначення умов, за яких чоловік (дружина), батько, мати померлого годувальника вважаються непрацездатними в цілях призначення пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Поряд з цим, частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оглянувши витребувану у відповідача пенсійну справу ОСОБА_1 № 194821, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що з 19.02.2010 позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, призначену на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.03.2020.

У зв`язку з втратою батька, з яким позивач проживав з 1974 року до дня смерті, 04.06.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. До зави позивач додав власне свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 28.02.1950, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 10.03.2020 та довідку міського комунального підприємства "Управляюча компанія "Господар Люкс" № 05-21 від 28.04.2020 про те, що позивач постійно проживав з батьком ОСОБА_2 з 11.12.1974 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вели спільне господарство.

Рішенням від 11.06.2020 за № 905090194821 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу в призначенні на пенсію по втраті годувальника. Свою відмову відповідач обґрунтував відсутністю підстав для переведення позивача ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (померлого батька) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме ненаданням документального підтвердження про визнання заявника особою з інвалідністю з дитинства та висновку про час настання інвалідності.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) може бути призначена пенсія за вислугу років.

Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.

Згідно із ст. 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

В силу положень ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Виходячи з системного аналізу наведених норм чинного законодавства, суд зазначає, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-IV мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на повному його утриманні та одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

При цьому діти померлого годувальника (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) вважаються непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника, якщо вони не досягли 18 років, або ж старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності);

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти";

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника);

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є непрацездатною особою, оскільки досяг передбаченого законом пенсійного віку та у зв`язку з цим отримує пенсію за віком.

Крім того, суд вважає доведеним факт спільного проживання позивача однією сім`єю зі своїм батьком ОСОБА_2 в період з 11.12.1974 до 10.03.2020. Це підтверджується довідкою міського комунального підприємства "Управляюча компанія "Господар Люкс" № 05-21 від 28.04.2020, згідно з якою позивач постійно проживав з батьком ОСОБА_2 з 11.12.1974 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вели спільне господарство.

Втім, суд зауважує, що в силу положень ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Водночас частиною другою цієї ж статті чітко визначено, хто саме належить до таких непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника та, відповідно, має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV діти померлого годувальника вважаються непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника у випадках: 1) недосягнення ними 18-річного віку та 2) старші цього віку за умови, що вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, тобто діти будь-якого віку, якщо їм встановлено інвалідність з дитинства.

Відповідно до п. 2.18 Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

У матеріалах справи немає відомостей про те, що позивач є особою з інвалідністю. Також судом встановлено, що до своєї заяви від 04.06.2020 про призначення пенсії по втраті годувальника позивач не надав документального підтвердження визнання його особою з інвалідністю з дитинства та висновку про час настання інвалідності.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність законних підстав для переведення позивача, як сина померлого годувальника, з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відтак оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905090194821 від 11.06.2020 по суті є правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

При вирішенні справи суд не бере до уваги посилання позивача на пункт 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV, оскільки його норми стосуються виключно чоловіка (дружини), батька, матері померлого годувальника, а отже, не можуть поширюватись на позивача, як дитину (сина) померлого годувальника, незалежно від того, що позивач є непрацездатним та досяг пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Крім того, помилковими є посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України № 592/4761/17 від 09.10.2020 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду № 240/2788/20 від 03.09.2020, оскільки предмет спору в зазначених справах стосувався призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника дружині (справа № 240/2788/20) та батькові (справа № 592/4761/17) померлих годувальників.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 № 194821 - повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

2) представник позивача: адвокат Савчук Микола Васильович (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

3) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 18.03.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович