Рішення № 95675239, 18.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 березня 2021 р. Справа № 120/7574/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогами визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди навчання позивача з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1983 року, а також роботи за професією помічника машиніста локомотива з 22 липня 1983 року по 04 грудня 1983 року та з 05 лютого 1986 року по 31 липня 1991 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Проте, рішенням №025050001929 від 06 серпня 2020 року відповідач відмовив у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу.

Представник позивача вважає таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, адже, на його думку, відповідачем безпідставно не зараховано до спеціального стажу позивача період його навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти, а також роботи за професією помічником машиніста локомотива.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 14 грудня 2020 року, не надійшов. Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 14 грудня 2020 року отримана відповідачем, що підтверджується розпискою про одержання копії ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі, копії позовної заяви з додатками.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід звернути увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновків, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025050001929 від 06 серпня 2020 року заявнику відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно із поданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 08 місяців 29 днів, з них 11 років 02 місяці 17 днів - пільговий стаж, що дає право на дострокове призначення пенсії за віком як трактористу-машиністу, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, відповідачем зазначено, що у заявника відсутній пільговий стаж за Списком 2, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки до страхового стажу не зараховано періоди з 22 липня 1983 року по 04 грудня 1983 року та з 05 лютого 1986 року по 31 липня 1991 року з огляду на те, що уточнююча довідка про пільговий характер роботи ОСОБА_1 за списком 2 за вказаний період завірена штампом і печаткою організації, що не відповідають чинному законодавству України.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливості призначення пенсій за віком на пільгових умовах врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно із частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи (пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV).

Водночас, з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №38 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 20 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Особливості підтвердження наявного трудового стажу визначені Кодексом законів про працю України та Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Так, відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

Відтак, аналіз наведених приписів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04 березня 2020 у справі №367/945/17 та від 27 квітня 2020 року у справі №367/4230/17 та ряду інших.

В ході судового розгляду встановлено, що записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджується факт роботи позивача з 22 липня 1983 року по 04 грудня 1983 року та з 05 лютого 1986 року по 31 липня 1991 року на посаді помічника машиніста локомотива.

В свою чергу, займана позивачем посада помічника машиніста була передбачена Списком №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, що затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.

Посилання відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні позивачеві вказаних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №2 на те, що уточнююча довідка про пільговий характер роботи ОСОБА_1 за Списком 2 №016/1322 від 08 жовтня 2019 року, що видана філіалом №12 ЗАТ "Внешторгсервіс", не відповідає чинному законодавству України, оскільки видана юридичною особою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, є безпідставними, адже записи в трудовій книжці позивача в повній мірі підтверджують його трудовий стаж за професією, яка віднесена до Списку №2.

Окрім того, слід звернути увагу на тому, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №711/10426/16-а та від 08 квітня 2020 року у справі №428/4816/17.

Разом із тим, відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки факт дійсності довідки філіалу №12 ЗАТ "Внешторгсервіс" №016/1322 від 08 жовтня 2019 року, що підтверджує пільговий характер роботи ОСОБА_1 із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, встановлено рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02 березня 2020 року у справі №144/1451/19, що набрало законної сили, тому, на переконання суду, не потребує доказуванню у цій справі.

Відтак, відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у зарахуванні до пільгового стажу періоди його роботи за професією помічника машиніста локомотива з 22 липня 1983 року по 04 грудня 1983 року та з 05 лютого 1986 року по 31 липня 1991 року.

Отже, рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025050001929 від 06 серпня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, листом Пенсійного фонду України вих. №26863-24177//Б-03/8-0200/20 від 13 жовтня 2020 року заявнику відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоду його навчання з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1983 року у професійно-технічному училищі №8 м. Комунарська за професією помічника машиніста тепловоза.

При цьому, суд враховує те, що відповідачем не зараховано ОСОБА_1 вказаний період до пільгового стажу, адже у рішенні №025050001929 від 06 серпня 2020 року зазначено, що у позивача відсутній пільговий стаж роботи за Списком №2.

Гарантії соціального захисту учня, слухача та випускника професійно-технічного навчального закладу визначені у статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".

Частиною 1 статті 38 цього Закону передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відтак, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що час навчання у професійно - технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявності двох умов, а саме: 1) якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) якщо особа зарахована на роботу за набутою професією.

Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а також дипломом серії НОМЕР_2 підтверджується те, що ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1983 року навчався у професійно-технічному училищі №8 м. Комунарська за професією помічника машиніста тепловоза, а з 22 липня 1983 року, тобто в межах тримісячного строку, був прийнятий на посаду помічника машиніста, що підтверджується записом №2 у трудовій книжці позивача.

Відтак, зазначене дає підстави стверджувати про дотримання позивачем передбачених законодавством умов для зарахування періоду його навчання у професійно - технічному навчальному закладі до стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №607/12395/16-а, від 05 листопада 2020 року у справі №681/1567/17 та ряду інших.

Відтак, дії відповідача щодо незарахування позивачеві періоду його навчання у професійно - технічному навчальному закладі до пільгового стажу є необгрунтованими.

Таким чином, оскільки судом встановлено наявність у позивача не менше половини пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, тому відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" останній має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу періоди його навчання з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1983 року, а також роботи за професією помічника машиніста локомотива з 22 липня 1983 року по 04 грудня 1983 року та з 05 лютого 1986 року по 31 липня 1991 року також підлягає задоволенню.

Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.

Визначаючись із датою, з якої позивачу слід призначити пенсію, суд враховує приписи частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, відповідно до яких пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Зі змісту листа Пенсійного фонду України вих. №26863-24177//Б-03/8-0200/20 від 13 жовтня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії 29 липня 2020 року, тобто поза межами трьохмісячного строку з дня досягнення пенсійного віку.

Таким чином, пенсію позивачу слід призначити з дати звернення ОСОБА_1 із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1681,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 04 грудня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1681,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025050001929 від 06 серпня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку з 29 липня 2020 року, зарахувавши до пільгового стажу період його навчання у професійно-технічному училищі №8 м. Комунарська з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1983 року, а також періоди роботи за професією помічника машиніста локомотива з 22 липня 1983 року по 04 грудня 1983 року та з 05 лютого 1986 року по 31 липня 1991 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1681 (однієї тисячі шістсот вісімдесят однієї) гривні 60 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 18.03.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович