Ухвала суду № 95675124, 16.03.2021, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

16 березня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/403/20 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі судового засідання Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання арбітражного керуючого Арсонова В.В. (вих.№01-34/212 від 29.11.20), у справі за заявою боржника,

Боржник: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Кредитори:

1-Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966

2-ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

представники учасників справи: в судове засідання не з`явились;

У судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Обставини справи:

14.03.20 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи було прийнято до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 01.06.20.

За наслідками розгляду справи в підготовчому засіданні, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.06.20 відкрито провадження у справі №927/403/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 01.06.20; введено процедуру реструктуризації боргів боржника з 01.06.20; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Арсонова В.В.; призначено попереднє засідання на 15.07.2020 року.

15.07.20 проведено попереднє судове засідання, за наслідками якого суд виніс ухвалу, якою, зокрема: задоволено заяви Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання кредиторських вимог на суму 333 689,26 грн та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) про визнання кредиторських вимог на суму 60 тис. доларів США в еквіваленті 1 602 000,00 грн); визнано кредиторські вимоги до боржника- ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та включено до Реєстру вимог наступних кредиторів:

-Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) на суму 333 689,26 грн., з включенням: 206 760,39 грн - до другої черги, 126 928,87 грн - до третьої черги реєстру вимог кредиторів;

- ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на суму 60 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 602 000,00 грн з включенням до другої черги реєстру вимог кредиторів.

Ухвалами суду від 15.07.20, 06.08.20 та 06.10.20 заяви арбітражного керуючого Арсонова В.В. про виплату грошової винагороди керуючому реструктуризацією за період з 01.06.20 по 30.06.20, 01.07.20 по 31.07.20, 01.08.20 по 31.08.20 задоволено та сплачено основну грошову винагороду за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок авансованих боржником коштів за період з 01.06.20 по 30.06.20, 01.07.20 по 31.07.20, 01.08.20 по 31.08.20 на загальну суму 31 530,00 грн шляхом перерахування на відповідні банківські реквізити.

Ухвалою суду від 03.11.20 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 зі строком його виконання протягом 48 місяців з дня затвердження плану; припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Арсонова В.В.; затверджено звіт про грошову винагороду арбітражного керуючого Арсонова В.В. (керубчого реструктуризацією) та витрати по справі №927/403/20 за період з 01.06.20 по 03.11.20.; у задоволенні заяви (вих.№01-34/201 від 02.11.20) арбітражного керуючого Арсонова В.В. про стягнення з боржника-фізичної особи ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Арсонова В.В. кошти у сумі 36357,51 грн, з яких: 25135,01 грн -оплата грошової винагороди, 11222,50 грн витрати керуючого реструктуризацією Арсонова В.В. відмовлено.

У межах справи від арбітражного керуючого Арсонова В.В. надійшло клопотання (вих.№01-34/212 від 29.11.20), яким просить суд стягнути на його користь за виконання арбітражним керуючим Арсоновим В.В. повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 в період з 01.06.20 року по 03.11.20 основну грошову винагороду арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Арсонова В.В. та витрати по справі, понесені арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) Арсоновим В.В. з кредиторів:

-Головного управління ДПС у Чернігівській обл. (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код 43143966) 4 155,66 грн., з яких: 2 872,93 грн. - основна грошова винагорода арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією), 1 282,73 грн. - витрати по справі, понесені арбітражним керуючим (керуючий реструктуризацією) Арсоновим В.В.

-фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) 32 201,85 грн., з яких: 22 262,08 грн. - основна грошова винагорода арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією), 9 939,77 грн. - витрати по справі, понесені арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) Арсоновим В.В.

Ухвалою суду від 23.12.21 зазначене клопотання арбітражного керуючого Арсонова В.В. (вих.№01-34/212 від 29.11.20) прийнято до розгляду.

У зв`язку з відсутністю доказів повідомлення належним чином кредитора ОСОБА_2 про час та місце розгляду клопотання, розгляд справи ухвалами суду від 26.01.21 та 22.02.21 відкладався до 22.02.21, до 16.03.21.

Учасники по справі належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, призначеного на 16.03.21, однак представники в судове засідання не з`явились.

15.03.21 на адресу суду від кредитора гр. ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на клопотання арбітражного керуючого про стягнення грошової винагороди та понесених витрат з кредиторів боржника. Одночасно у поданих запереченнях кредитором викладено клопотання про розгляд справи за відсутності останнього. Суд клопотання про розгляд без участі задовольнив та залучив до матеріалів справи.

Суд, розглянувши матеріали клопотання арбітражного керуючого Арсонова В.В. про стягнення грошової винагороди та понесених витрат, заперечення кредитора, встановив наступні обставини.

В обґрунтування поданого клопотання арбітражний керуючий Арсонов В.В. зазначає, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг керуючого реструктуризацією має відповідати положенням не лише Кодекс України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права. Відсутність чіткого нормативного регулювання у профільному законі питання оплати праці арбітражного керуючого за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

Враховуючи, що ухвалою суду від 15.07.20 затверджено кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області у розмірі 4 155,66 грн та фізичної особи ОСОБА_3 у розмірі 32 201,85 грн., арбітражний керуючий просить стягнути грошової винагороди та понесених витрат з кредиторів, пропорційно розміру основного боргу конкурсних кредиторів, а саме: з Головного управління ДПС у Чернігівській області -11,43% від загальної суми стягнення, а з фізичної особи ОСОБА_3 -88,57% від загальної суми стягнення.

В нормативно правове обґрунтування вищевказаного клопотання арбітражний керуючий Арсонов В.В. зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Згідно з ч. 4 ст. 30 КУзПБ витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, норми Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають право арбітражного керуючого на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, конкретизують положення Основного Закону, є правовою підставою для отримання арбітражним керуючим винагороди за виконану роботу.

Згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Арбітражний керуючий Арсонов В.В. зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, підсумкового звіту керуючого реструктуризацією, арбітражним керуючим Арсоновим В.В. вчинено ряд дій та заходів у відповідності з вимогами КУзПБ. При цьому будь-які скарги чи заперечення з боку кредитора у справі, інші обставини, які б свідчили про неналежне виконання керуючим реструктуризацією свої повноважень, в матеріалах справи відсутні.

Отже, зважаючи на викладені обставини, арбітражний керуючий Арсонов В.В., просить суд стягнути на його користь оплату послуг за здійснення повноважень керуючого реструктуризацією боржника за рахунок кредиторів пропорційно до визнаних кредиторських вимог.

У свою чергу кредитор ОСОБА_3 не погоджується з вимогами арбітражного керуючого про стягнення з кредиторів грошової винагороди та посилається на наступні обставини. Посилаючись на приписи ст.11 Цивільного кодексу України, кредитор вказує, що між ним та арбітражним керуючим Арсоновим В.В. відсутні підтави виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених вказаними приписами, а тому, він, як кредитор, не зобов`язаний здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого Арсонова В.В. Крім того, кредитор зазначив, що ухвалою від 03.11.20 суд відмовив у задоволенні заяви арбітражного керуючого Арсонова В.В. про стягнення з ініціюючого кредитора-фізичної особи ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Арсонова В.В. кошти у сумі 36357,51 грн, з яких: 25135,01 грн -оплата грошової винагороди, 11222,50 грн витрати керуючого реструктуризацією Арсонова В.В., посилаючись на приписи ч.2 ст. 30, п.7 ч.2 ст. 124, ч.7 ст. 126 КУзПБ. Таким чином, кредитор просить відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого.

Суд стосовно змісту заперечень кредитора ОСОБА_3 вважає необхідним зауважити, що відповідно до змісту ухвали від 03.11.20 суд відмовив у стягненні винагороди та витрат з боржника, який ініціював провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною першою статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абзац 6 частини другої статті 30 КУзПБ).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 30 КУзПБ встановлено, право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Згідно з абзацом 7 частини другої статті 30 КУзПБ у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Судом встановлено, що боржник немає можливості здійснювати господарську діяльність. Продаж майна банкрута можливий на стадії ліквідаційної процедури чи процедури погашення боргів боржника - фізичної особи.

У цій справі відсутні рішення комітетом кредиторів про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалося.

Водночас, суд зазначає, що згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Суд відзначає, що як вбачається із матеріалів справи, відповідно до протоколу перших зборів кредиторів боржника від 29.07.20 схвалено звіт керуючого реструктуризацією Арсонова В.В. про винагороду і витрати по справі №927/403/20.

Суд звертає увагу на те, що вказаний звіт було погоджено присутніми кредиторами: ГУ ДПС у Чернігівській області та Ганяйло О.М. у повному обсязі та без зауважень.

Судом встановлено, що вказаний протокол не скасований, а рішення прийняті останнім є чинними.

Вказана позиція суду кореспондується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду у справі № 918/454/18 від 16 липня 2020 року.

Окрім того, слід зазначити, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвалу суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.

Згідно з ч. 6 ст. 30 КУзПБ, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування втрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, керуючим реструктуризацією подано на затвердження суду звіт про грошову винагороду арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) та витрати по справі за період з 01.06.20 по 03.11.20, які складають 25135,01 грн-оплата грошової винагороди та 11222,50 грн витрат керуючого реструктуризацією, затвердженого протоколом перших зборів кредиторів від 29.07.20, який ухвалою від 03.11.20 був затверджений судом.

Із змісту ч. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства слідує, що оплата послуг арбітражного керуючого за період виконання ним своїх повноважень може здійснюватися й з фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, якщо такий створено комітетом кредиторів боржника. При цьому, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд вправі застосувати такий принцип дорозподілу між кредиторами витрат, пов`язаних з проведенням процедури розпорядження майном (в тому числі на виплату грошової винагороди ліквідатора), за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди розпоряднику майна чи відшкодування його витрат, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/32824/15 зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг розпорядника майна в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Суд касаційної інстанції зазначає в постанові, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 10 липня 2019 року у справі № 15/60-б зазначив, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг розпорядника майна в залежність від обсягу діяльності, від розміру вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Суд також виходить з правової позиції Верховного Суду щодо визначення джерел грошової винагороди арбітражного керуючого, викладеної у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі № 916/1503/17. Верховний Суд зазначив, що "Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого - розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим, Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, вона повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування цих норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 912/1783/16).

Верховний Суд робить правовий висновок для новітньої історії конкурсного права, що у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі пропорційно на кредиторів, є правомірним.

Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, станом на час подання арбітражним керуючим заяви стягнення сум грошової винагороди та здійснення витрат розпорядника майна, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень розпорядника майна у справі на кредиторів у справі, є правомірним.

Також, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 912/1783/16, від 04 жовтня 2018 року по справі № 916/1503/17 та від 30 січня 2019 року по справі № 910/32824/15).

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що КУзПБ встановлює, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу (абзац 6 ч. 2 ст. 30). Ця норма є загальною для усіх процедур, передбачених цим Кодексом.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29 червня 2004 року заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53.

Відповідно, відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, а саме ухвали Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №12/23-Б.

Той факт, що не сформовано ліквідаційну масу, а також, що кредиторами не створено відповідного грошового фонду, право на утворення якого було передбачено попередніми законодавчими актами, що регулювали процедуру ліквідації банкрута, так і чинним Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредиторів від обов`язку платити арбітражному керуючому за виконання роботи (позиція Верховного Суду у справі № 918/454/18 від 16 липня 2020 року).

Відтак, виходячи з наведених законодавчих положень та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Арсонова В.В. та про покладення обов`язку оплати послуг за виконання повноважень керуючого реструктуризацією по справі № 927/403/20 в період з 01.06.20 року по 03.11.20 за рахунок кредиторів пропорційно до визнаних судом кредиторських вимог, а саме з Головного управління ДПС у Чернігівській області та ОСОБА_2 .

Водночас, перевіривши розрахунок, суд встановив помилковість у розрахунку. Так, враховуючи, що згідно ухвали суду від 15.07.20, визнано кредиторські вимоги до боржника на загальну суму 1935689,26 грн, з яких:-Головного управління ДПС у Чернігівській області всього на суму 333 689,26 грн; - ОСОБА_2 на суму 60 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1602000,00 грн., розмір вимог Головного управління ДПС у Чернігівській області у відсотковому відношенні складатиме 17,24 % (замість 11,43%); ОСОБА_2 -складатиме 82,76% (замість 88,57%). Таким чином, з Головного управління ДПС у Чернігівській області підлягають стягненню пропорційно до задоволених судом грошовим вимогам грошова винагорода в сумі 4333,28 грн та 1934,76 грн понесених витрат; з ОСОБА_2 підлягають стягненню пропорційно до задоволених судом грошовим вимогам грошова винагорода в сумі 20801,73 грн та 9287,74 грн понесених витрат;

Керуючись ст.ст. 12, 30, 60, Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Клопотання арбітражного керуючого Арсонова В.В. (вих.№01-34/212 від 29.11.20) задовольнити.

2.Стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) на користь арбітражного керуючого Арсонова Віталія Вікторовича (ІПН НОМЕР_3 , Акціонерний банк "Південний", код 20953647, банк отримувача: Акціонерний банк "Південний", МФО 328209, рахунок: НОМЕР_4 ) пропорційно до задоволених судом грошовим вимогам грошову винагороду в сумі 4333,28 грн та 1934,76 грн понесених витрат по справі.

3.Стягнути з ОСОБА_3 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Арсонова Віталія Вікторовича (ІПН НОМЕР_3 , Акціонерний банк "Південний", код 20953647, банк отримувача: Акціонерний банк "Південний", МФО 328209, рахунок: НОМЕР_4 ) пропорційно до задоволених судом грошовим вимогам грошову винагороду в сумі 20801,73 грн та 9287,74 грн понесених витрат по справі.

4.Видати накази.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 22.03.2021 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/