Рішення № 95675024, 16.03.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа № 924/1384/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термохід ЛТД" м. Київ

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м.Нетішин Хмельницької області

про стягнення 307931,70 грн

Представники сторін:

позивач: Малишко Ю.М. - директор, діє на підставі рішення засновника № 01 від 13.11.2018 та наказу № 1 від 08.01.2019, Юрчишина Н.І. - представник, діє на підставі довіреності №2021/22.02 від 22.02.2021

відповідач: не з`явився

Рішення проголошується 16.03.2021, оскільки в судовому засіданні 01.03.2021 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 28.12.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Термохід ЛТД" м. Київ до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м.Нетішин Хмельницької області про стягнення 307931,70 грн, з яких 296345,04грн заборгованість, 4335,26грн 3% річних, 7251,40грн інфляційні втрати. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020 позивач здійснив відповідачу поставку товару загальною вартістю 418182,72грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН-0000004 від 17.03.2020, № РН-0000005 від 19.03.2020, №РН-0000006 від 01.04.2020, №РН-0000010 від 20.07.2020, № РН-0000011 від 01.09.2020. Відповідач здійснив оплату за отриманий товар лише частково на суму 121837,68грн. Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 296345,04грн. В зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати в розмірі 7251,40грн за травень - листопад 2020 року, 4335,26грн 3% річних за період з 18.04.2020 по 20.12.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.12.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 28.01.2021, після усунення недоліків позовної заяви, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №924/1384/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 11:00 год. 01 березня 2021 року.

В судовому засіданні 01.03.2021 суд оголосив перерву до 14:30 год. 16 березня 2021 року, про що винесена ухвала із занесенням до протоколу судового засідання.

Представники позивача в судовому засіданні 16.03.2021 підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та заявили усне клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів, які надійшли на адресу суду 15.03.2021 (докази часткової оплати відповідачем отриманого товару). В обґрунтування поважності причин неподання виписки по рахунку позивачі вказували, що про необхідність подання вказаного доказу дізнались лише в судовому засіданні 01.03.2021.

При розгляді вказаного клопотання суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Враховуючи заявлене позивачем клопотання про долучення доказів із зазначенням причин своєчасного неподання, які судом визнані поважними, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, суд поновив позивачу процесуальний строк для подання доказів та прийняв до розгляду виписку по рахунку позивача, про що була винесена ухвала із занесенням до протоколу судового засідання від 16.03.2020.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи судова повістка. У відзиві на позов, який надійшов до суду в межах строку, встановленого судом, відповідач вказує, що відповідач своєчасно подав до облікової системи "Фінансові потоки" заявку на використання коштів для оплати товару за договором №16198/53-124-01-20-11888 від 11.03.2020 відповідно до діючого у ДП "НАЕК" Енергоатом" порядку здійснення платежів. Але ВП ХАЕС не був своєчасно профінансований через вкрай низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Станом на сьогоднішній день за підсумками січня-грудня 2020 року ДП "НАЕК "Енергоатом" не отримало за відпущену електроенергію близько 11 млрд грн. Всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету та для забезпечення безпеки в роботі АЕС. Відповідач, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, зазначає, що оплата поставленого за договором товару не була проведена у повному обсязі вчасно, в зв`язку із вкрай важким фінансовим становищем компанії та внаслідок дії об`єктивних та незалежних від ВП "Хмельницька АЕС" обставин, які, на думку відповідача, можна розцінювати як надзвичайні та невідворотні. Також посилаючись на розділ 7 договору, п. 2 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", вказує, що договір між позивачем та відповідачем був укладений до моменту введення будь-яких карантинних обмежень, і у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань відстрочується пропорційно на час їх дії. Звертає увагу, що розрахунок інфляційних втрат проведений позивачем без врахування висновків Верховного Суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Також наводить позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/417/18, в якій суд дійшов висновку про можливість зменшення як неустойки, штрафу, так і 3 % річних. Із усіх вищевказаних підстав просить у позові відмовити.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термохід ЛТД"" (далі - постачальник) 11.03.2020 було укладено договір поставки № 16198/53-124-01-20-12888 (далі - договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти і оплатити спецклеї в асортименті за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 до договору (додаток № 1). Найменування, виробник, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Кількість та асортимент товару зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (п.2.5 договору).

За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару становить протягом 30-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця на поставку партії товару.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад № 3, вул.Енергетиків, 36, м.Нетішин, Хмельницької області, 30100 (п. 3.2 договору).

У п. 4.1 договору визначено, що ціна по договору становить 433335,00грн, крім того ПДВ 20% 86667,00 грн. Всього: ціна договору 520002,00грн.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п. 4.2 договору).

За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 6.2 договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору.

Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п.п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства (п. 7.5 договору).

Договір вважається укладеним з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 (п. 11.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком № 1 до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 520002,00грн з ПДВ.

На виконання умов договору поставки № 16198/53-124-01-20-12888 від 11.03.2020 та специфікації № 1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 418182,72грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000004 від 17.03.2020 на суму 296657,52грн, №РН-0000005 від 19.03.2020 на суму 49442,16грн (дата підписання накладної відповідачем 20.03.2020), №РН-0000006 від 01.04.2020 на суму 49752,00грн, №РН-0000010 від 20.07.2020 на суму 11310,00грн, № РН-0000011 від 01.09.2020 на суму 11 021,04грн. (дата підписання накладної відповідачем 03.09.2020). Вказані накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень.

Позивач 08.09.2020 та 05.11.2020 звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за договором поставки товару № 16198/53-124-01-20-12888 від 11.03.2020 та повідомляв, що у разі не сплати боргу змушений буде звернутися до суду.

Відповідач у листах від 01.09.2020 та 26.11.2020, адресованих позивачу, повідомляв, що кредиторська заборгованість ВП "Хмельницька АЕС" перед ТОВ "Термохім ЛТД" включена до графіка першочергових платежів ВП ХАЕС, і відповідач вживає всіх можливих заходів для виконання своїх зобов`язань.

Також відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 121837,68грн, а саме: 24.09.2020 - 110033,52 грн з призначенням платежу "Пог.кред.заб. за отримані ТМЦ зг.дог.16198/53-124-01-20-12888 від 11.03.2020, накл. № РН-0000004 від 17.03.2020" та 24.09.2020 - 11804,16грн з призначенням платежу "Пог.кред.заб. за отримані ТМЦ зг.дог.16198/53-124-01-20-12888 від 11.03.2020, накл. № РН-0000005 від 19.03.2020"

Оскільки відповідач не сплатив в повному обсязі заборгованості за отриманий товар, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 307931,70грн, з яких 296345,04грн заборгованість, 4335,26грн 3% річних, 7251,40грн інфляційні втрати.

Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки № 16198/53-124-01-20-12888 від 11.03.2020 та специфікації № 1 позивач передав, а відповідач прийняв товар (спецклеї в асортименті) на загальну суму 418182,72грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковими накладними № РН-0000004 від 17.03.2020, № РН-0000005 від 19.03.2020, №РН-0000006 від 01.04.2020, №РН-0000010 від 20.07.2020, № РН-0000011 від 01.09.2020.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У п. 5.1 договору сторони передбачили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад № 3, вул.Енергетиків, 36, м.Нетішин, Хмельницької області, 30100 (п. 3.2 договору). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).

Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи видаткових накладних, датою підписання останніх відповідачем, а отже і датою поставки товару згідно з п. 6.3 договору є: за накладною № РН-0000004 від 17.03.2020 - 17 березня 2020 року; за видатковою накладною № РН-0000005 від 19.03.2020 - 20 березня 2020 року, за видатковою накладною №РН-0000006 від 01.04.2020 - 01 квітня 2020 року, за видатковою накладною №РН-0000010 від 20.07.2020 - 20 липня 2020 року, за видатковою накладною № РН-0000011 від 01.09.2020 - 03 вересня 2020 року.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання слід враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання з оплати перед позивачем, починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після здійснення поставки товару.

Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Враховуючи викладене, положення п.п. 5.1, 6.3 договору та встановлену судом дату поставки товару, відповідач повинен був провести розрахунки за отриманий товар у наступні строки:

- за товар, отриманий за видатковою накладною № РН-0000004 від 17.03.2020 (296657,52 грн) - у строк по 16.04.2020;

- за товар, отриманий за видатковою накладною № РН-0000005 від 19.03.2020 (49442,16грн ) - у строк по 20.04.2020, зважаючи на те, що 19 квітня 2020 року є вихідним днем;

- за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000006 від 01.04.2020 (49752,00грн) - у строк по 04.05.2020, оскільки 01-03 травня 2020 року є вихідними днями;

- за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000010 від 20.07.2020 (11310,00грн,) - у строк по 19.08.2020;

- за товар, отриманий за видатковою накладною № РН-0000011 від 01.09.2020 (11 021,04грн.) - у строк по 05.10.2020, оскільки 03-04 жовтня 2020 року є вихідними днями.

Суд встановив, що відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 121837,68грн, а саме: 24.09.2020 - 110033,52 грн за видатковою накладною № РН-0000004 від 17.03.2020 та 24.09.2020 - 11804,16грн за видатковою накладною № РН-0000005 від 19.03.2020, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 296345,04грн, в тому числі за видатковою накладною № РН-0000004 від 17.03.2020 залишок боргу складає 186624,00грн, за видатковою накладною № РН-0000005 від 19.03.2020 залишок боргу - 37638,00грн.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги, що відповідач не надав, а матеріали справи не місять доказів здійснення повної оплати вартості отриманого товару.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 296345,04грн основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявив до стягнення 3% річних в розмірі 4335,26 грн, з яких 1434,04 грн за період з 18.04.2020 по 23.09.2020, нараховано на суму боргу 110033,52грн; 1346,14грн за період з 24.09.2020 по 20.12.2020 - на суму боргу 186624,00грн; 148,04грн за період з 24.04.2020 по 23.09.2020 - на заборгованість 11804,16грн; 271,49грн за період з 24.09.2020 по 20.12.2020 - на заборгованість 37638,00грн; 950,18грн за період з 02.05.2020 по 20.12.2020 - на заборгованість 49752,00грн; 113,10грн за період з 21.08.2020 по 20.12.2020 - на заборгованість 11310,00грн; 27,27 грн за період з 02.10.2020 по 20.12.2020 - на заборгованість 11021,04грн.

Суд зазначає, що зважаючи на приписи ч.5 ст. 254 ЦК України, положення п.п. 5.1, 6.3 договору та встановлені судом строки проведення оплати за товар, у позивача виникло право на нарахування 3% річних, починаючи з наступного дня після настання строку оплати, в тому числі за видатковою накладною №РН-0000006 від 01.04.2020 - з 05.05.2020, за видатковою накладною №РН-0000011 від 01.09.2020 - з 06.10.2020.

Однак, позивач при проведенні розрахунку 3 % річних на заборгованість за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000006 від 01.04.2020 помилково здійснив нарахування з 02.05.2020, а за видатковою накладною №РН-0000011 від 01.09.2020 - з 02.10.2020.

В зв`язку із вказаним суд в межах заявленого позивачем періоду та з врахуванням визначеної останнім суми заборгованості, на яку проведено нарахування, здійснив перерахунок та встановив, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення 3 % річних в розмірі 4319,42грн, в тому числі 937,95грн - нараховані на заборгованість в сумі 49752,00грн за період з 05.05.2020 по 20.12.2020 та 68,66грн - на заборгованість в сумі 11021,04грн за період з 06.10.2020 по 20.12.2020.

Позовні вимоги щодо стягнення 15,84грн 3 % річних є безпідставними.

Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 7251,40грн, з яких 215,99 грн за травень-вересень 2020 року, нараховано на суму боргу 110033,52грн; 4316,61грн за жовтень-листопад 2020 року - на суму боргу 186624,00грн; 23,17грн за травень-вересень 2020 року - на заборгованість 11804,16грн; 870,57грн за жовтень-листопад 2020 року - на заборгованість 37638,00грн; 1250,68грн за травень-листопад 2020 року - на заборгованість 49752,00грн; 319,46грн за вересень-листопад 2020 року - на заборгованість 11310,00грн; 254,92 грн за жовтень-листопад 2020 року - на заборгованість 11021,04грн.

Суд зазначає, що при проведенні перерахунку інфляційних втрат з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, тобто здійснення розрахунку індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і на всю суму заборгованості відповідача, розмір інфляційних втрат буде перевищувати заявлений позивачем до стягнення у даній справі. Це зумовлене тим, що позивач нарахував інфляційні втрати лише на частину суми заборгованості, яка існувала в період з 18.04.2020 по 23.09.2020 та в період з 24.04.2020 по 23.09.2020.

За таких обставин, зважаючи на положення ст. 14 ГПК України, яка визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, то суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в межах заявленого позивачем до стягнення розмірі - 7251,40грн.

Доводи відповідача з приводу наявності форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Положеннями 7.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).

Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні" або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства (п. 7.5 договору).

З аналізу наведених норм та положень договору слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Однак відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявності форс-мажорних обставин для відповідача, і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов`язання за договором.

З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене наявністю заборгованості перед відповідачем ДП "Енергоринок". При цьому суд також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача, доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з огляду на неоднакові фактичні обставини даної справи та справи №902/417/18

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 296 345,04 грн заборгованості, 4319,42 грн 3 % річних, 7251,40 грн інфляційних втрат. У стягненні 15,84грн 3% річних суд відмовляє.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв`язку із тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термохід ЛТД" м. Київ до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м.Нетішин Хмельницької області про стягнення 307931,70 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термохід ЛТД" (м. Київ, вул.Михайла Бойчука, 17, офіс 213, код 42627523) 296 345,04 грн (двісті дев`яносто шість тисяч триста сорок п`ять гривень 04 коп.) заборгованості, 4319,42 грн (чотири тисячі триста дев`ятнадцять гривень 42 коп.) 3 % річних, 7251,40 грн (сім тисяч двісті п`ятдесят одна гривня 40 коп.) інфляційних втрат, 4618,98грн (чотири тисячі шістсот вісімнадцять гривень 98 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 15,84грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.03.2021.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 3 примірниках:

1- до справи,

2 - позивачу (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17, оф. 213),

3- відповідачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.