Ухвала суду № 95674851, 15.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"15" березня 2021 р. Справа № 922/4132/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської обласної ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м.Харків про про стягнення 27908,27 грн. за участю представників:

позивача - Погуляєва Т.В. (довіреність №01-43/31 від 11.01.2021 року);

відповідача - Басарт Л.А. (довіреність №7 від 11.01.2021 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська обласна рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення 27908,27 грн. за договором оренди №46 від 01.09.2003 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4132/20 в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні з викликом сторін на 09.02.2021 року, в якому було оголошено перерву до 15.03.2021 року.

Сторони надали до суду наступні документи:

- клопотання позивача (вх.№1233 від 19.01.21, а.с.207) про заміну банківських реквізитів;

- клопотання відповідача (вх.№1756 від 25.01.21, а.с.216) про проведення судового засідання з викликом сторін);

- відзив відповідача (вх.№2912 від 05.02.21, а.с.241-246) про відмову в задоволенні позову;

- заява відповідача (вх.№ 2914 від 05.02.21, а.с.263) про застосування строку позовної давності в 1 рік (ч.6 ст.232 ГК) до пені та 3 роки до боргу (ст.257 ГК);

- заява відповідача (вх.№5920 від 15.03.21) про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення з подібних правовідносин у справі №903/451/20 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Надані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 15.03.2021 року підтримував заяву про зупинення провадження у справі.

Позивач заперечував проти зупинення провадження у справі, вважає, що на сьогодні сформована Верховним судом правова позиція щодо практики вирішення аналогічних спорів.

Розглянувши клопотання відповідача (вх.№5920 від 15.03.21) про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

В даному клопотанні відповідач просить суд зупинити провадження у справі №922/4132/20 до закінчення перегляду судового рішення з подібних правовідносин у справі №903/451/20 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та подане клопотання, суд встановив, що позов по справі №922/4132/20 обґрунтовано тим, що за Додатковою угодою №1 від 10 жовтня 2008 року до договору оренди комунального майна № 46 від 01 вересня 2003 року (п.3.6) у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до обласного бюджету. Строк дії даного договору сплинув 01 серпня 2016 року.

Своїми листами ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (вих.№ 421 від 24.06.16 та вих.№15 від 11.01.17) повідомило Обласну раду про відсутність наміру продовжувати дію Договору оренди комунального майна № 46.

Відповідач зазначав, що після закінчення дії договору оренди позивач ухилявся від підписання акту приймання-передачі майна майже 2,5 роки, підписавши його тільки 27.12.2018 року після подання позову відповідачем до суду про спонукання облради прийняти цілісний майновий комплекс за адресою: м.Харків, вул.Боротьби, б.1, із оренди та визнати укладеними акт приймання-передачі (справа №922/3407/18), у зв`язку з чим, вважає позовні вимоги щодо стягнення орендної плати безпідставним через прострочення кредитора (ч.1 ст.613 ЦК) та невикористання спірного майна.

В ухвалі Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №903/451/20 зазначено наступне:

"12. В обґрунтування своєї позиції касаційний скаржник посилається на висновок, викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 року у справі №910/20370/17, відповідно до якого законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №924/195/16 та від 11.05.2018 у справі №926/2112/17.

13. У постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №904/6888/17, на яку теж посилається скаржник, зазначено, що "повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється".

42. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що відповідно до статті 785 ЦК України право орендодавця на отримання орендної плати припиняється одночасно з припиненням договору оренди. Орендодавець може звертатися до суду за стягненням заборгованості по орендній платі, лише у випадку, якщо така заборгованість орендаря перед орендодавцем виникла у період дії договору оренди.

45. Після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору оренди, належним способом захисту у цьому разі є позов орендодавця про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявність вини у такому неповерненні.

47. У разі якщо орендар після закінчення строку дії договору оренди не повертає майно, то орендодавець також має право на стягнення збитків у передбаченому законом порядку. Розмір збитків може дорівнювати розміру неотриманої орендної плати (упущена вигода). Такі збитки можуть включати й інші складові (компенсація витрат орендодавця на комунальні послуги тощо).

48. Інший підхід на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю, стягується і орендна плата, передбачена договором, і неустойка. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 викладена позиція про те, що "одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України".

52. У справі, що розглядається, відповідно до укладеного сторонами Договору оренди останній припинив свою дію 31.12.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Суди попередніх інстанцій вважали, що припинення нарахування орендної плати пов`язано не із закінченням строку Договору, а з моментом підписання сторонами відповідного акту про повернення орендарем предмета оренди; суд першої інстанції дійшов висновку, що орендар не надав доказів на підтвердження передачі майна з оренди (дефектний акт від 03.01.2020 не є таким доказом), а суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив, вважаючи, що дефектний акт від 03.01.2020 свідчить про повернення позивачем орендованого майна відповідачу. Відповідач (орендодавець) стверджує, що акт приймання-передачі на момент звернення орендаря до суду (19.06.2020) так і не був підписаний. Орендар стверджує, що він приміщенням не користується з 03.01.2020, оскільки відповідно до умов договору звільнив це приміщення і підготував його для повернення орендодавцю.

53. З посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), та положення статті 20 ГК України, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач обрав спосіб захисту, який передбачений законом та такий, що є ефективним в розумінні досягнення бажаного для позивача правового результату, право та інтерес якого, як він сам зазначив, порушені. Звертаючись до суду з позовом про визнання відсутнім за відповідачем права на нарахування та стягнення орендної плати за Договором, починаючи з 01.01.2020, позивач прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, що узгоджується з передбаченим у статті 20 ГК України способом захисту про визнання наявності або відсутності права.

54. Натомість, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що у випадку звернення особи з позовною вимогою про визнання відсутнім права на нарахування та стягнення орендної плати за укладеним сторонами договором оренди після спливу строку його дії , провадження у справі за такими вимогами необхідно закривати за відсутності юридичного спору, а не вирішувати питання про задоволення чи відмову у задоволенні цих вимог"

57. Отже, вивчивши матеріали касаційних скарг, предмет та підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, заслухавши учасників справи, суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог частини четвертої статті 302 ГПК України з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування статті 16 ЦК України та 20 ГК України, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, з наведених в ухвалі мотивів.".

Вищезазначеною ухвалою справу №903/451/20 за позовом ТОВ "Ексім фуд" до ТОВ "СМП" про визнання відсутнім права на стягнення орендної плати передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Таким чином, необхідною умовою для реалізації господарським судом права на зупинення провадження в справі з підстав, які передбачені п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, є подібність правовідносин, які є предметом дослідження в даній справі з правовідносинами, які переглядатимуться Великою Палатою Верховного Суду в іншій справі.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №903/451/20 щодо вказаної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, господарський суд вважає, що у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №903/451/20 матимуть значення при вирішенні справи №922/4132/20 та підлягатимуть застосуванню у даному спорі, з урахуванням подібності предмету та підстав позовів у цих справах.

Аналогічна позиція визначена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в ухвалі від 03.12.209 року у справі №922/2804/18.

Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді "Верховенство права", схваленій на 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 - 26 березня 2011 року, також зазначала, що однією зі складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка є істотно важливою для питання довіри до судової системи та верховенства права. У цій доповіді також вказано, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункти 44, 46).

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, з урахуванням подібності предмету та підстав позовів у справах №922/4132/20 та №903/451/20 (стягнення орендної плати після припинення договору оренди), з метою дотримання єдності судової практики, суд вважає за доцільне зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/451/20.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ч.3 ст.228 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

2. Провадження у справі 922/4132/20 зупинити до закінчення перегляду судового рішення з подібних правовідносин у справі №903/451/20 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

3. Зобов`язати відповідача повідомити суд про закінчення перегляду справи №903/451/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 19.03.21

Суддя К.В. Аріт