Рішення № 95674827, 11.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4303/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 810784,06 грн. за участю представників:

позивача - Єфременко О.О.

відповідача - Танчак Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 810784,06 грн., у тому числі: основний борг у сумі 652828,02 грн.; пеня у сумі 96335,52 грн., три проценти річних у сумі 35067,05 грн.; інфляційні втрати у сумі 24566,07 грн. та збитки в сумі 1987,40 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме 12161,80 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем були порушені умови договору № 1542/18-РО-32 постачання природного газу від 09.10.2018 щодо своєчасної оплати переданого газу за даним договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 28.01.2021 о 12:30.

Відповідач, через канцелярію суду 26.01.2021 за вх.№ 1849, надав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що КП "Харківські теплові мережі" позовні вимоги позивача визнаються частково, а саме в частині стягнення основного боргу у сумі 652828,02 грн., пені у сумі 96335,52 грн., 3% річних у сумі 35067,05 грн., інфляційних втрат у сумі 24566,07 грн. Щодо стягнення збитків в сумі 1987,40 грн. відповідач зазначав, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка та вина у діях КП "Харківські теплові мережі" відсутні. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення пені, згідно якого просив суд зменшити розмір пені на 85,6% через тяжкий фінансовий стан підприємства.

У підготовчому засіданні 28.01.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2021 о 11:00.

Позивач, через канцелярію суду 09.02.2021 за вх.№ 3159, надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказував, що доводи відповідача щодо стягнення збитків та зменшення пені, які викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та необґрунтованими. Також, у відповіді на відзив позивач вказував, що скрутне фінансове становище або заборгованість кінцевих споживачів відповідачів не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Відповідач, через канцелярію суду 17.02.2021 за вх.№ 3940, надав заперечення на відповідь на відзив, згідно яких вказував, що позовні вимоги щодо стягнення збитків не підлягають задоволенню, оскільки позивач належними доказами не довів ані наявність збитків у відносинах з відповідачем, ані їх розмір, тому позовні в цій частині не підлягають задоволенню. Щодо клопотання про зменшення пені відповідач зазначав, що у зв`язку з величезної сумою заборгованості споживачів за теплову енергію, низькою платоспроможністю населення, несвоєчасним фінансуванням пільг і субсидій, відшкодування різниці в тарифах, коштів, що надходять на розподільчі рахунки КП "Харківські теплові мережі", недостатньо для розрахунків з позивачем та провина відповідача у цьому відсутня. На підставі викладеного, керуючись статтею 233 ГК України, враховуючи ступінь виконання зобов`язань та тяжкий фінансовий стан підприємства, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 85,6% - відсоток споживання населенням теплової енергії.

У підготовчому засіданні 18.02.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.02.2021 о 10:30.

У судовому засіданні 24.02.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 11.03.2021 о 12:15.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2021 проти задоволення позову в частині стягнення збитків в сумі 1987,40 грн. заперечував, просив суд зменшити розмір пені на 85,6%.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (споживач) було укладено договір № 1542/18-РО-32 постачання природного газу (надалі - договір).

Також, між сторонами були укладені наступні додаткові угоди до договору: № 1 від 24.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 05.11.2018, № 4 від 26.11.2018, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 20.03.2019, № 7 від 29.03.2019 та № 8 від 23.04.2019.

Відповідно до п.1.1. договору в редакції додаткової угоди № 4 до договору, постачальник зобов`язувався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язувався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору в редакції додаткової угоди № 4 до договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовується для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1858449,96 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2018 за жовтень 2018 року на суму 839,15 грн.;

- від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 189886,25 грн.;

- від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 383199,53 грн.;

- від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 465523,22 грн.;

- від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 391220,88 грн.;

- від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 284840,59 грн.;

- від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 142940,34 грн.

Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 4 до договору було встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням умов договору. В підтвердження даних обставин позивачем надано сальдо по підприємству відповідача за період з 01.10.2018 по 31.08.2020 та довідку по операціях по підприємству відповідача за період з 01.10.2018 по 31.08.2020.

Також, позивачем в обґрунтування позовних вимог було надано до суду копії банківських виписок (том 1 а.с. 80 - 170).

Згідно п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди № 4 до договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, перевіривши розрахунок позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення основного боргу в сумі 652828,02 грн. та правомірність нарахування пені у сумі 96335,52 грн., 3% річних у сумі 35067,05 грн. та інфляційних втрат у сумі 24566,07 грн. за порушення відповідачем умов договору № 1542/18-РО-32 постачання природного газу від 09.10.2018.

Щодо вимоги про стягнення збитків у сумі 1987,40 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3.13. договору (в редакції додаткової угоди № 4) визначено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати позичальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1.);

- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою (п. 3.13.2.):

В = (Vф-Vn)хЦхК,

де: Vф - об 'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору;

Ц - ціна природного газу за цим договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7. договору (в редакції додаткової угоди № 4) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13. договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1. або 3.13.2. п.3.13. договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензїї, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензїї.

Відповідно до підп. 8) п.6.2. договору (в редакції додаткової угоди № 4) споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. договору.

Відповідно до підп. 4) п.6.3. договору (в редакції додаткової угоди № 4), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем у розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Відповідно до п. 2.1. договору (у редакції додаткової угоди № 6 ) постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 43,000 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 38,067 тис.куб.м.

Таким чином, відповідач у березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 4,933300 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. договору.

17.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-924-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 28.11.2019 № 26-4330-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 1128,59 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року обсягом природного газу за договором, згідно розрахунку збитків.

Вищезазначена Акт-претензія отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до п. 2.1. договору (у редакції додаткової угоди № 8) постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 23,000 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 19,103 тис.куб.м.

Таким чином, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 3,89700 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1. договору.

19.06.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-2192-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 28.11.2019 № 26-4337-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 858,81 грн. за різницю між замовленим в квітні обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором, згідно розрахунку збитків.

Вищезазначена Акт-претензія отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов`язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 ст. 623 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд, перевіривши розрахунок збитків, зазначає що він є правильним та відповідає умовам пунктів 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу. Тому, вимога щодо стягнення збитків у розмірі 1987,40 грн. підлягає задоволенню.

Як вже було зазначено вище, відповідач у поданому відзиві просить суд зменшити розмір пені на 85,6 % - відсоток споживання населенням теплової енергії.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилається на величезну суму заборгованості споживачів за теплову енергію, низьку платоспроможність населення, несвоєчасне фінансуванням пільг і субсидій, несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах, у зв`язку з чим дані обставини свідчать про перебування відповідача у скрутному фінансову становищі. Станом на -1.01.2021 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 4,0 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення - 3,6 млрд. грн. Зазначені обставини відповідач підтверджує довідкою про заборгованість за спожиту теплову енергію від 12.01.2021. Також, відповідач вказує, що у КП "Харківські теплові мережі" в обсязі поставленої населенню теплової енергії - 85,6% (довідка про кількість теплової енергії, відпущеної КП "Харківські теплові мережі" споживачам за 2019 рік) відсутнє джерело погашення штрафних санкцій.

Законом України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" №486/96 від 13.11.1996 до 01.01.2011 було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" джерел погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 заборона на нарахування й стягнення пені знята, але стягнення пені з населення передбачено лише з травня 2019 року Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII, що унеможливлює її нарахування та стягнення підприємством. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктурувати заборгованість за комунальні послуги строком до п`яти років. Станом на 01.12.2020 сума реструктурованої заборгованості складає 208,9 млн. грн., що підтверджуються інформацією відповідача від 12.01.2021.

Крім того, важкий фінансовий стан підприємства відповідач підтверджує балансом підприємства на 30.09.2020, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 30.09.2020 становила 7,9 млрд. грн.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірними договорами відсутня.

Прострочення оплати відповідачем за поставлений газ відбулось не тільки з вини відповідача, оскільки відповідач є комунальним підприємством і основним різновидом господарської діяльності відповідача є надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам. Основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є населення. В матеріалах справи містяться довідка про стан заборгованості споживачів за надані послуги з теплопостачання КП "Харківські теплові мережі".

Судами вірно зазначено, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, впливає на можливість вчасного та якісного постачання теплової енергії споживачам.

Зважаючи на специфіку господарської діяльності відповідача, скрутний фінансовий стан останнього, а також необхідність врахування інтересів позивача, суд дійшов висновку, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 922/2130/19.

Здійснивши перерахунок суми пені з урахуванням її зменшення на 50%, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 48167,76 грн.

В іншій частині стягнення пені суд відмовляє в задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 12161,80 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 652828,02 грн.; пеню в сумі 48167,76 грн., три проценти річних у сумі 35067,05 грн.; інфляційні втрати у сумі 24566,07 грн., збитки в сумі 1987,40 грн. та судовий збір у сумі 12161,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).

Повне рішення складено "22" березня 2021 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/4303/20