Рішення № 9567448, 12.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.10 р. Справа № 7/227

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м. Донецьк

До відповідача: Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” м. Київ в особі Донецької регіональної дирекції м. Донецьк

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 м. Донецьк

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 м. Єнакієве

Предмет спору: стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 5 144, 00 грн.

За участю представників:

від позивача: не зявились

від відповідача: не зявились.

від третьої особи ОСОБА_1: не зявились.

від третьої особи ОСОБА_2: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 29.04.2010р. оголошувалась перерва до 12.05.2010р.відповідно до ст. 77 ГПК України.

Закрите акціонерне товариство Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ТАС” м. Київ в особі Донецької філії м. Донецьк про стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 5 144, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довідку відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Донецька та автомобільно-технічної інспекції при ГУДАІ УМВС України в Донецькій області від 20.10.2008р.; постанову Єнакієвського міського суду Донецької області від 11.11.2008р..; договір добровільного страхування наземного транспорту №030146-02-05-01-02 від 02.08.2008р.; страховий акт №7670-02 від 13.11.2008р.; повідомлення телеграфом від 13.10.2008р., телеграми; акт огляду автомобіля від 15.10.2008р.; заяву про виплату страхового відшкодування від 13.10.2008р.; звіт №647-01; видаткову накладну №ЕL00018191 від 18.10.2008р.; заказ-наряд №АН7726ЕС; платіжне доручення №18631 від 13.11.2008р.; розрахунок суми страхового відшкодування від 27.10.2008р.

У письмових та усних поясненнях позивач вимоги підтримав, зазначив, що сума страхового відшкодування у загальному розмірі 5144, 00 грн. складається з 1878, 33 грн. сума яка перерахована в погашення неоплаченої частини страхового платежу страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту №030146-02-05-01-02 від 02.08.2008р., 3265, 67 грн. сума, яка сплачена на користь страхувальника за договором добровільного страхування наземного транспорту №030146-02-05-01-02 від 02.08.2008р.

У письмових та усних поясненнях відповідач ЗАТ „Страхова група „ТАС” зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, посилаючись на той факт, що позивач не надав належних доказів суми матеріальної шкоди, яка має бути сплачена відповідачем. У своєму відзиві відповідач також повідомив про той факт, що Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ТАС” змінило назву на Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС”, яке є правонаступником ЗАТ „СК „ТАС”, в підтвердження чого надав також відповідне свідоцтво про державну реєстрацію ПАТ „СГ „ТАС”. Таким чином, фактично відбулась реорганізація відповідача шляхом його перетворення з одного субєкта господарювання (ЗАТ „СК „ТАС”) в інший (ПАТ „СГ „ТАС”). Враховуючи викладене, той факт, що Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” правонаступником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАС”, тобто є учасником спірних правовідносин, керуючись статтею 25 ГПК України, суд дійшов висновку щодо необхідності замінити відповідача на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2009р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стороні відповідача.

У письмових поясненнях від 25.03.2010р. третя особа ОСОБА_2 підтвердив факт настання ДТП за обставин, викладених у протоколі ДАІ, повідомив про той факт, що такий протокол ним не оспорювався, просить розглянути справу за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, письмові пояснення на вимогу суду не надала, причин такого не повідомила.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-15344/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Краматорським міським судом Донецької області, відповідно до ухвали господарського суду від 07.10.2009р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

10.10.2008р. біля 18:50 год. в м. Донецьку на перехресті вул.Краснодонська та бул.Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля НОМЕР_1 (далі по тексту Матіс), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2 (далі по тексту Ланос), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_2.

Згідно протоколу серії ДО №557299 від 10.10.2008р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2М пункту 16.11 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Єнакієвського міського суду Донецької області.

Постановою Єнакієвського міського суду Донецької області від 11.11.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 піддано адміністративному штрафу за здійснення адміністративного правопорушення.

Між позивачем та ОСОБА_1, яка є власником автомобіля Матіс, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №030146-02-05-01-02 від 02.08.2008р. (далі по тексту Договір).

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що він діє до 01.08.2009р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Матіс був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхувателя у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №396012 від 29.01.2008р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, який зареєстрований у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 29.01.2008р. под №0680541 надалі Правила. Обєктом страхування є автомобіль НОМЕР_1, 2005 р. випуску (пункти 1.1-1.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду, у разі якщо особистість винуватого у скоєнні ДТП встановлена та, якщо ця особа не є водієм застрахованого транспортного засобу. У цьому випадку розмір франшизи складає 0% або 0,00 грн. (п.4.1.1.2 Договору).

Розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є рахунок СТО (п.п.5.1-5.2 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.

Відповідно до заказу-наряду №АН7726ЕС від 16.10.2008р. вартість ремонтних робіт та видаткових матеріалів на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Матіс скалала 4270, 00 грн., відповідно до видаткової накладної №ЕL00018191 від 18.10.2008р. вартість деталей на пошкоджений автомобіль Матіс склала 874, 00 грн.

Згідно звіту №647-01 сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику, складає 5144, 00 грн.

Відповідно до страхового акта №7670-02 від 13.11.2008р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 5144, 00 грн., з яких 1878, 33 грн. У відповідності до п.10.16 Договору підлягає оплаті в рахунок несплаченої суми страхового платежу, 3265, 67 грн. підлягає сплаті по заказу-наряду АН7726ЕС від 16.10.2008р.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №030146-02-05-01-02 від 02.08.2008р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 13.10.2008р. позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 5144, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №18631 від 13.11.2008р. та довідкою 5964 від 02.12.2009р.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Єнакієвського міського суду Донецької області від 11.11.2008р., а також з письмових пояснень самої третьої особи ОСОБА_2 вбачається, що ДТП сталося саме з вини цієї третьої особи.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, керуючи автомобілем Ланос скоїв зіткнення з автомобілем Матіс, порушивши п.16.11 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобіля Ланос та Матіс.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля Ланос ОСОБА_2 та ЗАТ „СК „ТАС”, правонаступником якого є відповідач ПАТ „СГ „ТАС” укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1277300 від 28.01.2008р. (далі по тексту Поліс).

Відповідно до п.5 Полісу, особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим Полісом є ОСОБА_2.

Згідно п.3 Полісу, його строк дії встановлений з 28.01.2008р. по 27.01.2009р. включно.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до ЗАТ СК "ВУСО", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №25834-10-02 від 21.11.2006р., перейшло право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 5144, 00 грн. (без урахування зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи за Полісом).

Разом з цим, з аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не на страховиків.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 510,00 грн.. (п.2 Полісу №ВА/1150929).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 510,00 грн. (суми страхового відшкодування еквівалентної сумі франшизи за Полісом) задоволенню не підлягають у звязку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню сума завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 4 634, 00 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС” м. Київ (03062, м.Київ, пр.Перемоги, б.65, ідент.код 30115243) на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 27, ЄДРПОУ 31650052) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 4 634, 00 грн., 91, 88 грн. державне мито, 212, 60 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя