Рішення № 95674440, 22.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р. м. Київ Справа № 910/20246/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41», м. Вишневе Києво-Святошинський району Київської області,

про стягнення 234 583,63 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал»), звернувся до господарського суду міста Києва з позовом від 10.12.2020 № 6004/12/36/02-20 до відповідача - публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі - ПАТ «ШБУ №41»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 234 583,63 грн., з яких: 189 219,93 грн. основного боргу за договором від 10.07.2017 № 17779/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 1 712,34 грн. інфляційних втрат, 2 055,16 грн. три проценти річних, 22 674,21 грн. пені, 18 921,99 грн. штрафу, а також судовий збір у розмірі 3 518,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 10.07.2017 № 17779/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за період з 01.06.2019 по 31.03.2020, у зв`язку з чим за останнім рахується прострочена заборгованість у сумі 189 219,93 грн., за наявності якої позивачем нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 1 712,34 грн. та три проценти річних у сумі 2 055,16 грн., а також згідно з п. 4.2 зазначеного договору пеню у сумі 22 674,21 грн. та штраф у сумі 18 921,99 грн. згідно з п. 4.6. цього договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 910/20246/20 позовну заяву ПрАТ «АК «Київводоканал» передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20246/20 у порядку спрощеного позовного провадження.

09.02.2021 до господарського суду Київської області надійшли додаткові пояснення позивача від 05.02.2021 № 341/12 разом із доданими до них належним чином завіреними банківськими виписками та реєстрами надходження грошових коштів від відповідача. Позивач звертав увагу суду, що позовний період у справі становить з 01.06.2019 по 31.03.2020, позовна заява була подана 17.12.2020, про що свідчать наявні у матеріалах справи фіскальний чек АТ «Укрпошти» та опис вкладення у цінний лист.

За період з 01.04.2020 по 17.12.2020 відповідачем не було здійснено жодного платежу в рахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення згідно договору від 10.07.2017 № 17779/5-08, а надходили кошти в рахунок оплати за зобов`язаннями відповідача згідно мирової угоди, затвердженої господарським судом 05.03.2019 у справі № 911/2565/19 з відповідним призначенням платежу, які позивач не міг врахувати в оплату спірної заборгованості. Таким чином, сума основного боргу, яка заявлена у межах справи № 910/20246/20, становить 189 219,93 грн.

Суд направляв відповідачу копію ухвали від 22.01.2021 рекомендованим листом з повідомленням на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 31. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/17797/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

18.02.2021 представник відповідача ознайомився із матеріалами справи №910/20246/20 у приміщенні господарського суду Київської області, про що власноруч розписався у заяві від 17.02.2021, долученій до матеріалів справи.

Станом на 22.03.2021 відповідач відзив на позов не подав.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ПрАТ «АК «Київводоканал» до ПАТ «ШБУ № 41» про стягнення 234 583,63 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що у відповідності до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» 10.07.2017 між ПрАТ «АТ «Київводоканал» (постачальник) та ПАТ «ШБУ № 41» (абонент) було укладено Договір № 17779/5-08 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір).

Предметом вказаного договору є обов`язок постачальника надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), та відповідно обов`язок абонента здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, (надалі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, зареєстрованими у Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

За умовами цього Договору:

- кількість поставленої споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності в абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем (п. 2.1.1 Договору);

- зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника споживача у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п. 2.1.2 Договору);

- для споживача зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися постачальником щоквартально. При цьому, останній направляє споживачу щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальника від споживача в письмовому вигляді або в інший спосіб. У разі, якщо споживач не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.3 Договору);

- кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить споживачу із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування (п. 2.1.5 Договору);

- у разі не допуску споживачем представника постачальника до зняття показів засобу (-ів) обліку, останній нараховує обсяги водоспоживання за нормативами споживання (п. 2.1.6 Договору);

- облікові дані споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими споживачем (п. 2.1.8 Договору);

- постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи і послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами (п. 2.2.1 Договору);

- оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2 Договору);

- у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу фактичної кількості наданих йому послуг (п. 2.2.3 Договору);

- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником документа до банківської установи абоненту, письмово повідомити про ще постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставної (п. 2.2.4. Договору).

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1. Договору).

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною Договору про його припинення в порядку, передбаченому пунктом 7.1 Договору, суд дійшов висновку, що Договір був чинним у спірний період.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил користування встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.10.2011 за № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з частиною 4 статті 23 та частиною 3 статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Суд встановив, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку (адреса м. Київ, проспект Голосіївський 32-а), позивач на виконання умов вищенаведеного Договору у період з 1 червня 2019 року по 31 березня 2020 року надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі на загальну суму 193 444,07 грн.

Вказані послуги в силу положень пунктів 2.1.8 та 2.2.4 Договору були прийнятті відповідачем без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості.

Всупереч положенням Договору відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконав лише частково, сплативши позивачу за спірний період 4 224,14 грн. та заборгувавши таким чином 189 219,93 грн.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами Договору оплата послуг здійснюється абонентом на підставі розрахункового документа, який постачальник направляє абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки тощо) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або рік), у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа абоненту або до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного розрахункового документа, абонент самостійно отримує його у постачальника та здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним періодом.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема:

актами про зняття показань з водолічильників (приладів обліку), які є первинними документами й підтверджують факт надання послуг та їх об`єми;

довідкою АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 30.09.2020 № 55/9-1353 з реєстром дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача за період з 01.06.2019 по 31.08.2020 (додаток № 1);

реєстрами надходження грошових коштів від відповідача за період з 01.06.2019 по 31.08.2020 та за період з 01.09.2020 по 30.11.2020.

підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.06.2019 по 31.03.2020 на суму 193 444,07 грн, з яких оплачено 4 224,14 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 189 219,93 грн., строк оплати якої настав.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 189 219,93 грн.

У зв`язку із простроченням грошових зобов`язань з оплати наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача 22 674,21 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу за кожний розрахунковий період з наступного дня після спливу строку оплати (05 число наступного місяця), загалом з 06.07.2019 по 31.03.2020.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Інше встановлено пунктом 4.2 Договору, відповідно до якого у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Здійснивши перевірку розрахунку пені (за період з 06.07.2019 по 16.03.2020):

Період надання послугВартість послуг, грн. Строк оплатиФактично сплачено, грн. Борг, грн. Період простроченняПеня, грн. 01-30.06.201919 927,7305.07.20192 122,26 (2 000,00 - 14.06.2019, 122,26 - 02.07.2019)17 805,4706.07.2019-16.03.20203 698,3001-31.07.201918 644,0405.08.2019 18 644,0406.08.2019-16.03.20203 327,4501-31.08.201919 968,4805.09.2019 19 968,4806.09.2019-16.03.20202 987,2101-30.09.201919 907,3507.10.20192 000,00 - 23.10.201919 907,3508.10.2019-23.10.2019287,97 17 907,3524.10.2019-16.03.20201 901,7401-31.10.201919 316,4505.11.2019 19 316,4506.11.2019-16.03.20201 837,0501-30.11.201918 475,7305.12.2019 18 475,7306.12.2019-16.03.20201 286,3401-31.12.201920 797,0706.01.2020 20 797,0707.01.2020-16.03.2020938,7101-31.01.202021 153,1205.02.2020 21 153,1206.02.2020-16.03.2020503,9801-28.02.202015 641,9305.03.2020 15 641,9306.03.2020-16.03.2020100,0101-31.03.202019 612,1705.04.2020 Всього 16 868,76суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 16 868,76 грн., відтак вимогу про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково.

У зв`язку з простроченням оплати наданих послуг, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 055,16 грн. трьох процентів річних та 1 712,34 грн. інфляційних втрат, нарахованих окремо за кожний розрахунковий період з наступного дня після строку оплати (05 число наступного місяці) по дату розрахунку 31.03.2020, загалом за період 06.07.2019 по 31.03.2020.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК, відтак, заборона нарахування неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, введена підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, не розповсюджується на нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перевірку розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат (за період з 06.07.2019 по 31.03.2020):

Період надання послугВартість послугСтрок оплатиФактично сплаченоБорг, грн.Період прострочення3%, грн.Інфляційні втрати, грн.01-30.06.201919 927,7305.07.20192 122,26 (2 000,00 - 14.06.2019, 122,26 - 02.07.2019)17 805,4706.07.2019-31.03.2020394,77303,5801-31.07.201918 644,0405.08.2019 18 644,0406.08.2019-31.03.2020365,86317,8701-31.08.201919 968,4805.09.2019 19 968,4806.09.2019-31.03.2020340,97401,5601-30.09.201919 907,3507.10.20192 000,00 - 23.10.201919 907,3508.10.2019-23.10.201926,18139,35 17 907,3524.10.2019-31.03.2020235,13107,0301-31.10.201919 316,4505.11.2019 19 316,4506.11.2019-31.03.2020232,99115,4501-30.11.201918 475,7305.12.2019 18 475,7306.12.2019-31.03.2020177,2991,8601-31.12.201920 797,0706.01.2020 20 797,0707.01.2020-31.03.2020144,90145,2901-31.01.202021 153,1205.02.2020 21 153,1206.02.2020-31.03.202095,36105,2601-28.02.202015 641,9305.03.2020 15 641,9306.03.2020-31.03.202033,34125,1401-31.03.202019 612,1705.04.2020 Всього 2 046,791 852,39суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 2 046,79 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 852,39 грн. Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимогу про стягнення відповідача інфляційних втрат слід задовольнити повністю у заявленому позивачем розмірі 1 712,34 грн., а 3% річних частково згідно розрахунку суду у сумі 2 046,79 грн.

Також, у зв`язку із простроченням оплати наданих послуг, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 18 921,99 грн.

За частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 4.6. Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

Зазначене положення Договору передбачає можливість нарахування постачальником штрафу у розмірі 10% від суми, зазначеної у направленому рахунку або вимозі щодо оплати, яку безпідставно відмовився сплатити абонент.

У той же час, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку штрафу, з урахуванням конкретизації того, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

При цьому, відповідач протягом спірного періоду частково сплачував суму заборгованості, що виникла у нього за Договором, що дає підстави для висновку про прострочення виконання договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати.

Доказів на підтвердження того, що позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги щодо оплати виставлених рахунків, а останній безпідставно відмовлявся від їх оплати, матеріали справи не містять. Відтак, позивачем належними і допустимими доказами не доведено тих обставин, ні які він послався як на підставу своїх вимог в частині стягнення штрафу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 910/7418/18.

Суд вказує, що відмова від виконання зобов`язань може проявлятися у юридично значимих діях абонента, доказів вчинення яких суду не подано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 18 921,99 грн, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» частково, приймає рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» 189 219,93 грн. основного боргу, пені у сумі 16 8368,79 грн., 3% річних у сумі 2 046,79 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 712,34 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 3 147,72 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариста «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 31, ідентифікаційний код 05416886)

на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1, ідентифікаційний код 03327664)

189 219,93 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`ятнадцять гривень дев`яносто три копійки) основного боргу,

16 868,76 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень сімдесят шість копійок) пені,

2 046,79 грн. (дві тисячі сорок шість гривень сімдесят дев`ять копійок) процентів річних,

1 712,34 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять гривень тридцять чотри копійки) інфляційних втрат,

3 147,72 грн (три тисячі сто сорок сім гривень сімдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх