Рішення № 95674390, 12.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2021 р. Справа № 911/3514/20

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Антонюка Володимира Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс"

про стягнення 113 513,08 гривень

за участю представника позивача: Януль В.С. (ордер серії ВК №1000732 від 28.01.21)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.12.2020 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Антонюка Володимира Васильовича (далі - ФОП Антонюк В.В./позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (далі - ТОВ «Хім-Агро-Сервіс»/відповідач) про стягнення 113 513,08 гривень, з яких: 28 070,91 гривень процентів за користування чужими коштами; 24 355,60 гривень збитків; 4 867,23 гривень 3% річних, 6 219,34 гривень інфляційних втрат та 50 000,00 гривень моральної шкоди.

Вказані вище вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором надання послуг по перевезенню вантажів в частині вчасної та повної оплати вартості наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2020 залишено без руху позовну заяву Фізичної особи-підприємця Антонюка В.В., постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

28.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява, відповідно до змісту якої позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 08.12.2020 надав пояснення з доказами стосовно заявленого позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2021 у справі № 911/3514/20, зокрема, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.01.2021 та запропоновано відповідачу надати суду у письмовій формі відзив у строк до 29.01.2021.

25.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення стосовно обставин спору та виправлена позовна заява.

До того ж 25.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2021 відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Антонюка Володимира Васильовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.01.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без представника останнього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021, зокрема, відкладено підготовче засідання на 12.02.2021.

02.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у зазначеній справі задоволено клопотання позивача та доручено Здолбунівському районному суду Рівненської області забезпечити проведення підготовчого судового засідання 12.02.2021 в режимі відеоконференції.

11.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" надійшло клопотання про відкладення, відповідно до якого останнє просило відкласти підготовче засідання і продовжити відповідачеві строк для подання відзиву згідно ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з тим 12.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо обставин справи та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2021, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання з огляду на його необґрунтованість. У задоволенні клопотання відповідача в частині продовження строку на подання відзиву відмовлено з огляду на таке.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2021 в означеній справі, зокрема, було встановлено строк для подання відзиву відповідачем до 29.01.2021.

Поряд з тим відповідач звернувся до суду з відповідним клопотанням 11.02.2021, про що свідчить відтиск печатки канцелярії суду, тобто після закінчення встановленого судом строку на подання відзиву, а тому у суду відсутні підстави для його задоволення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2021, зокрема, відкладено підготовче засідання на 19.02.2021.

Поряд з тим ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2021 в означеній справі відмовлено в задоволенні клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2021, зокрема, відкладено підготовче засідання на 26.02.2021.

Водночас 19.02.2021, після підготовчого засідання в справі, на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника ФОП Антонюка Володимира Володимировича та про участь в судовому засіданні 26.02.2021 в режимі відеоконференції.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2021 задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та доручено Здолбунівському районному суду Рівненської області забезпечити проведення підготовчого судового засідання 26.02.2021 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2021, зокрема, закрито підготовче провадження в справі № 911/3514/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2021.

01.03.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2021 задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та доручено Здолбунівському районному суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання 12.03.2021 в режимі відеоконференції.

11.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин спору.

Поряд з тим згідно ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Однак відповідачем не наведено та необґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання вказаних вище пояснень у справі, а також об`єктивну неможливість подати відповідні пояснення до суду заздалегідь, у підготовчому провадженні.

З огляду на вказане вище та приписи процесуального законодавства, суд дійшов висновку про залишення без розгляду пояснень відповідача.

У судовому засіданні 12.03.2021 після закінчення з`ясування обставин та дослідження доказів судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту викладених у позові обставин та доданих до нього доказів слідує, що 01.09.2018 між Фізичною особою-підприємцем Антонюком Володимиром Васильовичем, як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс», як замовником, укладено договір про надання послуг № 01/09/18 (далі - договір про надання послуг) відповідно до п. 1.1. якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору.

Відповідно до пп. 2.1., 2.2., 3.1., 5.1.,5.2., 5.3., 7.1., 7.2. договору про надання послуг ціна та вартість послуг, які надаються за договором, зазначається в рахунках-фактурах на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних уповноваженими представниками обох сторін.

Загальна сума договору формується на підставі усіх оформлених належним чином актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів від дати підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

За несвоєчасну подачу автомобілів під завантаження, а також за несвоєчасну доставку, перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 50,00 грн за кожну годину затримки, а також сплачує замовнику всі збитки, які той поніс у зв`язку із порушенням перевізником строків.

Перевізник несе матеріальну відповідальність за вантаж, у розмірі вартості вантажу, з моменту прийняття його на перевезення і до передачі його одержувачу в пункті призначення.

Усі спори та розбіжності, що виникають за цим договором або в зв`язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів він вирішується в судовому порядку.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, в частині проведення розрахунків - до повного виконання.

Припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, яке мало місце під час його дії.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію договору про надання послуг № 01/09/18 від 01.09.2018.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 01/09/18 від 01.09.2018 в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг з перевезення Фізична особа-підприємець Антонюк Володимир Васильович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" про стягнення 236 871,64 грн основного боргу за договором, 4 026,82 грн інфляційних втрат та 3 270,75 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/584/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, позов ФОП Антонюка В.В. задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" 236 871,64 грн основного боргу за договором, 2 845,73 грн інфляційних втрат, 3 270,75 грн 3% річних, 3 644,82 грн судового збору та 2 985,49 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання та те, що останній провів платежі з метою погашення заборгованості за надані послуги згідно договору про надання послуг у розмірі 236 871,64 грн основного боргу, який було присуджено до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/584/20 лише 27.10.2020.

З огляду зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 28 070,91 грн процентів за користування чужими коштами, нарахованих з 06.09.2019 по 27.10.2020 на 236 871,64 грн боргу;

- 24 355,60 грн упущеної вигоди, нарахованих з 06.09.2019 по 27.10.2020 на 236 871,64 грн боргу;

- 4 867,23 грн 3% річних, нарахованих з 20.02.2020 по 27.10.2020 на 236 871,64 грн боргу;

- 6 219,34 грн інфляційних втрат нарахованих з 20.02.2020 по 27.2020 на 236 871,64 грн боргу;

- 50 000,00 грн моральної шкоди за приниження ділової репутації як фізичної особи-підприємця.

З наданих позивачем письмових пояснень, останнім зазначено, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору та надсилалась претензія на адресу відповідача, однак останній відповіді на претензію не надав.

Копія означеної претензії з доказами її надіслання відповідачу містяться в матеріалах справи.

Поряд з тим, у наданих позивачем поясненнях 12.02.2021, останнім зазначено, зокрема, альтернативні періоди нарахування 3% річних на 236 871,64 грн боргу, а саме: з 20.02.2020 по 27.02.2020 або з 21.02.2020 по 27.02.2020.

Водночас у судовому засіданні 12.03.2021 представник позивача уточнив, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснює саме за період з 20.02.2020 по 27.02.2020 на 236 871,64 грн боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем у встановлений строк не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Приписами ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 610, 612, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 та 75 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, зі змісту прийнятих судами у справі № 911/584/20 рішень слідує, що:

- оскільки послуги з перевезення за договором про надання послуг були надані, що підтверджується наявними у справі доказами, строк виконання зобов`язань відповідача щодо здійснення розрахунку з позивачем на момент звернення останнього до суду настав;

- відповідач згідно умов договору та вимог чинного законодавства зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги з перевезення, а відповідно вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості в розмірі 236 871,64 грн за договором є законними і обґрунтованими;

- арифметично вірний період нарахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість з 05.08.2019 по 20.02.2020.

З огляду вказаного вище, оскільки обставини стосовно наявності у ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» обов`язку сплатити 236 871,64 грн боргу за надані послуги перевезення за договором про надання послуг встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/584/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, суд дійшов висновку, що вказані обставини не потребують доказування та, у сукупності із наданими у даній справі доказами, свідчать про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем грошового зобов`язання у сумі 236 871,64 грн, на яку позивачем, зокрема, здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Що ж до нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на 236 871,64 грн боргу, присуджену до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2020 у справі № 911/584/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно приписів статей 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до статтей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Так в обґрунтування заявлених вимог позивачем, в наданих письмових поясненнях, зазначено, що рішеннями в справі № 911/584/20, зокрема 3% річних та інфляційні втрати були нараховані на заборгованість за період до 19.02.2020, а ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» виконало рішення суду та перерахувало грошові кошти 27.10.2020.

Як слідує з наявних матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень, оскільки останній здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на 236 871,64 грн боргу починаючи з 20.02.2020, що своєю чергою входить в охоплений судовим рішенням у справі № 911/584/20 період нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, суд дійшов висновку, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати 236 871,64 грн боргу у позивача починається з 21.02.2020.

Водночас враховуючи, сплату відповідачем 27.10.2020 заборгованості за вказаним рішенням, що не заперечувалось останнім, суд дійшов висновку, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати 236 871,64 грн основного боргу у позивача припинилось частково в день, що передує дню проведення оплати за рішенням, тобто 26.10.2020.

За таких обставин, суд, в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням норм закону та встановлених обставин, здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з 21.02.2020 по 26.10.2020 на 236 871,64 грн боргу.

Здійснивши обрахунок вказаних сум за відповідний період, суд встановив, що арифметично вірний розмір 3% річних складає 4 834,51 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 867,23 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 834,51 грн.

Водночас, оскільки розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням норм закону та встановлених обставин, складає 6 689,02 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 6 219,34 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 28 070,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статей 536, 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі, безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту договору про надання послуг, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами не погоджувався.

Визначення розміру процентів позивачем було здійснено, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, яка ним застосована на підставі аналогії закону та частини 1 статті 1048 ЦК України, що встановлює проценти за договором позики.

Водночас, правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики та правовідносин, які склалися між сторонами, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 Цивільного кодексу України.

З огляду викладеного, оскільки розмір процентів не встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» 28 070,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Поряд з тим позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 355,60 грн упущеної вигоди на підставі ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України.

На думку позивача наявність збитків (упущеної шкоди) підтверджується тим, що останній має рахунок в АТ Комерційного банку «Приватбанк», тому у випадку своєчасного перерахування ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» коштів ФОП Антонюк В.В. міг зберігати їх на депозитному рахунку. Своєю чергою розмір відсотків по депозиту становить 9%, а тому за період з 06.09.2020 по 27.10.2020 позивач міг би отримати 24 355,60 грн.

На підтвердження зазначеного позивачем до позовної заяви додано копію довідки АТ Комерційного банку «Приватбанк» про відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 24.09.2019.

Позивач вказує, що вина відповідача полягає в тому, що він порушив договірне зобов`язання та не в повному обсязі сплатив кошти, що підтверджується рішенням суду в справі № 911/584/20.

З огляду зазначеного, позивач вважає, що між порушенням зобов`язання з вини відповідача та з наслідками у вигляді збитків у формі упущеної вимоги є прямий причинний зв`язок.

Приписами ст. ст. 11, 22 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Упущена вигода - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Втім, належних та допустимих доказів реальності неодержаних позивачем та заявлених до стягнення доходів у розмірі 24 355,60 грн суду не надано, як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання наведеної суми коштів у якості прибутку, що також свідчить про доказову непідвердженість понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.

Посилання ж позивача на наявність відкритого рахунку в АТ Комерційного банку «Приватбанк» визнаються неспроможними з огляду на те, що вказані документи не засвідчують виникнення, з передбачених законодавством підстав, у позивача - обов`язку щодо передачі та відповідно зберігання грошових коштів на такому рахунку.

Отже, оскільки доводи стосовно упущеної вигоди є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин наявності як упущеної вигоди і її розміру, так і причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і вказаним розміром очікуваного доходу позивача.

За таких обставин, оскільки позивачем нормативно та доказово не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків - упущеної вигоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 24 355,60 грн упущеної вигоди.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» 50 000,00 грн моральної шкоди на підставі ст. ст. 11, 16, 23 Цивільного кодексу України.

Позивачем зауважено, що моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації останнього як фізичної особи-підприємця, оскільки відповідач не сплативши за надані йому послуги, поставив під сумнів підприємницьку та професійну діяльність ФОП Антонюка В.В., а тому у інших контрагентів виник сумнів щодо якості послуг які надає останній.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналіз наведених вище положень статтей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкоду; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Поряд з тим чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об`єкта судового захисту (стаття 201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (фізичної особи-підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Однак як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів приниження відповідачем ділової репутації ФОП Антонюка В.В., завдання останньому моральної шкоди, а також не доведено, що позивачу було завдано моральної шкоди саме у заявленому розмірі 50 000,00 грн.

До того ж суд звертає увагу позивача, що саме лише посилання на завдання відповідачем моральної шкоди внаслідок приниження ділової репутації не є безумовною підставою для відшкодування ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» 50 000,00 грн моральної шкоди, адже цей розмір має бути доведений та документально обґрунтований.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в означеній частині.

Судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, буд. 1-В, ідентифікаційний код 37412862) на користь Фізичної особи-підприємця Антонюка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 4 834 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 51 коп. 3% річних, 6 219 (шість тисяч двісті дев`ятнадцять) грн 34 коп. інфляційних втрат та 204 (двісті чотири) грн 69 коп. судового збору

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 22.03.2021.

Суддя П.В.Горбасенко