Рішення № 95674292, 17.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа № 911/29/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянув матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нодіус»

про стягнення 60244,05 грн

без виклику учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - позивач, КП «Київреклама») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нодіус» (далі - відповідач, ТОВ «Нодіус») про стягнення 60244,05 грн заборгованості, з яких: 40527,00 грн основного боргу, 6079,05 грн штрафу, 2663,03 грн 3% річних, 7054,51 грн пені та 3920,46 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 19.01.2016 № 2257/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобі(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 16.01.2021 про відкриття провадження у справі № 911/29/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лермонтова, буд. 1, офіс 6.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Нодіус» з відміткою «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КП «Київреклама» (підприємство) та ТОВ «Нодіус» (розповсюджувач) 19.01.2016 укладено договір № 2257/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобі(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - договір № 2257/13), відповідно до п. 1.1. якого на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Наведені у цьому Договорі терміни застосовуються у значеннях, наведених в чинних редакціях Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, Порядку та інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами (п. 2.1. договору № 2257/13).

Відповідно до п. 3.1. договору № 2257/13 Адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

Пунктом 3.2. договору № 2257/13 визначено, що адресні програми на Право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 3.6. договору № 2257/13 Адресні програми є невід`ємною частиною цього Договору.

Підпунктом 4.1.1. договору № 2257/13 обумовлено, що підприємство має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за Право тимчасового користування, змінювати розмір плати за Право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Водночас підпунктом 4.2.1. договору № 2257/13 визначено, що підприємство зобов`язане формувати рахунки на оплату за Право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ.

Відповідно до п. 5.2. договору № 2257/13 розповсюджувач зобов`язаний, зокрема: не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету; у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього Договору.

На умовах п. п. 6.1., 6.2. договору № 2257/13 сторони домовились, що ціною цього договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього Договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах. Розмір плати за Право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць. Плата за Право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховуєтеся розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування. Акт приймання-передачі до договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді (п. 6.7. - 6.9. договору № 2257/13).

Згідно з п. 6.13. договору № 2257/13, плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Пунктами 7.2., 7.3. договору № 2257/13 визначено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами. Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Відповідно до п. 8.1. договору № 2257/13 останній вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу.

Цей договір припиняється внаслідок: скасування (припинення) усіх дозволів, наданих розповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством (п. 8.2. договору № 2257/13).

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2016 № 782 ТОВ «Нодіус» видано Дозволи на розміщення об`єкта зовнішньої реклами № 54029-15 та № 54037-15 із строком дії з 31.08.2016 по 30.08.2021.

Між сторонами 19.01.2016 укладено Адресну програму на пріоритет № 1 до договору № 2257/13, відповідно до якої за розповсюджувачем зовнішньої реклами установлено пріоритет на місце (-я) розташування рекламного (-их) засобу (-ів) за адресою (-ами):

1) Оболонський р-н, просп. Московський, 26; вид РЗ - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), розміри 6.000х3.000 заг. пл. - 18.0000 кв. м, кількість площин - 1, № 54029-15; плата за місяць без ПДВ - 1066,50 грн; строк дії пріоритету з 28.12.2015 по 27.03.2016;

2) Святошинський р-н, вул. Симиренка на перехресті з Булгакова (біля буд. 2А); вид РЗ - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), розміри 6.000х3.000 заг. пл. - 18.0000 кв. м, кількість площин - 1, № 54037-15; плата за місяць без ПДВ - 711,00 грн; строк дії пріоритету з 28.12.2015 по 27.03.2016.

Між сторонами 18.03.2016 укладено Адресну програму на пріоритет № 2 до договору № 2257/13, відповідно до якої за розповсюджувачем зовнішньої реклами установлено пріоритет на місця розташування рекламних засобів за адресами та умовах, які погоджені в Адресній програмі на пріоритет № 1 від 19.01.2016, при цьому узгоджено продовження строків дії пріоритету - з 28.03.2016 по 27.06.2016.

Між сторонами 18.10.2016 укладено Адресну програму на право тимчасового користування № 3 до договору № 2257/13, відповідно до якої розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцями за адресами, які погоджені в Адресних програмах № 1 та № 2, зі строком дії дозволів - з 31.08.2016 по 30.08.2021.

Зазначені Адресні програми підписані та скріплені печатками сторін і є невід`ємними частинами договору № 2257/13.

В період з грудня 2017 року по червень 2019 року підприємством щомісячно формувались рахунки на оплату із наведеними в них розрахунками розміру плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів відповідно до договору № 2257/13 від 19.01.2016. Розмір плати за Право тимчасового користування за один місяць склала в сумі 2133,00 грн з ПДВ, а загалом за вказаний період - 40527,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує про те, що в порушення умов договору № 2257/13 відповідач не здійснив з позивачем розрахунку за період з 01.12.2017 по 30.06.2019, з огляду на що КП «Київреклама» просить суд стягнути з ТОВ «Нодіус», зокрема, основний борг у сумі 40527,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір від 19.01.2016 № 2257/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобі(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до якого відповідачу надано право тимчасового користування для розміщення рекламних засобів на підставі дозволів № 54029-15 та № 54037-15 на розміщення об`єкта зовнішньої реклами.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Законом України «Про рекламу» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 5.2.3. договору № 2257/13 передбачено, що розповсюджувач зобов`язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору № 2257/13, відповідач повинен був сплачувати виставлені позивачем рахунки не пізніше 25 числа поточного місяця.

За розрахунками позивача, які відповідають умовам договору № 2257/13, відповідач на підставі виставлених рахунків в період з грудня 2017 року по червень 2019 року зобов`язаний був внести плату за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами в сумі 40527,00 грн, проте, в порушення умов договору, повної оплати за спірний період не здійснив, доказів протилежного суду не надав.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 40527,00 грн основного боргу.

У зв`язку з тим, що відповідач оплату виставлених КП «Київреклама» рахунків за Право тимчасового користування вчасно та в повному обсязі не здійснив, позивач нарахував до стягнення з відповідача 6079,05 грн 15% штрафу та 7054,51 грн пені.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору № 2257/13 визначено, що підприємство має право за несвоєчасне або неповне внесення платежів застосовувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.3. договору № 2257/13 також передбачено, що підприємство має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 та від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування пені за загальний період з 26.12.2017 по 25.12.2019, від кожного простроченого платежу окремо за шестимісячний період від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», здійснивши перевірку розрахунку пені, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, встановив, що відповідний розрахунок виконано арифметично правильно, з огляду на що вимога про стягнення з відповідача 7054,51 грн пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого на суму щомісячного простроченого понад 1 (один) місяць зобов`язання по внесенню платежів за Право тимчасового користування, судом встановлено, що заявлена позивачем сума штрафу в розмірі 15% штрафу від кожного простроченого платежу розрахована вірно та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 6079,05 грн.

Крім того внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 2257/13, позивачем заявлено до стягнення 2663,03 грн 3% річних та 3920,46 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту долученого до позовної заяви розрахунку суми штрафних санкцій станом на 01.12.2020 вбачається, що сума 3% річних розраховувалась позивачем від кожного простроченого платежу окремо за формулою: (сума боргу*3% річних*кількість прострочених днів)/(365*100%).

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано кількість календарних днів у 2020 році - 366 днів, а також безпідставно включено у кількість прострочених днів 25-те число місяця - день, у який зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин суд здійснив власний перерахунок 3% річних (за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон») починаючи з 26-го числа кожного місяця (дата виникнення прострочення) по 01.12.2020 та встановлено, що загальна сума 3% річних складає 2656,65 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення втрат від інфляції, слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

За змістом наданого позивачем розрахунку боргу з урахуванням індексу інфляції станом на 01.12.2020, останній здійснено починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений відповідний платіж. Перевіривши вказаний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» судом встановлено, що інфляційні втрати складають в сумі 4503,77 грн, що перевищує заявлену до стягнення позивачем.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 3920,46грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

З огляду на викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 40527,00 грн основного боргу, 6079,05 грн штрафу, 2656,65 грн 3% річних, 7054,51 грн пені та 3920,46 грн інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нодіус» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лермонтова, буд. 1, офіс 6; код ЄДРПОУ 39343623) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8; код ЄДРПОУ 26199714): 40527 (сорок тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 00 коп. основного боргу, 6079 (шість тисяч сімдесят дев`ять) грн 05 коп. штрафу, 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 65 коп. 3% річних, 7054 (сім тисяч п`ятдесят чотири) грн 51 коп. пені та 3920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн 46 коп. інфляційних втрат та 2101 (дві тисячі сто одну) грн 78 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін